Рішення № 89158935, 08.05.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2020 р. Справа № 480/1247/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп`яненка О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини № 3022 Національної гвардії України про стягнення грошової компенсації та середнього заробітку,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що після звільнення позивача зі служби відповідачем не було виплачено грошову компенсацію за неотримане речове майно. Вважає, що відповідач безпідставно не здійснив виплату компенсації. На підставі ст. 117 КЗпП у зв`язку з порушенням строків виплати належних при звільненні сум також підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Просить стягнути з відповідача компенсацію за належні до видачі предмети речового майна в сумі 88 305,80 грн. та середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 30.09.2019 по 20.02.2020.

У відзиві на позовну заяву відповідач проти позовних вимог заперечував. Зазначив, що враховуючи відсутність коштів, здійснити зазначену виплату на час звільнення позивача зі служби та на теперішній час не має можливості. Після надходження коштів на відповідні цілі компенсація буде виплачена. Відсутні підстави для стягнення середнього заробітку, оскільки спеціальним законодавством не передбачено виплати таких сум. Компенсація за речове майно не є складовою заробітної плати. Просить відмовити в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню. Судом встановлено, що наказом командира військової частини № 3022 Національної гвардії України від 30.09.2019 №208 (по стройовій частині) припинено контракт про проходження військової служби з позивачем та виключено його зі списків особового складу військової частини та усіх видів забезпечення (а.с. 6).

Вартість речового майна, що належить до видачі позивачу згідно довідки від30.09.2019 № 289 складає 83 305,80 грн. (а.с. 8).

При звільненні з військової служби компенсація вартості неотриманого речового майна позивачу не була виплачена.

На заяву позивача, подану 31.01.2020 про виплату грошової компенсації відповідач повідомив про те, що виплата компенсації буде проведена після надходження додаткових коштів (а.с. 9,10).

Відповідно до частини 2 статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Відповідно до частини 1 статті 9-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, у тому числі для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за неотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.

Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (надалі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу. Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.

Відповідно до пунктів 4, 5 вказаного Порядку грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації. Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв`язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.

Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 №475 (далі - Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до затвердженого Урядом Порядку № 178.

Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.

З наведених норм вбачається, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. При цьому військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.

За таких обставин, суд зазначає про наявність підстав для виплати позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно. Станом на момент виключення зі списків особового складу за відповідачем обліковувалася заборгованість перед позивачем в сумі 83 305,80 грн, яку відповідач не виплатив без наявності достатніх правових підстав. Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що бездіяльність відповідача щодо невиплати позивачу грошової компенсації вартості за неотримане речове майно є протиправною, а тому необхідно стягнути таку суми заборгованості з військової частини

Суд не погоджується з посиланням відповідача на відсутність достатнього фінансування як на підставу для невиплати цієї заборгованості, оскільки державні органи не вправі посилатись на відсутність коштів, як на підставу невиконання своїх зобов`язань і виправдання своєї бездіяльності.

Щодо вимог про стягнення з відповідача середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні суд зазначає наступне. Відповідно до п. 3 Порядку №178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця. Таким чином з моменту звільнення грошова компенсація має бути виплачена військовослужбовцю, який звільняється.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

З матеріалів справи вбачається, що при звільненні відповідач безпідставно не виплатив позивачу компенсацію вартості речового майна. Всупереч положень щодо обов`язкового грошового, продовольчого та речового забезпечення, компенсація позивачу не отриманого речового майна виплачена не була і після звернення до суду з відповідною заявою, тобто остаточний розрахунок при звільненні проведений не був.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Суд відхиляє посилання відповідача на те, що дія Кодексу законів про працю України не поширюється на військовослужбовців, оскільки вони проходять службу і їх правовий, соціальний статус регулюється спеціальним законодавством. Згідно з частиною другою статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" закінченням проходження військової і служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установ тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України. А відповідно до пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням.

Разом з тим, ні Законом України "Про військовий обов`язок і військову службу", ні Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, не врегульовано порядок відшкодування за час затримки розрахунку при звільненні військовослужбовця з військової служби. За загальним правилом пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовані спірні правовідносини. Слід зауважити, що непоширення норм КЗпП України на військовослужбовців стосується саме порядку та умов визначення норм оплати праці (грошового забезпечення) та порядку вирішення спорів щодо оплати праці. Питання ж відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців (зокрема, затримку виплати як грошового забезпечення, так і затримку виплати коштів за період вимушеного прогулу на виконання рішення суду, одноразової грошової допомоги при звільненні, компенсації за невикористану відпустку, за речове майно, які не є складовими грошового забезпечення) - не врегульовані положеннями спеціального законодавства, що регулює порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. У той же час такі питання врегульовані положеннями Кодексу законів про працю України, які можуть та повинні бути застосовані до спірних правовідносин.

Безпідставними є доводи відповідача про відсутність підстав для стягнення середнього заробітку у зв`язку з тим, що компенсація вартості речового майна не входить до складу грошового забезпечення. Статтею 117 КЗпП України передбачена відповідальність у вигляді виплати середнього заробітку за порушення строків виплати усіх належних при звільненні сум, а не лише грошового забезпечення чи заробітної плати, як зазначає відповідач.

Суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про відсутність правових підстав для такого стягнення. Порядок прийняття, проходження та звільнення з військової служби врегульовано спеціальним законодавством. При цьому порядок проведення розрахунків при звільненні військовослужбовця, зокрема строків проведення розрахунків, такими нормативними актами не врегульовано. У такому випадку підлягають застосуванню загальні норми Кодексу законів про працю, якими врегульовано порядок проведення розрахунків при звільненні та встановлено відповідальність за несвоєчасний розрахунок. Така позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом при розгляді справ у подібних правовідносинах. Зокрема у справі № 825/598/1/ (адміністративне провадження К/9901/23837/180).

Суд вважає, що вимоги про стягнення середнього розміру грошового забезпечення підлягають частковому задоволенню. З пояснень відповідача вбачається, що як на момент звільнення позивача, так і на момент розгляду справи судом він заперечує обов`язок виплати грошової компенсації у день звільнення. Суд враховує, що після звільнення вересні 2019 року та маючи можливість пересвідчитися у невиплаті компенсації, позивач звернувся до суду з позовом лише 24.02.2020 року. Про наявність будь-яких обставин, що перешкоджали б такому зверненню раніше позивачем не повідомлено.

Суд вважає за необхідне застосувати принцип співмірності при визначенні розміру відшкодування позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, у відповідності до статті 117 Кодексу законів про працю України. Позицію щодо правомірності застосування судом до спірних правовідносин такого принципу під час розрахунку загального розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, який підлягає стягненню на користь позивача, було висловлено касаційною інстанцією в постанові Верховного суду від 24.07.2019 по справі №805/3167/18-а адміністративне провадження №К/9901/9908/19.

Вирішуючи питання про суму середнього заробітку, яка підлягає стягненню, суд виходить з середнього заробітку позивача, зазначеного у довідці військової частини №62, згідно якої середньоденний заробіток позивача становить 334,95 грн. З дати виключення позивача зі списків особового складу військової частини - 01.10.2019 по 20.02.2020 пройшло 142 дні. При визначенні розміру компенсації за затримку розрахунку суд враховує, що позивач протягом тривалого часу не звертався до суду з вимогою про стягнення коштів, належних йому при звільненні. Також суд враховує розмір середнього заробітку позивача, факт наявності спору між позивачем та відповідачем щодо права отримання коштів при звільненні, істотності цієї частки порівняно із середнім заробітком позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка буде співмірною з урахуванням всіх обставин справи - 10000 грн.

Відповідно до ч.ч. 1,3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачем було заявлено вимоги майнового характеру, а ціна позову становила 160 626,62 грн. (88 305,80+72320,82 грн). Відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" ставка судового збору за подання фізичною особою адміністративного позову майнового характеру становить 1% ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Виходячи з наведеної норми ставка судового збору, яка підлягала сплаті, становила 1 606,27 грн. Позивачем сплачено судовий збір у більшому, ніж встановлено законом, розмірі - 2 334,40 грн.

Зі змісту положень статті 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягають стягненню судові витрати, які підлягають відшкодуванню відповідно до закону. Тобто судовий збір підлягає стягненню виходячи із розміру, який підлягав сплаті, а не фактично сплачений позивачем. При вирішенні питання про відшкодування судових витрат суд виходить із розміру судового збору, який повинен бути сплачений при зверненні до суду - 1606,27 грн.

Судом позовні вимоги задоволено частково - в частині стягнення 98 305,80 грн. та відмовлено у вимогах про стягнення 623,21 грн. За таких обставин, за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 983,06 грн. - пропорційно до задоволених позовних вимог та виходячи зі ставки судового збору, яка підлягала сплаті при зверненні до суду із вказаним позовом.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини № 3022 Національної гвардії України про стягнення грошової компенсації та середнього заробітку задовольнити частково.

Стягнути з військової частини 3022 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 08803595) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) грошову компенсацію вартості за неотримане під час проходження військової служби речове майно у розмірі 88305,80 грн. (вісімдесят вісім тисяч триста п`ять грн. 80 коп.)

Стягнути з військової частини 3022 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 08803595) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за несвоєчасний розрахунок при звільненні за період з 01.10.2019 по 20.02.2020 в розмірі 10 000 грн. (десять тисяч грн. 00 коп.).

В частині вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у розмірі 62320,82 грн. відмовити в зв`язку з необгрунтованістю.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань військової частини 3022 Національної гвардії України (код ЄДРПОУ 08803595) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 983,06 грн. (дев`ятсот вісімдесят три грн. 06 коп.), сплачений при зверненні до суду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Відповідно до п. 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені, зокрема, статтею 295 цього кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко