Рішення № 89158883, 12.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

1/892

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2020 року м. Київ № 640/6960/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Клочкової Н.В., при секретарі судового засідання Бєсєді А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом:

Міністерства оборони України

до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

ОСОБА_1

про визнання протиправною та скасування постанови

за участю представника третьої особи, позивач та відповідач не прибули, про причини неприбуття суд не повідомляли

ВСТАНОВИВ :

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява Міністерства оборони України (надалі - позивач), адреса: 03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (надалі - відповідач), адреса: 01001, місто Київ, вулиця Городецького, буд. 13, третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 (надалі - третя особа), адреса: АДРЕСА_1 , в якій позивач просив суд:

- визнати незаконною та скасувати постанову відділу ДВС, в рамках виконавчого провадження (ВП №60530349) про накладання штрафу від 28 лютого 2020 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що постановою Касаційного адміністративного суду від 06 лютого 2018 року у справі №761/18099/15-а визнано неправомірними дії Київського обласного військового комісаріату та Міністерства оборони України щодо відмови у призначенні та виплаті позивачам одноразової грошової допомоги у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , яка настала внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби.

На виконання вказаної постанови суду, комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги розглянуто документи щодо виплати батьку, матері, дружині та дочці загиблого ОСОБА_2 та прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, що, за твердженнями позивача, свідчить про фактичне виконання судового рішення, про що повідомлено державного виконавця.

Проте, постановою державного виконавця від 28 лютого 2020 року (ВП №60530349) на Міністерство оборони України накладено штраф у розмірі 5100,00 грн за невиконання вказаного вище рішення суду.

Крім того, позивач послався й на те, що резолютивна частина постанови суду містить зобов`язання прийняти лише рішення за результатами розгляду питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги, а тому, за доводами позивача, рішення суду виконане в повному обсязі, а постанова про накладення штрафу від 28 лютого 2020 року є такою, що підлягає скасуванню.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог представник відповідача у відзиві на позовну заяву послався на те, що в провадженні відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України перебуває виконавче провадження №60530349 з примусового виконання виконавчого листа №761/18099/15-а, виданого 08 липня 2019 року Шевченківським районним судом міста Києва, про зобов`язання Київського обласного військового комісаріату та Міністерства оборони України прийняти рішення з питання виплати одноразової грошової допомоги членам родини ОСОБА_2 .

В рамках виконавчого провадження, державним виконавцем прийнято постанову від 28 лютого 2020 року, якою накладено на Міністерство оборони України штраф у розмірі 5100,00 грн, у зв`язку з невиконанням останнім рішення суду.

З урахуванням викладених обставин, представник відповідача просив відмовити у задоволенні заявлених позовних вимог.

Представник третьої особи у письмових пояснень на позовну заяву послався на те, що оскаржувана постанова державного виконавця є правомірною, а позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню, у зв`язку з чим просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 квітня 2020 року відкрито провадження у справі та призначено судове засідання, витребувано виконавче провадження №60530349.

В судовому засіданні 12 травня 2020 року представник третьої особи надав пояснення по суті справи та заперечував проти задоволення позовних вимог. Позивач та відповідач не прибули, про причини неприбуття суд не повідомляли. Судом було оголошено позицію позивача на підставі позовної заяви та позицію відповідача на підставі відзиву.

Згідно ч. 1 ст. 268 КАС України у справах, визначених ст. 287 цього Кодексу, щодо подання позовної заяви та про дату, час і місце розгляду справи суд негайно повідомляє відповідача та інших учасників справи шляхом направлення тексту повістки на офіційну електронну адресу, а за її відсутності - кур`єром або за відомими суду номером телефону, факсу, електронною поштою чи іншим технічним засобом зв`язку.

Згідно ч. 2 ст. 268 КАС України учасник справи вважається повідомленим належним чином про дату, час та місце розгляду справи, визначеної частиною першою цієї статті, з моменту направлення такого повідомлення працівником суду, про що останній робить відмітку у матеріалах справи, та (або) з моменту оприлюднення судом на веб-порталі судової влади України відповідної ухвали про відкриття провадження у справі, дату, час та місце судового розгляду.

Згідно ч. 3 ст. 268 КАС України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Заслухавши пояснення представника третьої особи, розглянувши наявні у справі документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва встановив наступне.

Відповідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, що виникли між сторонами у справі регулюються Законом України "Про виконавче провадження" від 02 червня 2016 року №1404-VIII (надалі - Закон України від 02 червня 2016 року №1404-VIII).

Згідно з частиною 1 статті 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій, визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Пунктом 1 частини 2 статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII передбачено, що виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.

У відповідності до пункту 1 частини 1 статті 26 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VIII виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Абзацом 1 частини 6 статті 26 Закону України від 02.06.2016 №1404-VIII передбачено, що за рішенням немайнового характеру виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження зазначає про необхідність виконання боржником рішення протягом 10 робочих днів (крім рішень, що підлягають негайному виконанню, рішень про встановлення побачення з дитиною).

Так, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07 листопада 2019 року відкрито виконавче провадження №60530349 з примусового виконання виконавчого листа №761/18099/15-а, виданого Шевченківським районним судом міста Києва 08 липня 2019 року про зобов`язання Київський обласний військовий комісаріат та Міністерство оборони України прийняти рішення з питання виплати одноразової грошової допомоги членам родини ОСОБА_2 , якою боржника у тому числі повідомлено про необхідність виконати рішення суду протягом 10 робочих днів (Т.1, арк. 66).

У відповідності до пункту 9 частини 1 статті 39 Закону України від 02.06.2016 року №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

10 грудня 2019 року Міністерство оборони України направило на адресу відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про закінчення виконавчого провадження, в якій останнє просило закінчити виконавче провадження №60530349 у зв`язку з фактичним виконанням в повному обсязі судового рішення та винести відповідну постанову, а також не вживати заходів примусового характеру щодо стягнення штрафів з рахунків Міноборони (Т.1, арк. 92).

До вказаної заяви Міністерством оборони України було додано витяг з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 06 липня 2018 року №70, згідно змісту якого комісією на виконання постанови Верховного Суду від 06 лютого 2018 року за справою №К/9901/3406/18 розглянуто подані документи, за результатами яких прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги батьку, матері, дружині та дочці померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 року старшого лейтенанта в запасі ОСОБА_2 (Київський ОРВ), оскільки на день смерті він не був військовослужбовцем (Т.1, арк. 93).

Як вбачається з наявної у матеріалах справи роздруківки постанови Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №761/18099/15-а пункт 4 її резолютивної частини викладений у наступній редакції: «зобов`язати Київський обласний військовий комісаріат та Міністерство оборони України прийняти рішення з питання виплати одноразової грошової допомоги членам родини загиблого військовослужбовця» (Т.1, арк. 89).

Крім цього, в постанові Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №761/18099/15-а зазначено: "Оскільки звернення про виплату одноразової грошової допомоги відповідачі належним чином не розглянули, то суд зобов`язує останніх розглянути це звернення згідно з вимогами чинного законодавства України.

При цьому, суд не може підміняти орган, на який покладено вирішення цього питання, а тому відмовляє в задоволенні позовних вимог в частині зобов`язання Міністерства оборони України призначити та виплатити одноразову грошову допомогу."

Тобто, в даному випадку, під фактичним виконанням рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2018 року у справі № 826/17867/17 є прийняття рішення Міністерством оборони України за результатами розгляду питання щодо виплати (або відмову у виплаті) одноразової грошової допомоги членам родини загиблого військовослужбовця.

Отже, суд зазначає, що вказаним рішенням суду останнього було зобов`язано лише прийняти рішення за результатами розгляду питання щодо виплати одноразової грошової допомоги членам родини загиблого, що й було зроблено Міністерством оборони України, про що 10 грудня 2019 року повідомлено Відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Аналогічного висновку дійшов Шостий апеляційний адміністративний суд в постанові від 08.10.2019 в адміністративній справі №640/14352/19.

Згідно з частиною 1 статті 13 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1, 2 статті 63 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 75 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

З наведеного вбачається, що Законом України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII встановлено відповідальність боржника саме за невиконання судового рішення, а тому, на час прийняття державним виконавцем рішення про накладення штрафу, має бути встановленим факт невиконання боржником судового рішення без поважних причин.

Так, постановою головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 28 лютого 2020 року на Міністерство оборони України накладено штраф за невиконання рішення постанови Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №761/18099/15-а у розмірі 5100,00 грн, у мотивувальній частині якої головний державний виконавець зазначив, що станом на 28 лютого 2020 року інформація щодо виконання рішення суду не надійшла. Боржник не повідомив про виконання рішення суду та підтверджуючих доказів не надав, а отже рішення суду залишається не виконаним боржником без поважних причин (Т.1, арк. 84-86).

Проте, суд наголошує, що відповідачем на засіданні комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийнято рішення, оформлене протоколом від 06 липня 2018 року №70, відповідно до якого комісією на виконання постанови Верховного Суду від 06 лютого 2018 року №761/18099/15-а розглянуто подані документи та прийнято рішення про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.

Суд наголошує на тому, що обставини, з яких Верховним Судом прийнято постанову від 06 лютого 2018 року ґрунтуються на тому, що відповідачами у справі не розглянуто належним чином звернення про виплату одноразової грошової допомоги, при цьому, Верховний Суд не зобов`язував Міністерство оборони України саме призначити та виплатити одноразову грошову допомогу.

Наведене в сукупності дозволяє суду дійти висновку про відсутність підстав для накладення штрафу на Міністерство оборони України за невиконання постанови Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі №761/18099/15-а, на виконання якого судом було видано виконавчий лист та відкрито виконавче провадження №60530349 та про наявність правових підстав для визнання протиправною й скасування постанови старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про накладення штрафу від 28 лютого 2020 року.

Інші доводи та аргументи учасників не спростовують висновків суду.

Згідно з ч. 1 ст. 9, ст. 72, ч.ч. 1, 2, 5 ст. 77 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані позивачем докази суд дійшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з наявної у матеріалах справи квитанції, позивачем під час звернення з даним позовом до суду сплачено судовий збір у розмірі 2102,00 грн, відтак, з урахуванням розміру задоволених позовних вимог, суд присуджує на користь позивача судові витрати у розмірі 2102,00 грн за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

На підставі вище викладеного, керуючись ст. ст. 2, 6-10, 19, 72-77, 90, 139, 241-246, 250, 255,287 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов Міністерства оборони України до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови про накладення штрафу - задовольнити.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Рекашової Алли Миколаївни від 28 лютого 2020 року про накладення на Міністерство оборони України штрафу у розмірі 5100,00 грн (п`ять тисяч сто гривень 00 копійок), винесену в рамках виконавчого провадження №60530349.

3. Стягнути на користь Міністерства оборони України (03168, місто Київ, проспект Повітрофлотський, будинок 6, код ЄДРПОУ 00034022) документально підтверджені судові витрати у розмірі 2102,00 грн (дві тисячі сто дві гривні 00 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (01001, місто Київ, вулиця Городецького, будинок 13, код ЄДРПОУ 00015622).

Рішення набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України, протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя Н.В. Клочкова