Рішення № 89158877, 12.05.2020, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

12 травня 2020 року м. Рівне №460/2589/20

Рівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Борискіна С.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач), в якому просив суд:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо непризначення ОСОБА_1 з 28 лютого 2020 року пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності зі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 з 28 лютого 2020 року пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності зі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Мотивуючи вимоги позову зазначав, що він має право на призначення пенсії у відповідності до вимог ч.2 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", оскільки йому виповнилося 54 роки і він відноситься до 3 категорії потерпілих від Чорнобильської катастрофи. Вважав відмову відповідача у призначенні такої пенсії з підстав непідвердження факту постійного проживання чи роботи у зоні гарантованого добровільного відселення протягом трьох років станом на 01.01.1993 безпідставною, оскільки посвідченням громадянина, який потерпів від Чорнобильської катастрофи серії НОМЕР_1 від 24.04.2018 такий факт цілком підтверджується. Крім того, згідно з довідкою Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області від 03.03.2020 №385, яка є аналогічною за змістом до довідки від 23.03.2020 №609, підтверджується, що він дійсно проживав та проживає в с.Малий Жолудськ Володимирецького району Рівненської області, яке відноситься до зони гарантованого добровільного відселення (3 категорія), з 27.02.1966 по травень 1990 року та з 16.10.2001 по даний час. Наголошував, що факт його роботи на територіях, що не відносяться до забрудненої зони, не спростовує факт його проживання у зоні гарантованого добровільного відселення у період, зазначений у довідці. За наведеного, просив позов задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 06.04.2020 відкрито провадження у справі. Розгляд і вирішення справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Позиція відповідача щодо позовних вимог висловлена у відзиві, відповідно до змісту якого він заперечував проти їхнього задоволення. На обґрунтування такої позиції зазначав, що право на пенсію зі зниженням пенсійного віку на умовах ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" визначається з урахуванням періодів проживання або роботи на території радіоактивного забруднення. Зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи, особи, які постійно проживають або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 2 років мають право на зниження пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. Згідно з наданою позивачем довідкою від 23.03.2020 №609, виданою Рафалівською селишною радою Володимирецького району, ОСОБА_1 проживав в с.Малий Жолудськ Володимирецького р-ну, Рівненської області з 27.02.1966 по травень 1990 та з 16.10.2001 по даний час. Довідка видана на підставі погосподарської книги (зона гарантованого добровільного відселення 3). Враховуючи вищевказане, період проживання та роботи позивача у зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 складає 2 роки 1 місяць 8 днів. Оскільки, позивачем не було надано жодної іншої довідки які б підтверджували факт її проживання, роботи на цих територіях і є підставою для визначення статусу потерпілих від Чорнобильської катастрофи, які проживають або працюють на забруднених територіях, відповідач вважав, що доводи які викладені у позовній заяві є безпідставними. Також пенсійний орган зазначав, що позивач є потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи 3 категорії, як особа, яка постійно проживає на території зони гарантованого добровільного відселення, що підтверджується посвідченням серія НОМЕР_1 від 24.04.2018. Враховуючи чинні на момент вчинення окремої процесуальної дії норми законодавства, вказував на те, що користуючись посвідченням потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС, позивач не має права на пільгове пенсійне забезпечення відповідно до ст. 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у редакції від 19.12.1991, із змінами і доповненнями від 01.07.1992. З огляду на зазначене, а також з покликанням на позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 31.07.2019 по справі № 572/1173/17, від 19.09.2019 по справі №556/1172/17 та Восьмого апеляційного адміністративного суду по справі № 460/232/19, відповідач просив повністю відмовити у задоволенні позовних вимог (а.с.35-36).

У період з 04.05.2020 по 08.05.2020 головуючий суддя у справі перебував у відпустці.

Згідно з вимогами ч.4 ст.229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши позовну заяву та відзив до неї, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини адміністративної справи в їх сукупності, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні доказами, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 є особою, яка потерпіла від Чорнобильської катастрофи (категорія 3), що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_1 , повторно виданим Рівненською обласною державною адміністрацією 24.04.2018 (а.с.8).

03.03.2020 позивач звернувся до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення йому пенсії за віком із зниженням пенсійного віку відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Згідно з розпискою-повідомленням заяву позивача прийнято 03.03.2020 за №626 з доданими до неї документами, серед яких копії: довідки про присвоєння ідентифікаційного номеру, паспорта, трудової книжки та документи про стаж, військового квитка, довідки із СПОВ про заробітну плату з 01.07.2000 по день звернення, довідки про заробітну плату за період страхового стажу до 01.07.2000, документи про місце проживання (реєстрації) особи, заяви про спосіб виплати пенсії (для виплати через банк), посвідчення постраждалого від ЧАЕС (а.с.38).

Відповідно до відомостей, що містяться у військовому квитку серії НОМЕР_3 , виданого 21.11.1984, позивач проходив військову службу з 22.11.1984 по 05.12.1986 (а.с.13).

Згідно з записами в трудовій книжці серії НОМЕР_4 , заповненої 10.05.1987, позивач працював:

- з 02.05.1987 по 15.04.1988 в колгоспі ім. Фрунзе с.Ромейки Володимирецького району - зона гарантованого добровільного відселення;

- з 24.05.1988 по 25.09.1989 в БМУ Рівненської облспоживспілки - територія не відноситься до радіоактивно забрудненої;

- з 28.09.1989 по 29.05.1990 в Володимирецькому райоб`єднанні "Сільгоспхімія" - місцезнаходження документами не підтверджено;

- з 01.06.1990 по 30.05.1991 та з 06.06.1991 по 29.04.2004 - Рівненська АЕС м.Кузнецовськ - зона посиленого радіологічного контролю (а.с.14-16).

Також судом встановлено і стороною відповідача не заперечувалося, що на підтвердження факту свого проживання на територіях радіоактивного забруднення позивачем було подано довідку від 03.03.2020 №385, яка є аналогічною за змістом довідці від 23.03.2020 № 609, виданої Рафалівською селищною радою Володимирецького району Рівненської області. Відповідно до змісту такої довідки ОСОБА_1 з 27.02.1966 по травень 1990 року та з 16.10.2001 по даний час зареєстрований та проживає в селі Малий Жолудськ Володимирецького району Рівненської області, що є радіаційно забрудненою зоною гарантованого добровільного відселення згідно постанови КМ УРСР від 23.07.1991 №106. Підставою видачі довідки вказано: погосподарська книга №11 за 1986-1990 рр., особовий рахунок НОМЕР_6; погосподарська книга №13 за 1991-1995 рр., особовий рахунок НОМЕР_7; погосподарська книга №8 за 1996-2000 рр., особовий рахунок НОМЕР_8; погосподарська книга №7 за 2001-2005 рр., особовий рахунок НОМЕР_9; погосподарська книга №8 за 2006-2010 рр., особовий рахунок НОМЕР_10; погосподарська книга №7 за 2011-2015 рр., особовий рахунок НОМЕР_11; погосподарська книга №6 за 2016-2020 рр., особовий рахунок НОМЕР_12, будинкова книга №5 (а.с.12).

Листом від 017.03.2020 №1700-0301-8/6006 Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області відмовило позивачу у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку. На обґрунтування своєї відмови зазначило, що згідно з наданими копіями документів для призначення пенсії період проживання в зоні гарантованого добровільного відселення станом на 01.01.1993 становить 2 роки 1 місяць 8 днів, а тому у зв`язку з відсутністю необхідного періоду проживання (роботи) в зоні гарантованого добровільного відселення підстави для призначення пенсії відсутні (а.с.9-10).

Не погоджуючись з таким рішенням пенсійного органу, ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, які виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 1 статті 9 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003, який набрав чинності 01.01.2004, передбачено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Умови призначення пенсії за віком встановлено ст.26 цього Закону. Зокрема, право на пенсію за віком мають особи після досягнення віку 60 років, з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року за наявності страхового стажу не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення, визначає Закон України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991 (далі - Закон №796-XII).

Статтею 49 цього Закону визначено, що пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно з ч.1 ст.55 Закону №796-XII, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Пунктом 2 цієї частини передбачено, зокрема, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи - це особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років мають право на зменшення пенсійного віку на 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31 липня 1986 року незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Частиною 3 цієї статті прямо передбачено, що призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Системний аналіз вказаних правових норм свідчить на користь того, що призначення та виплата пенсій особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, провадиться за нормами Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003 і з урахуванням додаткових пільг, встановлених Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №796-XII від 28.02.1991. Іншими словами, норми спеціального закону в даному випадку застосовуються субсидіарно із нормами загального закону, доповнюють і конкретизують їх.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, згідно з довідкою від 03.03.2020 № 385 позивач зареєстрований та проживає з 27.02.1966 по травень 1990 року та з 16.10.2001 по даний час в селі Малий Жолудськ Володимирецького району, територія якого відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

В силу положень Переліку населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №106 від 23.07.1991, с. Малий Жолудськ Володимирецького району належить до зони гарантованого добровільного відселення.

Зазначений період проживання позивача в селі Малий Жолудськ Володимирецького району Рівненської області згідно з п.2 ч.1 ст.55 Закону № 796-ХІІ надає йому право на призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років.

Перелік документів, що подаються до органу Пенсійного фонду для призначення пенсії, встановлений Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженим постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок №22-1).

Відповідно до п.1 Порядку 22-1 заява про призначення пенсії непрацюючим особам, а також членам сім`ї у зв`язку з втратою годувальника подається заявником особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально, безпосередньо до управління Пенсійного фонду України у районі, місті, районі у місті, об`єднаного управління (далі - орган, що призначає пенсію) за місцем проживання (реєстрації).

Згідно з п.2.1 цього Порядку до заяви про призначення пенсії за віком додається, зокрема, документ, який засвідчує особливий статус особи, а саме посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Отже, у довідці має бути зазначено період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, та така має бути видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями). При цьому, законодавець не встановив та не затвердив певного зразка довідки та вимог до неї.

Судом встановлено, що зазначені вимоги Порядку позивачем дотримані, оскільки надано як копію посвідчення громадянина, який постійно проживає чи проживав або працює чи працював в зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, так і довідку про періоди проживання на відповідній території в селі Малий Жолудськ Володимирецького району Рівненської області.

Так, судом встановлено, що 24.04.2018 Рівненською обласною державною адміністрацією позивачу повторно видано посвідчення серії НОМЕР_1 с потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).

У зв`язку з цим, суд зазначає, що згідно зі ст.9 Закону №796-ХІІ особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Статтею 14 Закону №796-ХІІ для встановлення пільг і компенсацій визначені окремі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, потерпілі від Чорнобильської катастрофи (не віднесені до категорії 2), які: постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 року прожили у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій; постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - категорія 3.

Згідно зі ст.65 Закону №796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та потерпілим від Чорнобильської катастрофи видаються посвідчення, виготовлені за зразками, затвердженими Кабінетом Міністрів України.

Посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом.

Порядок видачі посвідчень встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 №51 "Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Порядок) затверджений порядок, який регулює правила видачі посвідчень учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до п.2 Порядку посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", іншими актами законодавства.

Отже, за наявності підстав передбачених ст.14 Закону №796-ХІІ особі видається відповідне посвідчення, яке надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими цим Законом, та після отримання такого посвідчення, особа вважається такою, що має статус потерпілої від ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС відповідно до статті 11 Закону.

Відповідно до абз.5 п.6 Порядку потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 р. прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, і таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (категорія 3) серії Б зеленого кольору.

Пунктом 11 Порядку встановлено, що особам, які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які станом на 1 січня 1993 року прожили в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 5); особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов`язкового) та гарантованого добровільного відселення за умови, що вони станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися в зоні безумовного (обов`язкового) відселення не менше двох років, а в зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток 6).

Системний аналіз положень ст.9, 14 Закону №796-ХІІ у поєднанні із нормою ч.3 ст.65 цього Закону дають підстави для висновку, що основним доказом проживання, роботи або навчання на території зони радіоактивного забруднення чи участі в роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС є посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи або посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, яке відповідно до змісту ст.14 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", є підставою для призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку (ст. 55 Закону № 796-ХІІ). Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Судом враховано, що на час звернення позивача до суду належність позивача до осіб потерпілих від Чорнобильської катастрофи 3 категорії ніким не оспорювалась, посвідчення серії НОМЕР_1 не скасовано, не визнано недійсним, а отже є таким, що підлягає для застосування і надання пільг, встановлених Законом № 796-ХІІ. Однією із таких пільг є зменшення віку, необхідного для призначення і виплати пенсії відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону №796-ХІІ.

Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладена Верховним Судом у постановах від 11.09.2019 у справі №205/8713/16-а, від 25.11.2019 у справі №464/4150/17, від 09.01.2020 у справі №363/3976/16-а та від 06.04.2020 у справі №752/15346/17.

Таким чином, наявність у позивача зазначеного посвідчення є достатнім підтвердженням факту, що він на протязі 3 років до 01.01.1993 проживав у зоні гарантованого добровільного відселення.

Натомість, у випадку наявності доказів, які б могли спростувати обґрунтованість видачі посвідчення позивачеві, відповідач мав право звернутися до регіональної комісії для встановлення факту необґрунтованої видачі посвідчення, відповідно до Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та іншим категоріям громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11.07.2018 №551. Поміж тим, цього не зробив і доказів зворотного матеріали справи не містять.

Дослідивши надану позивачем довідку Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області від 23.03.2020 №609, яка, як підтверджено стороною відповідача, є аналогічною за змістом до довідки від 03.03.2020 №385, суд встановив, що така містять чітко визначені періоди проживання позивача: з 27.02.1966 по травень 1990 року та з 16.10.2001 по теперішній час, місце проживання: с. Малий Жолудськ та суб`єкта виготовлення відповідної довідки: Рафалівська селищна рада Володимирецького району Рівненської області, яка є органом місцевого самоврядування.

Таким чином, наявні в матеріалах справи докази підтверджують факт проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення протягом того періоду часу, що необхідний для підтвердження права на додаткове зменшення пенсійного віку, передбаченого положеннями п.2 ч.1 ст.55 Закону №796-ХІІ.

Враховуючи наведене, підстав для неприйняття до уваги вказаної довідки та неврахування відповідних періодів проживання позивача на території радіоактивного забруднення при розгляді заяви про призначення пенсії у відповідача не було.

При цьому, суд вважає безпідставними твердження відповідача, що ним не було взято до уваги, при розгляді заяви позивача, зазначену довідку про період його проживання зоні гарантованого добровільного відселення, оскільки відповідно до записів у військовому квитку серії НОМЕР_3 , виданого 21.11.1984, позивач проходив військову службу з 22.11.1984 по 05.12.1986, а відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_4 , заповненої 10.05.1987, позивач працював:

- з 02.05.1987 по 15.04.1988 в колгоспі ім. Фрунзе с.Ромейки Володимирецького району - зона гарантованого добровільного відселення;

- з 24.05.1988 по 25.09.1989 в БМУ Рівненської облспоживспілки - територія не відноситься до радіоактивно забрудненої;

- з 28.09.1989 по 29.05.1990 в Володимирецькому райоб`єднанні "Сільгоспхімія" - місцезнаходження документами не підтверджено;

- з 01.06.1990 по 30.05.1991 та з 06.06.1991 по 29.04.2004 - Рівненська АЕС м.Кузнецовськ - зона посиленого радіологічного контролю.

Так, у відповідності до ч.1 ст.48 Кодексу законів про працю трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а отже, трудова книжка не відноситься до документів, які підтверджують період проживання потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи в зоні гарантованого добровільного відселення. В даному випадку записи трудової книжки не є тими доказами, які спростовують відомості про місце проживання позивача.

Окрім цього, надання інших документів, які би підтверджували період проживання особи в зоні гарантованого добровільного відселення, окрім як довідки органу місцевого самоврядування, законодавством не передбачено.

Таким чином, суд вважає, що дані трудової книжки не можуть спростувати факту постійного проживання позивача у зоні гарантованого добровільного відселення, що підтверджено довідкою Рафалівської селищної ради Володимирецького району Рівненської області від 23.03.2020 №609, яка, як підтверджено стороною відповідача, є аналогічною за змістом до довідки від 03.03.2020 №385, та посвідченням потерпілого від Чорнобильської катастрофи (категорія 3).

З урахуванням наведеного, виходячи із системного аналізу положень чинного законодавства та фактичних обставин справи, суд вважає, що відповідач не спростував належність та достатність наданих позивачем документів, тоді як для призначення пенсії за віком із зниженням пенсійного віку як потерпілому від Чорнобильської катастрофи надані всі необхідні для цього документи, які є належними.

Встановлені в ході судового розгляду обставини справи в їх сукупності свідчать про наявність у позивача необхідного періоду проживання у зоні гарантованого добровільного відселення та, в свою чергу, права на користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема щодо призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

З огляду на таке, суд дійшов висновку про наявність у позивача порушеного права, яке підлягає судовому захисту шляхом визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо непризначення позивачу пенсії зі зниженням пенсійного віку на 6 років.

Відповідно до ст.44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-ІV від 09.03.2003, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері праці та соціальної політики, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.

Згідно з ч.1 ст.45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" №1058-IV від 09.07.2003, пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку. Так, відповідно до пункту першого вказаної статті пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку. При відстрочці часу призначення пенсії за віком пенсія з урахуванням положень статті 29 цього Закону призначається за заявою пенсіонера з дня, що настає за останнім днем місяця, в якому набуто повний місяць страхового стажу (у тому числі сумарно) для відстрочки часу виходу на пенсію, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з такого дня.

У пункті 1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття органом, що призначає пенсію, відповідної заяви.

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_1 позивачу виповнилося 54 роки, з заявою про призначення пенсії за віком до пенсійного органу звернувся 03.03.2020.

За таких обставин, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 28.02.2020.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, з огляду на що, посилання на позицію Восьмого апеляційного адміністративного суду у справі №460/232/19 є безпідставним.

Покликання ж відповідача на позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 31.07.2019 по справі №572/1173/17, від 19.09.2019 по справі №556/1172/17, судом до уваги не беруться, оскільки правові висновки в даних судових рішеннях стосуються інших правовідносин.

Більше того, у постанові Верховного Суду від 31.07.2019 по справі №572/1173/17 викладені правові висновки з питань розмежування предметної юрисдикції у спорах щодо право на призначення пенсії на пільгових умовах відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", що не є спірним у даній справі.

Суд наголошує, що недостатньо самого лише зазначення постанови Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права, обов`язковою умовою є те, що правовідносини у справах (у якій викладено висновок Верховного Суду) мають бути подібними.

Згідно з ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач не виконав процесуального обов`язку доказування власної позиції та не довів правомірності своєї поведінки у спірних правовідносинах, натомість доводи позивача відповідають обставинам справи та ґрунтуються на нормах матеріального закону.

Суд пам`ятає, що згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.139 КАС України на користь позивача слід стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача сплачений при поданні позовної заяви судовий збір у сумі 840,80 грн.

Оригінал квитанції про сплату судового збору знаходиться в матеріалах справи (а.с.23).

Керуючись статтями 241-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 (с. Великий Жолудськ, Володимирецький район, Рівненська область, 34364, РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Короленка, 7, м. Рівне, 33028, код ЄДРПОУ 21084076) про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій - задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області щодо непризначення ОСОБА_1 з 28 лютого 2020 року пенсії за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності зі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 з 28 лютого 2020 року пенсію за віком зі зниженням пенсійного віку у відповідності зі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Стягнути на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 840,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складений 12 травня 2020 року.

Суддя Борискін С.А.