Ухвала суду № 89158855, 12.05.2020, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

12 травня 2020 року Чернігів Справа № 620/2904/19

Чернігівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Житняк Л.О.,

за участі секретаря Чоботар А.С.,

розглянувши у судовому засіданні звіт про виконання судового рішення по справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій неправомірними, зобов`язання вчинити певні дії та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить:

- визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо відмови виконати вимоги законодавства України і провести нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заборгованості додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, встановлену 20.02.2015;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заборгованості додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, з 20.02.2015;

- стягнути з відповідача 2000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 у справі №620/2904/19, позов було задоволено частково. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення моральної шкоди, в решіт постанову залишено без змін.

19.02.2020 судом ухвалено додаткове рішення, яким зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області надати суду звіт про виконання рішення суду у місячний строк з дня набрання чинності.

14.04.2020 на адресу суду надійшов звіт Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про виконання рішення суду у справі №620/2904/19.

Зі звіту про виконання рішення суду у справі №620/2904/19 вбачається, що на виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 позивачу здійснено нарахування компенсації втрати частини грошових доходів (пенсії) у зв`язку з несвоєчасністю пенсійних виплат, які нараховані за період з 01.01.2012 по 02.08.2014. Розмір нарахованої компенсації за рішенням суду складає 8 740,66 грн. Також зазначено, що компенсація втрати частини доходів буде проведена відповідно до Порядку №649. Щодо виплати моральної шкоди, відповідачем у справі повідомлено Головне управління Державної казначейської служби України у Чернігівській області про здійснення заходів для погашення такої заборгованості за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління.

Оцінюючи повноту та належність виконання зазначених вище рішень по вказаному звіту, суд вказує наступне.

В силу ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ст.14 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Аналогічні положення містяться в ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною 5 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій п.2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013 №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п.2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п.3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 №11-рп/2012).

Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013 взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини, який, зокрема, в п.43 рішення у справі «Шмалько проти України», заява №60750/00, від 20.07.2004 вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду.

Крім того, у Рішенні від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику Європейського суду з прав людини підкреслив, що визначене ст.6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (п.84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 07.06.2005, заява №6318/03; п.43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004, заява №60750/00; п.п.46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15 10.2009, заява №40450/04; п.64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006, заява №30779/04).

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30.06.2009 №6-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз.1 пп.3.2 п.3, абз.2 п.4 мотивувальної частини).

Судом можуть бути вжиті заходи судового контролю за виконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу відповідальну за виконання рішення суду.

На підставі аналізу ст.3, ст.8, ч.1 та ч.2 ст.55, ч.1 та ч.2 ст.129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в п.2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019 №2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених ст.129-1 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ст.14 та ст.370 Кодексу адміністративного судочинства України.

З метою забезпечення виконання судового рішення ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено дві форми судового контролю за виконанням судового рішення: 1) зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання рішення суду;2) накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Так, згідно з положеннями ч.1 та ч.2 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати в установлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту суддя своєю ухвалою може встановити новий строк подання звіту, накласти на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штраф в сумі від двадцяти до сорока розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Слід зазначити, що підставою звернення ОСОБА_1 до суду була несвоєчасна виплата пенсії в повному обсязі на виконання постанови Денянського районного суду м.Чернігова від 26.05.2014 по справі №750/3241/14. Відповідачем було проведено перерахунок додаткової пенсії за шкоду здоров`ю, за період з 01.01.2012 по 02.08.2014 та встановлено заборгованість у розмірі 5 519,04 грн. Однак, виплату зазначеної заборгованості проведене лише 07.06.2019, внаслідок чого позивачем отримано належні йому грошові кошти не своєчасно та з вини органів Пенсійного фонду.

З урахуванням обставин справи, характеру спірних правовідносин, предмета та категорії спору, суд дійшов висновку щодо наявності у позивача права на компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з несвоєчасним отриманням виплат, донарахованих і виплачених на підставі рішення суду, внаслідок чого зобов`язав Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати заборгованості додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, з 20.02.2015 по 07.06.2019.

Проте, на час розгляду поданого відповідачем звіту виплата нарахованої компенсації позивачу не проведена.

Верховний Суд у постанові від 31.10.2018 у справі №704/1547/17 сформулював правову позицію, що за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень про виконання рішення суду або в разі неподання такого звіту можна, зокрема, встановити новий строк подання звіту.

Основним призначенням стадії виконання судового рішення є фактичне втілення судових присуджень у певні матеріальні блага, яких особа була протиправно позбавлена до отримання судового захисту.

Судове рішення є обов`язковим до виконання для всіх, і в тому числі для Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області. Своїм звітом про виконання рішення суду орган Пенсійного фонду нівелює значення судового рішення. Вказана правова позиція підтримана Верховним судом у складі Касаційного адміністративного суду (ухвала від 04.05.2020 №160/3586/19).

Як встановлено судом, рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 у справі №620/2904/19 та постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.11.2019, на момент подання відповідачем звіту виконано не в повному обсязі, а саме здійснено лише нарахування належних позивачу коштів, та не здійснено їх виплату, у зв`язку з цим, наявні підстави для встановлення нового строку подання звіту або накладення на керівника суб`єкта владних повноважень, відповідального за виконання рішення, штрафу.

Враховуючи, що рішення не виконані, суд на підставі ч.2 ст.382 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне встановити новий строк для подання відповідачем звіту про виконання судового рішення в цій справі.

Керуючись статтею 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Встановити новий строк Головному управлінню Пенсійного фонду України в Чернігівській області для подання суду звіт про виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.11.2019 у справі №620/2904/19 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у місячний строк з дня набрання чинності.

Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання та може бути оскаржена в порядку, встановленому ст.ст. 294-297 КАС України, з врахуванням строку дії карантину, пов`язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Л.О. Житняк