Рішення № 89158751, 12.05.2020, Черкаський окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року справа № 580/3879/19

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гаращенка В.В. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників за наявними у справі матеріалами адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Черкаській області про скасування рішення,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до Головного управління ДПС у Черкаській області, в якому просить:

- визнати дії Головного управління ДПС у Черкаській області (адреса: вулиця Хрещатик, 235, Черкаси, Черкаська область, 18000, Код ЄДРПОУ 3939210) щодо винесення податкового рішення - повідомлення № 0168565033 від 07.11.2019 противоправними;

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0168565033 від 07.11.2019, яке винесено Головним управлінням ДПС у Черкаській області (адреса: вулиця Хрещатик, 235, Черкаси, Черкаська область, 18000, Код ЄДРПОУ 3939210) стосовно ОСОБА_1 ;

- визнати противоправними дії Головного управління ДПС у Черкаській області (адреса: вулиця Хрещатик, 235, Черкаси, Черкаська область, 18000, Код ЄДРПОУ 3939210) щодо відмови у списанні єдиного внеску за період з квітня 2014 року по 19.09.2019 року та всіх штрафних санкцій та застосування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Черкаській області (адреса: вулиця Хрещатик, 235, Черкаси, Черкаська область, 18000, Код ЄДРПОУ 3939210) списати заборгованість зі сплати єдиного внеску за період з квітня 2014 року по 19.09.2019 року та всіх штрафних санкцій та застосування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску;

- зобов`язати Головне управління ДПС у Черкаській області зняти з податкового обліку ОСОБА_1 як платника податків в зв`язку з державною реєстрацією припинення підприємницької діяльності за власним рішенням та внести відповідний запис до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 24.12.2019 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою №0000484538 від 26.02.2018, яка видана Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради. З 17 березня 2000 року позивач зареєстрована як фізична особа-підприємець та здійснювала свою підприємницьку діяльність у місті Донецьк. Проте з початком проведення бойових дій на території міста Донецьк, здійснення підприємницької діяльності стало неможливим і позивач фактично припинила здійснювати таку діяльність.

Позивач стверджує, що з тимчасово окупованої території перемістилася в м. Черкаси у вересні 2019 року та одразу подала заяву про припинення здійснення підприємницької діяльності, про що 19.09.2019 внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою- підприємцем. Позивач 10 жовтня 2019 року подала заяву відповідачеві, відповідно до якої у зв`язку з процедурою припинення підприємницької діяльності і знаття з обліку як платника податків просила:

- продовжити граничні строки подання звітності за період тимчасової окупації частини Донецької області м. Донецьк за період 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки і встановити їх до 30.11.2019;

- звільнити позивача від виконання своїх обов`язків як платника єдиного внеску, а також інших податкових зобов`язань, які виникли у період з 14.04.2014 по дату зняття з обліку як платника податків;

- визнати недоїмки, що виникли у позивача, як у платника податків безнадійними та списати їх в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу;

- не застосовувати до позивача відповідальність, штрафні та фінансові санкції по зобов`язанням як платника податків з 14.04.2014 по дату зняття з обліку як платника податків.

На зазначену заяву позивач отримала відмову. Більш того, ГУ ДФС у Черкаській області прийняло стосовно позивача податкове повідомлення-рішення від 07.11.2019 №016856503 про нарахування штрафних санкцій в розмірі 510,00 грн. за неподання декларації про майновий стан і доходи за 2016, 2017, 2018 роки. Крім того, відповідач відмовився списувати ЄСВ за період з 2014 по 2019 включно, аргументуючи це тим, що законодавством не передбачено особливих умов щодо виконання зобов`язань платниками ЄВ, які перебувають на обліку у контролюючих органах розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО.

Позивач вважає вказані дії відповідача противоправними, оскільки законодавством передбачено звільнення від сплати ЄСВ та усіх штрафних санкцій підприємців, які переміщені з тимчасово окупованих територій.

Відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просив у задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що позивачем не подано податкову звітність за 2016, 2017, 2018 роки, тому до неї правомірно застосовано штраф у розмірі 510 грн.

Також відповідач зазначив, що згідно з абзацом 1 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у п. 4 і 5 ч. 1 ст. 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.

Пунктом 8 ч. 4 ст.11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (в ред. від 28.06.2015) внесено зміни до Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», зокрема, розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» доповнено пунктом 9-3 такого змісту:

« 9-3 платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року № 405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу».

Однак, пунктом 28 розділу 1 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (від 25.12.2015) підпункт 8 пункту 4 статті 11 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» виключено.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин з позивачем законодавством не передбачено особливих умов щодо виконання зобов`язань платниками ЄВ, які перебувають на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО.

На підставі наведеного відповідач вважає, що позов задоволенню не підлягає.

У відповіді на відзив позивач заперечила проти доводів відповідача, вказавши, що факт перебування платника єдиного внеску на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, є підставою для незастосування до таких платників заходів впливу та стягнення за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в силу прямої дії норм Закону №2464-VI, яка забороняє притягнення до відповідальності за невиконання обов`язків платника єдиного внеску.

У додаткових поясненнях, наданих на виконання вимог ухвали суду від 10.03.2020, відповідач повідомив, що ОСОБА_1 20.09.2019 та 09.12.2019 звернулася до ГУ ДПС у Черкаській області із заявою про зняття з податкового обліку як платника податків. До заяви додано копію обхідного листа та довідку про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, однак після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.

Така фізична особа має провести остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, повинна закрити усі рахунки відкриті у фінансових установах (крім рахунків, відкритих для зарахування коштів на вимогу фізичних осіб) та в установлені строки подати відповідному контролюючому органу:

- повідомлення за формою № 20-ОПП з оновленою інформацією про закриття об`єкта оподаткування (у разі наявності), протягом 10 робочих днів після його закриття;

- декларацію за останній базовий податковий (звітний) період;

- знятись з обліку за не основним місцем обліку.

Позивач вказаних дій не вчинила, тому підстави для зняття її з податкового обліку відсутні.

Розглянувши подані документи і матеріали, дослідивши письмові докази наявні в матеріалах справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов до такого висновку.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, з 19.10.2005 ОСОБА_1 зареєстрована фізичною особою-підприємцем, про що до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис №22660170000013934 за місцем проживання: АДРЕСА_1 .

Позивач з 26.02.2018 є внутрішньо переміщеною особою, що підтверджується довідкою № 0000484538 від 26.02.2018, яка видана Департаментом соціальної політики Черкаської міської ради, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 .

19.09.2019 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань внесено запис №22660060004013934 про припинення за власним рішенням підприємницької діяльності фізичною особою-підприємцем 2005 ОСОБА_1 .

20.09.2019 позивач звернулась до відповідача із заявою в довільній формі, в якій просила зняти її з обліку як платника податків у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності.

10.10.2019 позивач подала відповідачу заяву, відповідно до якої у зв`язку з припиненням підприємницької діяльності просила:

- продовжити граничні строки подання звітності за період тимчасової окупації частини Донецької області м. Донецьк за період 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки і встановити їх до 30.11.2019;

- звільнити позивача від виконання своїх обов`язків як платника єдиного внеску, а також інших податкових зобов`язань, які виникли у період з 14.04.2014 по дату зняття з обліку як платника податків;

- визнати недоїмки, що виникли у позивача, як у платника податків безнадійними та списати їх в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу;

- не застосовувати до позивача відповідальність, штрафні та фінансові санкції по зобов`язанням як платника податків з 14.04.2014 по дату зняття з обліку як платника податків.

Листом №1384/23-00-50-33 від 17.10.2019 відповідач повідомив позивача, що законодавством не передбачено особливих умов щодо виконання зобов`язань платниками ЄВ, які перебувають на обліку у контролюючих органах, розташованих на території населених пунктів, де проводилася АТО. Також згідно правового висновку Верховного Суду, в якому зазначено, що Закон №2464 не скасовує обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надає можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

06.11.2019 за результатами камеральної перевірки позивача складено акт №1211/23-00-50-3323/ НОМЕР_2 , яким зафіксовано неподання декларації про майновий стан і доходи за 2016, 2017, 2018 роки, в порушення вимог пп. 49.18.5 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0168565033 від 07.11.2019, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 510 грн.

Не погоджуючись із даним рішенням та вищенаведеними діями відповідача, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Судом встановлено, що станом на 03.02.2020 за даними інтегрованої картки платника (далі - ІКП) по коду бюджетної класифікації 71040000 по ФОП ОСОБА_1 містяться нарахування єдиного внеску, а саме:

- за 3 квартал 2014 року у сумі 1252,60 грн, граничний строк сплати до 20 жовтня 2014 року;

- за 4 квартал 2014 року у сумі 1267,95 грн, граничний строк сплати до 20 січня 2014 року;

- за 1 квартал 2015 року у сумі 1267,95 грн., граничний строк сплати до 20 квітня 2015 року;

- за 2 квартал 2015 року у сумі 1267,95 грн., граничний строк сплати до 20 липня 2015 року;

- за 3 квартал 2015 року у сумі 1323,47 грн., граничний строк сплати до 19 жовтня 2015 року;

- за 2017 рік у сумі 8448 грн, граничний строк сплати до 9 лютого 2018 року;

- за 1 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, граничний строк сплати до 19 квітня 2018 року;

- за 2 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, граничний строк сплати до 19 липня 2018 року;

- за 3 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн, граничний строк сплати до 19 жовтня 2018 року;

- за 4 квартал 2018 року у сумі 2457,18 грн., граничний строк сплати до 21 січня 2019 року;

- за 1 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн, граничний строк сплати до 19 квітня 2019 року;

- за 2 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн, граничний строк сплати до 19 липня 2019 року;

- за 3 квартал 2019 року у сумі 2754,18 грн, граничний строк сплати до 21 жовтня 2019 року;

- за 4 квартал 2019 року у сумі 1434,51 грн., відповідно до поданого звіту, граничний строк сплати до 3 лютого 2020 року.

Загальна сума нарахувань з єдиного внеску за вказаний період склала 34056,69 грн.

05.03.2020 контролюючим органом позивачу сформовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) з єдиного соціального внеску №Ф-54748-50 від 05.03.2020, якою зобов`язано позивача сплатити недоїмку в сумі 34056,69 грн.

Вирішуючи спір по суті суд враховує, що порядок обчислення і сплати єдиного внеску встановлено положеннями Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок. Обчислення єдиного внеску органами доходів і зборів у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі актів перевірки правильності нарахування та сплати єдиного внеску, звітності, що подається платниками до органів доходів і зборів, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суми виплат (доходу), на суми яких (якого) відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок.

Відповідно до абз. 3 ч. 8 ст. 9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платники єдиного внеску, зазначені у пунктах 4, 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний квартал, до 20 числа місяця, що настає за кварталом, за який сплачується єдиний внесок.

Згідно з абз. 2 п. 1 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування), 5 та 5-1 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць.

У разі якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному кварталі або окремому місяці звітного кварталу, такий платник зобов`язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Перелік платників та особливості сплати єдиного внеску в залежності від категорії унормовано статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Згідно п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

Отже, фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які застосовують спрощену систему оподаткування, сплачують єдиний соціальний внесок за періоди, в яких вони були платниками єдиного податку, незалежно від того, отримували вони дохід у цей період чи ні.

Крім того, відповідно до пункту 1 частини 2 ст. 6 Закону № 2464-VI платник єдиного внеску зобов`язаний: своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Згідно з частиною 1 ст. 25 цього Закону, рішення, прийняті органами доходів і зборів та органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов`язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами.

Положення цієї статті поширюються лише на тих платників, які відповідно до цього Закону зобов`язані нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до частини 2 ст. 25 цього Закону у разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов`язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею.

Абзацами першим, другим та третім частини 4 цієї статті визначено, що орган доходів і зборів у порядку, за формою та у строки, встановлені центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату.

Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом.

Платник єдиного внеску зобов`язаний протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти календарних днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом доходів і зборів, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти календарних днів з дня надходження узгодженої вимоги, орган доходів і зборів надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки (абзац дев`ятий частини 4 цієї статті).

Указом Президента України від 14.04.2014 №405/2014 введено в дію рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» та розпочато проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей.

З метою забезпечення підтримки суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення, Верховною Радою України прийнято Закон України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (далі - Закон № 1669-VII) № 1669-VII.

Цим Законом, поміж іншого, внесені зміни до Закону № 2464-VI, зокрема: доповнено його розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» пунктом 9-3 (з 13.03.2015 пункт 9-4), згідно з абзацом другим, третім, четвертим та п`ятим якого визначено, що Платники єдиного внеску, визначені статтею 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року N 405/2014, звільняються від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою статті 6 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування», на період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції або військового чи надзвичайного стану.

Підставою для такого звільнення є заява платника єдиного внеску, яка подається ним до органу доходів і зборів за основним місцем обліку або за місцем його тимчасового проживання у довільній формі не пізніше тридцяти календарних днів, наступних за днем закінчення антитерористичної операції.

Відповідальність, штрафні та фінансові санкції, передбачені цим Законом за невиконання обов`язків платника єдиного внеску в період з 14 квітня 2014 року до закінчення антитерористичної операції, до платників єдиного внеску, зазначених у цьому пункті, не застосовуються.

Недоїмка, що виникла у платників єдиного внеску, які перебувають на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, визначених переліком, зазначеним у статті 2 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», де проводилася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України» від 14 квітня 2014 року №405/2014, визнається безнадійною та підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

За змістом вказаних правових норм, факт перебування платника єдиного внеску на обліку в органах в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція є підставою для звільнення платників єдиного внеску як від виконання своїх обов`язків, визначених частиною другою ст. 6 Закону № 2464-VI, так і від відповідальності за невиконання вимог законодавства щодо його вчасної сплати.

Вказані норми не скасовують обов`язків платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а надають можливість на період антитерористичної операції не виконувати їх у встановлені строки (своєчасно) та в повному обсязі.

Розпорядженнями Кабінету Міністрів України від 30.10.2014 №1053-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція» (втратив чинність), від 02.12.2015 № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція включено м. Донецьк так і м. Маріуполь Донецької області.

При цьому, підставою для звільнення позивача від виконання своїх обов`язків, передбачених ст. 6 Закону № 2464-VI є сам факт перебування платника на обліку в органах доходів і зборів, розташованих на території населених пунктів, де проводиться антитерористична операція, а не відповідна подана ним заява.

Згідно відомостей, які містяться в матеріалах справи, позивач увесь період, в тому числі з 14.04.2014 до дати припинення 19.09.2019 підприємницької діяльності перебувала за місцем обліку в Центральній ДПІ Маріупольського управління Головного управління ДПС в Донецькій області до 21.12.2019, що підтверджено листом Головного управління ДПС у Донецькій області №3806/7/05-99-54-02 від 28.12.2019.

Отже, за встановлених у судовому процесі обставин включення вказаних населених пунктів до переліку тих, на території яких здійснювалася антитерористична операція, тобто перебування податкового органу, на обліку в якому позивач знаходився, на території проведення АТО, суд дійшов висновку про неправомірність нарахування недоїмки з єдиного соціального внеску позивачу.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 25 квітня 2019 року у справі №805/4811/16-а та від 04 квітня 2019 року у справі №805/4655/15-а.

Відповідач також не має права нараховувати позивачу єдиний соціальний внесок після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності, оскільки платниками єдиного соціального внеску є виключно фізичні особи, які у встановленому законом порядку зареєстровані як підприємці.

Сукупність вищенаведених обставин вказує про наявність підстав для визнання безнадійною заборгованості позивача з єдиного соціального внеску, яка підлягає списанню в порядку, передбаченому Податковим кодексом України для списання безнадійного податкового боргу.

Не впливає на такий зміст правового регулювання і подальше виключення Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24.12.2015 №911-VIII із Закону №1669-VII підпункт 8 пункту 4 статті 11, яким і було доповнено розділ VIII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2464-VI пунктом 9-3 (у подальшому пункт 9-4), оскільки до Закону № 2464-VI такі зміни внесенні не були та ця норма залишилась чинною.

Позивач просить визнати противоправними дії Головного управління ДПС у Черкаській області щодо відмови у списанні єдиного внеску, однак відповідач не вчинив дій, які передбачені законом, чим допустив протиправну бездіяльність, тому суд для повного захисту прав позивача відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати неправомірною бездіяльність відповідача щодо відмови у списанні недоїмки з єдиного соціального внеску за період з 14.04.2014 по 19.09.2019.

Вимоги щодо списання всіх штрафних санкцій та застосування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, задоволенню не підлягають, оскільки матеріали справи не містять доказів їх нарахування.

Щодо правомірності прийняття податкового повідомлення-рішення №0168565033 від 07.11.2019, суд зазначає таке.

Згідно з пп. 16.1.3 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов`язаний подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітності та інші документи, пов`язані з обчисленням та сплатою податків та зборів.

За визначенням підпункту 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України предметом камеральної перевірки можуть бути як дані, зазначені у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, так і своєчасність подання таких податкових декларацій (розрахунків).

Порядок проведення камеральної перевірки встановлено статті 76 Податкового кодексу України.

За змістом пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Пунктом 76.2. статті 76 Податкового кодексу України визначено, що порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

У пункті 177.11 статті 177 Податкового кодексу України окреслено, що фізичні особи - підприємці подають річну податкову декларацію у строк, визначений підпунктом 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 цього Кодексу, в якій поряд з доходами від підприємницької діяльності мають зазначатися інші доходи з джерел їх походження з України та іноземні доходи.

Податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - підприємців - протягом 40 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) року (підпункт 49.18.5 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України).

Неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов`язаними нараховувати і сплачувати податки та збори (за визначенням пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України,), податкових декларацій (розрахунків), а також іншої звітності, обов`язок подання якої до контролюючих органів передбачено цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 грн., за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Статтею 3 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» від 2 вересня 2014 року №1669-VII встановлено мораторій на проведення перевірок органами і посадовими особами, уповноваженими законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності органам і посадовим особам, уповноваженим законами здійснювати державний нагляд (контроль) у сфері господарської діяльності, у період та на території проведення антитерористичної операції тимчасово забороняється проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, крім позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що відповідно до затверджених Кабінетом Міністрів України критеріїв оцінки ступеня ризику від провадження господарської діяльності віднесені до суб`єктів господарювання з високим ступенем ризику.

Відповідно до Закону України від 03 листопада 2016 року №1726-VIII «Про внесення змін до Закону України Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності щодо лібералізації системи державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а саме п. 5, 6, 7 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення встановлено, що на період проведення антитерористичної операції забороняється проведення перевірок органами Державної фіскальної служби України суб`єктів господарювання, що провадять діяльність в населених пунктах, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та в населених пунктах, що розташовані на лінії зіткнення.

Встановлено, що заборона на проведення планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання (в тому числі проведення перевірок органами Державної фіскальної служби України) поширюється також на суб`єктів господарювання, які здійснили державну реєстрацію зміни місцезнаходження з території проведення антитерористичної операції на територію, підконтрольну Україні, і які втратили первинну документацію щодо здійснення ними господарської діяльності на території та в період проведення антитерористичної операції.

Заходи державного нагляду (контролю) щодо діяльності суб`єктів господарювання, зазначених у пунктах 5 та 6 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» цього Закону, можуть здійснюватися у разі їх ліквідації (реорганізації) або за письмовою заявою таких суб`єктів господарювання.

Таким чином, Законом № 1669 та Законом № 1726, встановлено мораторій на проведення лише планових та позапланових перевірок суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність у зоні проведення антитерористичної операції, та не розповсюджується на проведення камеральних перевірок.

Крім того, з огляду на системний аналіз статей 1, 5, 7 Податкового кодексу України, за якими серед загальних засад встановлення податків і зборів пунктом 7.3 статті 7 передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Оскільки норми наведених сторонами законів не відповідають встановленим Податковим кодексом України засадам, їх положення не можуть застосовуватись у межах спірних відносин.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 07 серпня 2018 року у справі №805/4013/17-а.

Отже, нормами Податкового кодексу України не встановлено прямих норм, які звільняють платника податків від обов`язку подання податкової звітності про майновий стан і доходи, внаслідок здійснення господарської діяльності на території проведення антитерористичної операції чи містять пільги у вигляді звільнення від відповідальності за неподання податкової звітності.

Разом з тим, відповідно до підпункту 102.6.3 п. 102.6 статті 102 Податкового кодексу України граничні строки для подання податкової декларації, заяв про перегляд рішень контролюючих органів, заяв про повернення надміру сплачених грошових зобов`язань підлягають продовженню керівником контролюючого органу (його заступником) за письмовим запитом платника податків, зокрема якщо такий платник податків протягом зазначених строків мав обмежену свободу пересування внаслідок обставин непереборної сили, підтверджених документально.

Позивач у поданій нею заяві від 10.10.2019 просила продовжити граничні строки подання звітності за період тимчасової окупації частини Донецької області м. Донецьк за період 2014, 2015, 2016, 2017, 2018 роки і встановити їх до 30.11.2019.

При цьому, на переконання суду достатнім доказом зазначених обставин є Указ Президента України «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року «Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України», а також фактичні обставини проживання позивача на території проведення антитерористичної операції у м. Донецьк.

Доказів розгляду вказаної заяви позивача від 10.10.2019 в частині продовження строків подання податкової звітності відповідач не надав. Лист відповідача №1384/23-00-50-33 від 17.10.2019 не містить відомостей щодо розгляду заяви позивача в цій частині.

Підсумовуючи наведе, суд дійшов висновку, що відповідач передчасно вирішив питання про притягнення позивача до відповідальності за неподання податкової звітності, тому суд констатує про неправомірність дій відповідача щодо прийняття податкового повідомлення-рішення № 0168565033 від 07.11.2019, що є підставою для його скасування.

Щодо позовної вимоги про зняття з податкового обліку позивача як платника податків в зв`язку з державною реєстрацією припинення підприємницької діяльності, суд виходить з таких міркувань.

Зняття з обліку фізичної особи - підприємця (далі - ФОП) в контролюючому органі здійснюється у порядку, встановленому п. 65.10 ст. 65, ст. 67 Податкового кодексу України та розд. XI Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 29 грудня 2011 року за №1562/20300 (далі - Порядок№ 1588).

Згідно з п. 11.18 розд. XI Порядку № 1588 зняття з обліку самозайнятих фізичних осіб як платників податків у контролюючих органах здійснюється у такому порядку:

1) підставою для зняття фізичної особи - підприємця з обліку у відповідному контролюючому органі є відомості про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичною особою - підприємцем за її рішенням, або за судовим рішенням, або у разі її смерті, або оголошення її померлою, або визнання її безвісно відсутньою, а також відомості відповідної реєстраційної картки.

Дата зняття з обліку фізичної особи - підприємця відповідає даті отримання відомостей про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності фізичної особи - підприємця. Дані про зняття з обліку платника податків фіксуються в журналі за формою N 6-ОПП. Номер зняття з обліку відповідає номеру відповідного запису в журналі за формою N 6-ОПП.

Дані про зняття з обліку фізичної особи - підприємця передаються контролюючим органом за основним місцем обліку такого платника податків до Єдиного державного реєстру із зазначенням: дати та номера запису про зняття з обліку, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків знято з обліку.

Згідно Порядку №1588 дата зняття з обліку відповідає даті закриття останньої інтегрованої картки платника податків або даті отримання відомостей про припинення ФОП у разі, якщо на момент отримання таких відомостей були закриті всі інтегровані картки такого платника податків.

Дані про зняття з обліку ФОП передаються контролюючим органом за основним місцем обліку такого платника податків до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (далі - ЄДР) із зазначенням: дати та номера запису про зняття з обліку, назви та ідентифікаційного коду контролюючого органу, у якому платника податків знято з обліку.

Державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької чи незалежної професійної діяльності фізичної особи або внесення до Реєстру самозайнятих осіб запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування санкцій за їх невиконання;

Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичних осіб - підприємців, місцем проживання яких є тимчасово окупована територія або територія проведення антитерористичної операції, процедури та дії, визначені цим підпунктом, можуть проводитись за місцем перебування таких осіб у разі їх звернення до відповідних контролюючих органів з документальним підтвердженням особи та місця перебування.

Після державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізична особа продовжує обліковуватись у контролюючих органах як фізична особа - платник податків, яка отримувала доходи від провадження підприємницької діяльності.

Така фізична особа має забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період, в якій відображаються виключно доходи від проведення підприємницької діяльності.

З наведених законодавчих норм слідує висновок, що внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запису про припинення підприємницької діяльності не є автоматичною підставою для зняття платника податків з податкового обліку. Такий платник податків зобов`язаний забезпечити остаточні розрахунки з податків від провадження підприємницької діяльності, в установлені строки подати відповідному контролюючому органу декларацію за останній базовий податковий (звітний) період.

Однак, як вбачається з листа Головного управління ДПС у Донецькій області №3806/7/05-99-54-02 від 28.12.2019 позивач має непогашений податковий борг по орендній платі з фізичних осіб в сумі 1219,22 грн. та по єдиному податку з фізичних осіб в сумі 2812,56 грн., тому підстави для зняття позивача з податкового обліку станом на час розгляду справи відсутні.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Оскільки позивач не сплачувала під час подачі позовної заяви судовий збір, тому відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України підстави для розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись ст.ст. 6, 9, 14, 72, 76, 90, 139, 241-246, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у Черкаській області щодо прийняття податкового повідомлення-рішення № 0168565033 від 07.11.2019.

Визнати протиправним скасувати податкове повідомлення-рішення №0168565033 від 07.11.2019 Головного управління ДПС у Черкаській області.

Визнати противоправною бездіяльність Головного управління ДПС у Черкаській області щодо відмови у списанні заборгованості ОСОБА_1 з єдиного соціального внеску за період з 14 квітня 2014 року по 19 вересня 2019 року.

Зобов`язати Головне управління ДПС у Черкаській області (вул. Хрещатик, 235, м. Черкаси, Черкаська обл., 18002, код ЄДРПОУ 43142920) списати заборгованість зі сплати єдиного соціального внеску ОСОБА_1 (фактичне місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) за період з 14 квітня 2014 року по 19 вересня 2019 року.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана з врахуванням особливостей закріплених п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» та п. 15.5 Перехідних положень КАС України протягом тридцяти днів з дня підписання рішення суду.

Суддя В.В. Гаращенко