Ухвала суду № 89158675, 12.05.2020, Хмельницький окружний адміністративний суд

Справа № 560/1748/20

УХВАЛА

12 травня 2020 рокум. Хмельницький

Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Божук Д.А. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом, в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення 88 позачергової сесії 1 скликання Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади №10 від 28 лютого 2020 року про:

- надання дозволу на передачу рухомого та нерухомого майна (приміщення, медичне обладнання, інвентар та інші матеріальні цінності) та передання на безплатній основі з комунального закладу Полонської міської ради комунального некомерційного підприємства Полонської міської ради «Консультативно - діагностичний центр Полонської міської ОТГ» на балансове утримання комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Полонської міської ради Полонської міської ОТГ»;

- зобов`язання міського голову ОСОБА_2 видати розпорядження про створення комісії щодо приймання - передачі майна та за наслідками роботи комісії подати на затвердження сесії міської ради акти приймання - передачі майна.

Ухвалою суду від 30.03.2020 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

08 травня 2020 року судом отримано заяву про забезпечення позову, в якій ОСОБА_1 просить суд забезпечити позов у виді:

- зупинення дії рішення 88-ої позачергової сесії 1 скликання Полонської міської ради об`єднаної територіальної громади №10 від 28 лютого 2020 року;

- встановлення заборони на передачу рухомого та нерухомого майна (приміщення, медичного обладнання, інвентаря та інші матеріальних цінностей) та передання на безплатній основі з комунального закладу Полонської міської ради комунального некомерційного підприємства Полонської міської ради «Консультативно - діагностичний центр Полонської міської ОТГ» на балансове утримання комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Полонської міської ради Полонської міської ОТГ».

В обґрунтування заяви ОСОБА_1 вказує, що її було призначено тимчасово виконуючою обов`язки головного лікаря комунального некомерційного підприємства Полонської міської ради «Консультативно - діагностичний центр Полонської міської об`єднаної територіальної громади».

Зазначає про очевидність ознак протиправності оскаржуваного рішення суб`єкта владних повноважень. Так, 20.09.2019 між виконавчим комітетом Полонської міської ради (відповідачем) та позивачем був укладений договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна комунальної власності Полонської міської об`єднаної територіальної громади, предметом якого було приміщення загальною площею 260,8 кв.м. Вказане майно передано в оренду для забезпечення медичної допомоги населенню ОТГ з використанням переданого майна. Згідно п. 8.1. договору, він укладений на 2 роки 11 місяців, тобто до 20 серпня 2022 року.

Крім цього відмічає, під час прийняття оскаржуваного рішення відповідачем допущено порушення п.1.6 ст.25, п.3 ст.25, п.2 ст.26 регламенту Полонської міської ради.

Також вказує, що невжиття забезпечення позову може істотно ускладнити виконання рішення суду. Зокрема, 03.05.2020 на офіційному сайті Полонської міської ради з`явилось оголошення про скликання 15 травня 2020 року чергової сесії Полонської міської ради та розміщено порядок денний. Відповідно до вказаного порядку за № 28 міститься питання «Про затвердження акту приймання - передачі майна» та проект рішення про затвердження акту приймання - передачі майна на безоплатній основі з комунального некомерційного підприємства Полонської міської ради «Консультативно діагностичний центр Полонської міської об`єднаної територіальної громади» на балансове утримання комунального некомерційного підприємства «Центр первинної медико-санітарної допомоги Полонської міської ради Полонської міської об`єднаної територіальної громади» згідно додатку. Відповідно до тексту проекту, рішення затвердження акту приймання - передачі майна має відбутись на виконання оскаржуваного рішення 88-ої сесії 1 скликання від 28 лютого 2020 року № 10 .

Заявник зазначає, що з огляду на зміст оскаржуваного рішення, питання працевлаштування керівника підприємства та його працівників не вирішувалось, будь - яких пропозицій ні заявнику, ні іншим працівникам не пропонувалось і не пропонується; ліквідація підприємства позбавить дорослих та дітей м. Полонного та Полонського району отримувати вторинну (спеціалізовану ) та третинну ( високоспеціалізовану) медичну допомогу.

Вирішуючи заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.1-2 ст.150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: 1) невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або 2) очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з приписами ст. 151 КАС України позов може бути забезпечено, зокрема:

1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта;

2) забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Отже, забезпечення позову - це надання позивачеві тимчасової правової охорони його прав та інтересів, за захистом яких він звернувся до суду, до вирішення спору судом та набрання рішенням суду законної сили. Заходи забезпечення позову є втручанням суду у спірні правовідносини до вирішення спору по суті, тому вони повинні застосовуватися судом з підстав та в порядку, прямо передбаченому законом. Підстави для забезпечення позову повинні бути доведені відповідними доказами.

При цьому вищезазначені підстави для вжиття заходів забезпечення позову є оціночними, а тому містять небезпеку застосування заходів забезпечення позову всупереч цілям цієї статті при формальному дотриманні її вимог. Необґрунтоване вжиття таких заходів може привести до негативних правових наслідків для позивача та/чи відповідача, а також інших осіб, що не є сторонами провадження. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17 січня 2020 року по справі № 461/3212/17.

В ухвалі про забезпечення позову суд повинен навести мотиви, з яких він дійшов висновку про існування: або обставин, що свідчать про істотне ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидних ознак протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю до ухвалення рішення у справі. А також вказати, в чому будуть полягати дії, направлені на відновлення прав позивача, оцінити складність вчинення цих дій, встановити, що витрати, пов`язані з відновленням прав, будуть значними.

За правилами ч.2 ст. 151 КАС України суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи до забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Суди не вправі вживати такі заходи до забезпечення позову, які є фактично рівнозначними задоволенню позовних вимог.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23 січня 2020 року по справі №160/7350/19.

Отже, будь-яке забезпечення позову в адміністративній справі є наданням тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявністю об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

Щодо доводів позивача про очевидність ознак протиправності рішення, слід зазначити наступне.

Суд, який застосовує заходи забезпечення позову з підстав очевидності ознак протиправності оскарженого рішення, на основі наявних у справі доказів повинен бути переконаний, що рішення явно суперечить вимогам закону за критеріями, передбаченими частиною 2 статті 2 КАС України, порушує права, свободи або інтереси позивача і вжиття заходів забезпечення позову є способом запобігання істотним та реальним негативним наслідкам цього порушення.

Твердження про очевидність порушення до розгляду справи по суті є висновком, який свідчить про правову позицію суду наперед.

У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі №826/16509/18 щодо "очевидності" ознак протиправності дій та порушення прав позивача зазначено, що попри те, що такі ознаки не мають окреслених меж, йдеться насамперед про їх "якість": вони повинні свідчити про протиправність оскаржуваних рішень (дій) поза обґрунтованим сумнівом.

Наведені заявником обґрунтування є недостатніми та такими, що не підтверджують очевидність ознак протиправності рішення суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням.

Сама лише незгода позивача із рішенням суб`єкта владних повноважень та звернення до суду з позовом про визнання його протиправним ще не є достатньою підставою для застосування судом заходів забезпечення позову. Вказані заявником доводи про наявність ознак протиправності оскаржуваного рішення відповідача не можуть вважатись підставою для вжиття заходів забезпечення позову, оскільки потребують детальної оцінки з перевіркою їх доказами за процедурою, передбаченою нормами процесуального закону в межах адміністративного процесу.

Суд також враховує, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного рішення та заборони передачі майна є фактично ухваленням рішення по суті позовних вимог без розгляду самої справи, виходячи з підстав оскарження, зазначених у позовній заяві та заяві про забезпечення позову, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Отже, у спірному випадку відсутні достатні підстави для твердження про протиправність оскаржуваного рішення поза обґрунтованим сумнівом.

Не було наведено заявником й відомостей про конкретні негативні наслідки невідворотного характеру, які можуть спричинити порушення прав позивача в такій мірі, що для їх відновлення необхідно було б докласти значних зусиль, або захист цих прав був би неможливий без вжиття судом заходів забезпечення позову.

Аргументація заяви про забезпечення позову в тій частині, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, ґрунтується на припущеннях заявника без підтвердження того, що такі обставини настануть.

У постанові Верховного Суду від 07 квітня 2020 року по справі №826/13413/18 викладено правову позицію, згідно якої у контексті співмірності суди також повинні перевіряти не тільки співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, а й надавати оцінку порушеному праву позивача, про захист якого він просить. Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у звичайних законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених права чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.

Заявник посилається, зокрема, на те, що вона є тимчасово виконуючою обов`язки головного лікаря комунального некомерційного підприємства Полонської міської ради «Консультативно - діагностичний центр Полонської міської об`єднаної територіальної громади». При цьому вказує, що питання працевлаштування керівника підприємства та його працівників не вирішувалось, будь - яких пропозицій ні заявнику, ні іншим працівникам не пропонувалось.

Таким чином, посилання заявника на випадок можливого настання негативних наслідків чи порушення прав в майбутньому не може визнаватись достатнім для вжиття заходів забезпечення позову. Тобто, зазначене позивачем порушення прав має ймовірний, виключно прогнозований характер; позивач не зазначив про негативні наслідки, які для нього настануть без вжиття заходів забезпечення позову.

Таким чином, заявником не доведено, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Враховуючи вищезазначене, заява про забезпечення позову не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Головуючий суддя Д.А. Божук