Рішення № 89158470, 12.05.2020, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

12 травня 2020 р. справа № 520/1774/2020

Суддя Харківського окружного адміністративного суду Біленський О.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просить суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області №25/2030- 1303-17 від 31.05.2017 року;

- скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області № 0325985-1307-2030 від 08.05.2018 року;

- зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби України в Харківській області повернути сплачений транспортний податок у 2017 році у розмірі 22500,00 грн., сплачений транспортний податок у 2018 році у розмірі 25000,00 грн. за реквізитами: ОСОБА_1 , № рахунку НОМЕР_2 ЄДРПОУ 14360570 в ПАТ «ПРИВАТБАНК».

Суд зазначає, що дана адміністративна справа не належить до переліку справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження та має незначну складність.

Відповідно до положень п.10 ч.6 ст.12, ч.1 ст.257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 18.03.2020 року відкрито спрощене провадження в адміністративній справі згідно з положеннями ст.ст. 258, 262 КАС України, якою унормовано що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи за правилами загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно з положеннями ч.4 ст.229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст.258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.2,3,4,5 ст.262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Зважаючи на наявність відзиву на позовну заяву та те, що тридцятиденний строк з дня відкриття провадження у справі сплинув, суд вважає за можливе розглянути справу по суті.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що почивач з 2014 року є власником транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель G 350 TD, з об`ємом циліндрів двигуна 2987 куб.см., тип пального - дизель, 2014 року випуску, д.н.з НОМЕР_3 . В 2017 та 2018 роках позивач звертався до ЦОП Шевченківської ДПІ Центрального управління Головного управління ДФС у Харківській області за інформацією щодо сплати транспортного податку, його суми та реквізитів. Внаслідок отримання хибної консультації від податківців, 15.06.2017 року позивачем був сплачений транспортний податок, який він не мав платити у розмірі 22500,00 грн. з урахуванням переплати попереднього року, 15.05.2018 року позивачем також сплачено транспортного податку 25000,00 грн., який він не мав платити. Позивач зазначив, що у відповідності до вичерпного Переліку легкових автомобілів, з року випуску яким минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного року, оприлюдненому на офіційному веб-сайті Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України, автомобіль позивача не є об`єктом оподаткування у відповідності до п.267.2.1 ст. 267 ППУ за період 2017-2019 роки. Позивач вказав, що податкові повідомлення-рішення щодо сплати транспортного податку за період 2016-2018 роки йому не направлялись та він самостійно звертався до податкової служби за інформацією щодо суми податку, та за реквізитами для сплати транспортного податку. Зрозумівши свою помилку, позивач звернувся з заявою до Головного управління Державної фіскальної служби України в Харківській області про повернення помилково сплаченого транспортного податку за період 2016-2018 роки, однак транспортний податок повернуто не було. З огляду на викладене, оскаржувані податкові повідомлення - рішення про сплату транспортного податку за належний позивачу автомобіль за період 2016-2018 роки взагалі не мали виносити, вони були винесені безпідставно та незаконно, у зв`язку з чим мають бути скасованими, а помилково сплачений транспортний податок на вказаний автомобіль підлягає поверненню.

Представник відповідача подав до суду відзив на адміністративний позов, в якому просив суд відмовити у задоволенні позову з огляду на те, що ГУ ДПС у Харківській області прийнято податкові повідомлення - рішення від 31.05.2017 року №25/2030-1303-17 та від 08.05.2018 року №0325985-1307-2030 про визначення суми податкового зобов`язання за платежем: транспортний податок з фізичних осіб за 2017 та 2018 роки, керуючись положеннями пп. 54.3.3 п. 54.3 ст. 5 4 та пп. 267.6.2 п. 267.6 ст. 267 Податкового кодексу України. Об`єктом оподаткування визначено автомобіль марки: MERCEDES-BENZ, модель G 350 TD, з об`ємом циліндрів двигуна 2987 куб.см., тип пального - дизель, 2014 року випуску, д.н.з НОМЕР_3 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу. Представник відповідача вказав, що враховуючи, що об`єм двигуна автомобіля, що належить позивачу на праві власності, за даними свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, зазначений у см3 та дорівнює 2987, а об`єм двигуна автомобіля, що за середньоринковою вартістю відповідно до Переліку віднесений до об`єкта оподаткування транспортним податком у 2017 та 2018 роках, визначений у літрах та дорівнює 3,0 л, вважаємо що прирівняння вказаних технічних характеристик є правомірним, як еквівалентних величин. З дослідження Переліку транспортним податком у 2017, 2018 роках, що розміщено на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку, вбачається, що автомобіль, що належить позивачу, є об`єктом оподаткування строком експлуатації до 5 років, тобто, у період з 01.01.2014 по 31.12.2018 рік включно. Представник відповідача також вказав, що межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінєкономрозвитку інформації про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком у відповідному році. Окрім того, наявність автомобіля в Переліку вже свідчить про те. що такий автомобіль є об`єктом оподаткування.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наявних у справі доказів у їх сукупності, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серія НОМЕР_5 , є власником транспортного засобу марки MERCEDES-BENZ, модель G 350 TD, з об`ємом циліндрів двигуна 2987 куб.см., тип пального - дизель, 2014 року випуску, д.н.з НОМЕР_3 , дата реєстрації - 05.12.2014 року.

Головним управлінням Державної фіскальної служби України в Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення №25/2030-1303-17 від 31.05.2017 року на суму 25000,00 грн. та №0325985-1307-2030 від 08.05.2018 року на суму 25000,00 грн., щодо нарахування ОСОБА_1 транспортного податку за 2017 рік та 2018 рік, відповідно.

З наявних матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення №25/2030-1303-17 від 31.05.2017 року було надіслано позивачу за адресою АДРЕСА_2 , яка зазначена у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу позивача. При цьому, вказане поштове відправлення не було отримано позивачем, про що свідчить повідомлення поштової служби від 28.08.2017 року про повернення поштового відправлення у зв`язку з закінченням терміну зберігання.

Відповідно до положень п.58.3 ст.58 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У разі коли пошта не може вручити платнику податків податкове повідомлення-рішення або податкові вимоги, або рішення про результати розгляду скарги через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб, їх відмову прийняти податкове повідомлення-рішення або податкову вимогу, або рішення про результати розгляду скарги, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога, або рішення про результати розгляду скарги вважаються врученими платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причин невручення.

Отже, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №25/2030-1303-17 від 31.05.2017 року вважається належним чином врученим позивачу.

Також, з наявних матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення №0325985-1307-2030 від 08.05.2018 року вручено особисто представнику позивача 30.06.2018 року, про що міститься відповідна розписка у корінці податкового повідомлення - рішення.

Судом встановлено, що позивачем самостійно сплачено транспортний податок за 2017 рік у розмірі 25000,00 грн., а саме 22500,00 грн. згідно квитанції від 15.06.2017 року та з урахування наявної переплати у розмірі 2500,00 грн. Також позивачем самостійно сплачено транспортний податок за 2018 рік у розмірі 25000,00 грн., що підтверджується квитанцією від 15.05.2018 року.

Позивач, не погоджуючись з вказаними вище податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд керується наступними приписами норм чинного законодавства.

Відносно правомірності нарахування контролюючим органом транспортного податку за 2017 та 2018 роки, суд зазначає наступне.

1 січня 2017 року набрали чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» від 21 грудня 2016 року №1797-VIII (далі - Закон №1797-VIII) та Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році» від 20 грудня 2016 року №1791-VIII (далі - Закон №1791-VIII), якими, зокрема, внесені зміни до статті 267 ПК України, яка визначає основні елементи транспортного податку, порядок його обчислення та строки сплати.

Відповідно до пункту 10.2 статті 10 ПК України місцеві ради обов`язково установлюють єдиний податок та податок на майно (в частині транспортного податку та плати за землю).

Повноваження міських рад щодо податків та зборів визначені статтею 12 ПК України.

Відповідно до підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Водночас пунктом 4 Прикінцевих та перехідних положень Закону №1791-VIII установлено, що в 2017 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів, які прийняті на виконання Закону України №1791-VIII, не застосовуються вимоги підпункту 4.1.9 пункту 4.1 та пункту 4.5 статті 4, підпункту 12.3.4 пункту 12.3, підпункту 12.4.3 пункту 12.4 та пункту 12.5 статті 12 цього Кодексу.

Згідно підпункту 267.1.1. пункту 267.1 статті 267 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) платниками транспортного податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які мають зареєстровані в Україні згідно з чинним законодавством власні легкові автомобілі, що відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті є об`єктами оподаткування.

Ставка податку встановлюється з розрахунку на календарний рік у розмірі 25000 гривень за кожен легковий автомобіль, що є об`єктом оподаткування відповідно до підпункту 267.2.1 пункту 267.2 цієї статті (пункт 267.4 статті 267 ПК України).

За змістом положень абзацу 1 підпункту 267.2.1 пункту 267.2. статті 267 ПК України об`єктом оподаткування є легкові автомобілі, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року.

Станом на 01 січня 2017 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 3200 грн. (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2017 рік»), а тому 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2017 року складали 1200000 грн.

Станом на 01 січня 2018 року мінімальна заробітна плата установлена в розмірі 3723 грн. (стаття 8 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік»), а тому 375 розмірів мінімальної заробітної плати станом на 01 січня 2018 року складали 1396125 грн.

Таким чином, об`єктом оподаткування у 2017 році стали легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1200000 грн. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та у 2018 році - легкові автомобілі, середньоринкова вартість яких становить понад 1396125 грн. та з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно).

Така вартість визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України, станом на 1 січня податкового (звітного) року виходячи з марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального (абзац 2 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).

Щороку до 1 лютого податкового (звітного) року центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі, на своєму офіційному веб-сайті розміщується перелік легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року, який повинен містити такі дані щодо цих автомобілів: марка, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна, тип пального (абзац 3 підпункту 267.2.1 пункту 267.2 статті 267 ПК України).

Методика визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 18 лютого 2016 року №66 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 21 червня 2017 року №428), (далі - Методика), встановлює механізм визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів для цілей віднесення таких автомобілів до об`єктів оподаткування транспортним податком.

У відповідності до пункту 2 Методики середньоринкова вартість автомобіля розраховується за методом аналогії цін ідентичних автомобілів за такою формулою: С ср = Ц н х (Г / 100), де Ц н - ціна нового транспортного засобу в Україні з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального; Г - коефіцієнт коригування ринкової ціни транспортних засобів з урахуванням строку експлуатації транспортних засобів у роках згідно з додатком 1 до Порядку визначення середньоринкової вартості легкових автомобілів, мотоциклів, мопедів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 квітня 2013 року №403 (Офіційний вісник України, 2013 р., №44, ст. 1576).

Джерелом інформації для визначення ціни нового автомобіля є офіційні прайс-листи виробників (дилерів) (пункт 3 Методики).

Інформація про ціни нового автомобіля з урахуванням марки, моделі, об`єму циліндрів двигуна, типу пального подається до 10 січня базового податкового (звітного) періоду (року) державним підприємством «Держзовнішінформ» до Мінекономрозвитку (пункт 4 Методики).

Як визначено пунктом 14 Методики, Мінекономрозвитку забезпечує роботу офіційного веб-сайту в режимі, який дає змогу отримати інформацію про середньоринкову вартість автомобіля шляхом введення даних про їх марку, модель, рік випуску, об`єм циліндрів двигуна та тип пального.

За змістом попереднього пункту вказаної Методики у разі відсутності на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про марку, модель легкового автомобіля, що має ознаки об`єкта оподаткування транспортним податком, Мінекономрозвитку за зверненням ДФС та/або власника зазначеного легкового автомобіля визначає його середньоринкову вартість, доповнює перелік, зазначений в абзаці першому цього пункту, такою інформацією та розміщує її на своєму офіційному веб-сайті.

Зміст наведених положень у їх системному зв`язку свідчить про те, що для визнання об`єкту оподаткування транспортним податком з фізичних осіб до уваги береться, зокрема середньоринкова вартість автомобіля, яка визначається статистичними методами з урахуванням певних ознак, параметрів і характеристик транспортного засобу та встановлюється виключно Мінекономрозвитку.

Перелік легкових автомобілів, які є об`єктом оподаткування у 2017 році (з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня податкового (звітного) року), із зазначенням марки, моделі, року випуску, об`єму циліндрів двигуна, типу пального, розміщується на офіційному веб-сайті центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику економічного, соціального розвитку і торгівлі.

Обов`язок щодо визначення середньоринкової вартості транспортного засобу законодавець покладає на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику економічного розвитку.

Межі повноважень податкового органу полягають виключно у прийнятті податкового повідомлення-рішення на підставі розміщеної на офіційному веб-сайті Мінекономрозвитку інформації про автомобілі, які є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 та 2018 роках.

Судом, з метою дотримання принципу офіційного з`ясування всіх обставин у справі, з огляду на необхідність отримання та дослідження судом вказаних документів, які є доказами у справі, запропоновано Мінекономрозвитку надати інформацію про середньоринкову вартість станом на 2017 та 2018 роки транспортного засобу: марки Mercedes-Benz, модель G350 TD , з об`ємом циліндрів двигуна 2987 куб.см., тип пального - D, 2014 року випуску.

З листа Мінекономрозвитку щодо визначення середньоринкової вартості легкового автомобіля №3821-06/21906-05 від 01.04.2020 року вбачається, що враховуючи, що 1000 куб. см є еквівалентом 1 літру, а тому об`єм циліндрів двигуна автомобіля 2987 куб. см з урахуванням заокруглення до найближчого основного розряду дорівнює 3,0 літра. Автомобіль Mercedes-Benz G-class з об`ємом циліндрів двигуна 3,0 літра, дизель до 5 років експлуатації (включно), включено до Переліків легкових автомобілів, які підлягали оподаткуванню транспортним податком у 2017 та 2018 роках. Розрахована у 2017 та 2018 роках згідно з Методикою середньоринкова вартість автомобіля Mercedes-Benz G-class з об`ємом циліндрів двигуна 3,0 літра, дизель, 2014 року випуску становила відповідно 1330922,03 та 1475920,53 гривень (з ПДВ).

Судом встановлено, що відповідно до відомостей з офіційного веб-сайту Міністерства економічного розвитку і торгівлі України, застосованих відповідачем при визначенні об`єкта оподаткування транспортним податком у 2017 році та 2018 році, середньоринкова вартість транспортного засобу позивача Mercedes-Benz G-class з об`ємом циліндрів двигуна 3,0 літра, дизель, 2014 року випуску становила відповідно 1330922,03 та 1475920,53 гривень (з ПДВ), тобто більше, ніж 1200000 грн. у 2017 році та більше ніж 1396125 грн. у 2018 році.

Таким чином, суд приходить до висновку, що належний позивачу транспортний засіб марки MERCEDES-BENZ, модель G 350 TD, з об`ємом циліндрів двигуна 2987 куб.см., тип пального - дизель, 2014 року випуску, д.н.з НОМЕР_3 , дата реєстрації - 05.12.2014 року , є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 та 2018 роках згідно положень статті 267 ПК України й нарахування суми грошового зобов`язання зі сплати транспортного податку з фізичних осіб здійснено відповідно Закону.

В ході розгляду справи судом не встановлено обставин, які б спростовували здійснений Мінекономрозвитку розрахунок вартості автомобіля, у тому числі невідповідності застосованих при розрахунку складових транспортного засобу, які впливають на коефіцієнт коригування ринкової вартості.

Таким чином, автомобіль позивача є об`єктом оподаткування транспортним податком у 2017 та 2018 роках, що доводить правомірність винесення спірних податкових повідомлень-рішень №25/2030-1303-17 від 31.05.2017 року на суму 25000,00 грн. та №0325985-1307-2030 від 08.05.2018 року на суму 25000,00 грн., щодо нарахування ОСОБА_1 транспортного податку за 2017 рік та 2018 рік, відповідно.

При вирішенні спорів суди повинні враховувати, що відповідно до вимог ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час вирішення спору судами першої та апеляційної інстанцій) обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

У разі надання контролюючим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать про правомірність прийнятого податкового повідомлення - рішення, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Судом встановлено, що згідно наданих позивачем переліків легкових автомобілів, з року випуску яких минуло не більше п`яти років (включно) та середньоринкова вартість яких становить понад 375 розмірів мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня 2017 та 2018 року (а.с.32, 41) автомобіль Mercedes-Benz G-class з об`ємом циліндрів двигуна 3,0 літра, дизель, до 5 років, включено до зазначених переліків, що спростовує твердження позивача, що автомобіль позивача не є об`єктом оподаткування у відповідності до п.267.2.1 ст. 267 ППУ за 2017 та 2018 роках.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що податкові повідомлення-рішення №25/2030-1303-17 від 31.05.2017 року на суму 25000,00 грн. та №0325985-1307-2030 від 08.05.2018 року на суму 25000,00 грн., щодо нарахування ОСОБА_1 транспортного податку за 2017 рік та 2018 рік, відповідно, винесені відповідачем правомірно, на підставі та в межах повноважень, визначених чинним законодавством, підстави для їх скасування - відсутні.

Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 26.03.2020 року у справі №804/6170/17, від 02.03.2020 року у справі №820/3033/17, від 27.02.2020 року у справі №826/11731/17.

Відповідно до положень ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд зазначає, що позовна вимоги зобов`язати Головне управління Державної фіскальної служби України в Харківській області повернути сплачений транспортний податок у 2017 році у розмірі 22500,00 грн., сплачений транспортний податок у 2018 році у розмірі 25000,00 грн. за реквізитами: ОСОБА_1 , № рахунку НОМЕР_2 ЄДРПОУ 14360570 в ПАТ «ПРИВАТБАНК», є похідною та також не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За приписами ч.1 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України.

Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до приписів ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст. 19, 139, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Харківській області (вул. Пушкінська, буд. 46,м. Харків,61057, код ЄДРПОУ 39599198) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, з урахуванням приписів п.3 Прикінцевих положень КАС України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 12.05.2020 року.

Суддя Біленський О.О.