Рішення № 89158426, 12.05.2020, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 500/817/20

12 травня 2020 рокум.Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мандзія О.П., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області, в якій просить:

визнати неправомірними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком та нарахувати її з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку - з 18.08.2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач 22.10.2019 року звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Листом від 28.12.2019 року №1848/03-21 відповідач відмовив в призначенні пенсії, так як відсутній достатній страховий стаж не менше 21 року, посилаючись на незарахування до такого періоди роботи з лютого по грудень 1989 року, з лютого по вересень 1990 року, з лютого по квітень 1991 року в колгоспі "Комуніст", який реорганізовано у селянську спілку "Поділля", та період навчання з 21.12.1981 року по 09.04.1982 року в Бучацькій АШ ОСОБА_2 .

Беручи до уваги те, що необхідний страховий стаж підтверджується відомостями трудової книжки, архівними довідками, документами про освіту та військовим квитком, позивач вважає вказану відмову протиправною та такою, що не відповідає вимогам чинного законодавства, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 06.04.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

На виконання вимог вказаної ухвали, 28.04.2020 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області. Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що на момент звернення за призначенням пенсії загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 19 років 9 місяців 20 днів. Зарахувати періоди роботи з лютого по грудень 1989 року, з лютого по вересень 1990 року, з лютого по квітень 1991 року в колгоспі "Комуніст", який реорганізовано у селянську спілку "Поділля", як і період навчання з 21.12.1981 року по 09.04.1982 року в Бучацькій АШ ОСОБА_2 , до страхового стажу позивача не має можливості, оскільки в представлених архівних довідках та свідоцтві про навчання допущено скорочення та помилку у "по батькові" відповідно. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Розглянувши у відповідності до вимог ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності письмові докази, якими сторони обґрунтовують позовні вимоги та заперечення на позов, суд при прийняті рішення виходить з наступних підстав і мотивів.

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 15.07.1993 року Тернопільською обласною державною адміністрацією видано посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серія НОМЕР_1 (а.с.5).

На адресу Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області 22.10.2019 року надійшла заява ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком згідно з ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

Листом від 28.12.2019 року №1848/03-21 позивачу відмовлено у призначенні пенсії, оскільки на момент звернення загальний страховий стаж ОСОБА_1 складає 19 років 9 місяців 20 днів, що є меншим за необхідний - 21 рік (а.с.6).

В обґрунтування вказаного рішення зазначено про незарахування до страхового стажу позивача періоди роботи з лютого по грудень 1989 року, з лютого по вересень 1990 року, з лютого по квітень 1991 року в колгоспі "Комуніст", який реорганізовано у селянську спілку "Поділля", оскільки в архівних довідках Гусятинського районного трудового архіву від 12.08.2019 року №1385, №1386, №1387 та від 19.09.2019 року №1600 допущено скорочення у "по батькові" на "А", а не " ОСОБА_3 ", та період навчання з 21.12.1981 року по 09.04.1982 року в Бучацькій АШ ДОСААФ , з підстав видачі свідоцтва НОМЕР_3 від 04.04.1982 року на ім`я ОСОБА_1 ", а не " ОСОБА_3 ".

Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

Відповідно до ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість дій, рішень відповідача на відповідність вимогам ч.2 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивно забруднених території, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 року №796-ХІІ (далі - Закон №796-ХІІ).

Згідно ст.49 Закону №796-ХІІ пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію. Після 1 січня 2015 року додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров`ю, особам, віднесеним до категорії 4, не встановлюється.

Так, п.4 ч.1 ст.14 Закону №796-ХІІ передбачено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення викладені у ст.55 Закону №796-ХІІ, згідно абз.1 ч.1 якої особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Згідно з ч.1 ст.26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років.

Пунктом 2 ч.1 ст.55 Закону №796-XII передбачено, що особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років, мають право на зниження пенсійного на 2 роки та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років.

Відповідно до ч.3 ст.65 Закону №796-XII, посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" є документами, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право користування пільгами, встановлені цим Законом.

Згідно з п.6 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.1997 року №51 (чинного на час видачі позивачу посвідчення, далі - Порядок №51), особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видаються посвідчення коричневого кольору, серія В.

У відповідності до п.10 Порядку №51 посвідчення видаються, зокрема, особам, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - на підставі довідки встановленого зразка (додаток N 7).

Системний аналіз вказаних законодавчих норм дає підстави для висновку, що єдиним документом, що підтверджує статус потерпілого від Чорнобильської катастрофи, учасника ліквідації наслідків на Чорнобильській АЕС та надає право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" або "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи". Різного роду довідки про період роботи (служби) у зоні відчуження, про евакуацію, відселення, самостійне переселення, про період проживання та роботи на забруднених територіях тощо є лише підставами для визначення в установленому порядку статусу учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС або потерпілих від Чорнобильської катастрофи.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постановах від 27.02.2018 року у справі №344/9789/17, від 22.03.2018 року у справі №588/538/16-а.

Як встановлено судом, Тернопільською обласною державною адміністрацією 15.07.1993 року видано ОСОБА_1 посвідчення громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4 серія НОМЕР_1 .

Наявність у позивача статусу потерпілого від Чорнобильської катастрофи відповідачем не оспорюється, зазначене посвідчення є чинним і вказує на те, що останній згідно положень Закону №796-XII та Порядку №51, є особою, яка станом на 01.01.1993 року прожила або відпрацювала чи постійно навчалася у зоні посиленого радіоекологічного контролю не менше 4 років.

В листі від 28.12.2019 року №1848/03-21 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області не заперечується і право позивача користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ, зокрема призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до ст.55 вказаного Закону, відмовляючи виключно з підстав відсутності достатнього страхового стажу 19 років 9 місяців 20 днів, що є меншим за необхідний - 21 рік.

Згідно з ч.1 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч.2 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом.

При цьому, ч.4 ст.24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

За приписами ст.48 Кодексу законів про працю України, положення якої кореспондуються зі ст.62 Закону України "Про пенсійне забезпечення", трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637), у відповідності п.1 якого основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно п.3 Порядку №637, за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Відповідно до п.8 Порядку №637 час навчання у вищих навчальних, професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження часу навчання приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

За приписами п.20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

У разі відсутності правонаступника підтвердження періодів роботи, що зараховуються до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установленої для окремих категорій працівників, здійснюється у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики та Мінфіном.

Згідно п.27 Порядку №637 у тих випадках, коли в поданому документі про стаж указано лише роки без зазначення точних дат, за дату береться 1 липня відповідного року, а якщо не зазначено число місяця, то ним вважається 15 число відповідного місяця.

Згідно з архівною довідкою від 05.09.2019 року №03-04/204, виданою архівним відділом Гусятинської районної державної адміністрації Тернопільської області, в 1992 році колгосп "Комуніст" перейменовано в колгосп "Поділля", який 21.10.1992 року реорганізовано в селянську спілку "Поділля" (а.с.7).

Відповідно до відомостей державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 05.06.2007 року внесено запис про державну реєстрацію припинення юридичної особи - селянська спілка "Поділля" (а.с.8-14).

Як слідує з архівних довідок Гусятинського районного трудового архіву від 12.08.2019 року №1385, №1386, №1387 та від 19.09.2019 року №1600 у документах архівного фонду селянської спілки "Поділля" містяться відомості про роботу у колгоспі "Комуніст" позивача з лютого по грудень 1989 року, з лютого по вересень 1990 року, з лютого по квітень 1991 року з кількістю відпрацьованих людиноднів та зазначенням заробітної плати (а.с.15-18).

Однак, відповідачем безпідставно не взято до уваги представлені архівні довідки, посилаючись на допущення скорочення імені позивача у "по батькові" на "А" та "Ан" у таких, а не " ОСОБА_3 ".

Наведена ситуація склалася не з вини позивача, який мав обґрунтовані очікування на належне виконання роботодавцем своїх обов`язків щодо ведення та зберігання відповідних документів.

Водночас, довідкою Гусятинського районного трудового архіву №24/1 від 28.02.2020 року повідомлено, що у документах архівного фонду селянської спілки "Поділля" за період з лютого 1989 року по квітень 1991 року містяться відомості про роботу ОСОБА_1 " ОСОБА_5 " у 1989 році та ОСОБА_1 " ОСОБА_6 " у 1990 та 1991 роки та відсутність за вищевказаний період в документах інших осіб з прізвищем "Слободян" та іменем "Микола" (а.с.19).

Неналежний облік первинних документів, документів, що підтверджують трудовий стаж, що у спірних відносинах полягає у скорочені імені позивача у "по батькові", не може впливати на право щодо призначення пенсії позивача, оскільки підставою для призначення такої є відповідний стаж роботи.

З цих же підстав помилково не зараховано до страхового стажу позивача період навчання з 21.12.1981 року по 09.04.1982 року в ОСОБА_7 , що підтверджується свідоцтвом НОМЕР_3 від 04.04.1982 року, видане на ім`я ОСОБА_1 ", а не " ОСОБА_3 " (а.с.25).

Приписами п.109 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого Радою Міністрів СРСР від 03.08.1972 року №590, передбачено, що крім роботи в якості робітника або службовця до загального стажу роботи зараховується також, згідно п."з" навчання в училищах і школах системи державних трудових резервів і системи професійно-технічної освіти (в ремісничих, залізничних училищах, гірничопромислових школах і училищах, школах фабрично-заводського навчання, училищах механізації сільського господарства, технічних училищах, професійно-технічних училищах і т. д. ) і в інших училищах, школах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та з перекваліфікації.

Факт навчання ОСОБА_1 " ОСОБА_8 ", ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Бучацькій автошколі ДТСААФ по програмі підготовки водіїв транспортних засобів категорії "С" в період з 21.12.1981 року по 09.04.1982 року також підтверджується довідкою Бучацької автомобільної школи ТСО України від 13.03.2020 року №49 (а.с.26).

Отже, аналіз вищенаведених законодавчих приписів та фактичних обставин справи свідчать про протиправне незарахування до страхового стажу позивача, з підстав скорочення та допущення помилки у його "по батькові", періоди роботи у колгоспі "Комуніст" з лютого по грудень 1989 року, з лютого по вересень 1990 року, з лютого по квітень 1991 року, підтверджений архівними довідками з відомостями про роботу у спірні періоди з кількістю відпрацьованих людиноднів та зазначенням заробітної плати, та період навчання з 21.12.1981 року по 09.04.1982 року в Бучацькій АШ ОСОБА_2 , підтверджений свідоцтвом та довідкою навчального закладу з вказанням тривалості навчання.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що у даному випадку має місце порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати період роботи у колгоспі "Комуніст", з урахуванням положень п.27 Порядку №637, з 15.02.1989 року по 15.12.1989 року, з 15.02.1990 року по 15.09.1990 року, з 15.02.1991 року по 15.04.1991 року, та період навчання в Бучацькій АШ ДОСААФ з 21.12.1981 року по 09.04.1982 року до страхового стажу.

Оцінюючи викладені обставини у їх сукупності, оскільки позивач є постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи, досяг відповідного віку, має достатній загальний страховий стаж, з урахуванням зарахованого відповідачем самостійно та висновків суду у даному рішенні, та право на користування пільгами, зокрема, правом на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, суд вважає за необхідне визнати протиправною, в контексті ч.2 ст.2 КАС України, та, як наслідок, скасувати відмову Головного управлінням Пенсійного фонду України в Тернопільській області у призначенні позивачу пенсії із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", викладену у листі від 28.12.2019 року №1848/03-21, та, враховуючи повноваження суду при вирішенні справи визначені у ч.3 ст.245 КАС України, зобов`язати відповідача призначити таку з 18.08.2019 року.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наслідками судового розгляду, відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності оскаржуваних дій.

Таким чином, враховуючи встановлені судом обставини справи, оцінивши добуті докази в їх сукупності за правилами ст.90 КАС України та аналізуючи наведені положення законодавства, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Згідно із ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позов підлягає до задоволення, то до відшкодування позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача підлягає сплачена сума судового збору у розмірі 840,80 грн. згідно квитанції №32368 від 30.03.2020 року (а.с.3).

Керуючись ст.139, 241-246, 250 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області в призначені ОСОБА_1 пенсії із зниженням пенсійного віку згідно з ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", викладену у листі від 28.12.2019 року №1848/03-21.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи у колгоспі "Комуніст" з 15.02.1989 року по 15.12.1989 року, з 15.02.1990 року по 15.09.1990 року, з 15.02.1991 року по 15.04.1991 року, та період навчання в Бучацькій АШ ДОСААФ з 21.12.1981 року по 09.04.1982 року.

Зобов`язати Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області призначити ОСОБА_1 пенсію із зниженням пенсійного віку згідно з ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 18.08.2019 року.

Стягнути з державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840 (вісімсот сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок, сплачений відповідно до квитанції №32368 від 30.03.2020 року.

Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ).

Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Тернопільській області (46001, Тернопільська область, місто Тернопіль, майдан Волі, будинок 3, код ЄДРПОУ 14035769).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 травня 2020 року.

Головуючий суддя Мандзій О.П.

копія вірна

Суддя Мандзій О.П.