Рішення № 89158276, 12.05.2020, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року м. ПолтаваСправа № 440/1648/20

Полтавський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Костенко Г.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації,

В С Т А Н О В И В:

26.03.2020 ОСОБА_1 (надалі - ОСОБА_1 , позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" (надалі також - відповідач) , відповідно до якої просить:

- визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 8167,41 грн;

- стягнути з Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у сумі 8167,41 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час звільнення зі служби відповідачем всупереч п.п. 23, 27 Постанови Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №578 "Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби" - не здійснено повного розрахунку при звільненні, а саме - не виплачено компенсацію за неотримане речове майно в розмірі 8167,41 грн згідно з довідкою № 7/В-4/20 від 09.01.2020 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна. Вважає, що має право на отримання грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за весь час проходження служби у ДУ "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)".

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 30.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду та провадження у справі відкрито. Вирішено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Правом подати відзив відповідач не скористався.

Згідно з частиною третьою статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України у справах, визначених частиною першою цієї статті, заявами по суті справи є позов та відзив.

Відповідно до вимог частини першої статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України справу розглянуто у порядку письмового провадження, у зв`язку з чим на підставі частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснювалось.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі факти та відповідні до них правовідносини.

Відповідно до Наказу Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" від 02.01.2020 за №1/ОС-20 "Про особовий склад" у відповідності з Законом України "Про Національну поліцію" відповідно до п.4 ч.1 ст.77 (у зв`язку із скороченням штатів або проведення організаційних заходів), звільнено з посади старшого лейтенанта внутрішньої служби ОСОБА_1 . Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні становила 09 років 08 місяців 01 день, у пільговому обчисленні 12 років 08 місяців 01 день, у Державній кримінально-виконавчій службі 09 років 00 місяців 01 день (а.с.9).

Згідно з довідкою керівника служби ресурсного забезпечення № 7/В-4/20 від 09.01.2020, виданої на підставі вказаного наказу, позивачу належить грошова компенсація замість речового майна, що підлягає видачі, в розмірі 8167,41 грн (а.с.22).

За результатами розгляду вимоги позивача в порядку досудового врегулювання, листом від 18.03.2020 №7/01-16/8-20/В-8 відповідач повідомив, що виплата неможлива у зв`язку з блокуванням розрахункових рахунків в Управлінні державної казначейської служби України дана сума не виплачена позивачу. Після розблокування рахунків та надходження фінансування заборгованість перед позивачем буде погашена (а.с.21).

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно, позивач звернувся до суду з позовом.

Надаючи оцінку вимогам позивача, суд виходив з наступного.

Відповідно до частини першої статті 23 Закону України від 23.06.2005 № 2713- IV "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-виконавчої служби України При цьому, умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчої служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати (ч.2 ст.23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України").

Відповідно до частини п`ятої статті 23 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України", на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для поліцейських. На працівників кримінально-виконавчої служби поширюються умови оплати праці, передбачені для працівників Національної поліції, які не мають спеціальних звань, а також Кодекс законів про працю України в тій частині, коли спеціальними нормами не врегульовані відносини спеціальними нормативно-правовими актами.

Особи рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби мають право на носіння форменого одягу із знаками розрізнення, зразки якого розробляються відповідно до законодавства (частина 5 статті 21 Закону України "Про Державну кримінально-виконавчу службу України").

Механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами визначає Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.08.2013 №578 (надалі - Порядок № 578), в якому зазначено, що цей Порядок визначає механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу, спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами.

Відповідно до пункту 27 Порядку № 578, під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, що діють на день підписання наказу про звільнення.

Згідно з пунктом 23 Порядку № 578, грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 Порядку № 578.

Для виплати персоналу грошової компенсації за належні до отримання предмети речового майна особистого користування оформляється довідка про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна за формою згідно з додатком 7 у двох примірниках, перший з яких подається бухгалтерії органу чи установи для виплати компенсації, другий додається до арматурної картки (пункт 60 Порядку № 578).

Згідно з довідкою № 7/В-4/20 від 09.01.2020 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна (а.с.22), позивачу нараховано компенсацію за неотримане речове майно в сумі 8167,41 грн Однак, така компенсація позивачу не виплачена.

При цьому, єдиним аргументом відповідача щодо невиплати грошової компенсації за неотримане речове майно є блокування розрахункових рахунків в Управлінні державної казначейської служби України. При цьому, доказів на підтвердження заходів з метою розблокування відповідних рахунків відповідачем не надано.

Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 10.03.2011 у справі "Сук проти України" вказав, що держава може ввести, призупинити або припинити виплати працівникам з державного бюджету, внісши відповідні законодавчі зміни. Однак, якщо законодавча норма, яка передбачає певні виплати є чинною, а передбачені умови - дотриманими, державні органи не можуть відмовляти у їх наданні, доки законодавче положення залишається чинним.

Також, Європейський суд з прав людини у справах "Кечко проти України", "Ромашов проти України", "Шевченко проти України" зауважив, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними. Європейський Суд з прав людини у своїх рішеннях констатував, що не приймає аргумент Уряду щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання.

Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов`язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що невиплата грошової компенсації за неотримане речове майно на підставі довідки № 7/В-4/20 від 09.01.2020 при звільненні ОСОБА_1 зі служби в установах Державної кримінально-виконавчої служби України є протиправною бездіяльністю з боку відповідача, через що в цій частині заявлений позов підлягає задоволенню.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Таким чином, суд приходить до висновку про необхідність визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 8167,41 грн, а також стягнути з Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у сумі 8167,41 грн.

Отже, позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відтак, сума судових витрат зі сплати судового збору, яка підлягає присудженню позивачу за рахунок бюджетних асигнувань відповідача складає 840,80 грн.

Керуючись статтями 241-245 Кодексу адміністративного судочинства України,

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) до Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" (проїзд Зональний,1, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 08564274) про визнання бездіяльності протиправною та стягнення компенсації задовольнити повністю.

Визнати протиправною бездіяльність Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно у сумі 8167,41 грн.

Стягнути з Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" (проїзд Зональний,1, м.Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 08564274) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно у сумі 8167,41 (вісім тисяч сто шістдесят сім гривень сорок одна копійка).

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної установи "Кременчуцька виправна колонія (№ 69)" (вул. проїзд Зональний,1, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код 08564274) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору у сумі 840,80 (вісімсот сорок гривень вісімдесят копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду з урахуванням особливостей подання апеляційних скарг, встановлених пунктом 15.5 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України в редакції від 03.10.2017 року.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення у разі проголошення скороченого рішення, з урахуванням положень пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Г.В. Костенко