Рішення № 89158239, 12.05.2020, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/3095/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Кравченка М.М.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини 3012 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, -

СУТЬ СПОРУ:

ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Військової частини 3012 Національної гвардії України, в якій просив: визнати протиправною бездіяльність відповідача Військової частини 3012 Національної гвардії України щодо ненадання відповіді на звернення позивача ОСОБА_1 про проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2015 року по 02.02.2019 року, зобов`язати відповідача Військову частину 3012 Національної гвардії України розглянути звернення позивача ОСОБА_1 та надати на його адресу відповідь; визнати протиправною бездіяльність відповідача Військової частини 3012 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.06.2015 року по 02.02.2019 року, зобов`язати відповідача Військову частину 3012 Національної гвардії України нарахувати та виплатити позивачу ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення з 01.06.2015 по 02.02.2019 року та компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив наступне. Позивач проходив службу в Національній гвардії України, ВЧ 3012. 02.06.2015 року позивачу видано посвідчення учасника бойових дій. 02.02.2019 наказом 29 позивача виключено зі списків особового складу Військової частини 3012. Під час звільнення відповідач провів не повний розрахунок, тому позивач вимушений був звернутись до суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10.02.2020 року в справі 420/7028/19 позовні вимоги було задоволено в повному обсязі та зобов`язано відповідача нарахувати та сплатити позивачу компенсацію за невикористану відпустку. 17.02.2020 року позивач направив до відповідача заяву в якій вимагав нарахувати та сплатити індексацію грошового забезпечення, а у разі відмови надати копії особистих карток грошового забезпечення. Лист відповідач отримав 25.02.2020 року. До цього часу відповіді не надійшло, хоча надання відповіді на зазначений лист не несе в собі будь-якої складності, бо обов`язок нарахування заробітної плати та її індексації лежить на відповідачеві. Позивач вважає, що його звернення не потребує додаткового вивчення, бо з питання нарахування та сплати індексації грошового забезпечення військовослужбовців законодавство тривалий час не змінювалось, а Верховним Судом винесено рішення у справах, які повинні враховуватись особами які застосовують норми права. Після цього, позивач зазначив, що 15.04.2020 року до нього надійшов лист від відповідача від 06.03.2020 року, в якому він вказує, що індексація проводилась у повному розмірі.

Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 13.04.2020 року позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини 3012 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії було прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

У відзиві на позовну заяву відповідач вказує, що позовні вимоги зазначені в п.1 позовної заяви щодо визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на звернення (хоча це була заява) позивача про проведення індексації грошового забезпечення та надати відповідь є безпідставними оскільки зазначені обставини не відповідають дійсності та виконані відповідачем відповідно чинного законодавства у встановлені чинним законодавством строки на направлено відповідь позивачу. У наданій відповіді позивачу військовою частиною було роз`яснено, що індексація грошового забезпечення проводилась відповідно вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», виплата індексації за період з 2015 року по день звільнення проводилась в порядку та розмірах визначених Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», також повідомлено, що особові картки, що містять інформацію з нарахування та виплати основних та додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі індексації здані до Центрального архівного відділу Національної гвардії України. У військової частини відсутні підстави щодо направлення запиту до Центрального архівного відділу Національної гвардії України щодо отримання виписки чи копії зазначених документів. Міністерством внутрішніх справ України, зокрема Департаментом внутрішнього аудиту та Головним управлінням Національної гвардії України були поведені перевірки фінансово-господарської діяльності військової частини 3012 НГУ в 2017 році за звітній період з 01.09.2015 по 30.06.2017 року та в 2019 році за звітній період з 01.07.2017 по 31.03.2019 року. В аудиторському звіті відображені результати внутрішнього планового аудиту відповідності військової частини 3012, який проводиться з метою оцінки законності та достовірності фінансової та бюджетної звітності, правильності ведення бухгалтерського обліку та оцінки дотримання актів законодавства, планів, процедур, контрактів з питань стану збереження активів та управління військовим майном. Облік розрахунків по грошовому забезпеченню та заробітній платі проводився із застосуванням класу рахунків 65, розрахунки із оплати праці на субрахунку 651 «Розрахунки з оплати праці розпорядників бюджетних коштів», порушень в порядку здійснення обліку не встановлено. Дослідивши питання встановлених посадових окладів особам офіцерського складу та особам рядового, сержантського і старшинського складу, які проходили військову службу за контрактом у період, за який проводився аудиторський звіт, встановлено, що оклади виплачувались залежно від займаної посади і тарифних розрядів, передбачених штатом військової частини 3012 Національної гвардії України, порушень не встановлено.

Відповідно до п.п.1-2 ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо: оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію; оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Згідно з ч.2 ст.263 КАС України справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Дослідивши надані письмові докази, перевіривши матеріали справи, а також проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку що в задоволенні позову слід відмовити повністю. Свій висновок суд вмотивовує наступним чином. Так, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

ОСОБА_1 проходив військову службу в Національній гвардії України.

Прапорщика ОСОБА_1 , старшого інструктора (заступника командира 3-го взводу командира 1-го відділення) 3-го взводу оперативного призначення роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) батальйону оперативного призначення, наказом командира військової частини 3012 Національної гвардії України по стройовій частині від 07 лютого 2019 року № 29 у зв`язку зі звільненням наказом командира військової частини 3012 №5 о/с від 01.02.2019 року за підпунктом «б» (за станом здоров`я) відповідно до пункту 2 частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»: - виключено із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення; - направлено на військовий облік до Подільського РВК Одеської області; - наказано виплатити премію за періщ з 01.02 по 07.02.2019 року в розмірі 130 %, та надбавку за особливості проходження служби у розмірі 50 % від посадового окладу з урахуванням окладу за військовим званням та надбавку за вислугу років; - наказано виплатити одноразову грошову допомогу при звільненні у розмірі 50% місячного грошового забезпечення за 11 (одинадцять) років служби у розмірі 66981 гривень 75 копійок; - наказано виплатити грошову компенсацію за невикористані 4 (чотири) доби щорічної основної відпустки за 2019 рік. Одноразову допомогу для оздоровлення отримував; - зазначено, що матеріальна допомога не виплачувалась; - зазначено, що вислуга років на військовій службі складає: у календарному обчисленні: 21 рік 10 місяців 07 днів; у пільговому обчисленні: 26 років 10 місяців 22 дні.

Листом від 17.02.2020 року ОСОБА_1 , який було отримано 25.02.2020 року, звернувся до Військової частини 3012 Національної гвардії України із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 2015 року по час звільнення.

Військова частина 3012 Національної гвардії України листом від 06.03.2020 року у відповідь на вказане звернення повідомила ОСОБА_1 , що під час проходження військової служби у військовій частині 3012 йому щомісячно, вчасно та в повному обсязі нараховувалось та виплачувалось грошове забезпечення (включаючи основні та додаткові види грошового забезпечення), індексація грошового забезпечення проводилась відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», виплата індексації за період з 2015 року по день звільнення проводилась в порядку та розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», особові картки, що містять інформацію з нарахування та виплати основних та додаткових видів грошового забезпечення, в тому числі індексації, здані до Центрального архівного відділу Національної гвардії України.

Відповідно до ст.40 Конституції України усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.

Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян» громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення.

Відповідно до положень ст.5 Закону України «Про звернення громадян» звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). У зверненні має бути зазначено прізвище, ім`я, по батькові, місце проживання громадянина, викладено суть порушеного питання, зауваження, пропозиції, заяви чи скарги, прохання чи вимоги. Письмове звернення повинно бути підписано заявником (заявниками) із зазначенням дати. В електронному зверненні також має бути зазначено електронну поштову адресу, на яку заявнику може бути надіслано відповідь, або відомості про інші засоби зв`язку з ним. Застосування електронного цифрового підпису при надсиланні електронного звернення не вимагається.

Згідно з положеннями ст.7 Закону України «Про звернення громадян» звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Забороняється відмова в прийнятті та розгляді звернення з посиланням на політичні погляди, партійну належність, стать, вік, віросповідання, національність громадянина, незнання мови звернення. Якщо питання, порушені в одержаному органом державної влади, місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, об`єднаннями громадян або посадовими особами зверненні, не входять до їх повноважень, воно в термін не більше п`яти днів пересилається ними за належністю відповідному органу чи посадовій особі, про що повідомляється громадянину, який подав звернення. У разі якщо звернення не містить даних, необхідних для прийняття обґрунтованого рішення органом чи посадовою особою, воно в той же термін повертається громадянину з відповідними роз`ясненнями. Забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Відповідно до положень ст.20 Закону України «Про звернення громадян» звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. На обґрунтовану письмову вимогу громадянина термін розгляду може бути скорочено від встановленого цією статтею терміну. Звернення громадян, які мають встановлені законодавством пільги, розглядаються у першочерговому порядку.

Як вже було зазначено судом вище, звернення позивача від 17.02.2020 року відповідач отримав 25.02.2020 року, а листом від 06.03.2020 року надав відповідь за результатами його розгляду.

Тобто, Військовою частиною 3012 Національної гвардії України було розглянуто звернення ОСОБА_1 та надано відповідь у визначений законом термін.

Таким чином, у суду відсутні підстави визнавати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненадання відповіді на звернення позивача про проведення індексації грошового забезпечення за період з 01.06.2015 року по 02.02.2019 року, а також зобов`язувати відповідача розглянути звернення позивача та надати на його адресу відповідь.

Відповідно до положень ст.1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Згідно положень ст.2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до положень ст.4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Згідно положень ст.6 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у разі виникнення обставин, передбачених статтею 4 цього Закону грошові доходи населення визначаються як результат добутку розміру доходу, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму для відповідних соціальних і демографічних груп населення, та величини індексу споживчих цін. Порядок проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог ст.18 Закону України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії» індексацію доходів населення, яка встановлюється для підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності їх грошових доходів в умовах зростання цін, віднесено до державних соціальних гарантій, що, згідно зі ст.19 цього Закону, є обов`язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності.

Кабінетом Міністрів України затверджено Постанову «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» від 17.07.2003 року № 1078, згідно з п.4 якого індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

Згідно з абз.8 п.4 Порядку проведення індексації грошових доходів населення № 1078, у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.

У п.1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення визначено, що обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з березня 2003 року - місяця опублікування Закону України від 06.02.2003 року № 491-IV «Про внесення змін до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення».

Відповідно до п.5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Тобто він є базовим для обчислення індексу споживчих цін. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення. Сума індексації у місяці підвищення грошових доходів, зазначених у абзаці першому цього пункту, не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу. При цьому, у разі підвищення посадових окладів у місяці, в якому право на індексацію ще не виникло, такий місяць є базовим.

Згідно з п.6 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв`язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету; 3) об`єднання громадян підвищують розміри оплати праці за рахунок власних коштів; 4) індексація допомоги по безробіттю, що надається відповідно до законодавства про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, проводиться за рахунок коштів Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; 5) індексація стипендій особам, які навчаються, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються; 6) індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться за рахунок коштів платника аліментів; 7) індексація сум відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, а також сум, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника, крім щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві (з урахуванням виплат на необхідний догляд за потерпілим) та членам їх сімей, проводиться за рахунок джерел, з яких вони сплачуються. Індексація розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, проводиться підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами - підприємцями, які проводять відповідні відрахування аліментів з доходу їх платника. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на відповідний рік.

Оскільки індексація грошового забезпечення позивача проводилась відповідачем відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», а виплата індексації за період з 2015 року по день звільнення проводилась в порядку та розмірах визначених постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення», про що зазначено в листі від 06.03.2020 року, що також підтверджується аудиторськими звітами, тому у суду відсутні підстави визнавати протиправною бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення з 01.06.2015 року по 02.02.2019 року, а також зобов`язувати відповідача нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення з 01.06.2015 по 02.02.2019 року.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Згідно з ст.2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

З урахуванням зазначеного, відсутні підстави для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення.

За таких обставин позовні вимоги не належать до задоволення.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Згідно з ч.1 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

У процесі розгляду справи не встановлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до п.58 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 року, заява 4909/04, Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 09.12.1994 року, серія A, № 303-A, п.29).

Згідно з вимогами ст.139 КАС України розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись Конституцією України, ст.ст.2, 77, 90, 139, 242-246, 250 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Військової частини 3012 Національної гвардії України (вул. Миколи Боровського, 22, м. Одеса, 65098, ідентифікаційний код 23314215) про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Порядок і строки оскарження рішення визначаються ст.ст.293, 295 КАС України.

Рішення набирає законної сили в порядку і строки, встановлені ст.255 КАС України.

Суддя М.М. Кравченко