Рішення № 89158038, 12.05.2020, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2020 року м. Кропивницький Справа № 340/668/20

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

відповідач - 1: Головне управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області (25002, м. Кропивницький, проспект Винниченка, 1-А, код ЄДРПОУ 37918230)

відповідач - 2: Державна казначейська служба України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646)

про стягнення шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області та Державної казначейської служби України про стягнення шкоди, завданої законом, що визнаний неконституційним.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що з 01.10.2016 року він отримує щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці. З дня призначення довічного грошового утримання і по 28.02.2018 року органами ПФУ з нього незаконно щомісяця утримувався податок з доходів фізичних осіб та військовий збір. Всього за цей період утримано податку та збору у сумі 34296, 60 грн. Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 року визнано таким, не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України щодо оподаткування пенсій і щомісячного довічного грошового утримання. Позивач стверджує, що внаслідок прийняття цього неконституційного закону, яким запроваджено оподаткування пенсій та щомісячного довічного грошового утримання, йому заподіяно збитки у вигляді утриманого податку з пенсійних виплат. Тож, посилаючись на статтю 152 Конституції України, статті 22, 1166, 1173, 1175 Цивільного кодексу України, просить суд стягнути з Державного бюджету України на його користь шляхом списання з відповідного рахунку Державної Казначейської служби України 34296, 60 грн.

Ухвалою судді від 02.03.2020 року відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача-2 - Державної казначейської служби України - до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що органи Пенсійного фонду України, здійснюючи утримання податку з доходів фізичних осіб та військового збору з довічного грошового утримання судді у відставці, яке позивач отримував у період з 01.10.2016 року по 28.02.2018 року, керувалися чинними на той час нормами абзацу 1 підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України. Стверджуючи про відсутність підстав для відшкодування шкоди, передбачених статтями 1173, 1175 Цивільного кодексу України, представник відповідача просив суд у задоволенні позову відмовити.

Від відповідача-1 - Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області - відзив до суду не надходив.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд установив такі обставини.

ОСОБА_1 працював суддею, а постановою Верховної Ради України від 22.09.2016 року №1600-VІІІ "Про звільнення суддів" звільнений з посади судді Гайворонського районного суду Кіровоградської області у зв`язку з поданням заяви про відставку. Наказом в.о. голови Гайворонського районного суду Кіровоградської області №24 від 30.09.2016 року позивач був відрахований зі штату Гайворонського районного суду Кіровоградської області у зв`язку із звільненням з посади судді у відставку з 30.09.2016 року. (а.с. 12)

Управлінням ПФУ в Гайворонському районі з 01.10.2016 року ОСОБА_1 призначено щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці з розрахунку 80 % суддівської винагороди діючого судді, який працює на відповідній посаді.

При нарахуванні та виплаті позивачу щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці органами Пенсійного фонду України щомісяця утримувався податок з доходів фізичних осіб та військовий збір (із суми, розмір якої перевищував десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність) відповідно до абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

Всього у період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року з призначеного позивачу щомісячного довічного грошового утримання утримано та перераховано до бюджету 34296,60 грн., з яких 31658, 40 грн. - податок на доходи фізичних осіб, 2638, 20 грн. - військовий збір. (а.с. 13)

Рішенням Конституційного суду України від 27.02.2018 року №1-р/2018 (справа про оподаткування пенсій і щомісячного довічного грошового утримання) визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України.

У зв`язку з цим позивач звернувся до суду з даним позовом, стверджуючи, що йому внаслідок закону, що визнаний неконституційним, заподіяно матеріальну шкоду, яка має бути відшкодована державою.

Вирішуючи спір, суд дійшов до таких висновків.

Згідно з частинами 1, 5 статті 142 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 років, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, визначених зазначеним Законом, або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.

Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), отримуваного суддею після виходу у відставку. Щомісячне довічне грошове утримання суддям виплачується органами Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.

Відповідно до пункту 1 розділу V Порядку подання документів для призначення (перерахунку) і виплати щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці органами Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.01.2008 року №3-1, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 25.04.2017 року за №542/30410, щомісячне довічне утримання виплачується у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується щомісячне довічне грошове утримання, у грошовій формі в установленому законодавством порядку.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України, розділом IV якого визначено порядок оподаткування доходів фізичних осіб, а пунктом 16-1 підрозділу 10 розділу XX якого встановлено військовий збір.

Платником податку на доходи фізичних осіб та військового збору є, зокрема, фізична особа - резидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент. (пункт 162.1 статті 162, підпункт 1.1 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України).

Згідно з підпунктом 163.1.1 пункту 163.1 статті 163 розділу IV Податкового кодексу України об`єктом оподаткування фізичної особи - резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід.

Відповідно до підпункту "е" підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, зокрема, сума пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримувана платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, крім випадку, визначеного підпунктом 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 цього Кодексу.

У пункті 164.2 статті 164 Податкового кодексу України визначені види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку.

Законом України "Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні" від 27.03.2014 року №1166-VII, який набрав чинності 01.04.2014 року, пункт 164.2 статті 164 Податкового кодексу України доповнено новим підпунктом 164.2.19, яким передбачено включення до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять тисяч гривень на місяць, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Згідно з підпунктом 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України (у редакції Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" від 28.12.2014 року №71-VIII, який набрав чинності з 01.01.2015 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включалися, зокрема, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує три розміри мінімальної заробітної плати (у розрахунку на місяць), встановленої на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо звільнення від оподаткування пенсій" від 02.06.2016 року №1411-VIII, який набрав чинності з 01.07.2016 року, абзац перший підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України викладено в редакції, згідно з якою до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податків включаються, зокрема, суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) податку на доходи фізичних осіб та військового збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 Податкового кодексу України.

Відповідно до підпунктів 168.1.1, 168.1.2 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Згідно з пунктом 168.3 статті 168 Податкового кодексу України розрахунок податкових зобов`язань з оподатковуваного доходу платника податку, нарахованого у джерела його виплати, проводиться податковим агентом (у тому числі роботодавцем, органами Пенсійного фонду України).

Податок, утриманий з доходів резидентів та нерезидентів, зараховується до бюджету згідно з Бюджетним кодексом України. (підпункт 168.4.1 пункту 168.4 статті 168 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпункту "а" пункту 171.2 статті 171 Податкового кодексу України особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з інших доходів, є податковий агент - для оподатковуваних доходів з джерела їх походження в Україні.

Згідно з підпунктами 1.4, 1.5 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

Відповідальними за утримання (нарахування) та сплату (перерахування) збору до бюджету є особи, визначені у статті 171 цього Кодексу.

Статтею 38 Податкового кодексу України передбачено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк. Сплата податку та збору здійснюється платником податку безпосередньо, а у випадках, передбачених податковим законодавством, - податковим агентом, або представником платника податку.

Рішенням Конституційного Суду України від 27.02.2018 року №1-р/2018 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, яким передбачено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються суми пенсій (включаючи суму їх індексації, нараховану відповідно до закону) або щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом, якщо їх розмір перевищує десять розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (у розрахунку на місяць), встановленого на 1 січня звітного податкового року, - у частині такого перевищення, а також пенсій з іноземних джерел, якщо згідно з міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, такі пенсії підлягають оподаткуванню чи не оподатковуються в країні їх виплати.

Положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Тож, починаючи з 27.02.2018 року нараховані суми довічного грошового утримання не включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку та не оподатковуються податком на доходи фізичних осіб та військовим збором.

Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони та інші акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, ухвалення або набрання ними чинності.

Закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Матеріальна чи моральна шкода, завдана фізичним або юридичним особам актами і діями, що визнані неконституційними, відшкодовується державою у встановленому законом порядку.

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначає Цивільний кодекс України.

Відповідно до статті 1 Цивільного кодексу України цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Шкода, завдана правомірними діями, відшкодовується у випадках, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Статтею 1175 Цивільного кодексу України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Згідно зі статтею 25 Бюджетного кодексу України Казначейство України здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Пунктом 9 розділу VI Бюджетного кодексу України установлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету: 1) рішення суду про стягнення (арешт) коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) виконується виключно Казначейством України. Зазначені рішення передаються до Казначейства України для виконання; 2) відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Під шкодою у цій справі позивач розуміє недоотримані ним доходи в розмірі сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору, утриманих з його щомісячного довічного грошового утримання, через прийняття неконституційного закону Верховною Радою України.

Суд зазначає, що до дня ухвалення Конституційним Судом України рішення від 27.02.2018 року №1-р/2018 положення абзацу першого підпункту 164.2.19 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України були чинними, а отже підлягали застосуванню органами Пенсійного фонду України як податковими агентами.

Відтак, пенсійний орган при нарахуванні та виплаті позивачу щомісячного довічного грошового утримання, у період з жовтня 2016 року по лютий 2018 року утримуючи та перераховуючи до бюджету податок на доходи фізичних осіб та військовий збір, діяв відповідно до вимог чинного на той час законодавства. Його рішення та дії незаконними не визнавалися. Тож норма статті 1173 Цивільного кодексу України не може бути застосована до спірних правовідносин.

Також суд вважає, що неконституційність закону Верховної Ради України, встановлена Конституційним Судом України, не може бути підставою для застосування наслідків, передбачених статтею 1175 ЦК України, оскільки регламентована цією нормою цивільно-правова відповідальність у вигляді відшкодування шкоди стосується лише випадків визнання незаконними та скасування підзаконних нормативно-правових актів, але не визнання неконституційними законів України.

Відтак суд прийшов до висновку, що суми утриманого податку на доходи фізичних осіб і військового збору зі щомісячного довічного грошового утримання позивача не є збитками у розумінні статті 22 Цивільного кодексу України. З огляду на статтю 1 цього Кодексу, норми цивільного законодавства, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог, не застосовуються до відносин, пов`язаних зі сплатою чи утриманням податків та зборів.

Тож у задоволенні позову слід відмовити через його безпідставність.

Судові витрати сторонами у справі не понесені.

Керуючись статтями 9, 90, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Державної казначейської служби України у Кіровоградській області (25002, м. Кропивницький, проспект Винниченка, 1-А, код ЄДРПОУ 37918230), Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код ЄДРПОУ 37567646) відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Третього апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.А. Черниш