Рішення № 89157880, 12.05.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/2257/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2020 року

м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

Головуючого-судді Сакалоша В.М.,

секретаря судового засідання Гулкевича В.О.;

за участю: представника позивача Красневича Ю.Б.,

представника відповідача Леськіва Б.Я.,

третьої особи ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) за участі у справі у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 про скасування постанови про накладення штрафу, -

В С Т А Н О В И В:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, в якій позивач просить суд: скасувати постанову державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) від 25.02.2020 ВП60753270 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на наступні обставини. Оскаржуваною постановою на позивача накладено штраф за невиконання рішення з примусового виконання виконавчого листа, яким зобов`язано позивача призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності відповідно до вимог ч. 9 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру з 11.12.2018 року на підставі поданих документів у розмірі визначеному ч. 2 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» (60% від суми місячної заробітної плати). ГУ ПФУ у Львівській області вказує, що в добровільному порядку в межах наданих повноважень та з дотриманням норм Закону України «Про прокуратуру» провело у вересні 2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 про що повідомило відповідача листом від 28.11.2019.

Позивач зазначає, що неодноразово просив закінчити виконавче провадження на підставі ч. 1 п. 9 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження», однак такі вимоги безпідставно, на переконання позивача, були проігноровані. Також позивач покликається на ч. 15 ст. 86 Закону України «Про прокуратуру», яка визначає, що максимальний розмір пенсії з урахуванням усіх надбавок, підвищень, тощо, не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, встановлених для осіб які втратили працездатність і те, що норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії на даний час є чинними, не конституційними не визнавались, а тому підлягають застосуванню.

Таким чином позивач вважає, що вимоги виконавчого листа від 27.05.2019 №1.380.2019.000771 що видав Львівський окружний адміністративний суд, виконані боржником відповідно до покладених зобов`язань та в межах компетенції до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження. Водночас зазначає, що у рішеннях суду ні від 22.03.2019 на виконання якого виданий виконавчий лист, ні від 01.08.2019, яким зобов`язано ГУПФУ у Львівській області вжити невідкладних заходів щодо виконання рішення від 22.03.2019 та забезпечити виплату ОСОБА_1 сум пенсій - не зазначено, щодо призначення пенсії без обмеження максимального розміру. Отже, на думку позивача, постанова державного виконавця від 25.02.2020 ВП №60753270 винесена з порушенням ч. 2 ст. 63, ч. 1 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» та ч. 5 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», тобто є неправомірною і підлягає скасуванню.

Ухвалою від 15.04.2019 суд відкрив провадження в адміністративній справі та залучив до участі у справі у якості третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1 .

Відповідно до частини 4 статті 287 КАС України адміністративна справа з приводу рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця вирішується судом протягом десяти днів після відкриття провадження у справі.

При цьому суд керується Постановою Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 (з подальшими змінами) «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та бере до уваги зміни що відбулися в КАС України, відповідно до яких всі процесуальні строки продовжуються на час карантину, а строк який встановлюється судом у його рішенні, не може бути меншим ніж строк карантину, пов`язаного із запобіганням поширення коронавірусної хвороби.

ОСОБА_1 надав пояснення щодо позову. Наголошує, що при розгляді справи №1.380.2019.000771 розглянути питання виплати йому 60% від суми місячної заробітної плати, що становить 19822,14 грн. і при розгляді справи ГУ ПФУ у Львівській області не ставилась під сумнів дана сума. Тому посилання позивача щодо обмеження граничного розміру пенсії та відсутність в рішенні суду призначення пенсії без обмеження граничним строком є безпідставними. ОСОБА_1 зазначає, що рішення суду залишається не виконаним, а отже підстави для задоволення позову відсутні.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (вх. №23410 від 08.05.2020). Позовні вимоги вважає необґрунтованими та безпідставними, а дії державного виконавця законними. Зазначає, що винесення оскаржуваної постанови відбувалося в рамках ВП №60753270 щодо виконання рішення суду, яке набрало законної сили. До боржника було доведено інформацію про наявність рішення суду, боржник попереджався про необхідність виконати судове рішення, однак вимоги виконавчого документа повністю не виконані, що призвело до вжиття відносно нього заходів примусового виконання.

Представник позивача у судовому засіданні вимоги підтримав, просив позов задовольнити, постанову скасувати.

Представник відповідача проти позову заперечив, надав пояснення аналогічні до викладених у відзиві.

Третя особа у судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити позивачу у задоволенні заявленої вимоги.

Вирішуючи питання про продовження розгляду справи за вказаних обставин суд керувався тим, що завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У зв`язку з цим суд, керуючись ч. 6 ст. 162 КАС України, зважаючи на особливості розгляду справ передбачених ст.287 КАС України, ухвалив продовжити розгляд справи за наявними матеріалами.

Всебічно та повно з`ясувавши обставини справи та дослідивши наявні докази суд встановив наступне.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22.03.2019 по справі № 1.380.2019.000771 позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання до вчинення дій - задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення №430 від 11.12.2018 року Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області в особі Управління застосування пенсійного законодавства відділу з питань призначення та перерахунку пенсій №21 про відмову в призначенні пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про прокуратуру" ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області призначити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію по інвалідності відповідно до вимог ч.9 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" з 11.12.2018 року на підставі поданих ОСОБА_1 документів, у розмірі, визначеному ч.2 ст.86 Закону України "Про прокуратуру" (60 % від суми місячної заробітної плати).

Рішення набрало законної сили 14.05.2019.

27.05.2019 Львівський окружний адміністративний суд видав виконавчий лист №1.380.2019.000771.

В рамках адміністративної справи № 1.380.2019.000771 Львівським окружним адміністративним судом 01.08.2019 було винесено ухвалу про визнання протиправною бездіяльності вчиненої суб`єктом владних повноважень, відповідно до якої зокрема, зобов`язано ГУПФУ у Львівській області вжити невідкладних заходів щодо виконання рішення від 22.03.2019 у справі №1.380.2019.000771 та забезпечити виплату ОСОБА_1 сум пенсії, право на яку встановлено при розгляді справи. Ухвала набрала законної сили 07.10.2019.

З інформації наявної в Автоматизованій системі виконавчого провадження та з матеріалів справи вбачається що Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Львів) на підставі заяви ОСОБА_2 (вх. №864/021-2317 від 29.11.2019) 04.12.2019 було відкрито виконавче провадження на примусове виконання виконавчого листа №1.380.2019.000771 виданого Львівським окружним адміністративним судом 27.05.2019. Стягувачем у вказаному виконавчому провадженні №60753270 виступає ОСОБА_1 .

Розглянувши постанови винесені у рамках ВП №60753270 ГУ ПФУ у Львівській області листом від 28.12.2019 №8823/08-16 повідомило відповідача, що рішення виконано добровільно, вказавши що у рішенні суду не зазначено, щодо призначення ОСОБА_1 пенсії без обмеження максимальним розміром.

25.02.2020 державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Львівській області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Львів) при примусовому виконанні виконавчого листа №1.380.2019.000771 у ВП№60753270 керуючись ст.ст. 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» винесено постанову про накладення на ГУ ПФУ у Львівській області штрафу у розмірі 5100 грн. за невиконання рішення суду та зобов`язано виконати рішення протягом десяти робочих днів. Державним виконавцем встановлено що станом на 25.02.2020 вимог виконавчого документу не виконано, не здійснено виплату ОСОБА_1 сум пенсії право на яку встановлено при розгляді справи. У державного виконавця відсутні будь-які документальні підтвердження щодо виконання в повному обсязі виконавчого документа. На даний момент відсутні будь-які заборони щодо вчинення виконавцем виконавчих дій примусового характеру, а саме накладення штрафу за невиконання рішення, накладення арешту на майно та кошти боржника.

Вказана постанова була надіслана позивачу 25.02.2020 супровідним листом №5593.

Не погоджуючись з означеними діями державного виконавця, вважаючи постанову такою що винесена з порушення норм чинного законодавства, виконавчий документ таким що виконаний повністю у добровільному порядку до відкриття виконавчого провадження №60753270, ГУ ПФУ у Львівській області звернулося до суду з цим позовом.

Вирішуючи адміністративну справу по суті заявлених вимог, надаючи оцінку обставинам (фактам), якими обґрунтовано вимоги позивача, суд виходить з такого.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частинами другою та третьою статті 14 КАС України судові рішення в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Частиною першою статті 255 КАС України визначено, рішення суду, яке набрала законної сили, є обов`язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Відповідно до статті 1 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з пунктами 1 та 16 частини третьої статті 18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини першої статті 63 Закону № 1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником.

Приписами п.5,7 ст. 12 Закону № 1404-VIII визначено, що сторони зобов`язані протягом трьох робочих днів письмово повідомити державного виконавця про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також письмово повідомляти державного виконавця про виникнення обставин, що зумовлюють обов`язкове зупинення виконавчого провадження, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі про зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - про зміну місця роботи.

Згідно положень ст. 27 Закону № 1404-VIII, у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону № 1404-VIII для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність (частина друга статті 63 Закону № 1404-VIII).

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Згідно п. 9 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Як уже встановлено судом штраф накладено на позивача у зв`язку з невиконанням рішення суду.

Суд зазначає, що особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов`язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.

Відповідно до Протоколу призначення пенсії, копія якого наявна в матеріалах справи, 28.08.2019 рішенням ГУ ПФУ у Львівській області №913210168561 було проведено перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 11.12.2018. З протоколу призначення пенсії вбачається, що ОСОБА_1 призначений вид пенсії по інвалідності на умовах Закону України «Про прокуратуру».

Щомісячно пенсія призначена в сумі 14970,00 грн з 11.12.2018 по 30.06.2019; в сумі 15640,00 грн. з 01.07.2019 по 30.11.2019; та в сумі 16380,00 грн. з 01.12.2019 - довічно. Однак, відсутні докази виплати ОСОБА_1 вказаних сум, тоді як ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 01.08.2019 по справі №1.380.2019.000771, зокрема зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області забезпечити виплату ОСОБА_1 сум пенсії.

В матеріалах справи також наявна копія листа ГУ ПФУ у Львівській області від 28.11.2019 №32391/08.05-19 згідно з яким на неодноразові усні звернення щодо неправомірності обчислення та виплати пенсії за рішенням судів, зокрема в частині застосування обмеження максимального розміру пенсії повідомило ОСОБА_1 наступне. А саме, що ГУ ПФУ у Львівській області в добровільному порядку, в межах наданих повноважень та з дотриманням норм Закону України «Про прокуратуру» проведено у вересні 2019 перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 11.12.2018. Водночас у листі також зазначено, що в рішеннях Львівського окружного адміністративного суду не зазначено, щодо призначення пенсії без обмеження граничного розміру. Щодо означеного, суд вважає за доцільно звернути увагу на наступне.

Відповідно до положень статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якою особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за перерахунком.

При цьому, призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв`язку з підвищенням заробітної плати прокурорським працівникам на рівні умов та складових заробітної плати відповідних категорій працівників, які проходять службу в органах і установах прокуратури на момент виникнення права на перерахунок.

Суд бере до уваги що у позові ГУ ПФУ у Львівській області зазначає, про неодноразові прохання закінчити виконавче провадження на підставі ч. 1 п. 9 ст. 39 Закону № 1404-VIII, проте жодних доказів зазначеного позивачем не надано. При цьому державний виконавець у оскаржуваній постанові, чітко вказує, що згідно вимог виконавчого документу не здійснено виплату ОСОБА_1 сум пенсії право на яку встановлено при розгляді справи.

Суд бере до уваги наявний в матеріалах справи Протокол призначення пенсії, згідно якого ОСОБА_1 призначено пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про прокуратуру», однак вважає за необхідно зазначити що як вбачається з Довідки наданої позивачем на підтвердження виконання рішення суду така видана ОСОБА_1 06.03.2020, тобто після винесення оскаржуваної постанови і доказів отримання останньої стягувачем суду не надано.

Крім того, як повідомив ОСОБА_1 у своїх поясненнях, 27.03.2020 Галицьким ВПГУНП у Львівській області відомості щодо невиконання рішення суду від 22.03.2019 та ухвали від 01.08.2019 внесено а ЄРДР за №120201400500001211 (попередня правова кваліфікація ч. 2 ст. 383 КК України).

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди повинні перевірити, чи прийняті (вчинені) вони у відповідності до вимог ч.2 ст. 2 КАС України.

Доказів того що у державного виконавця на момент винесення оскаржуваної постанови були підтверджені належними документами підстави вважати що ГУ ПФУ у Львівській області у повному обсязі та у встановлені строки рішення суду виконало, позивачем не надані.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що вимога позивача є необґрунтованою та безпідставною, оскаржувана постанова державного виконавця відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст. 2 КАС України, відповідно не є протиправною та не підлягає скасуванню.

Згідно з вимогами ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Сторонами, суду не наведено інших аргументів, які суд зобов`язаний оцінити, виконуючи свої зобов`язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

На підставі досліджених в судовому засіданні доказів та встановлених на їх підставі обставин справи, суд прийшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

На думку суду, державний виконавець діяв з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.19 Конституції України та вимог законодавства України.

Відповідно до приписів ст.139 КАС України не підлягають відшкодуванню судові витрати позивачу, якому у задоволенні позову відмовлено.

Керуючись ст.ст.2, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295 п. 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні адміністративного позову відмовити.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Львівський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.М.Сакалош