Ухвала суду № 89157808, 12.05.2020, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа №380/41/20

У Х В А Л А

про закриття провадження в адміністративній справі

12 травня 2020 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Москаля Р.М. розглянув на стадії підготовчого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_2 про визнання протиправною бездіяльності та спонукання до вчинення дій,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні Львівського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_2 з такими вимогами:

- визнати протиправною бездіяльність начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_2 щодо невиконання та порушення вимог статті 40 Конституції України, статей 19, 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації»;

- зобов`язати начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області ОСОБА_2 розглянути по суті запит ОСОБА_1 від 02.12.2019 та надати вичерпну та обґрунтовану відповідь за власним підписом.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02.12.2019 позивач звернувся до Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області із запитом, просив надати вичерпну інформацію з приводу бездіяльності слідчих слідчого відділу Залізничного відділу поліції ГУНП у Львівській області (далі - СВ Залізничного ВП ГУНП у Львівській області). Бездіяльність відповідача щодо розгляду запиту ОСОБА_1 порушує вимоги ст.ст. 1, 19, 21, 40 Конституції України. Крім того, позивач вважає, що його запит від 02.12.2019 за формою відповідає вимогам частини п`ятої статті 19 Закону України «Про доступ до публічної інформації», тому відповідач повинен був розглянути його у порядку, встановленому статтею 20 цього закону (надати відповідь у строк п`ять робочих днів з дня отримання запиту).

У відповіді на відзив (а.с.46) ОСОБА_1 повідомив, що лист від 28.12.2019 №Ол-25/Дх/38-02-19 є не відповіддю по суті запитуваної інформації щодо причин бездіяльності слідчих у кримінальних провадженнях, а також оформлений «заднім числом» з огляду на дату відправлення на конверті.

Враховуючи з`ясовані судом на стадії підготовчого провадження обставини справи позивач уточнив позовні вимоги та повідомив, що такі стосуються бездіяльності не ОСОБА_2 (з`ясовано, що він звільнений з посади 31.10.2019), а т.в.о. начальника Залізничного ВП ГУНП у Львівській області Скіри А.В. (а.с.47).

Головне управління Національної поліції у Львівській області надіслало суду відзив на позовну заяву (а.с.27-28) та заперечення на відповідь на відзив (а.с. 86-90). Доводи відповідача такі: - запит ОСОБА_1 від 02.12.2019 був адресований начальнику слідчого відділу Залізничного ВП ГУНП у Львівській області, а не начальнику Залізничного ВП ГУНП у Львівській області; - т.в.о. начальника слідчого відділу розглянув запит від 02.12.2019 та 28.12.2019 надав ОСОБА_1 відповідь (лист №Оп-25/Дх/38/02-19 від 28.12.2019). Ця відповідь містить вичерпну інформацію про те, що на адресу ОСОБА_1 неодноразово скеровувались повістки про виклик в кримінальних провадженнях №№ 12019140060002822, 12019140060002823, 12019140060002821, НОМЕР_1 , проте він їх не отримував; - запит ОСОБА_1 від 02.12.2019 не є запитом про надання публічної інформації на підставі Закону України «Про доступ до публічної інформації», а запитувані ним відомості не є публічною інформацією, тому аргументи позовної заяви про порушення начальником Залізничного ВП ГУНП у Львівській області вимог ст.ст. 19, 20 згаданого закону є безпідставними; - законом визначено незалежність діяльності слідчих, наказом МВС України №570 від 06.07.2017 «Про організацію діяльності органів досудового розслідування Національної поліції України», яким затверджено Положення про органи досудового розслідування Національної поліції України. Тому начальник Залізничного ВП ГУНП у Львівській області є неналежним відповідачем, а відповідь ОСОБА_1 надала повноважна посадова особа - начальник слідчого відділу; - ОСОБА_1 зловживає процесуальними правами та намагається в судовому порядку встановити неправомірність дій ГУНП у Львівській області з метою подальшого звернення в порядку ЦПК України про стягнення моральної/матеріальної шкоди, що підтверджується рішенням суду у справі №61/373/16-ц.

Суд на стадії підготовчого провадження дослідив зміст заяв сторін по суті спору (позов, відзив, уточнення позову, відповідь на відзив, заперечення на відповідь), витребував письмові докази, на які учасники справи посилаються на підтвердження своїх аргументів та з`ясував таке:

02.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до начальника слідчого відділу Залізничного відділу поліції ГУ НП у Львівській області із листом «Запит в порядку ЗУ «Про інформацію» (вх.№Оп-25/Дх від 02.12.2019; а.с.3), в якому:

- повідомив, що 06.11.2019 т.в.о. начальника слідчого відділу Шкодин О.П. гарантував заявнику, що візьме на особистий контроль бездіяльність слідчих та гарантував ОСОБА_1 , що той отримає від слідчих повістки для проведення слідчих дій;

- просив надати йому вичерпну інформацію (письмову відповідь) про причини бездіяльності слідчих слідчого відділу Залізничного ВП ГУНП у Львівській області та повідомити причину того, чому станом на дату звернення ОСОБА_1 не отримав від слідчих жодної повістки для проведення слідчих дій.

У відповідь т.в.о. начальника слідчого відділу Залізничного ВП ГУНР у Львівській області скерував лист №Оп-25/Дх/38/02/19 від 28.12.2019 «Про розгляд запиту» (а.с.65-67), в якому повідомив ОСОБА_1 про таке:

- з огляду на положення ст.ст. 1, 10, 11 Закону України «Про інформацію» запитувані ОСОБА_1 відомості не відносяться до жодного виду інформації з передбачених цим Законом;

- з огляду на зміст запиту такі відомості можуть запитуватися та надаватися в порядку, передбаченому Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК України) або ж Законом України «Про звернення громадян»;

- роз`яснено заявнику положення ст.ст. 24, 303 КПК України щодо права та порядку оскарження дій слідчого на стадії досудового розслідування;

- роз`яснено заявнику положення ст.ст. 134, 135 КПК України щодо порядку здійснення виклику в кримінальному провадженні та повідомлено, що неотримання повісток про виклик до слідчого не становить бездіяльності в його діях;

- повідомлено заявника, що за наслідками вивчення кримінальних проваджень, що були розпочаті Залізничним ВП ГУНП у Львівській області за зверненнями ОСОБА_1 т.в.о. начальника слідчого відділу встановив, що слідчі неодноразово скеровували на адресу заявника повістки про виклик для проведення слідчих дій, однак на ці виклики ОСОБА_1 не прибував. З огляду на це слідчі завчасно, рекомендованим листом, повторно скерували на поштову адресу ОСОБА_1 повістки про виклик у кримінальних провадженнях №№ 12019140060002822, 12019140060002823, 12019140060002821, 1201814006000938, 12015140060000334;

- роз`яснено заявнику положення ст. 139 КПК України щодо відповідальності за неприбуття на виклик слідчого.

До відзиву на позов відповідач долучив копії корінців повісток про виклик, виписаних слідчими Залізничного ВП ГУНП у Львівській області про виклик ОСОБА_1 для проведення слідчих дій на 24.12.2019, 26.12.2019, 16.01.2020, а також поштових квитанцій на підтвердження їх скерування (а.с.40-43).

Відповідно до ст.ст. 173, 183 КАС України одним із завдань підготовчого провадження є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу. Суд за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Вирішуючи питання про юрисдикцію цього спору, суд керується такими нормами права та міркуваннями щодо їх застосування:

Відповідно до приписів статті 19 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації; юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства.

Закон України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII регулює загальні засади відносин щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації залежно від її виду. Проте цей закон не регулює порядку/механізму скерування та розгляду запитів на інформацію певного виду чи порядку подання заяв/скарг громадян.

Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначає Закон України «Про доступ до публічної інформації» 13 січня 2011 року № 2939-VI (далі - Закон №2939), що містить такі положення:

- публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (стаття 1);

- метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб`єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації. Цей Закон не поширюється на відносини у сфері звернень громадян, які регулюються спеціальним законом (стаття 2);

- запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні. Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі (стаття 19);

- розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (стаття 20);

- рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації до суду здійснюється відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України (стаття 23).

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права вносити в органи державної влади, об`єднання громадян відповідно до їх статуту пропозиції про поліпшення їх діяльності, викривати недоліки в роботі, оскаржувати дії посадових осіб, державних і громадських органів регулює Закон України «Про звернення громадян» від 2 жовтня 1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон №393/96), що містить такі положення:

- громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення (стаття 1);

- законодавство України про звернення громадян включає цей Закон та інші акти законодавства, що видаються відповідно до Конституції України та цього Закону (стаття 2);

- під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги.

Заява (клопотання) - звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо.

Скарга - звернення з вимогою про поновлення прав і захист законних інтересів громадян, порушених діями (бездіяльністю), рішеннями державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, об`єднань громадян, посадових осіб (стаття 3);

- дія цього Закону не поширюється на порядок розгляду заяв і скарг громадян, встановлений кримінальним процесуальним […] законодавством, законодавством про захист економічної конкуренції, законами України «Про судоустрій і статус суддів» та «Про доступ до судових рішень», Кодексом адміністративного судочинства України, законами України «Про запобігання корупції», «Про виконавче провадження» (стаття 12).

Кримінальний процесуальний кодекс України містить такі положення:

- порядок кримінального провадження на території України визначається лише кримінальним процесуальним законодавством України (стаття 1);

- завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (стаття 2);

- терміни, що їх вжито в цьому Кодексі, якщо немає окремих вказівок, мають таке значення:

досудове розслідування - стадія кримінального провадження, яка починається з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань і закінчується закриттям кримінального провадження або направленням до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотання про звільнення особи від кримінальної відповідальності; досудове слідство - форма досудового розслідування, в якій здійснюється розслідування злочинів (пункт 5 частини першої статті 3);

керівник органу досудового розслідування - начальник Головного слідчого управління, слідчого управління, відділу, відділення органу Національної поліції […] (пункт 8 частини першої статті 3);

слідчий - службова особа органу Національної поліції […], уповноважена в межах компетенції, передбаченої цим Кодексом, здійснювати досудове розслідування кримінальних правопорушень (пункт 17 частини першої статті 3);

сторони кримінального провадження - з боку обвинувачення: слідчий, керівник органу досудового розслідування, прокурор, а також потерпілий, його представник та законний представник у випадках, установлених цим Кодексом; з боку захисту: підозрюваний, обвинувачений (підсудний), засуджений, виправданий, особа, стосовно якої передбачається застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру або вирішувалося питання про їх застосування, їхні захисники та законні представники (пункт 19 частини першої статті 3);

- кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом (стаття 24).

- під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є об`єктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень (стаття 28);

- органами досудового розслідування (органами, що здійснюють дізнання і досудове слідство) є слідчі підрозділи органів Національної поліції […] (стаття 38);

- керівник органу досудового розслідування організовує досудове розслідування. Керівник органу досудового розслідування уповноважений: 1) визначати слідчого (слідчих), який здійснюватиме досудове розслідування, а у випадках здійснення досудового розслідування слідчою групою - визначати старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих; 2) відсторонювати слідчого від проведення досудового розслідування вмотивованою постановою за ініціативою прокурора або з власної ініціативи з наступним повідомленням прокурора та призначати іншого слідчого за наявності підстав, передбачених цим Кодексом, для його відводу або у разі неефективного досудового розслідування; 3) ознайомлюватися з матеріалами досудового розслідування, давати слідчому письмові вказівки, які не можуть суперечити рішенням та вказівкам прокурора; 4) вживати заходів щодо усунення порушень вимог законодавства у випадку їх допущення слідчим; […] 7) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Кодексом (стаття 39);

- під час досудового розслідування потерпілий має право: 1) на негайне прийняття і реєстрацію заяви про кримінальне правопорушення, визнання його потерпілим; […] 4) брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участі […] (стаття 56);

- потерпілий зобов`язаний прибути за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а в разі неможливості своєчасного прибуття - завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості прибуття (стаття 57);

- на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: 1) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у […] у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником […], іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування (стаття 303);

- підозрюваний, обвинувачений, потерпілий, інші особи, права чи законні інтереси яких обмежуються під час досудового розслідування, мають право оскаржити прокурору вищого рівня недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування (стаття 308).

Оцінюючи характер спірних правовідносин у цій справі суд враховує таке:

- в провадженні слідчих слідчого відділу Залізничного ВП ГУНП у Львівській області на стадії досудового розслідування перебуває низка кримінальних проваджень (№№ 12019140060002822, 12019140060002823, 12019140060002821, 1201814006000938, 12015140060000334), розпочатих за заявами ОСОБА_1 ;

- 06.11.2019 ОСОБА_1 особисто скаржився керівнику органу досудового розслідування (т.в.о. начальника слідчого відділу) на бездіяльність слідчих слідчого відділу Залізничного ВП, у відповідь той повідомив, що візьме розслідування на особистий контроль, а ОСОБА_1 отримає від слідчих повістки для проведення слідчих дій;

- 02.12.2019 ОСОБА_1 звернувся до керівника органу досудового розслідування (начальника слідчого відділу) із листом «Запит в порядку ЗУ «Про інформацію», який за своїм змістом є скаргою на бездіяльність слідчих, яка полягає у нездійсненні процесуальних дій - невиклику заявника для слідчих дій під час досудового розслідування;

- 28.12.2019 керівник органу досудового розслідування надав відповідь на цей лист та повідомив заявника, що:

1) надання відомостей, про які просить ОСОБА_1 , регламентується КПК України або Законом України «Про звернення громадян», а не Законом України «Про інформацію»;

2) за наслідками вивчення кримінальних проваджень, що розпочаті Залізничним ВП ГУНП у Львівській області за зверненнями ОСОБА_1 ним встановлено, що слідчі неодноразово скеровували на адресу заявника повістки про виклик для проведення слідчих дій, однак він на ці виклики заявник не прибував. Тому слідчі завчасно рекомендованим листом повторно скерували на поштову адресу ОСОБА_1 повістки про виклик у кримінальних провадженнях №№ 12019140060002822, 12019140060002823, 12019140060002821, 1201814006000938, 12015140060000334. Неотримання заявником повісток про виклик до слідчого не становить бездіяльності в діях слідчого;

3) порядок оскарження дій слідчого на стадії досудового розслідування, порядок здійснення виклику в кримінальному провадженні та відповідальність за неприбуття на виклик слідчого регламентовані ст.ст. 24, 134, 135, 139, 303 КПК України.

Суд проаналізував лист ОСОБА_1 «Запит в порядку ЗУ «Про інформацію» від 02.12.2019 (вх.№Оп-25/Дх від 02.12.2019) та дійшов висновку, що такий ані за формою, ані за своїм змістом не є запитом на публічну інформацію в порядку статті 19 Закону №2939 чи заявою/скаргою в розумінні Закону №393/96, оскільки:

1) заявник не посилався в листі від 02.12.2019 на Закон №2939 як на підставу свого звернення, тому його твердження в позові про те, що лист від 02.12.2019 слід розцінювати як запит на публічну інформацію в порядку Закону №2939 є помилковим. Отже, лист від 02.12.2019 не є запитом на отримання публічної інформації за формою;

2) публічна інформація на момент звернення із запитом повинна вже існувати та бути в розпорядженні суб`єкта владних повноважень (відображена/задокументована певними засобами на будь-яких носіях). Публічна інформація надається її розпорядником у відповідь на запит, а не створюється та документується з метою надання відповіді. Оскільки відомості, які просить надати заявник (про причини бездіяльності слідчих, не скерування йому як учаснику кримінального провадження повісток на проведення слідчих дій) будуть лише створені за наслідками розгляду його скарги керівником органу досудового розслідування, такі станом на 02.12.2019 не існували та не були публічною інформацією в розумінні Закону №2939. Отже, лист від 02.12.2019 не є запитом на публічну інформацію за своїм змістом;

3) ОСОБА_1 є учасником низки кримінальних проваджень, розпочатих за його заявами про злочин, в листі від 02.12.2019 фактично скаржився керівнику органу досудового розслідування на бездіяльність слідчих, а також вимагав надіслання йому повісток з метою забезпечення його права на участь в слідчих діях.

Отже, з огляду на статус заявника як учасника кримінальних проваджень та зміст його звернення (по суті - скарги на бездіяльність слідчих) від 02.12.2019 суд вважає, що:

1) покликання ОСОБА_1 про порушення відповідачем ст.ст. 19, 20 Закону №2939 при розгляді його листа «Запит в порядку ЗУ «Про інформацію» від 02.12.2019 є помилковим, оскільки цей закон не поширюється на спірні правовідносини;

2) порядок розгляду такої скарги встановлений кримінальним процесуальним законодавством, а сфера дії Закону №393/96 на таке звернення не поширюється.

Зазвичай висновок суду про помилкове поширення позивачем норми права (правової підстави позову) на спірні правовідносини є підставою для прийняття судом рішення про відмову в задоволенні такого позову.

Однак за цих конкретних обставин справи суд не може не врахувати характер публічно-правового спору за позовом ОСОБА_1 та сферу публічно-правових відносин, в якій виникли ці правовідносини, - адже цей спір стосується прав заявника як учасника кримінального провадження.

Перевірка керівником органу досудового розслідування скарг заявника на бездіяльність слідчих на стадії досудового розслідування кримінального провадження, а також порядок оскарження дій/бездіяльності слідчих регламентуються Кримінальним процесуальним кодексом України. Та обставина, що ОСОБА_1 назвав адресовану керівнику органу досудового розслідування скаргу на бездіяльність слідчих «запитом в порядку ЗУ «Про інформацію» не змінює ані суті/характеру спірних правовідносин, ані юрисдикції суду, що має компетенцію приймати рішення в такому публічно-правовому спорі.

Отже, перевірка правомірності дій/бездіяльності слідчих, керівника органу досудового розслідування за заявою учасника кримінального провадження не може здійснюватися в порядку адміністративного судочинства. Тому суд дійшов до переконаного висновку, що не може розглядати цей спір по суті та давати оцінку повноті/своєчасності реагування керівника органу досудового слідства на скаргу учасника кримінального провадження щодо бездіяльності слідчих, оскільки ці правовідносини є кримінально-правовими.

При прийнятті рішення за наслідками підготовчого засідання суд враховує, що:

- юрисдикція адміністративних судів не поширюється на справи, що мають вирішуватися в порядку кримінального судочинства (пункт 2 частини другої статті 19 КАС України);

- на досудовому провадженні заявником, потерпілим, його представником чи законним представником […], іншою особою, права чи законні інтереси якої обмежуються під час досудового розслідування можуть бути оскаржені бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у […] у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов`язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк (стаття 303 КПК) в порядку, визначеному статтями 304-307 КПК України;

- адміністративний суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства (пункт 1 частини першої статті 238 КАС України).

Оскільки суд дійшов висновку, що цей спір належить вирішувати в порядку кримінального судочинства, провадження в адміністративній справі слід закрити.

При прийнятті цього рішення суд також враховує, що ОСОБА_1 вже на рівні Верховного Суду роз`яснено процесуальний порядок вирішення його скарг/позовів щодо правомірності дій/бездіяльності посадових осіб органів досудового розслідування, регламентованих КПК України. Так, Велика Палата Верховного Суду постановою від 03.04.2019 у справі № 813/1595/18 (режим доступу: http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/81203063) залишила без змін ухвалу Львівського окружного адміністративного суду про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі від 27.04.2018 № 813/1595/18 (позов ОСОБА_1 щодо неналежного реагування начальника Залізничного ВП ГУНП у Львівській області на заяву про вчинення злочину), якою ОСОБА_1 роз`яснено, що такий спір має розглядатись судом в порядку, визначеному нормами КПК.

За таких обставин суд вважає, що продовження ОСОБА_1 (за заявами якого слідчими СВ Залізничного ВП ГУНП у Львівській області розпочато розслідування низки кримінальних проваджень) практики оскарження в порядку адміністративного судочинства правомірності регламентованих КПК України процесуальних дій/бездіяльності посадових осіб органів досудового розслідування свідчить про небезпідставність тверджень відповідача про зловживання ОСОБА_1 процесуальними правами.

Оскільки позивач був звільнений від сплати судового збору, а учасники справи не повідомили про понесення ними інших видів судових витрат, суд не має підстав для вирішення питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст.ст. 12, 19, 173, 183, 238, 248, 256, 294, пп. 15.5 п.15 розділу VII «Перехідні положення» КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у Львівській області, начальника Залізничного відділу поліції Головного управління Національної поліції у Львівській області про визнання протиправною бездіяльності та спонукання до вчинення дій.

Роз`яснити позивачу його право на звернення до місцевого загального суду чи прокурора зі скаргою в порядку кримінального судочинства.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання. Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з дати складання ухвали.

Суддя Москаль Р.М.