Рішення № 89157785, 07.05.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

07 травня 2020 року Справа № 280/2953/19 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого - судді Татаринова Д.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом

Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146)

про визнання протиправної та скасування вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

До Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов Фізичної особи-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (далі - відповідач), в якому позивач просить суд визнати протиправною та скасувати Вимогу ГУ ДФС у Запорізькій області від 20 листопада 2018 року № Ф-86028-51 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 6512,78 грн.

Ухвалою суду від 24 червня 2019 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, а перше судове засідання призначено на 23 липня 2019 року.

Ухвалою суду від 24 липня 2019 року провадження у справі №280/2953/19 зупинено до набрання чинності рішенням Верховного Суду у зразковій справі №520/3939/19 (Пз/9901/10/19).

02 квітня 2020 року на адресу суду від позивача надійшло клопотання, відповідно до якого позивач просить суд поновити провадження у справ, оскільки Великою палатою Верховного Суду розглянуто зразкову справу №520/3939/19 (Пз/9901/10/19).

Ухвалою суду від 10 квітня 2020 року провадження у справі поновлено, а розгляд справи продовжено за правилами строщеного позовного провадження без виклику сторін. Розгляд справи призначений на 05 травня 2020 року.

04 травня 2020 року від Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог.

Ухвалою від 05 травня 2020 року заяву про збільшення розміру позовних вимог повернуто позивачу.

Позовну заяву обґрунтовано тим, що податковим законодавством виключена можливість подвійного взяття на облік особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність, у разі коли фізична особа вже взята на облік як самозайнята особа, а відтак відповідач діяв в порушення Конституції України, несумлінно виконав покладені на нього обов`язки, та помилково розуміючі інтереси служби, свідомо порушив права та законні інтереси позивача.

В позовній заяві просить суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача проти адміністративного позову заперечив з підстав, викладених у письмовому відзиві (вх.№28960 від 15 липня 2019 року), відповідно до якого зазначено, що в діях податковою органу відсутні протиправні дії під час виявлення суми боргу позивача та правомірно сформовано та направлено податкову вимогу від 20 листопада 2018 року № Ф-86028-51, а доводи позивача є незаконними та необґрунтованими, які не відповідають нормам чинного законодавства, в зв`язку з чим в задоволенні позову просить відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи суд встановив наступні обставини.

Податковим органом 20 листопада 2018 року сформовано вимогу про сплату боргу недоїмки) № Ф-86028-51 на суму 6512,78 грн.

Не погоджуючись з вимогою від 20 листопада 2018 року № Ф-86028-51 позивач звернувся до суду з позовною заявою.

Розглядаючи справу дослідивши доводи позивача та вивчивши відзив відповідача, суд зазначає про таке.

Відповідно до пункту 22 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, зразкова адміністративна справа типова адміністративна справа, прийнята до провадження Верховним Судом як судом першої інстанції для постановляння зразкового рішення.

Згідно частини третьої статті 291 Кодексу адміністративного судочинства України, при ухваленні рішення у типовій справі, яка відповідає ознакам, викладеним у рішенні Верховного Суду за результатами розгляду зразкової справи, суд має враховувати правові висновки Верховного Суду, викладені у рішенні за результатами розгляду зразкової справи.

Верховним Судом розглянуто зразкову справу №520/3939/19 за позовом особи до Головного управління ДФС у Харківській області про визнання протиправною та скасування вимоги Головного управління ДФС у Харківській області від 04 березня 2019 року №Ф-141392-17 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 8024,60 грн.

Постановою Верховного Суду від 02 вересня 2019 року у зразковій справі №520/3939/19 визнано протиправною та скасовано вимогу Головного управління ДФС у Харківській області від 04 березня 2019 року №Ф-141392-17 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 8024,60 грн.

Постановою Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року залишено без змін постанову Верховного Суду від 02 вересня 2019 року у зразковій справі №520/3939/19.

Як вбачається зі змісту постанови Верховного Суду від 02 вересня 2019 року у зразковій справі №520/3939/19, типовими ознаками зразкової справи, є: 1) перебування позивача на обліку контролюючого органу як платника єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування як фізичної особи-підприємця та як особи, яка здійснює незалежну професійну діяльність; 2) встановлення контролюючим органом за власною ініціативою платнику єдиного внеску фізичній особі-підприємцю ознаки незалежної професійної діяльності, що обумовило виникнення в останнього обов`язку сформувати та подати до органів доходів і зборів окремий звіт; 3) визначення статусу «фізичної особи-підприємця з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності» на рівні підзаконних нормативно-правових актів; 4) можливість подвійного нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за результатами здійснення одного й того ж виду господарської діяльності: як підприємницької, так і незалежної професійної діяльності.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у Запорізькій області, як фізична особа-підприємець та особа, яка здійснює незалежну професійну діяльність адвокат.

Зі змісту відзиву на позов вбачається, що контролюючим органом 19 лютого 2018 року позивача взято на облік як фізичну особу-підприємця з ознакою незалежної професійної діяльності. При цьому позивач перебуває на обліку в контролюючих органах з 27 липня 2005 року як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування (платник єдиного податку 3 групи).

З доданих відповідачем до відзиву на позов облікових карток платника єдиного внеску Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 вбачається нарахування контролюючим органом єдиного внеску у подвійному розмірі.

Будь-яких доказів на підтвердження подання позивачем, як самозайнятою особою, заяви за формою №1-ЄСВ про взяття його на облік платником єдиного внеску, відповідачем не надано, у матеріалах справи такі докази відсутні.

Отже, з огляду на встановлені обставини та предмет спору, адміністративна справа №280/2953/19 є типовою справою, оскільки відповідає ознакам зразкової справи №520/3939/19.

Верховний Суд у постанові від 02 вересня 2019 року у зразковій справі №520/3939/19 дійшов таких висновків:

- Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI не визначає такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності. Фізична особа-підприємець та особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, є різними платниками єдиного внеску;

- взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою №1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядок обліку платників єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24 листопада 2014 року №1162, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 03.12.2014 за №1553/26330, не передбачає;

- у контролюючого органу відсутні повноваження за власною ініціативою без наявності звітності платника єдиного внеску (особи, яка провадить незалежну професійну діяльність/фізичної особи-підприємця), в якій містяться відомості про суми нарахованого доходу та єдиного внеску фізичних осіб-підприємців, осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, вносити зміни (подавати інформацію до ПФУ щодо змін) до облікової картки платника єдиного внеску шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» та відповідно нараховувати єдиний внесок у розмірі мінімального страхового внеску на місяць, визначеного Законом як граничний мінімальний внесок для осіб, які провадять незалежну професійну діяльність;

- статус фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності та, як наслідок, порядок обліку та сплати єдиного внеску такою особою Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) не передбачає.

Верховний Суд вказав, що контролюючий орган, дотримуючись принципів законності та належного врядування як суттєвих елементів принципу верховенства права, повинен був врахувати, що хоча процедура щодо обліку платника єдиного внеску була встановлена нормативно-правовим актом, однак у частині визначення типів (видів) платників єдиного соціального внеску не відповідала Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI, тому немає підстав вважати, що дії органу, який використовував таку процедуру відповідали принципам належного врядування, оскільки надано перевагу приписам не Закону, а нормативно-правовому акту, нижчому за ієрархією. Оскільки йшлося про майновий інтерес, то контролюючий орган повинен був діяти у належний спосіб (у цьому випадку з урахуванням приписів Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI, де не передбачено такого платника єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності) та з урахуванням послідовності дій (способів) у частині взяття на облік платника єдиного внеску з внесенням відповідних відомостей до реєстру застрахованих осіб (зміни таких) та застосовувати ті процедури, які б вказували на ясність дій.

За таких обставин Верховний Суд дійшов висновків, що: 1) за наявного існуючого правового регулювання взяття та перебування на обліку платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця з ознакою провадження незалежної професійної діяльності не передбачено; 2) взяття контролюючим органом на облік особи як платника єдиного внеску фізичної особи-підприємця (пункт 4 частини першої статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI) та внесення відомостей до реєстру застрахованих осіб унеможливлює нарахування єдиного внеску за іншим типом платника без прийняття відповідних рішень і внесення змін щодо попереднього обліку особи у спосіб, визначений Законом і підзаконними нормативно-правовими актами; 3) підзаконний нормативно-правовий акт спеціальної облікової політики в частині визначення такої категорії платників єдиного внеску, як фізична особа-підприємець з ознакою здійснення незалежної професійної діяльності не відповідає статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08 липня 2010 року №2464-VI; 4) зміна контролюючим органом обліку особи платника єдиного внеску в спосіб, не встановлений Законом або встановлений підзаконним нормативно-правовим актом, який не відповідає Закону в цій частині, та нарахування на підставі таких дій єдиного внеску, суперечить принципам законності та належного врядування; аналіз поданих на розгляд Суду типових справ вказує на наявність інших ознак та особливостей, які впливають на елементи бази нарахування єдиного внеску (наявність інвалідності платника внеску, перебування у трудових правовідносинах, отримання пенсії за віком тощо), вирішення цих справ з особливостями перебуває за межами зразкової справи.

В зв`язку з встановленими обставинами Верховний Суд визнав протиправною та скасував вимогу Головного управління ДФС у Харківській області від 04.03. березня 2019 № Ф-141392-17 про сплату боргу (недоїмки) у розмірі 8024,60 грн.

З огляду на висновки Верховного Суду в зразковій справі №520/3939/19 та встановлені судом обставини справи, підлягають задоволенню вимоги позивача про визнання протиправною та скасування вимоги ГУ ДФС у Запорізькій області від 20 листопада 2018 року № Ф-86028-51 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 6512,78 грн.

Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись статтями 9, 77, 132, 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) до Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) про визнання протиправної та скасування вимоги - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу ГУ ДФС у Запорізькій області від 20 листопада 2018 року № Ф-86028-51 про сплату боргу (недоїмки) в сумі 6512,78 грн.

Стягнути на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Запорізькій області (69107, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 166, код ЄДРПОУ 39396146) судові витрати, у вигляді судового збору у сумі 768,40 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення з урахуваннями доповнень пункту 3 розділу VІ «Прикінцевих положень» Кодексу адміністративного судочинства України до закінчення карантину, пов`язаного із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга може бути подана до Третього апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд.

Рішення складено та підписано 07 травня 2020 року.

Суддя Д.В. Татаринов