Рішення № 89157536, 12.05.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2020 року м.Київ № 810/3212/16

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Київській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Національної поліції в Київській області та просить:

визнати протиправним та скасувати наказ від 12.09.2016 №1099 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Володарського ВП Сквирського ВПВП ГУ НП в Київській області" в частині звільнення позивача;

поновити на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Володарського відділення поліції Сквирського відділу поліції ГУ НП в Київській області з 13.09.2016;

стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу, зокрема, за період з 13.09.2016 по день розгляду справи.

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2016 у задоволенні даного позову відмовлено.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 постановою суду першої інстанції залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 20.02.2019 постанову Київського окружного адміністративного суду та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 11.04.2019 справу прийнято до провадження.

В обґрунтування позову зазначає, що, починаючи з 1998 року проходив службу в органах внутрішніх справ. Однак 12.09.2016 ГУНП в Київській області видано наказ № 1099, яким за порушення службової дисципліни, ст. 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України затвердженого Законом України від 22.02.2006 № 3460-IV (далі - Дисциплінарний статут) в частині дотримання законодавства, а саме: порушення транспортної дисципліни, що призвело до вчинення ДТП у результаті якої, цивільна особа та працівник поліції, оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції.

Позивач вказує, що обставини, які встановлені службовим розслідуванням та викладені в оскаржуваному наказі ґрунтуються на домислах та не відповідають фактичним обставинам. Висновок службового розслідування, який став підставою для прийняття оскаржуваного наказу про звільнення не підтверджений жодними доказами, які можуть стверджувати факт вчинення позивачем порушення службової дисципліни, а застосоване до нього стягнення у виді звільнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Позивач наголошує, що не перебував за кермом автомобіля, а відтак жодних правопорушень ним не вчинялось.

Вважаючи, що його було незаконно звільнено зі служби в поліції, оскільки відповідачем грубо порушено вимоги чинного законодавства, що регламентують порядок служби в Національній поліції, в тому числі щодо порядку проведення службових розслідувань та порядку притягнення осіб до дисциплінарної відповідальності, ОСОБА_1 звернувсь до суду з вимогою про поновлення його на посаді.

В судовому засіданні позивач та його представник позов підтримали та просили його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та вважає їх такими, що не підлягають задоволенню, також подав відзив на позов, відповідно до якого зазначає, що ГУ НП в Київській області при прийнятті оскаржуваного наказу діяло в межах, в спосіб та порядок, визначені Законом України "Про Національну поліцію", Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України. Окрім того вказав, що оскаржуваний наказ є дисциплінарним наказом, а не наказом про звільнення як вважає позивач.

Також від позивача та представника відповідача надійшло клопотання про подальший розгляд справи у порядку письмового провадження.

Відповідно до ч. 3 ст. 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, оглянувши письмові докази, які були надані, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вже було встановлено при попередньому розгляді справи в судовому порядку, ОСОБА_1 , починаючи з 1998 року, проходив службу в органах внутрішніх справ, а з 06.11.2015 проходив службу в Національній поліції, обіймаючи з 15 квітня 2016 посаду оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області, маючи спеціальне звання майора поліції.

21.07.2016 до ГУНП в Київській області з Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області надійшла інформація про дорожньо-транспортну пригоду на автошляху "Біла Церква - Володарка - Тетіїв - Липовець" за участі оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області ОСОБА_1 , в результаті якої позивач отримав тілесні ушкодження.

Вказане повідомлення зареєстровано в Журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинення кримінальних правопорушень та інших подій Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області за № 1578 від 21.07.2016.

Відповідно до наказу ГУНП в Київській області від 03.08.2016 № 901 призначено службове розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_1 .

Так, 12.10.2016 старшим інспектором з особливих доручень відділу моніторингу та інспектування УКЗ ГУНП в Київській області капітана поліції ОСОБА_2 на підставі наведеного наказу ГУНП в Київській області від 03.08.2016 № 901, у відповідності до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийняттям Закону України "Про Національну поліції", на виконання вимог ст. 14 Дисциплінарного статуту та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12.03.2013 № 230, складено висновок службового розслідування за фактом дорожньо-транспортної пригоди за участю окремих працівників Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області.

В ході проведення службового розслідування встановлено, що 21.07.2016 о 02:02 год. до чергової частини Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області, зі служби "102" надійшло повідомлення диспетчера екстреної медичної допомоги Володарської ЦРЛ ОСОБА_3 про те, що на автошляху с.Завадіївка - с.Гор. Косівка, сталась дорожньо-транспортна пригода з потерпілими. Виїздом на місце події працівники Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області встановили, що 21.07.2016 оперуповноважений сектора кримінальної поліції Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області майор поліції ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки "БМВ 320", реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись автомобільною дорогою Р-17 "Біла Церква - Володарка - Тетіїв - Липовець" у напрямку міста Тетіїв на заокругленій ділянці дороги поблизу с. Гор. Косівка, Володарського району Київської області, в умовах недостатньої видимості не вибрав безпечної швидкості, в результаті чого допустив наїзд на перешкоду (дерево).

В результаті дорожньо-транспортної пригоди, ОСОБА_1 було госпіталізовано до травматичного відділення Володарської ЦРЛ із забоєм та множинними пошкодженнями грудної клітки. Відібрано проби крові на встановлення стану алкогольного сп`яніння.

Судом встановлено, що позивач перебував у черговій відпустці за 2016 рік, відповідно до наказу ГУНП в Київській області від 13.07.2016 № 363 о/с.

Для підтвердження інформації відображеної в довідці Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області від 21.07.2016 та встановлення всіх обставин події, на місце події в той же день, за дорученням керівництва ГУНП в Київській області здійснено виїзд працівниками відділу моніторингу та інспектування УКЗ ГУНП в Київській області, у ході якого встановлено, що відомості, викладені у вказаній довідці несли недостовірну інформацію, що може свідчити про факт укриття відомостей про дорожньо-транспортну пригоду, а саме не зазначено, що спільно із ОСОБА_1 у автомобілі перебував пасажир - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителька смт. Володарка, Київської області. У результаті дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_4 отримала тілесні ушкодження у вигляді оскольчато-компресійного перелому тіла ТН - 12 другого ступеня.

Крім того встановлено, що достовірну інформацію по факту дорожньо-транспортної пригоди за участі ОСОБА_1 працівники Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області надали ГУНП в Київській області лише о 12:13 год. 21.07.2016 (Телефонограма № 252) після перевірки проведеної працівниками ВМІ УКЗ ГУ та УВБ ГУНП в Київській області.

За наслідками проведення службового розслідування відповідач дійшов висновку, що дорожньо-транспортна пригода сталася внаслідок низького рівня правосвідомості, низьких морально ділових якостей ОСОБА_1 , грубого ігнорування ним ПДР України, наказів та доручень МВС України, Національної поліції України та ГУНП в Київській області щодо запобігання та недопущення порушень транспортної та службової дисципліни, що призвело до отримання тілесних ушкоджень цивільної особи та працівника поліції.

Таким чином, за порушення службової дисципліни, ст. 7 Дисциплінарного статуту в частині дотримання законодавства, а саме: порушення транспортної дисципліни, що призвело до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, у результаті якої цивільна особа та працівник поліції отримали тілесні ушкодження, проявлення нещирості у ході проведення службового розслідування та з метою уникнення відповідальності ГУНП в Київській області видано наказ від 12.09.2016, відповідно до якого оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області майора поліції ОСОБА_1 наказано звільнити зі служби в поліції.

У зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту ГУНП в Київській області видано відповідний наказ від 13.10.2016 № 630 о/с, яким позивача звільнено зі служби в поліції за п. 6 ч. 1 ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" з 13.10.2016.

Не погоджуючись з прийняттям спірного наказу, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Так, Постановою Київського окружного адміністративного суду від 01.11.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 20.12.2016 в позові відмовлено.

Однак постановою Верховного Суду від 20.02.2019 постанову Київського окружного адміністративного суду та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду скасовано, а справу направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, з урахуванням висновків Верховного Суду, суд зазначає наступне.

Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порядок проходження служби особами рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, їх права і обов`язки регулюється Законом України "Про Національну поліцію", Дисциплінарним статутом та Положенням № 114.

Визначення службової дисципліни міститься у ст. 1 Дисциплінарного статуту та означає дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів МВС підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги.

За змістом ст. 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов`язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги, статутів і наказів начальників; дотримуватися норм професійної та службової етики; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку тощо.

Порядок накладення дисциплінарних стягнень на осіб рядового і начальницького складу врегульовано ст. 14 Дисциплінарного статуту.

Зокрема, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Службове розслідування має бути завершене протягом одного місяця з дня його призначення начальником. У разі необхідності цей термін може бути продовжено начальником, який призначив службове розслідування, або старшим прямим начальником, але не більш як на один місяць. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органів внутрішніх справ. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу. При визначенні виду дисциплінарного стягнення мають враховуватися тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, заподіяна шкода, попередня поведінка особи та визнання нею своєї вини, її ставлення до виконання службових обов`язків, рівень кваліфікації тощо. Звільнення осіб рядового і начальницького складу з органів внутрішніх справ як вид стягнення є крайнім заходом дисциплінарного впливу.

Види дисциплінарних стягнень за порушення службової дисципліни наведені в ст. 12 Дисциплінарного статуту, найсуворішим з яких є звільнення з органів внутрішніх справ, що застосовується як крайній захід дисциплінарного впливу.

Статтею 18 Закону України "Про Національну поліцію" передбачено основні обов`язки поліцейського, зокрема, поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва.

За правилами встановленими ст. 19 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону у разі вчинення протиправних діянь. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Пунктом 6 ч. 1. ст. 77 Закону України "Про Національну поліцію" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється, зокрема, у зв`язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що під час вирішення питання про те, чи є порушення дисципліни грубим, суд має виходити з характеру проступку, обставин, за яких його вчинено, яку завдано ним (могло бути завдано) шкоду.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності слугувало те, що 21.07.2016 він вчинив проступок, який полягав у грубому ігнорування ним ПДР України, наказів та доручень Міністерства внутрішніх справ України, Національної поліції України та ГУНП в Київській області щодо запобігання та недопущення порушень транспортної та службової дисципліни, що призвело до отримання тілесних ушкоджень цивільної особи та працівника поліції внаслідок скоєння позивачем дорожньо-транспортної пригоди.

У постанові від 20.02.2019, Верховний Суд зазначив, що вчинення позивачем проступку, а саме кермування транспортним засобом, яке призвело до скоєння дорожньо-транспортної пригоди, в якій отримано тілесні ушкодження цивільної особи та працівника поліції суди не оцінювали в аспекті співмірності тяжкості вчиненого проступку та обраного відповідачем виду дисциплінарного стягнення, а лише наголосили на дискреційних повноваженнях відповідача.

Верховний Суд зазначив, що дійсно, обрання виду стягнення за дисциплінарний проступок перебуває у площині дискреційних повноважень суб`єкта його накладення.

Однак обраний вид дисциплінарного стягнення є найсуворішим і обов`язком, у цьому випадку, ГУНП в Київській області необхідно було врахувати, зокрема, тяжкість проступку, обставини, за яких його скоєно, попередню поведінку особи, її ставлення до виконання посадових обов`язків, рівень кваліфікації та, з урахуванням встановлених обставин, дослідити необхідність накладення дисциплінарного стягнення, а в разі його накладення - обґрунтувати необхідність застосування конкретного його виду.

Так, при новому розгляді справи, судом встановлено, що 21.07.2016 на автодорозі с. Завадівка - Гор.Косівка Володарського району Київської області сталася ДТП за участі позивача та громадянки ОСОБА_4 , дані по події було внесено до ЄРДР № 12016110160000160.

Як вбачається з матеріалів справи, керувала транспортним засобом громадянка ОСОБА_4 , а ОСОБА_1 був пасажиром, що було стверджено його показами як свідка під час розгляду даної справи та в рамках кримінального провадження, яке станом на сьогодні закрито.

Вищеназвана пригода і стала підставою для проведення службового розслідування, після проведення якого прийнято хибний висновок, про те, що він здійснив грубе порушення транспортної та службової дисципліни, та що дорожньо- транспортна пригода сталася внаслідок низького рівня правосвідомості, низьких морально-ділових якостей, грубого ігнорування Правил дорожнього руху України, наказів і доручень МВС України, Національної поліції України та Головного управління щодо запобігання та недопущення порушень транспортної та службової дисципліни, що призвело до отримання тілесних ушкоджень цивільної особи, вказані порушення є несумісними з подальшим проходженням служби в поліції.

12.09.2016 відносно ОСОБА_1 ГУ національної поліції в Київській області було винесено Наказ № 1099 «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Володарського ВП Сквирського ВП ГУНП в Київській області», яким за порушення службової дисципліни ст. 7 Дисциплінарного статуту, в частині дотримання законодавства, а саме порушення транспортної дисципліни, що призвело до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, у результаті якої цивільна особа та працівник поліції отримали тілесні ушкодження, проявлення нещирості у ході проведення службового розслідування з метою уникнення відповідальності, звільнено з Національної поліції України.

У поясненнях ОСОБА_1 наданих працівникам ГУНП України у Київській області, заперечував факт вчинення правопорушення та у зв`язку з відсутністю у його діях вини пояснював, що не порушував службову та транспортну дисципліну, і не чекаючи завершення перевірки по факту вчинення ДТП, чи прийняття судом відносно нього будь - якого рішення, наказом № 1099 від 12.09.2016 його притягнуто до дисциплінарної відповідальності, а саме звільнено з Національної поліції України.

Однак в матеріалах справи відсутні докази причетності чи винуватості у скоєнні дорожньо - транспортної пригоди позивача, в підтвердження чого було надано постанову від 31.12.2018 закриття кримінального провадження № 12016110160000160, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України.

Тобто притягнення ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та звільнення відбулося з порушенням процедури, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст.18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський зобов`язаний неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського, професійно виконувати свої службові обов`язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов`язків, наказів керівництва, поважати і не порушувати прав і свобод людини.

Частиною 2 зазначеної статті визначено, що підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.

Згідно п. 9 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв`язку з прийнятим Закону України "Про Національну поліцію" до набрання чинності Законом України "Про Дисциплінарний статут Національної поліції" поширено на поліцейських дію Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

Таким чином, сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Законом України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України".

Відповідно до положень ст. 2, 5 Дисциплінарного статуту підставою для притягнення поліцейського до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним дисциплінарного проступку - невиконання чи неналежне виконання ним службової дисципліни.

Статтею 12 Дисциплінарного статуту визначено, що на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: усне зауваження; зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну посадову відповідність; звільнення з посади; пониження в спеціальному званні на один ступінь; звільнення з органів внутрішніх справ.

Порядок накладання дисциплінарних стягнень визначено ст. 14 Статуту. Так, відповідно до абз. 1 ст. 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ, з метою з`ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Відповідно до ст. 16 Дисциплінарного статуту дисциплінарне стягнення накладається у строк до одного місяця з дня, коли про проступок стало відомо начальнику. У разі проведення за фактом учинення проступку службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення на осіб рядового і начальницького складу дисциплінарне стягнення може бути накладено не пізніше одного місяця з дня закінчення службового розслідування, кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення, не враховуючи періоду тимчасової непрацездатності або перебування у відпустці.

Дисциплінарне стягнення не може бути накладено, якщо з дня вчинення проступку минуло більше півроку. У цей період не включається строк проведення службового розслідування або кримінального провадження або провадження у справі про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1 було звільнено з поліції, як зазначено в спірному наказі за порушення службової дисципліни ст. 7 Дисциплінарного статуту, в частині дотримання законодавства, а саме порушення транспортної дисципліни, що призвело до вчинення дорожньо-транспортної пригоди, у результаті якої цивільна особа та працівник поліції отримали тілесні ушкодження, проявлення нещирості у ході проведення службового розслідування з метою уникнення відповідальності.

При цьому, суд наголошує, що факт дорожньо - транспортної пригоди мав місце 21.07.2016. близько - 02 години, тобто в час коли ОСОБА_1 перебував у черговій відпустці за 2016 рік, відповідно до наказу від 13.07.2016 № 363о\с;

Крім того на час винесення оскаржуваного наказу. по факту вчинення дорожньо - транспортної пригоди перевірка (досудове розслідування) не закінчилася та були відсутні докази причетності чи винуватості у вчиненні позивача даної дорожньої пригоди.

Також суд звертає увагу, що раніше, а саме до моменту винесення оспорюваного наказу ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності не притягався.

Тобто під час винесення спірного наказу було допущено ряд попущень, що дають підстави для визнання вище названого наказу не правомірним та таким, що підлягає скасуванню.

У рішенні Європейського суду з прав людини по справі «Барбера, Мессеге і Хабардо проти Іспанії», суд зазначив, що п. 2 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб при здійсненні своїх повноважень судді відійшли від упередженої думки, що обвинувачений вчинив злочинне діяння, так як обов`язок доведення цього лежить на обвинуваченні та будь-який сумнів трактується на користь обвинуваченого.

В постановах Верховного Суду України від 29.09.2015 у справі № 21- 1288а15, від 20.10.2015 у справі № 21-2103а15 та від 20.10.2015 у справі № 21-2440а15 прямо зазначено, що дискредитація звання рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ (національної поліції) за своєю суттю полягає у вчиненні такого проступку, що підриває довіру та авторитет таких органів і їх працівників в очах громадськості та є несумісним із подальшим проходженням служби.

При цьому, відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не було надано суду достатніх доказів на підтвердження того, що дії позивача, які проявилися у порушенні транспортної дисципліни та підтверджували б факт вчинення позивачем події, внаслідок чого його було звільнено зі служби, насамперед матеріали кримінального провадження.

Цим самим порушено принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень. Принцип обґрунтованості рішення суб`єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Європейський Суд з прав людини у рішенні по справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, від 01.07.2003 року, вказує, що орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.

В Рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України», Європейський суд з прав людини вказав, що у рішеннях суддів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Щодо позовних вимог про поновлення на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Володарського відділення поліції Сквирського відділу поліції ГУ НП в Київській області з 13.09.2016 та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зокрема, за період з 13.09.2016 по день розгляду справи, суд зазначає наступне.

Законом України "Про Національну поліцію" врегульовано питання поновлення особи на посаді поліцейського в разі визнання судом протиправним звільнення, водночас відсутня процедура відшкодування грошового утримання, тому судом застосовуються положення Кодексу законів про працю України.

Відповідно ст. 235 КЗпП України: у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Отже, позивач підлягає поновленню на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Володарського відділення поліції Сквирського відділу поліції ГУ НП в Київській області з 13.09.2016.

Крім того цією ж нормою визначено, що при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Нормами абз. 3 п. 2 постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (далі - Порядок

№ 100) визначено, що середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, із якою пов`язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з п. 8 Порядку № 100 визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом 2-х місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - календарних днів за цей період.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді.

Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні 2 календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, установленим із дотриманням вимог законодавства.

Крім того, положеннями розділу ІІІ Порядку № 100 передбачені виплати, які підлягають і не підлягають урахуванню (зокрема, одноразові виплати, соціальні виплати, окремі види премій тощо) при обчисленні середньої заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплати за час вимушеного прогулу. Зокрема, не підлягають урахуванню відпускні та лікарняні.

Як убачається з довідки ГУНП в Київській області від 28.10.2016 № 1207 середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 складає 201,43 грн. Зважаючи на 1338 календарних дні вимушеного прогулу з 13.09.2016 (день наступний за днем звільнення) по 12.05.2020 (день, ухвалення судом рішення), сума вимушеного прогулу становить 269 513,34 грн. З суми вимушеного прогулу відповідачем має бути відраховано податки та обов`язкові платежі.

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що порушені права позивача підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправним та скасування наказу від 12.09.2016 № 1099 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Володарського ВП Сквирського ВПВП ГУ НП в Київській області", в частині звільнення позивача, поновлення його на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Володарського відділення поліції Сквирського відділу поліції ГУ НП в Київській області та стягнення з відповідача заробітної плати за час вимушеного прогулу за період з 13.09.2016 по день ухвалення рішення суду.

Відповідно до п. 2, 3 ч. 1 ст. 371 КАС України негайно виконуються рішення суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць; поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Частинами 1, 4 ст. 73 КАС України регламентовано, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Згідно ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не довів суду правомірність своїх дій.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції України в Київській області від 12.09.2016 № 1099 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників Володарського відділення поліції Сквирського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області", в частині звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Володарського відділення поліції Сквирського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області з 13.09.2016.

Стягнути з Головного управління Національної поліції України в Київській області (код ЄДРПОУ 40108616) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 13.09.2016 по день ухвалення рішення суду в розмірі 269 513 (двісті шістдесят дев`ять тисяч п`ятсот тринадцять) грн 34 коп., з якої підлягають відрахуванню податкові платежі та обов`язкові внески.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) на посаді оперуповноваженого сектору кримінальної поліції Володарського відділення поліції Сквирського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Київській області.

Звернути до негайного виконання рішення суду в частині стягнення з Головного управління Національної поліції України в Київській області (код ЄДРПОУ 40108616) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) суми заробітної плати за час вимушеного прогулу з 13.09.2016 по 12.05.2020 в межах суми стягнення за один місяць - 6 143 (шість тисяч сто сорок три) грн 74 коп, з якої підлягають відрахуванню податкові платежі та обов`язкові внески.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені для порядку оскардження рішення, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Головенко О.Д.