Рішення № 89157389, 17.04.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 квітня 2020 року м.Київ № 320/2396/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенко О.Д., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 25.04.2018 № 3455132-5002-1002, від 04.05.2017 № 2840998-1302 та від 07.03.2019 № 416039-5006-1002.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.05.2019 провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що має статус постраждалої від Чорнобильської катастрофи, що підтверджується посвідченням категорії 4, серії НОМЕР_1 , виданим Київською облдержадміністрацією 15.08.2007, а тому на думку позивача на підставі п. 281.1.5 п. 281.1 ст. 281 ПК України, вона є звільненою від сплати земельного податку, у зв`язку з чим спірні податкові повідомлення-рішення, прийнято відповідачем протиправно та підлягають скасуванню.

Учасники справи до судового засідання не з`явились, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомленні належним чином.

Від позивача надійшла заява про розгляд справи у її відсутності в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, хоча про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чимно.

Від відповідача 27.06.2019 через канцелярію суду подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначено, що оскаржувані рішення прийнято правомірно і у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Розрахунок земельного податку позивачу на 2017 - 2019 рік проведено на підставі листа управління Держземагенства у м. Біла Церква Київської області від 06.04.2016 № 8-1027-992-305/2-16, в якому надається грошова оцінка земель функціонального призначення у розрізі економіко - планувальних зон з урахуванням коефіцієнта індексації. Крім того, відомості щодо звернення позивача до контролюючого органу з метою проведення звірки у Білоцерківського управління Головного управління ДФС у Київській області відсутні, а тому вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. З огляду на викладене, відповідач просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Частиною 9 ст. 205 КАС України визначено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з`явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є громадянкою України, що підтверджується копією паспорта серії НОМЕР_2 , виданим міським відділом № 2 Білоцерківського МУГУ МВС України в Київській області 20.10.2008.

15.08.2007 Київською обласною державною адміністрацією позивачу було видано посвідчення громадянки, яка постійно проживає на території зони посиленого радіоекологічного контролю (категорії 4) серії НОМЕР_1 .

Судом встановлено, що позивач є власницею земельної ділянки з кадастровим номером 3210300000:06:025:0094, площею 0,0603 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 736997 від 30.04.2012. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

З матеріалів справи вбачається, що Головним управлінням ДФС у Київській області було прийнято податкове повідомлення-рішення форми від 04.05.2017 № 2840998-1302, яким позивачу нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2017 рік у сумі 635,86 грн.

Податковим повідомленням-рішенням форми від 25.04.2018 № 3455132-5002-1002 позивачу нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2018 рік у сумі 3 179,28 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 07.03.2019 № 416039-5006-1002 позивачу нараховано земельний податок з фізичних осіб за 2019 рік у сумі 211,95 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленнями - рішеннями, вважаючи, що вони прийнято відповідачем протиправно, звернулась до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Підпунктом 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі - ПК України) передбачено, що плата за землю - обов`язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку або орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Згідно з п. 269.1 ст. 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Підпунктом 270.1.1 п. 270.1 ст. 270 ПК України об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності.

Відповідно до п. 271.1 ст. 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Пунктом 281.1 ст. 281 ПК України передбачено, що від сплати податку звільняються: інваліди першої і другої групи; фізичні особи, які виховують трьох і більше дітей віком до 18 років; пенсіонери (за віком); ветерани війни та особи, на яких поширюється дія Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"; фізичні особи, визнані законом особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Згідно з п. 281.2 ст. 281 ПК України (в редакції до 01.01.2018) звільнення від сплати податку за земельні ділянки, передбачене для відповідної категорії фізичних осіб пунктом 281.1 цієї статті, поширюється на одну земельну ділянку за кожним видом використання у межах граничних норм, зокрема, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка): у селах - не більш як 0,25 гектара, в селищах - не більш як 0,15 гектара, в містах - не більш як 0,10 гектара.

Відповідно до ст. 9 Закону України Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" від 28.02.1991 № 796-XII (далі - Закон № 796) особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Статтею 11 Закону № 796 передбачено, що до потерпілих від Чорнобильської катастрофи належать, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 14 Закону № 796 для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, як особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 01.01.1993 прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

Як зазначено вище, позивач є громадянкою, яка постійно проживає на території зони радіоекологічного контролю (категорії 4), що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_1 від 15.08.2007.

Позивач належить на праві власності земельна ділянка з кадастровим номером 3210300000:06:025:0094, площею 0,0603 га, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить державний акт про право власності на земельну ділянку серії ЯМ № 736997 від 30.04.2012. Цільове призначення земельної ділянки - для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Отже, позивач є особою, яка постраждала від наслідків Чорнобильської АЕС, а межа граничних норм земельної ділянки, яка перебуває у її власності, не перевищує 0,10 га, а тому, в силу п. 281.1.5 п. 281.1 ст. 281 ПК України, вона звільнена від сплати земельного податку.

Суд звертає увагу, що встановлення у законах України пільг, компенсацій та гарантій громадянам України, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, обумовлено виконанням державою свого конституційного обов`язку, передбаченого ст. 16 Конституції України, щодо подолання наслідків Чорнобильської катастрофи та збереження генофонду Українського народу. Такі пільги, компенсації та гарантії є особливою формою відшкодування завданої шкоди вказаній категорії громадян, а тому скасування чи обмеження цих пільг, компенсацій і гарантій без рівноцінної їх заміни свідчитиме про відступ держави від її конституційного обов`язку.

Крім того, суд не бере до уваги твердження відповідача щодо відсутності звернення позивача до податкового органу про проведення звірки, оскільки це є правом позивача, а не обов`язковим.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 2 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У відповідності до ч. 2 ст. 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Суд вважає, що відповідач як суб`єкти владних повноважень не довів суду правомірність прийнятих оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 25.04.2018 № 3455132-5002-1002, від 04.05.2017 № 2840998-1302 та від 07.03.2019 № 416039-5006-1002.

За наведених обставин суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Частиною 1 ст. 139 КАС України визначено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи, що позивачем при подані даного адміністративного позову було сплачено судовий збір у розмірі 768,40 грн. (квитанція № NOAMX5163M від 10.05.2019), суд вважає за необхідне стягнути дану суму на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 9, 14, 73 - 78, 90, 139, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області форми від 25.04.2018 № 3455132-5002-1002, від 04.05.2017 № 2840998-1302 та від 07.03.2019 № 416039-5006-1002.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) судові витрати у сумі 768 (сімсот шістдесят вісім) грн. 40 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області (код ЄДРПОУ 39393260).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Відповідно до пункту 3 розділу VI "Прикінцеві положення" Кодексу адміністративного судочинства України процесуальні строки, визначені для порядку оскардження рішення, продовжуються на строк дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19).

Суддя Головенко О.Д.