Рішення № 89157375, 03.03.2020, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 березня 2020 року 320/7312/19

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Балаклицького А.І., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариство "Миронівський хлібопродукт" до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації,

в с т а н о в и в:

Приватне акціонерне товариство "Миронівський хлібопродукт" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової служби України про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації від 23.11.2019 №1521/6/99-00-07-02-02-15/ІПК.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що надана відповідачем податкова консультація не відповідає вимогам чинного податкового законодавства, оскільки не містить опису питань, що порушувались платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, а також не містить обґрунтування застосування норм законодавства та висновку з питань практичного застосування таких. Позивач наголошує, що за змістом податкова консультація не містить відповіді на поставлені позивачем питання в межах його окремого випадку.

Відповідача правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 02.01.2020 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами.

Статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Відповідно до ч. 5 ст. 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

З огляду на зазначене, суд вважає за можливим розглянути та вирішити справу по суті у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Приватне акціонерне товариство "Миронівський хлібопродукт" (код ЄДРПОУ 25412361, місцезнаходження: 08800, Київська область, м. Миронівка, вул. Елеваторна, буд. 1) зареєстроване в якості юридичної особи 27.03.2006, що підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У жовтні 2019 року ПрАТ "Миронівський хлібопродукт" звернулось до Державної податкової служби України із запитом від 23.10.2019 вих. №255 на отримання податкової консультації, в якому просило надати письмову індивідуальну податкову консультацію з наступних питань, а саме:

1. Чи правильно розуміє Товариство, що доходи які сплачені або будуть виплачені на користь нерезидента на виконання Угоди про позику від 12.04.2010, у відповідності до п. 46 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ, звільнені від оподаткування, у тому числі при зміні суб`єкта боржника у зв`язку з переведення боргу на іншого боржника, який також є позичальником в рамках угоди про позику від 12.04.2010? Наприклад, замість позичальника ПрАТ "Миронівський хлібопродукт" борг переведений буде на іншого позичальника - ТОВ "Вінницька птахофабрика" або іншу компанію позичальника зі складу позичальників відповідно до угоди про позику від 12.04.2010.

2. Чи правильно розуміє Товариство, що доходи які сплачені або будуть виплачені на користь нерезидента на виконання Угоди про позику від 12.04.2010, у відповідності до п. 46 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" ПКУ, звільнені від оподаткування, у тому числі при зміні суб`єкта боржника у зв`язку з переведення боргу на іншого боржника, який не є позичальником в рамках угоди про позику від 12.04.2010? При цьому, сплата таких процентів буде продовжуватися в межах укладеної угоди про позику від 12.04.2010.

Листом від 25.11.2019 №1521/6/99-00-07-02-02-15/ІПК Державною податковою службою України надано позивачу податкову консультацію, в якій повідомлено, що згідно з п.п.141.4.11 п. 141.4 ст. 141 Податкового кодексу України доходи нерезидентів у вигляді процентів за позиками або фінансовими кредитами, наданими резидентам, оподатковуються за ставкою в розмірі 5 відсотків у джерела виплати таких доходів та за рахунок таких доходів з одночасно дотриманням таких умов:

а) кошти, надані нерезидентом за позикою або фінансовим кредитом, залучені ним шляхом розміщення іноземних боргових цінних паперів на іноземній фондовій біржі, що входить до переліку, затвердженого Кабінетом Міністрів України;

б) кошти, надані нерезидентом за позикою або фінансовим кредитом, залучені з метою надання (прямо або опосередковано) резиденту позики або фінансового кредиту;

в) нерезидент, якому виплачуються проценти, та/або уповноважена ним особа (якщо проценти виплачуються через таку особу) не є резидентами юрисдикцій, які на дату розміщення нерезидентом іноземних боргових цінних паперів включені до переліку держав (територій), затвердженого Кабінетом Міністрів України відповідно до підпункту 39.2.1.2 підпункту 39.2.1 пункту 39.2 статті 39 цього Кодексу.

Водночас, згідно з п. 46 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Кодексу звільняються від оподаткування доходи, які сплачені або сплачуються резидентом на користь нерезидента або уповноваженої ним особи у вигляді процентів за позикою або фінансовим кредитом, що були надані резидентам до 31 грудня 2016 року, якщо кошти, надані нерезидентом за позикою або фінансовим кредитом, були залучені шляхом розміщення іноземних боргових цінних паперів на іноземній фондовій біржі та відповідають умовам підпункту "б" підпункту 141.4.11 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу.

У зв`язку з зазначеним, Державна податкова служба України в податковій консультації від 23.11.2019 №1521/6/99-00-07-02-02-15/ІПК зазначила, що доходи нерезидента у вигляді процентів за наданою таким нерезидентом резиденту України до 31.12.2016 позикою, яка була залучена шляхом розміщення іноземних боргових цінних паперів на іноземній фондовій біржі та відповідає умовам підпункту "б" підпункту 141.4.11 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу, звільняються від оподаткування, якщо такі проценти сплачуються в межах договору про надання такої позики нерезиденту - позикодавцю безпосередньо таким резидентом - позичальником.

Вважаючи, що надана податкова консультація не надає відповіді на поставлені запитання, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Відповідно до п.п.14.1.172-1 п. 14.1 ст. 14 ПК України індивідуальна податкова консультація - це роз`яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.

Згідно з п. 52.1 ст. 52 ПК України за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п.52.2 ст. 52 ПК України).

Відповідно до п. 52.3 ст. 52 ПК України за вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов`язково повинна містити назву - податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства.

Згідно з п. 53.1 ст. 53 ПК України не може бути притягнуто до відповідальності, включаючи фінансової (штрафні санкції та/або пеня), платника податків (податкового агента та/або його посадову особу), який діяв відповідно до індивідуальної податкової консультації, наданої йому у письмовій формі, а також узагальнюючої податкової консультації, за діяння, що містить ознаки податкового правопорушення, зокрема на підставі того, що у подальшому така податкова консультація була змінена або скасована.

Положення абзацу першого цього пункту застосовуються до індивідуальної податкової консультації, за умови що вона зареєстрована в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій.

У разі коли положення індивідуальної податкової консультації суперечать положенням узагальнюючої податкової консультації, застосовуються положення узагальнюючої податкової консультації.

Платник податків та/або податковий агент, які діяли відповідно до податкової консультації, не звільняються від обов`язку сплати податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом.

Згідно з приписами п. 53.2 ст. 53 ПК України платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії, викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Скасування судом наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації є підставою для надання нової податкової консультації з урахуванням висновків суду.

Протягом 30 календарних днів з дня набрання законної сили рішенням суду про скасування наказу про затвердження узагальнюючої податкової консультації або індивідуальної податкової консультації центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, або контролюючий орган з урахуванням висновків суду зобов`язані опублікувати узагальнюючу податкову консультацію або надати платнику податків індивідуальну податкову консультацію.

Аналізуючи вищезазначені норми, суд дійшов висновку про те, що індивідуальна податкова консультація (допомога контролюючого органу) надається платнику податків для правильності застосування конкретної норми закону або нормативно-правового акта з питань адміністрування податків чи зборів безпосередньо у його податковому обліку при здійсненні ним господарської діяльності, має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому така консультація надана. При цьому, надаючи податкову консультацію, контролюючий орган не встановлює (змінює чи припиняє) відповідну норму законодавства, а лише надає роз`яснення щодо практичного її застосування.

Метою податкової консультації є викладення (роз`яснення) платнику податків офіційного розуміння контролюючим органом змісту правової норми з питань оподаткування для забезпечення правильного її застосування.

Податкова консультація надається податковими органами у межах їхньої компетенції з питань адміністрування, нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган, виходячи з норм або змісту відповідного податку чи збору.

Платник податків має право звертатись до суду про оскарження акту ненормативного характеру - податкової консультації. Підставою для визнання податкової консультації недійсною є її суперечність правовим нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Отже, податкова консультація за своєю правовою природою є фактично відповіддю контролюючого органу платнику податків на його питання, яка повинна містити конкретні роз`яснення такому платнику практичної форми та/або моделі його поведінки у визначеному колі податкових правовідносин.

Таким чином, податкова консультація у випадку її застосування є правовим актом індивідуальної дії, що має певні правові наслідки для платника податків, а відтак може бути оскаржена до суду.

Приписами норм ПК України визначено, що в якості підстав для скасування судом податкової консультації встановлено суперечність такої консультації нормам права або змісту відповідного податку чи збору.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач у податковій консультації від 23.11.2019 №1521/6/99-00-07-02-02-15/ІПК роз`яснив позивачу, що доходи нерезидента у вигляді процентів за наданою таким нерезидентом резиденту України до 31.12.2016 позикою, яка була залучена шляхом розміщення іноземних боргових цінних паперів на іноземній фондовій біржі та відповідає умовам підпункту "б" підпункту 141.4.11 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу, звільняються від оподаткування.

При цьому, суд звертає увагу на те, що таке роз`яснення відповідача відповідає пункту 46 підрозділу 4 розділу ХХ "Перехідні положення" Податкового кодексу України, яким визначено, що звільняються від оподаткування доходи, які сплачені або сплачуються резидентом на користь нерезидента або уповноваженої ним особи у вигляді процентів за позикою або фінансовим кредитом, що були надані резидентам до 31 грудня 2016 року, якщо кошти, надані нерезидентом за позикою або фінансовим кредитом, були залучені шляхом розміщення іноземних боргових цінних паперів на іноземній фондовій біржі та відповідають умовам підпункту "б" підпункту 141.4.11 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу.

Таким чином, відповідач, надаючи індивідуальну податкову консультацію, дійшов вірних висновків щодо звільнення від оподаткування доходів нерезидента у вигляді процентів за наданою таким нерезидентом резиденту України до 31.12.2016 позикою, яка була залучена шляхом розміщення іноземних боргових цінних паперів на іноземній фондовій біржі та відповідає умовам підпункту "б" підпункту 141.4.11 пункту 141.4 статті 141 цього Кодексу.

За таких обставин, надана позивачу листом ДПС України від 23.11.2019 №1521/6/99-00-07-02-02-15/ІПК індивідуальна податкова консультація цілком відповідає вимогам законодавчих актів, щодо тлумачення яких вона надана.

Статтею 90 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) №303-A, пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 28.08.2018 по справі №802/2236/17-а.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Тобто, ці норми одночасно покладають обов`язок на сторін доводити суду обґрунтованість своїх тверджень або заперечень.

Водночас докази, подані позивачем, не підтверджують обставини, на які він посилається в обґрунтування позовних вимог.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що у задоволенні адміністративного позову слід відмовити.

Підстави для вирішення судом питання про розподіл між сторонами судових витрат у відповідності до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Балаклицький А. І.