Рішення № 89157331, 12.05.2020, Івано-Франківський окружний адміністративний суд

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2020 р. справа № 300/675/20

м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі судді Чуприни О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Шкіри" до Державної екологічної інспекції Карпатського округу про визнання протиправним і скасування рішення у формі відмови, викладеної у листі від 05.03.2020 за №02.3-12/336, та зобов`язання надати публічну інформацію про перелік із десяти підприємств із зазначенням їх повної назви на території Івано-Франківської області, які відповідно до пункту 5.9. ДБН В.2.5-75:2013 "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди" належать до другої групи і використовують у своїй діяльності дощову каналізацію для очищення всього поверхневого стоку поверхневих стічних вод (дощових, талих), -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Шкіри" (надалі по тексту також - позивач, ТзОВ "Світ Шкіри", товариство, запитувач), в інтересах якого діє ОСОБА_1 (надалі по тексту також - представник позивача, ОСОБА_1 ), 26.03.2020 звернулося в суд з адміністративним позовом до Державної екологічної інспекції Карпатського округу (надалі по тексту також - відповідач, Інспекція, контролюючий орган) про визнання протиправним і скасування рішення у формі відмови, викладеної у листі від 05.03.2020 за №02.3-12/336, та зобов`язання надати публічну інформацію про перелік із десяти підприємств із зазначенням їх повної назви на території Івано-Франківської області, які відповідно до пункту 5.9. ДБН В.2.5-75:2013 "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди" належать до другої групи і використовують у своїй діяльності дощову каналізацію для очищення всього поверхневого стоку поверхневих стічних вод (дощових, талих).

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що відповідач безпідставно та протиправно відмовив позивачу у наданні інформації про перелік підприємств на території Івано-Франківської області, які відповідно до пункту 5.9. ДБН В.2.5-75:2013 "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди" належать до другої групи і використовують у своїй діяльності дощову каналізацію для очищення всього поверхневого стоку поверхневих стічних вод (дощових, талих). На переконання представника позивача, відповідач в силу своїх функцій володіє запитуваною інформацією, а отже як розпорядник публічної інформації зобов`язаний надати таку інформацію у відповідь на поданий позивачем запит, а тому, належним і достатнім способом захисту порушеного відповідачем права позивача представник вважає скасування рішення про відмову від 05.03.2020 №02.3-12/336 та зобов`язання відповідача надати запитувану інформацію.

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 31.03.2020 (а.с.32-34) відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадження), відповідно до статті 263 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України).

Відповідач скористався правом на подання відзиву на позовну заяву за №06-09/627 від 22.04.2020, який надійшов на адресу суду 23.04.2020 (а.с.39-43). У відзиві представник відповідача зазначив, що від початку здійснення своєї діяльності, відповідачем не проводились заходи державного нагляду (контролю) щодо суб`єктів господарювання, безпосередньо у сфері ДБН В.2.5-75:2013 "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди" на території Івано-Франківської області, окрім ТзОВ "Світ Шкіри". При цьому, у відзиві йдеться про те, що відповідач не є суб`єктом моніторингу та не проводить статистичних спостережень, а також, не здійснює аналіз на предмет дотримання суб`єктами господарювання вимог пункту 5.9 ДБН В.2.5-75:2013 "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди", відтак, запитувана позивачем інформація з відповідним переліком підприємств другої групи - відсутня. Підсумовуючи, представник відповідача зазначив, що Державна екологічна інспекція Карпатського округу не є розпорядником запитуваної інформації, оскільки позивач просив надати інформацію в обсягах та параметрах, які потребують спеціальних дій (узагальнення, аналітична обробка даних), тобто, потребує створення нової інформації. Водночас, представник звернув увагу на те, що лист-відповідь Державної екологічної інспекції Карпатського округу не є рішенням органу державної влади, яке є обов`язковим до виконання, а тому, не може бути предметом розгляду адміністративного судочинства. Відтак, враховуючи наведені обставини, представник відповідача вважає позовні вимоги ТзОВ "Світ Шкіри" безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають.

Представник позивача 04.05.2020 подав до суду відповідь на відзив за №051 від 04.05.2020 (а.с.51-56), у якій заперечив проти доводів представника відповідача у відзиві на позов. Так, представник вказав, що відповідачем не підтверджено обставину належного повідомлення позивача, у встановлений законом строк, про зміст відповіді на запит про надання публічної інформації. Серед іншого, представник переконаний, що відповідачем недобросовісно виконано свої публічні обов`язки розпорядника публічної інформації, про що свідчить направлення листа-відповіді представнику Товариства з обмеженою відповідальністю "Світ Шкіри" - ОСОБА_3, а не безпосередньо позивачу (товариству), а також, відсутність у листі та інших доказах, поштової адреси, на яку такі документи надсилались. З урахуванням наведеного, представник вважає за доцільне допитати у якості свідка виконавця відповіді на запит - ОСОБА_2 який, на його переконання, зможе пояснити коли фактично, яким чином, і на яку поштову адресу було направлено листа. Не погодився представник і з твердженням відповідача про те, що за весь період своєї діяльності Державною екологічною інспекцією Карпатського округу не проводились заходи державного нагляду (контролю) на території Івано-Франківської області безпосередньо у сфері ДБН В.2.5.-75:2013 "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди", оскільки, на його думку, усі об`єкти планових перевірок, предметом яких було дотримання вимог природоохоронного законодавства, потенційно, а за умов належного виконання відповідачем своїх повноважень, обов`язково перевірялись і на предмет дотримання приписів пункту 5.9 ДБН В.2.5-75:2013. Разом з цим, у відповіді на відзив представник заперечив твердження відповідача з приводу наявності у розпорядженні останнього інформації лише за період з березня 2019 року, оскільки на його переконання, Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу №258 від 27.11.2018 не містить вказівки на те, що відповідач не є правонаступником жодного органу державної влади, а тому, зважаючи на те, що до березня 2019 року на території Івано-Франківської області здійснювався нагляд (контроль) за дотриманням природоохоронного законодавства, то результати перевірок та усі пов`язані з такими перевірками відомості наявні в електронному вигляді та зберігаються саме у відповідача. Водночас, представник вважає, що розпорядник інформації, який не володіє запитуваною інформацією, але якому за статусом чи характером діяльності відомо або має бути відомо хто нею володіє, зобов`язаний направити цей запит належному розпоряднику інформації, що відповідачем не зроблено. При цьому, стверджуючи про протиправність оскарженої відмови, представник звертає увагу на відсутність у листі інформації про порядок оскарження відмови у доступі до публічної інформації, що суперечить частині 4 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Підсумовуючи наведені обставини, позивач наполягає на тому, що відповідачем протиправно відмовлено у доступі до публічної інформації, яка відповідає критеріям "відображеності та задокументованості", а її надання не потребує створення нової інформації чи значних інтелектуальних зусиль, тому, відповідач зобов`язаний відповідно до його компетенції володіти запитуваною інформацією.

З приводу заявленого представником позивача у відповіді на відзив клопотання про виклик сторін для участі у розгляді справи та виклик і допит свідка, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 263 КАС України, справи з приводу оскарження бездіяльності суб`єкта владних повноважень або розпорядника інформації щодо розгляду звернення або запиту на інформацію суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Віднесення даної категорії справ до справ незначної складності передбачено також положеннями пункту 2 частини 6 статті 12 КАС України.

Водночас, згідно із частинами 5 та 6 статті 262 Кодексу, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Суд може відмовити в задоволенні клопотання сторони про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін, зокрема, у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу.

При цьому, як передбачено частиною 3 статті 92 КАС України, заява про виклик свідка має бути подана до або під час підготовчого судового засідання, а якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання у справі.

Таким чином, враховуючи те, що приписами статей 12 та 263 КАС України чітко визначено, що дана справа відноситься до окремої категорії справ незначної складності та розглядається виключно за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), а також, зважаючи на те, що виклик і допит свідка проводиться лише у судовому засіданні, суд вважає за можливе всебічно, повно та об`єктивно розглянути справу за наявними в ній матеріалами без повідомлення (виклику) сторін, а заявлене представником позивача у відповіді на відзив клопотання, з огляду на його безпідставність є таким, що задоволенню не підлягає.

Окремо в даному випадку суд відзначає, що несвоєчасне повідомлення відповідачем на публічний запит позивача, не було однією із підстав позову, які визначені у позовній заяві від 25.03.2020. При цьому, суд не може розцінювати відповідь на відзив від 04.05.2020 як заяву про зміну підстави позову, так як товариством не дотримано частини 1 статті 47 і частини 2 статті 262 КАС України.

08.05.2020 в суд від відповідача надійшло заперечення №06-09736 на відповідь відзив позивача, в якому наголошено, що Інспекція не є правонаступником Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області. На баланс і збереження Державної екологічної інспекції Карпатського округу не передано жодної документації та справ поточного діловодства, електронних та цифрових носіїв, які перебували у володінні Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області. Жодним нормативно-правовим документом не визначено Державну екологічну інспекцію Карпатського округу як правонаступника будь-якого органу державної влади. Доводи позивача в частині принципу безперервності діяльності органів державної влади, а також щодо наявності у розпорядженні Інспекції інформації за період до березня 2019, відповідач вважає хибними і такими, що не відповідає дійсним обставин справи. Відповідач звертає увагу суду, що позивачем не визначалися предметом позову обставини з приводу доведення до відома товариства змісту відповіді на запит. Аргументи про недотримання Інспекцією установлених законодавством строків надання відповіді на запит ТзОВ "Світ шкіри" про доступ до публічної інформації - є невмотивованим, та вони не є позовною вимогою у даній справі, а отже не є предметом даного спору, а тому не підлягає задоволенню. Лист-відповідь від 05.03.2020 за №02.3-12/336 відправлено службою діловодства Інспекції 05.03.2020 року простим листом засобом поштового зв`язку - Івано-Франківською дирекцією Акціонерного товариства "Укрпошта" через відділ поштового зв`язку №18 на адресу ТзОВ "Світ шкіри". При цьому, наголошує, що таку відповідь надіслано позивачу не згрупованим поштовим відправленням із відміткою працівника відділення поштового зв`язку про його прийняття, а простим листом. Законом України "Про доступ до публічної інформації" не визначено порядку та способу доведення до відома і пересилання відповіді на запит засобами поштового зв`язку, не встановлено обов`язку розпорядника інформації надсилання запитувачу інформації відповіді із відміткою працівника поштового зв`язку про його прийняття. У спірному випадку, на переконання відповідача, належним підтвердженням по відправлення листа-відповіді є витяг із журналу реєстрації відправленої кореспонденції Інспекції. Наполягає відповідач на тому, що оскаржуваний позивачем лист-відповідь Інспекції від 05.03.2020 за №02.3-12/336 сам по собі не є рішенням Інспекції, не є актом індивідуальної дії. При цьому, як і у відзиві на позов, Інспекція відзначає, що відповідно до наданих повноважень не є суб`єктом моніторингу та не проводить статистичних спостережень, а також не здійснює аналіз на предмет дотримання суб`єктами господарювання вимог пункту 5.9 ДБН В.2.5-75:2013 "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди". Державна екологічна інспекція Карпатського округу не є розпорядником запитуваної інформації у зв`язку з тич, що позивач просив нарити інформацію в обсягах та параметрах, які потребує спеціальних дій, а саме: узагальнення, аналітичної обробки даних, тобто потребує створення нової інформації. Лист-відповідь Інспекції не є відмовою у задоволенні запиту на інформацію, а вмотивованою, відповідно до компетенції, відповіддю на запит ТзОВ "Світ шкіри", у зв`язку із чим немає місце для ствердження про порушення частин 4, 5 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 263 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), дослідивши в сукупності позовну заяву, відзив на позов та письмові докази, наявні в матеріалах даної адміністративної справи, встановив такі обставини.

В результаті проведеного 10.12.2019 позапланового заходу державного нагляду (контролю) за дотриманням ТзОВ "Світ Шкіри" вимог природоохоронного законодавства, Державною екологічною інспекцією Карпатського округу 16.12.2019 складено припис №441, згідно із яким, зважаючи на виявлені порушення, позивача зобов`язано, серед іншого, до 20.02.2020 забезпечити відведення стічних дощових вод, згідно вимог статей 44 та 70 Водного кодексу України (а.с.10-11).

Надалі, за результатами проведення планового заходу державного нагляду (контролю) щодо дотриманням ТзОВ "Світ Шкіри" вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів складено акт б/н від 25.02.2020, відповідно до змісту якого, встановлено, що позивачем у визначені строки вимоги органу державного нагляду (контролю), викладені у приписі 16.12.2019 №441 щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства не виконано: не вжито заходів щодо очищення дощових стічних вод, які відводяться з території підприємства (а.с.14-19).

Як свідчить зміст адміністративного позову, з метою виконання припису №441 від 16.12.2019, представник ТзОВ "Світ Шкіри" ОСОБА_1 звернувся до Державної екологічної інспекції Карпатського округу із запитом про надання публічної інформації від 27.02.2020 за №21 (а.с.8-9). У запиті представник позивача просив відповідача надати таку публічну інформацію: "перелік підприємств на території поширення повноважень Державної екологічної інспекції Карпатського округу, які відповідно до ДБН В.2.5-75:2013 "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди" належать до другої групи (п. 5.9) і використовують у своїй діяльності дощову каналізацію для очищення всього поверхневого стоку поверхневих стічних вод (дощових, талих) ".

У відповідь, як стверджує представник позивача у позовній заяві, Державною екологічною інспекцією Карпатського округу 19.03.2020 на електронну адресу ТзОВ "Світ Шкіри" надійшов лист від 05.03.2020 за №02.3-12/336 (а.с.7), відповідно до змісту якого, позивачу роз`яснено, що відповідач не є розпорядником інформації щодо переліку підприємств, розташованих на території Івано-Франківської області, які відповідно до ДБН В.2.5-75:2013 "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди" здійснюють очищення поверхневого стоку дощових та талих стічних вод на власних очисних спорудах.

Не погоджуючись із відповіддю Державної екологічної інспекції Карпатського округу, вважаючи такий лист рішенням розпорядника інформації, яким відмовлено ТзОВ "Світ Шкіри" у доступі до публічної інформації, яке є незаконним, необґрунтованим та таким що підлягає скасуванню, ТзОВ "Світ Шкіри", в інтересах якого діє ОСОБА_1 звернулось із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із таких підстав та мотивів.

У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних правовідносин.

Оцінюючи наведені сторонами аргументи, суд враховує положення Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, а також приписи Закону України "Про доступ до публічної інформації" від 13.01.2011 за №2939-VI (надалі по тексту також - Закон №2939-VI), Закону України "Про інформацію" від 02.10.1992 за №2657-XII (надалі по тексту також - Закон №2657-XII), Положення про Державну екологічну інспекцію Карпатського округу, затверджену наказом Державної екологічної інспекції України від 27.11.2018 за №258 (надалі по тексту також - Положення №258).

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 2 статті 34 Конституції України кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань; кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації, здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації врегульовані Законом України "Про інформацію" та Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Так, частиною 1 статті 5 Закону №2657-XII встановлено право кожного на вільне одержання, використання, поширення, зберігання та захист інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів.

Публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом (стаття 1 Закону №2939-VI).

Таким чином, визначальною ознакою публічної інформації є те, що вона має бути заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним суб`єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов`язків.

Статтею 3 вищевказаного Закону визначені гарантії забезпечення права на публічну інформацію, якими зокрема є обов`язок розпорядників інформації надавати інформацію, крім випадків, передбачених законом, визначення розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє, максимальне спрощення процедури подання запиту та отримання інформації.

Одним із способів доступу до інформації, за приписами пункту 2 частини 1 статті 5 Закону №2939-VI, є надання такої за запитами на інформацію.

Запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні (частина 1 статті 19 Закону №2939-VI).

У відповідності до частин 1, 4 статті 13 Закону №2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються в тому числі суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Усі розпорядники інформації незалежно від нормативно-правового акта, на підставі якого вони діють, при вирішенні питань щодо доступу до інформації мають керуватися цим Законом.

Пунктами 1, 6 частини 1 статті 14 Закону №2939-VI установлено, що розпорядники інформації зобов`язані оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації та оновлювати оприлюднену інформацію.

Відповідно до статті 16 Закону №2939-VI розпорядник інформації відповідає за визначення завдань та забезпечення діяльності структурного підрозділу або відповідальної особи з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації, відповідальних за опрацювання, систематизацію, аналіз та контроль щодо задоволення запиту на інформацію, надання консультацій під час оформлення запиту, а також за оприлюднення інформації, передбаченої цим Законом. Запит, що пройшов реєстрацію в установленому розпорядником інформації порядку, обробляється відповідальними особами з питань доступу до публічної інформації.

Пунктом 1 частини 1 статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації" передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, в тому числі, у випадках коли розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Згідно із розділами І-ІІІ Положення №258, Державна екологічна інспекція Карпатського округу (надалі по тексту також - Інспекція) є міжрегіональним територіальним органом Державної екологічної інспекції України та їй підпорядковується. Основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах Івано-Франківської та Чернівецької областей. Згідно із визначеними функціями, Інспекція, серед іншого:

- здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства, зокрема, про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, в тому числі, щодо здійснення водокористувачами заходів із запобігання забрудненню водних об`єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з їх території;

- проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням, здійснює лабораторні вимірювання (випробування);

- здійснює розгляд звернень громадян, підприємств, установ та організацій з питань, пов`язаних з її діяльністю.

Інспекція з метою організації своєї діяльності:

1) забезпечує в межах повноважень здійснення заходів щодо запобігання корупції і контроль за їх реалізацією;

2) здійснює добір кадрів, організовує роботу з підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації державних службовців;

3) організовує планово-фінансову роботу, здійснює контроль за використанням фінансових і матеріальних ресурсів, забезпечує організацію та вдосконалення бухгалтерського обліку;

4) забезпечує ефективне і цільове використання бюджетних коштів;

5) організовує розгляд звернень громадян з питань, що належать до її компетенції, виявляє та усуває причини, що призводять до подання громадянами скарг;

6) забезпечує доступ до публічної інформації, що перебуває у їх володінні;

7) забезпечує у межах своїх повноважень реалізацію державної політики стосовно захисту інформації з обмеженим доступом;

8) забезпечує в межах повноважень, передбачених законом, виконання завдань з мобілізаційної підготовки та мобілізаційної готовності держави;

9) організовує ведення діловодства та архівне зберігання документів відповідно до встановлених правил.

Так, зі змісту наведених положень вбачається, що до функцій Державної екологічної інспекції Карпатського регіону належить, зокрема, здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання вимог законодавства про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, в тому числі, щодо здійснення водокористувачами заходів із запобігання забрудненню водних об`єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з їх території.

Однак, ні вказаним Положенням, ні будь-яким іншим нормативно-правовим актом не передбачено обов`язку відповідача, в тому числі, внаслідок здійсненого нагляду (контролю), вести облік та фіксувати окремим документом (документами) інформацію про "перелік підприємств на території поширення повноважень Інспекції, які відповідно до ДБН В.2.5-75:2013 "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди" належать до другої групи (пункт 5.9) і використовують у своїй діяльності дощову каналізацію для очищення всього поверхневого стоку поверхневих вод (дощових, талих)".

В контексті зазначеного, слід зауважити, що розпорядник публічної інформації може (і має своїм обов`язком) надати тільки ту публічну інформацію, яку він, з огляду на свій правовий статус (функції і завдання), створив та яка певним чином задокументована/відображена на матеріальних носіях інформації і якою він (розпорядник) володіє.

Тобто розпорядник може надати ту інформацію, яка вже існує і заздалегідь зафіксована на будь-яких носіях. Вжиття заходів для того, щоб створити інформацію, якої у володінні розпорядника у запитуваному вигляді немає, але щодо якої подано інформаційний запит, не охоплюється поняттям доступу до публічної інформації, а тому не покладає на розпорядника (додаткових) зобов`язань та/або відповідальності за надання/ненадання запитувачу такої інформації.

Аналогічний висновок сформовано Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові, ухваленій 17.01.2019 (справа №9901/622/18), та Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.06.2019 (справа №9901/925/18).

Зважаючи на те, що запит ТзОВ "Світ Шкіри" сформований таким чином, що не дає можливості надати запитувану інформацію у тому вигляді, в якому просить її надати позивач, оскільки потребує її створення шляхом аналізу усіх наявних матеріалів, що стосуються підприємств на території поширення повноважень Інспекції на предмет приналежності таких до конкретного виду групи, використання конкретного виду каналізації для очищення поверхневих стічних вод, систематизації зібраної інформації та її фіксування, що, на переконання суду у даній справі, не входить в обов`язки відповідача, визначені Законом України "Про доступ до публічної інформації".

Відповідно до змісту позовної заяви, представник позивача як на єдину підставу протиправності оскарженої відмови вказує на обов`язок відповідача володіти запитуваною інформацією, оскільки в силу своїх функцій та повноважень Інспекція здійснює перевірки суб`єктів господарювання, які належать до другої групи відповідно до пункту 5.9 ДБН В.2.5-75:2013 "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди", результати яких зберігаються у відповідача як у паперовому так і у електронному вигляді.

Однак, доводи представника стосовно проведення відповідачем будь-якого контролю у відношенні до суб`єктів господарювання, які належать до другої групи, в частині здійснення ними як водокористувачами заходів із запобігання забрудненню водних об`єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з їх території, із обов`язковою перевіркою питання на предмет відповідності дотримання пункту 5.9 ДБН В.2.5-75:2013, не підтверджені жодним письмовим доказом. Так само, не підтверджено і те, що відповідач є правонаступником Державної екологічної інспекції в Івано-Франківській області та володіє усією інформацією, зібраною останнім під час своєї діяльності, до березня 2019 року.

Згідно змісту загальнодоступних нормативно-правових актів, які регулюють діяльність відповідача як контролюючого органу, судом не встановлено обов`язку останнього облікувати, систематизовувати, зберігати чи звітуватися по показниках/результатах своїх контрольної діяльності у сфері здійснення водокористувачами заходів із запобігання забрудненню водних об`єктів стічними за таким параметром як : "облік переліку підприємств на території поширення повноважень Державної екологічної інспекції Карпатського округу, які відповідно до ДБН В.2.5-75:2013 "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди" належать до другої групи (п. 5.9) і використовують у своїй діяльності дощову каналізацію для очищення всього поверхневого стоку поверхневих стічних вод (дощових, талих)".

Доказів вказаного вище обов`язку контролюючого органу не надав і представник позивача, в тому числі положення про відповідача, відомчі накази, розпорядження, інструкції про систематизацію, узагальнення, аналіз чи інший статистичний обліку відповідної інформації, у відношенні до якої сформувало публічний запит товариство.

Водночас, у відзиві на позовну заяву представник відповідача вказав, що за період з початку здійснення Державною екологічною інспекцією Карпатського округу покладених на неї функцій і повноважень, заходи державного нагляду (контролю) щодо суб`єктів господарювання безпосередньо у сфері ДБН В.2.5-75:2013 "Каналізація. Зовнішні мережі та споруди", перелік яких просив надати позивач, відповідачем не здійснювались.

При цьому, суд звертає увагу на те, що запит позивача про надання публічної інформації не містить жодної вказівки на необхідність надання відповідачем інформації, отриманої контролюючим органом внаслідок усіх проведених перевірок чи інформації про суб`єктів господарювання, стосовно яких проводились заходи контролю, незалежно від результатів їх проведення.

Дійсно, згідно положення про відповідача, серед функції останнього визначено дотримання вимог законодавства про охорону, раціональне використання вод та відтворення водних ресурсів, в тому числі, щодо здійснення водокористувачами заходів із запобігання забрудненню водних об`єктів стічними (дощовими, сніговими) водами, що відводяться з їх території. Разом з тим, позивачем не сформовано запит про те, чи виявлялися внаслідок здійснення такого виду контрольних заходів порушення пункту 5.9 ДБН В.2.5-75:2013, і як наслідок не затребувався саме перелік таких підприємств, по яких мали місце перевірки, як результат безпосереднього здійснення функцій і завдань контролюючого органу, по якому повинен формуватися певний облік і систематизація перевірочної інформації.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та висновків, суд зазначає, що відповідь Державної екологічної інспекції Карпатського регіону від 05.03.2020 за №02.3-12/336 на запит ТзОВ "Світ Шкіри" про доступ до публічної інформації б/н від 27.02.2020 надана відповідачем у межах власних функцій та повноважень, у відповідності до статті 22 Закону України "Про доступ до публічної інформації". У свою чергу, доводи представника позивача щодо протиправності оскарженої відмови стосовно обов`язку Інспекції володіти інформацією саме у тих обсягах та параметрах, які зазначені у запиті, не підтверджені жодними доказами і положеннями нормативно-правових актів, а відтак не спростовують твердження представника відповідача, викладені у відзиві на позов, та відповіді на публічний запит.

Крім наведеного, слід зазначити, що представник позивача стверджує про отримання відповіді на запит ТзОВ "Світ Шкіри" лише 19.03.2020 на електронну адресу підприємства, після телефонного дзвінка до відповідача, у зв`язку із чим, представник у клопотанні про витребування доказів просив суд, серед іншого, зобов`язати відповідача надати докази надсилання позивачу листа від 05.03.2020 за №02.3-12/336 (а.с.29-30).

Так, представником відповідача до відзиву на позовну заяву долучено копії журналу реєстрації вихідних документів №05.1-15 та журнал реєстрації відправленої кореспонденції (а.с.46-49), згідно із яким, відповідь на запит ТзОВ "Світ Шкіри" від 05.03.2020 за №02.3-12/336 зареєстровано для направлення позивачу 05.03.2020. Відповідач зазначає, що оскаржений лист направлено ТзОВ "Світ Шкіри" простим листом засобом поштового зв`язку, а тому, єдиним доказом направлення кореспонденції адресату є копії вищевказаних журналів, а відповідальності за доставку листа адресату відділенням поштового зв`язку відповідач не несе.

Втім, зважаючи на те, що жодних доказів на підтвердження отримання позивачем листа електронною поштою саме 19.03.2020, не отримання товариством взагалі письмової відповіді поштовим зв`язком чи доказів не здійснення пересилання відповіді за допомогою будь-кого із операторів поштового зв`язку, що свідчило б про порушення відповідачем п`ятиденного строку для надання відповіді матеріали справи не містять, то доводи представника позивача з приводу несвоєчасного направлення Інспекцією відповіді на запит є необґрунтованими.

Стосовно тверджень представників позивача і відповідача, викладених у відповіді на відзив та запереченні на відповідь на відзив, суд зазначає таке.

Відповідно до частини 3 статті 263 КАС України у справах, розгляд яких проводився за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заявами по суті справи є позов та відзив.

При цьому, суд вважає за необхідне вказати на те, що частиною 1 статті 47 КАС України встановлено, право позивача змінити предмет або підстави позову, збільшити або зменшити розмір позовних вимог шляхом подання письмової заяви до закінчення підготовчого засідання або не пізніше ніж за п`ять днів до першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Зі змісту наведеної правової норми вбачається, що право подання позивачем заяви про зміну предмета чи підстав позову як у межах загального, так і спрощеного позовного провадження законодавець пов`язує із початком розгляду справи по суті. У зв`язку із цим, суд зазначає, що відповідно до приписів частини 2 статті 262 Кодексу, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання; якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Таким чином, з огляду на здійснення розгляду даної адміністративної справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення, виклику сторін (у письмовому провадження) згідно статті 263 КАС України, строк для подання письмової заяви у якій позивач може змінити предмет чи підстави позову закінчився 15 квітня 2020 року.

Як свідчить зміст відповіді на відзив, представник позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог вказує на те, що усі об`єкти планових перевірок, предметом яких було дотримання вимог природоохоронного законодавства обов`язково підлягали і перевірці на предмет дотримання приписів пункту 5.9 ДБН В2.5-75:2013, а тому, твердження представника відповідача щодо не проведення перевірок безпосередньо з питань дотримання вказаного пункту ДБН не відповідають дійсності. Також, ОСОБА_1 зауважив, що Положення №258 не містить вказівки на те, що відповідач не є правонаступником жодного органу державної влади, відтак, зважаючи на те, що до березня 2019 року на території Івано-Франківської області здійснювався нагляд (контроль) за дотриманням природоохоронного законодавства, результати перевірок та усі пов`язані з такими перевірками дані наявні в електронному вигляді та зберігаються у відповідача. Разом з цим, представник зазначив, що оскаржений лист-відповідь не містить адреси, на яку кореспонденція направлена та не містить вказівки на порядок оскарження такого листа. У даній відповіді на відзив представник крім зазначеного, також вказав, що запитувана позивачем інформація відповідає критеріям відображеності та задокументованості, оскільки міститься в матеріалах перевірок, а тому, якщо за результатами проведення будь-якого заходу нагляду (контролю) відповідачем не встановлено порушення підприємством пункту 5.9 ДБН В2.5-75:2013, то таке підприємство використовує у своїй діяльності дощову каналізацію для очищення всього поверхневого стоку стічних вод.

Суд зазначає, що усі підстави, якими ОСОБА_1 обґрунтовує заявлені позовні вимоги у відповіді на відзив не відповідають їх правовій мотивації як підстави позову, викладеним товариством у позовній заяві. Так, у позові представник позивача мотивуючи заявлені вимоги зазначає про безпідставність і протиправність оскарженої відповіді з огляду лише на обов`язок відповідача, в силу покладених на нього функцій здійснення перевірок, володіти інформацією про суб`єктів господарювання на території області, які здійснюють свою діяльність як водокористувачі з дотриманням приписів статті 44 Водного кодексу України та пункту 5.9 ДБН В2.5-75:2013.

Натомість, жодного із доводів представника позивача які викладені у відповіді на відзив, позовна заява не містить, що свідчить про фактичну зміну представником позивача підстав, якими він обґрунтовує заявлені вимоги. Враховуючи те, що приписами частини 3 статті 263 КАС України сторони не наділені правом подання відповіді на відзив, а також, беручи до уваги пропущений позивачем строк звернення із заявою про зміну предмета чи підстав позову, пояснення, міркування та аргументи ОСОБА_1 викладені у відповіді на відзив не можуть бути предметом дослідження судом при розгляді та вирішенні даної справи.

З цих же підстава не підлягає розгляду і заперечення відповідача на відповідь на відзив позивача від 08.05.2020 за №06-09/736.

Незважаючи на вказане суд надав їм правову оцінку вище по тексту судового рішення.

Частинами 1 та 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Однак, презумпція винуватості відповідача в жодному разі не звільняє позивача від обов`язку підтвердження усіх доводів, на яких ґрунтуються його позовні вимоги належними доказами, що в межах даної справи ТзОВ "Світ Шкіри" та ОСОБА_1 не здійснено.

Підсумовуючи наведене, зважаючи на необґрунтованість позовних вимог ТзОВ "Світ Шкіри" та відсутність доказів, які б підтверджували протиправність чи безпідставність дій і рішень Державної екологічної інспекції Карпатського регіону, суд вважає відмову відповідача у наданні позивачу інформації у обсязі та за критеріями визначеними у запиті про надання публічної інформації такою, що відповідає функціям та повноваженням Інспекції та Закону України "Про доступ до публічної інформації", а тому, позовні вимоги товариства задоволенню не підлягають.

Враховуючи наведене, на підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статями 241-246, 295, 297, пункту 3 Прикінцевих положень, підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Згідно із пунктом 3 розділу IV "Прикінцеві положення" КАС України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строк, визначений, зокрема статтею 295 цього Кодексу, продовжується на строк дії такого карантину.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Учасники справи:

позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Світ Шкіри", адреса: вул. Данила Галицького, буд. 171, м. Болехів, Івано-Франківська область, 77202, код ЄДРПОУ - 32624277;

відповідач - Державна екологічна інспекція Карпатського регіону, адреса: вул. Сахарова, буд. 23а, м. Івано-Франківськ, 76014, код ЄДРПОУ - 42702233.

Суддя /підпис/ Чуприна О.В.