Ухвала суду № 89157276, 05.05.2020, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

УХВАЛА

ПРО ЗАКРИТТЯ ПРОВАДЖЕННЯ У СПРАВІ

05 травня 2020 року Справа № 280/2248/20 м. ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі судді Бойченко Ю.П., розглянувши в порядку письмового провадження питання щодо закриття провадження у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІОЛ» (72313, Запорізька область, м. Мелітополь, пр-т 50 річчя Перемоги, буд. 36/9, кв. 36)

до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича (69041, м. Запоріжжя, вул. Вінтера, буд. 26, оф. 1.2)

про визнання протиправними дій та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебуває справа №280/2248/20 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІОЛ» (далі - позивач) до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича (далі - відповідач), в якій позивач просить суд;

визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови від 16.03.2020 ВП №61564885 про арешт майна боржника;

скасувати постанову відповідача від 16.03.2020 ВП №61564885 про арешт майна боржника;

визнати протиправними дії відповідача щодо винесення постанови від 25.03.2020 ВП №61564885 про розшук майна боржника;

скасувати постанову відповідача від 25.03.2020 ВП №61564885 про розшук майна боржника.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуваними постановами накладено арешт та оголошено у розшук майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІОЛ». Водночас, боржником у ВП №61564885 є Товариство з обмеженою відповідальністю «БІОЛ», тобто приватним виконавцем виконавчого округу Запорізької області Проценком Д.Ю. вчинено виконавчі дії щодо майна, яке належить не боржнику у виконавчому провадженні, а третій особі, яка не є стороною такого провадження. Позивач вважає такі дії та постанови протиправними, із посиланням на норми Закону України «Про виконавче провадження» просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 27.04.2020 відкрито провадження у справі та призначено судове засідання на 05.05.2020.

Відповідач позов не визнав, про що зазначив у письмовому відзиві (вх. від 05.05.2020 №20595). Вказав, що арештоване та оголошене у розшук спірними постановами майно фактично належить Товариству з обмеженою відповідальністю «БІОЛ» на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07.02.2019 у справі №320/3560/18. Крім того, на підставі ухвали Господарського суду Запорізької області від 13.04.2020 у справі №908/570/20, відповідачем винесено постанову від 21.04.2020, якою оскаржувану постанову про розшук майна боржника скасовано. За таких обставин, вважає позовні вимоги необґрунтованими та просить відмовити у їх задоволенні.

Сторони у судове засідання не прибули.

Розглянувши матеріали позовної заяви, суд зазначає про таке.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до статті 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Відповідно до статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Адміністративна справа - це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, публічно-правовий спір - спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи (пункти 1, 2 частини першої статті 4 КАС).

Згідно з правилами визначення юрисдикції адміністративних судів щодо вирішення адміністративних справ, з наведеними у статті 19 КАС юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

У пункті 7 частини першої статті 4 КАС визначено, що суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

За правилами частини першої статті 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Отже, якщо закон встановлює інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, юрисдикція адміністративних судів на розгляд спорів зазначеної категорії не поширюється.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

При цьому, для визначення юрисдикції суду має значення не тільки той склад учасників справи, яких вказав позивач, і заявлений ним предмет позову, але й реальний суб`єктний склад учасників спору, зміст спірних правовідносин між ними, а також суть права чи інтересу, за захистом якого особа звернулася до суду. Спір за позовом власника майна, який не є боржником у виконавчому провадженні, в якому на таке майно накладений арешт, не стає адміністративним лише тому, що позивач заявив вимоги про визнання протиправними дій приватного виконавця з накладення арешту на відповідне майно та про визнання протиправними та скасування постанов приватного виконавця про накладення арешту на майно та оголошення його у розшук.

Так, відповідно до частини першої статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту.

Підставою для звернення до суду є наявність порушеного права (охоронюваного законом інтересу), і таке звернення здійснюється особою, котрій це право належить, і саме з метою його захисту. При цьому для отримання судового захисту необхідно довести законність цих прав у суді.

У цій справі Товариство з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІОЛ» заявляє позовні вимоги про скасування постанови від 16.03.2020 ВП №61564885 та постанови від 25.03.2020 ВП №61564885, якими накладено арешт та оголошено у розшук майно, яке, за його твердженнями, належить не боржникові - Товариству з обмеженою відповідальністю «БІОЛ», а позивачу - Товариству з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІОЛ».

Водночас, як стверджує приватний виконавець виконавчого округу Запорізької області Проценко Д.Ю., дане майно належить Товариству з обмеженою відповідальністю «БІОЛ» на підставі рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07.02.2019 у справі №320/3560/18.

Звідси, на вирішення суду фактично поставлено питання щодо з`ясування права власності на арештоване та оголошене у розшук майно, а також питання щодо можливості зняття арешту з такого майна.

За правилами пунктів 6, 15 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці; інші справи у спорах між суб`єктами господарювання.

Зважаючи, що учасниками цієї справи є юридичні особи, тому, незалежно від підстав арешту майна, з огляду на характер спору позов про зняття арешту з майна згідно зі статтею 20 Господарського процесуального кодексу України має розглядатися за правилами господарського судочинства.

Вказане повністю узгоджується зі статтею 2 ГПК України, яка завданням господарського судочинства визначає справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів не тільки юридичних осіб і держави, але й фізичних осіб.

Висновок щодо підсудності даної категорії справ відповідає висновку, викладеному Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 05.06.2019 у справі 805/1569/17; від 19.02.2020 у справі №806/932/16; від 11.03.2020 у справі №803/1485/17.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої статті 238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

На виконання вказаного припису, суд роз`яснює позивачу, що справа відноситься до юрисдикції місцевого господарського суду.

Керуючись ст.ст. 238, 241, 243, 248, 287 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Закрити провадження у справі №280/2248/20 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГОВИЙ ДІМ «БІОЛ» до приватного виконавця виконавчого округу Запорізької області Проценка Дмитра Юрійовича про визнання протиправними дій та скасування постанов.

Роз`яснити позивачу, що на підставі ч. 2 ст. 239 КАС України, у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Копію ухвали направити особам, які беруть участь у справі.

Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами встановленими статтями 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Ю.П. Бойченко