Ухвала суду № 89157149, 30.04.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

30 квітня 2020 року Справа № 160/8747/19

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Кадникова Г.В., розглянувши у письмовому провадженні питання щодо зупинення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки),

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39394856) №Ф-5429-50/67 від 13.11.2018 року, якою визначено до сплати суму єдиного внеску у розмірі 15' 819грн. 54коп.

Ухвалою суду від 16.09.2019р. позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 КАС України зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

Позивачем усунуті виявлені недоліки позовної заяви шляхом надання відповідних документів.

Ухвалою суду від 13.04.2020 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами, розгляд справи по суті розпочати 12.05.2020р.

14.04.2020 року від представника позивача до суду надійшла заява про зупинення провадження у справі, в обґрунтування якої зазначено, що 18.11.2019 року на офіційному веб-сайті Конституційного суду України розміщено інформацію про надходження конституційного подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, зокрема, щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI, оскільки вважає, що розгляд данного подання може вплинути на права та обов`язки позивача.

При розгляді клопотання представника позивача, суд виходить з наступного.

Позивач звернувся до суду 10.09.2019 з позовною заявою про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) за 1,2 та 3 квартали 2018р.

Інформація про конституційне подання Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень п.2 ч.1 ст.7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 08.07.2010 №2464-VI розміщено на офіційному веб-сайті Конституційного суду України 18.11.2019р.

Відповідно до ч.1 ст.58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Акти Конституційного Суду України не є нормативно-правовими актами у розумінні Конституції України, Закону України «Про Конституційний Суд України».

Відповідно до ст.91 Закону України «Про Конституційний Суд України», закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням, але не раніше дня його ухвалення.

Так, під нормативно-правовими актами розуміють письмові документи, що встановлюють, змінюють, припиняють чи конкретизують норми права. Це дає підстави говорити про нормативно-правову природу рішень Конституційного Суду України в справах про офіційне тлумачення Конституції і законів України, адже таке тлумачення і є способом конкретизації їх норм.

Рішення і висновки Конституційного Суду України не можуть мати характеру нормативно-правових актів, які здатні активно регулювати суспільні відносини. Конституційно і законодавчо визначена компетенція Конституційного Суду України не передбачає нормотворчості, крім тої, що пов`язана з регламентацією частини питань організації його внутрішньої роботи. Разом з цим це не заперечує можливості визнання за актами Конституційного Суду України щодо офіційного тлумачення Конституції і законів України нормативного характеру в тому розумінні, що вони конкретизують чинне законодавство України і не регулюючи самостійно суспільні відносини, вони, тим не менше, задіяні в цьому процесі, адже застосування положень Конституції і законів України, щодо яких Конституційним Судом України дано офіційне тлумачення, можливе лише з урахуванням правових позицій Конституційного Суду України, викладених у відповідних рішеннях. Останні, як відомо, є обов`язковими до виконання на всій території України.

Однак акти тлумачення Конституційного Суду України не можуть розглядатися як самостійні джерела права. Вони є інтерпретаційними актами, мають допоміжний характер і можуть бути застосовані лише у зв`язку із застосуванням відповідної норми.

Нормативне значення, крім рішень в справах про офіційне тлумачення, мають також висновки Конституційного Суду України в справах про конституційність чинних міжнародних договорів України, а також ухвали Конституційного Суду України про припинення конституційного провадження і про відмову у відкритті конституційного провадження, які містять правові позиції Конституційного Суду України щодо розуміння і тлумачення ним чинного законодавства.

Крім цього, розглядаючи справи про конституційність законів і інших правових актів, Конституційний Суд України може визнати їх повністю або в окремій частині неконституційними, внаслідок чого відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України вони втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Враховуючи наведене, суд не знаходить підстав для зупинення провадження по справі. Ухвала оскарженню не підлягає.

Крім того, ухвалою суд від 16.09.2019 року відмовлено у задоволенні клопотання позивача про витребування доказів у ГУ ДФС у Дніпропетровській області, оскільки не наведено жодної підстави неможливості надати такий доказ самостійно та не надано жодного доказу вжиття заходів для отримання зазначеного у клопотанні доказу.

20.12.2019 року позивач звернувся до ГУ ДФС у Дніпропетровській області з клопотанням про видачу примірника вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5429-50/67 від 13.11.2018 року.

Однак, в матеріалах справи відсутні докази отримання витребуваної вимоги або відмови в отриманні.

Крім того, 30.01.2020 р. до суду надійшов відзив на позовну заяву, тоді як ухвалою суду від 13.04.2020 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання, та розгляд справи по суті розпочати 12.05.2020р. Запропоновано відповідачу надати відзив на позовну заяву.

Станом на 30.04.2020 р. ані доказів відповіді на клопотання позивача від 20.12.2019 р., в тому числі, надання вимоги, ані відзиву на позов чи пояснень щодо врахування відзиву від 29.01.2020 р. від сторін до суду не надходило.

Відповідно до ч.ч.1, 4 ст.9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Статтею 72 КАС України передбачено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Приписами ч.3 ст.80 КАС України визначено, що про витребування доказів за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи, або про відмову у витребуванні доказів суд постановляє ухвалу.

Згідно з ч.6 ст.80 Кодексу адміністративного судочинства України, будь-яка особа, у якої знаходиться доказ, повинна видати його на вимогу суду.

Враховуючи вищевикладене та з метою всебічного та повного з`ясування обставин у даній справі, виникла необхідність витребувати:

1) у позивача - результати розгляду його клопотання від 20.12.2019 р. про видачу примірника вимоги про сплату боргу (недоїмки);

2) у відповідача: - належним чином засвідчену копію вимоги № Ф-5429-50/67 від 13.11.2018 р. та письмові пояснення щодо підтримання чи відкликання відзиву на позов від 29.01.2020 р. за підписом представника Мирошніченко А.А., який надійшов до суду 30.01.2020 р.

Керуючись ст.ст. 236, 241, 243, 261-262, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя,

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви позивача про зупинення провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання незаконною та скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) - відмовити.

Зобов`язати позивача протягом п`яти днів з моменту отримання (вручення) копії цієї ухвали, надати результат розгляду Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській області клопотання від 20.12.2019 року.

Зобов`язати відповідача протягом п`яти днів з моменту отримання (вручення) копії цієї ухвали, надати належним чином засвідчену копію вимоги про сплату боргу (недоїмки) №Ф-5429-50/67 від 13.11.2018 року, а також письмові пояснення щодо підтримання чи відкликання відзиву на позов від 29.01.2020 р. за підписом представника Мирошніченко А.А., який надійшов до суду 30.01.2020 р.

Вимоги ухвали суду є обов`язковими для виконання.

Копію ухвали надіслати:

- позивачу за адресою: АДРЕСА_2 .

- відповідачу за адресою: 49005, м.Дніпро, вул. Сімферопольська, буд.17-а.

Учасники справи можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки http://adm.dp.court.gov.ua/sud0470/gromadyanam/csz/.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В.Кадникова