Рішення № 89157003, 08.05.2020, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2020 року м. Житомир справа № 240/346/20

категорія 112030000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі: судді Чернової Г.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 , у якій просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо не проведення виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, яку призначено (перераховано) за віком станом на 01.09.2019;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити виплату ОСОБА_1 грошову допомогу, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі десяти місячних пенсій, яку призначено (перераховано) за віком станом на 01.09.2019.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що протягом 49 років безперервно працювала в закладах державної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Право на пенсію за віком набула з 08.11.1994 та станом на цю дату мала страховий стаж понад 30 років, після чого продовжила безперервну роботу на посаді вчителя Вчорайшенської загальноосвітньої середньої школи І-ІV ступенів Ружинського району Житомирської області до 31.08.2019. 31.08.2019 звільнилася з посади вчителя у зв`язку з виходом на пенсію за віком. 11.12.2019 звернулась із заявою до відповідача щодо виплати грошової допомоги, яка не підлягає оподаткуванню у розмірі десяти місячних пенсій, яка передбачена пунктом 7-1 розділу XV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Однак, листом у виплаті грошової допомоги відмовлено. Вважає дії відповідача щодо відмови у виплаті грошової допомоги протиправними та такими, що суперечать вимогам Конституції України та Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації», зокрема: звужено існуючі права та свободи, та дискриміновано позивача такою невиплатою.

Відповідачем відзиву на позовну заяву до суду подано не було.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі з викликом сторін на 10.03.2020.

В судове засідання сторони не з`явились, про розгляд справи повідомлені належним чином. Від позивача надійшла заява про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, суд встановив наступне.

11.01.2020 ОСОБА_1 звернулась до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо виплати грошової допомоги у розмірі десяти її місячних пенсій на підставі пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Також вказала, що право на призначення пенсії за віком було набуте нею в 2004 році, до набрання чинності цим пунктом та Порядком обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1191. Водночас, стаття 24 Конституції України гарантує рівність конституційних прав і свобод всіх громадян перед законом, а тому у спірних правовідносинах не можуть бути застосовані положення Закону, які призводять до звуження існуючих прав і свобод.

Листом від 20.12.2019 вих.№С-6011 ОСОБА_1 повідомлено про те, що вона не має права на виплату грошової допомоги на підставі пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки їй було призначено і виплачувалась пенсія за віком з 08.11.1994 (перерахована з 01.01.2004 відповідно до ст.43 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»), тобто до 01.10.2011 до набрання чинності пунктом законної сили.

Не погоджуючись із відповіддю Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, позивач звернулась із вказаним позовом до суду.

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Згідно з ч.1 ст.6 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» непрацездатні громадяни крім пенсійних виплат із системи пенсійного забезпечення мають право отримувати доплати, надбавки та підвищення до зазначених виплат, додаткову пенсію в порядку та за рахунок коштів, визначених законодавством.

Відповідно до п.«е» ст.55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-ХІІ право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров`я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, не менше 25-30 років.

Пунктом 7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV передбачено, що особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» - «ж» ст. 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення», і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення.

Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Розділ XV доповнено пунктом 7-1 згідно із Законом № 3668-VI від 08.07.2011, який набрав чинності 01.10.2011.

Кабінет Міністрів України постановою від 23 листопада 2011 року № 1191 затвердив Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, який визначає умови обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги відповідно до п.7-1 Розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV.

Відповідно до п.2 Порядку № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» і «ж» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, що передбачені, зокрема, Переліком № 909.

Пунктом 5 вказаного Порядку визначено, що грошова допомога надається особам, яким починаючи з 01 жовтня 2011 року призначається пенсія за віком відповідно до Закону № 1058-IV та які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого ст. 26 зазначеного Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до п. «е» - «ж» ст. 55 Закону № 1788-ХІІ, і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію.

З аналізу наведених норм законодавства можна зробити висновок, що для набуття права на отримання грошової допомоги необхідно дотримання певних умов, а саме: 1) призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 1 жовтня 2011 року; 2) необхідного спеціального страхового стажу роботи на певних визначених законодавством посадах й вихід на пенсію саме з цих посад в закладах та установах державної та комунальної форми власності; 3) неотримання такою особою до моменту виходу на пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV будь-якого іншого виду пенсії; 4) грошова допомога виплачується при призначенні пенсії за віком.

Аналогічна правова позиція, викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 20 лютого 2019 року у справі № 462/5636/16-а, від 19 березня 2019 року у справі № 466/5637/17.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 з 08.11.1994 призначено пенсію за віком відповідно до ст.ст.12,19 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в розмірі 720000 крб та з 01.01.2004 перераховано розмір пенсії відповідно до ст.43 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Станом на 01.10.2011 розмір пенсійної виплати становив 1621,71 грн.

Отже, позивачу пенсія за віком призначена до 01.10.2011.

Враховуючи, що позивачу пенсія за віком призначена до 01.10.2011, тобто ОСОБА_1 до цієї дати вже отримувала пенсію і їй була призначена така пенсія, остання не має права на виплату грошової допомоги у розмірі десяти її місячних пенсій на підставі пункту 7-1 Розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Щодо посилань позивача на звуження змісту й обсягу існуючих прав і свобод та дискримінацію, суд вважає за необхідне зазначити таке.

Як вже зазначено судом, розділ ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV доповнено пунктом 7-1, яким передбачено право на отримання грошової допомоги у розмірі десяти місячних пенсій, Законом України «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» від 08.07.2011 № 3668. Він набрав чинності 01.10.2011.

До цього, у законодавстві аналогічні положення були відсутні.

Відтак, надання законодавцем певній категорії громадян права на отримання грошової допомоги не звужує зміст і обсяг наявних у позивача прав і свобод у зв`язку із доповненням розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-IV пунктом 7-1, оскільки до 01.10.2011 такого права не існувало та законодавчо передбачено не було. ОСОБА_1 не мала права на отримання такої грошової виплати ані станом на 01.10.2011, ані на 11.01.2020 (звернення до відповідача).

Також позивачем не доведено та взагалі не аргументовано в позовній заяві, в чому полягає пряма або непряма дискримінація саме ОСОБА_1 у спірних правовідносинах, а лише процитовано норми Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації», з огляду на що, суд позбавлений можливість підтвердити або спростувати позицію позивача.

Відповідно до положень ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України приходить до висновку, що позовна заява є необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Оскільки у задоволенні позову судом відмовлено, розподіл судових витрат в порядку ст.139 КАС України не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд, -

вирішив:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. О.Ольжича, 7, Житомир,10003, код ЄДРПОУ 13559341) про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Сьомого апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Г.В. Чернова