Ухвала суду № 89156673, 12.05.2020, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

12 травня 2020 р. Справа № 804/6477/17

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Публічного акціонерного товариства "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів", третя особа-1 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_1 , третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Головного управління ДПС у Дніпропетровській області до Публічного акціонерного товариства "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів", третя особа-1 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі міста Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області, третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_1 , третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 , в якій позивач, в урахуванням заяви про зменшення позовних вимог, просить прийняти рішення про стягнення податкового боргу по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на користь державного бюджету з ПАТ "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" (код ЄДРПОУ 00418113) в розмірі 10103857 грн. 10 коп.

В обґрунтування позовної заяви позивач зазначає про наявність у Публічного акціонерного товариства "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" боргу по по податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)у розмірі 10103857 грн. 10 коп. Від сплати відповідач ухиляється, в зв`язку із чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.10.2018 року справу прийнято до провадження вказаним складом суду.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.01.2020 року поновлено провадження по вказаній справі, підготовче засідання призначено на 20.02.2020 об 13 год 00 хв.

В зв`язку з перебування судді у відпустці розгляд справи перенесено на 12.03.2020р.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12.03.2020 року в порядку статті 52 КАС України здійснено заміну позивача Головне управління ДФС в Дніпропетровській області, правонаступником - Головним управлінням ДПС в Дніпропетровській області.

12.03.2020 року підготовче засідання було відкладено на 06.04.2020р.

В судове засідання 06.04.2020 року сторони не з`явилися, про дату, час та місце проведення якого повідомлені належним чином.

Відповідно до частини 3 статті 194 Кодексу адміністративного судочинства України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

За таких обставин та керуючись приписами ч. 9 ст. 205 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу по суті в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказах. На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності сторін у порядку письмового провадження.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального та процесуального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, судом встановлено наступне.

Частиною 2 ст. 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до ст. ст. 6, 13 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950р., кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення, а також кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинено особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Аналіз зазначеної норми міжнародного права свідчить, що обов`язково суд повинен бути встановлений законом, тобто кожен має право на розгляд справи компетентним судом, компетентність якого встановлюється тільки законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 р. вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з (…) питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів (…)". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Так, ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 27.11.2017 р. по справі №904/8607/17 порушено провадження у справі про банкрутство Публічного акціонерного товариства "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів".

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2018 року у справі №904/8607/17 закрито процедуру розпорядження майном боржника Публічного акціонерного товариства "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів". Визнано Публічне акціонерне товариство "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктівбанкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру стосовно Публічного акціонерного товариства "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів".

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2018р. апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області залишено без задоволення. Постанову господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2018р. у справі №904/8607/17 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 02 жовтня 2018 року касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області задоволено. Постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 12.06.2018 та постанову Господарського суду Дніпропетровської області від 26.02.2018 у справі №904/8607/17 скасовано. Справу №904/8607/17 передано для розгляду на стадії розпорядження майном до Господарського суду Дніпропетровської області в іншому складі суду.

Постановою Господарського суду Дніпропетровської області від 17.04.2019 року у справі №904/8607/17 закрито процедуру розпорядження майном боржника Публічного акціонерного товариства "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів". Визнано Публічне акціонерне товариство "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктівбанкрутом. Відкрито ліквідаційну процедуру стосовно Публічного акціонерного товариства "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів".

Згідно відомостей з сайту Єдиний державний реєстр судових рішень постанова Господарського суду Дніпропетровської області набрала законної сили 17.04.2019 року.

У пунктах 1, 2 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративна справа - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір; публічно-правовий спір - спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України, юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

Згідно з частиною 6 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

21.10.2019 року набрав чинності Кодекс України з процедур банкрутства, відповідно до п. 2 Прикінцевих та перехідних положень якого Закон України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" втратив чинність.

Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу України з процедур банкрутства, з дня введення в дію цього Кодексу подальший розгляд справ про банкрутство здійснюється відповідно до положень цього Кодексу не залежно від дати відкриття провадження у справі про банкрутство, крім справ про банкрутство, які на день введення в дію цього Кодексу перебувають на стадії санації, провадження в яких продовжується відповідно до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно статті 7 Кодексу України з процедур банкрутства - спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Господарський суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, в межах цієї справи вирішує всі майнові спори, стороною в яких є боржник; спори з позовними вимогами до боржника та щодо його майна; спори про визнання недійсними результатів аукціону; спори про визнання недійсними будь-яких правочинів, укладених боржником; спори про повернення (витребування) майна боржника або відшкодування його вартості відповідно; спори про стягнення заробітної плати; спори про поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника; спори щодо інших вимог до боржника.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Господарський суд розглядає спори, стороною в яких є боржник, за правилами, визначеними Господарським процесуальним кодексом України. За результатами розгляду спору суд ухвалює рішення.

В силу пункту 8 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України, господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України.

Системний аналіз викладених правових норм дає підстави стверджувати, що з моменту порушення стосовно боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс його юридичних правовідносин, і спеціальні норми Кодексу України з процедур банкрутства мають пріоритетне значення у застосуванні при розгляді справ про банкрутство щодо інших законодавчих актів України.

Отже, розгляд позовних вимог майнового характеру, заявлених Головним управлінням ДПС у Дніпропетровській області до юридичної особи, щодо якої порушена справа про банкрутство, повинен здійснюватися господарським судом, у провадженні якого перебуває відповідна справа про банкрутство.

На підставі вищевикладеного, суд доходить до висновку, що заявлені у даній справі позовні вимоги підсудні Господарському суду Дніпропетровської області та не підлягають вирішенню в порядку адміністративного судочинства.

Пунктом 2 частини 2 статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Таким чином, з огляду на те, що спірні правовідносини пов`язані із банкрутством, суд дійшов висновку, що даний спір має вирішуватися судом за правилами Господарського процесуального кодексу України Господарським судом Дніпропетровської області, у зв`язку з чим провадження у даній справі підлягає закриттю.

Відповідно до ч. 2 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України - про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету. Ухвала суду про закриття провадження у справі може бути оскаржена.

Разом з тим, суд роз`яснює, що згідно з пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

З огляду на викладене, з урахуванням вимог ст. 143 та ч. 2 ст. 238 Кодексу адміністративного судочинства України, суд не вправі вчиняти дії, про які йдеться у статті 7 Закону України "Про судовий збір", з власної ініціативи, у зв`язку з чим за відсутності відповідного клопотання позивача суд не має можливості вирішити питання про розподіл судових витрат.

Керуючись ст. ст. 19, 183, 205, 238, 239, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Провадження в адміністративній справі №804/6477/17 за позовною заявою Головного управління ДПС у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 43145015, вул. Сімферопольська, 17-а, м. Дніпро, 49005) до Публічного акціонерного товариства "Хорольський молококонсервний комбінат дитячих продуктів" (код ЄДРПОУ 00418113, вул. Князя В.Великого, буд. 16, м. Дніпро, 49000), третя особа-1 на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Державна податкова інспекція у Шевченківському районі м. Дніпра Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (пр. Б. Хмельницького, буд. 25, м. Дніпро, 49000), третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ), третя особа-3, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення податкового боргу, - закрити.

Роз`яснити позивачу, що вирішення даного спору здійснюється в порядку господарського судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст.239 Кодексу адміністративного судочинства України повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями) відповідно до ст. 256 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.ст. 293, 295 КАС України.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи ухвала суду оскаржується до Третього апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали складено та підписано 12.05.2020 року.

Суддя О.М. Неклеса