Рішення № 89156581, 12.05.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року ЛуцькСправа № 140/1556/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Сороки Ю.Ю.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання протиправною відмови у наданні дозволу на виготовлення проекту землеустрою, виданої наказом №3-1629/15-20-СГ від 24.02.2020 та зобов`язання надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,0 га, яка розташована за межами села на території Боратинської сільської ради у відповідності до вимог Конституції України, Земельного кодексу України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, маючи намір скористатися своїм правом на безоплатне отримання земельної ділянки, подав до ГУ Держгеокадастру у Волинській області заяву про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, площею 1,00 га, яка розташована за межами села на території Боратинської сільської ради Луцького району, у відповідь на яку, видано наказ, яким відмовлено в наданні такого дозволу. ОСОБА_1 вважає даний наказ невмотивованим та необґрунтованим, в ньому не зазначено жодних підстав для відмови, передбачених Земельним кодексом України, тобто не вказано, що місце розташування ділянки не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою, щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. Таким чином, вказана відмова у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою і відповідно оскаржуване рішення в цій частині є такими, що суперечать і не ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому є незаконним.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03.03.2020 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у даній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву від 18.03.2020 №9-3-0.6-2107/2-20 представник відповідача з доводами, викладеними у позовній заяві не погоджується, оскільки відповідно до пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно з статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування"). Представник відповідача вказує, що наказом №3-1629/15-20-СГ від 24.02.2020 ГУ Держгеокадастру у Волинській області було відмовлено у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою, у зв`язку з відсутністю погодження Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області.

Крім того вказує, що розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" є обов`язковим до виконання на всій території України, усіма суб`єктами суспільних відносин, оскільки не визнане Конституційним Судом України, як таке, що не відповідає Конституції України та Законам України, а тому підлягає до застосування у спірних правовідносинах.

Таким чином, на думку відповідача Головним управлінням правомірно не надано позивачу дозвіл на розроблення документації із землеустрою на земельну ділянку сільськогосподарського призначення для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області, на підставі поданої ним заяви, та не порушено вимог частини сьомої статті 118 Земельного кодексу України, оскільки місце розташування об`єкта не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема розпорядженню Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад". Відтак, дії Головного управління Держгеокадастру у Волинській області відповідають вимогам законодавства, а тому є правомірними та обґрунтованими.

Дослідивши письмові докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.

Судом встановлено, що 06.11.2019 позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Волинській області із заявою про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою відповідно до статті 25 Закону України "Про землеустрій" щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,0000 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області у межах норм безоплатної приватизації (а.с.9).

Наказом ГУ Держгеокадасту у Волинській області від 08.11.2019 року №3-2440/15-19-СГ відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Боратинської об`єднаної територіальної громади Луцького району Волинської області, орієнтовний розмір земельної ділянки - 1,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з відсутність погодження Боратинської об`єднаної територіальної громади Луцького району Волинської області відповідно до пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад", у зв`язку із чим позивач оскаржив його до суду. (а.с.17)

Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 16.01.2020 позов задоволено частково.

Визнано протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Волинській області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Боратинської об`єднаної територіальної громади Луцького району Волинської області, надану наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 08 листопада 2019 року №3-2440/15-19-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06 листопада 2019 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,00 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.(а.с.18-21)

Наказом ГУ Держгеокадасту у Волинській області №3-1629/15-20-СГ від 24.02.2020 відмовлено ОСОБА_1 у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташованої на території Боратинської об`єднаної територіальної громади Луцького району Волинської області, орієнтовний розмір земельної ділянки - 1,00 га, із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства у зв`язку з відсутність погодження Боратинської об`єднаної територіальної громади Луцького району Волинської області відповідно до пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад". (а.с.22)

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступне.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із статтею 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Частиною першою статті 3 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) встановлено, що земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Відповідно до пункту "б" частини першої статті 81 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі безоплатної передачі із земель державної і комунальної власності.

Згідно із частинами першою-третьою статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі, зокрема, одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Пунктом "б" частини першої статті 121 ЗК України передбачено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах, зокрема, для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара.

Як передбачено частиною четвертою статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Частиною сьомою статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, за результатами розгляду заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства відповідач зобов`язаний був у місячний строк прийняти одне з таких рішень: про надання дозволу або про відмову у наданні відповідного дозволу із зазначенням причин відмови.

Суд звертає увагу, що перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки є вичерпним. Водночас, вмотивована відмова має містити пояснення з вказівкою на конкретні невідповідності законам або прийнятим відповідно до них нормативно-правовим актам, генеральним планам населених пунктів та іншої містобудівної документації, схемам землеустрою і техніко-економічним обґрунтуванням використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку. При цьому чинним законодавством не передбачено право суб`єкта владних повноважень відступати від положень статті 118 ЗК України.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року у справі №813/481/17, від 18 жовтня 2018 року справі №527/43/17, від 25 лютого 2019 року у справі №347/964/17 та від 22 квітня 2019 року у справі №263/16221/17.

Як вбачається з матеріалів справи позивачем було подано заяву до ГУ Держгеокадастру у Волинській області про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,0000 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області в межах норм безоплатної приватизації. До заяви позивачем було додано: викопіювання з кадастрової карти (плану), копію паспорту, ідентифікаційного номера (а.с.9).

Отже, матеріалами справи підтверджено, що позивачем до заяви поданий необхідний перелік документів, встановлений Земельним кодексом України.

При цьому, у наказі від 24.02.2020 №3-1629/15-20-СГ відповідач жодних зауважень щодо поданих позивачем документів не зазначив.

У свою чергу, як вбачається із вищевказаного наказу відповідача від 24.02.2020 №3-1629/15-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою" відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність у зв`язку з відсутністю погодження Боратинської об`єднаної територіальної громади Луцького району Волинської області відповідно до пункту 3 розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад".

Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що ГУ Держгеокадастру у Волинській правомірно не надано позивачу відповідний дозвіл, оскільки місце розташування об`єкта (земельної ділянки, щодо якої звернувся позивач) не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, зокрема розпорядженню Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад".

Так, розпорядженням Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" передбачено Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру починаючи з 01.02.2018 забезпечити, зокрема, здійснення до передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність розпорядження землями сільськогосподарського призначення державної власності під час передачі в користування (виключно шляхом проведення аукціонів) або у власність за погодженням з об`єднаними територіальними громадами (шляхом прийняття відповідною радою рішення згідно із статтею 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні").

Разом з тим, надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є одним з етапів передачі земельної ділянки у власність громадянам, оскільки за змістом статті 118 ЗК України порядок передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає такі послідовні стадії:

1) подання громадянином клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування щодо отримання земельної ділянки у власність;

2) отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (або мотивовану відмову у його наданні);

3) після розроблення проекту землеустрою такий проект погоджується, зокрема з територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин у відповідності до приписів статті186-1 ЗК України;

4) здійснення державної реєстрації сформованої земельної ділянки у Державному земельному кадастрі;

5) подання громадянином погодженого проекту землеустрою до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність, про що, в свою чергу, такий орган у двотижневий строк, зобов`язаний прийняти відповідне рішення.

Отже, передача у власність земельної ділянки шляхом прийняття органом виконавчої влади відповідного рішення є завершальним етапом набуття земельної ділянки у власність громадянами і саме на вказаному етапі відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60-р відповідач повинен отримати погодження відповідного органу місцевого самоврядування.

Відтак, посилання відповідача на відсутність погодження Боратинської об`єднаної територіальної громади на етапі вирішення питання про надання ОСОБА_1 дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність є безпідставним.

Разом з тим, суд зазначає, що стаття 118 ЗК не містить таких підстав для надання дозволу на розроблення проекту землеустрою як необхідність врахування позиції органу місцевого самоврядування щодо відведення земельної ділянки у власність.

Суд звертає увагу, що законодавцем з прийняттям розпорядження Кабінету Міністрів України від 31.01.2018 року №60-р "Питання передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності у комунальну власність об`єднаних територіальних громад" жодних змін, у статтю 118 ЗК України, яка закріплює вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, внесено не було.

Таким чином, відсутність відповідного погодження об`єднаної територіальної громади не є підставою для відмови позивачу у затвердженні проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, оскільки відповідач відмовив у наданні зазначеного дозволу з підстав, які не передбачені законодавством, що також зазначалося у рішенні Волинського окружного адміністративного суду від 16.01.2020, яке набрало законної сили 18.02.2020, в адміністративній справі №140/3334/19 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Волинській області про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити дії.

Отже, відмова ГУ Держеокадастру у Волинській області у наданні позивачу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, видана наказом від 24.02.2020 №3-1629/15-20-СГ є протиправною та такою, що підлягає скасуванню.

Водночас, щодо вимоги позивача про зобов`язання ГУ Держгеокадастру у Волинській області надати дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства, суд зазначає наступне.

Поняття дискреційних повноважень наведене у Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2, яка прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді, відповідно до якої під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Тобто, дискреційними є повноваження суб`єкта владних повноважень обирати у конкретній ситуації між альтернативами, кожна з яких є правомірною. Прикладом таких повноважень є повноваження, які закріплені у законодавстві із застосуванням слова "може".

Разом з тим, на законодавчому рівні поняття "дискреційні повноваження" суб`єкта владних повноважень відсутнє. У судовій практиці сформовано позицію щодо поняття дискреційних повноважень, під якими необхідно розуміти такі повноваження, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибирати один з кількох варіантів конкретного правомірного рішення. Водночас, повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Тобто у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку.

З огляду на наведене, дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким.

У даній справі, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивованої відмови у його наданні, регламентовано положеннями ЗК України.

Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу - надати дозвіл або не надати (відмовити). Згідно з законом у цього органу немає вибору між декількома можливими правомірними рішеннями, тому зазначені повноваження не є дискреційними.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам та виключати подальше звернення особи до суду за захистом порушених прав.

Така правова позиція узгоджується із позицією, висловленою Верховним Судом у постановах від 22.12.2018 у справі № 804/1469/17, від 14.08.2019 у справі № 0640/4434/18, від 12.09.2019 у справі №0640/4248/18 та від 28.11.2019 року по справі №803/1067/17.

Щодо ефективності вибраного способу захисту, суд зазначає, що зобов`язання судом відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки може мати місце лише у випадку, якщо судом встановлено відсутність таких підстав для відмови у видачі дозволу, які передбачені законом, а саме: невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам прийнятих відповідно до цих законів нормативно-правових актів; невідповідність місця розташування об`єкта вимогам генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

При цьому, суд не уповноважений здійснювати перевірку наявності чи відсутності усіх названих підстав, у випадку, якщо відповідач цього не здійснив. Суд зазначає, що з оскаржуваного наказу неможливо встановити чи здійснював відповідач перевірку щодо наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу позивачу.

У свою чергу, прийняття судом рішення про зобов`язання відповідача надати дозвіл на розробку проекту землеустрою, без перевірки наявності чи відсутності усіх названих підстав для відмови у видачі дозволу, може бути необґрунтованим та призвести до видачі такого дозволу з порушенням закону, а тому у суду відсутні підстави для зобов`язання відповідача прийняти конкретне рішення.

Таким чином, з урахуванням встановлених обставин справи, наведених норм чинного законодавства України, виходячи із наданих частиною другою статті 245 КАС України повноважень, суд у даній справі дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково шляхом прийняття судом рішення про визнання протиправною та скасування відмови ГУ Держгеокадастру у Волинській області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Боратинської об`єднаної територіальної громади Луцького району Волинської області, надану наказом ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 24.02.2020 №3-1629/15-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою", та зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 06.11.2019 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства орієнтовною площею 1,00 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Щодо клопотання позивача про зобов`язання відповідача у встановлений судом строк подати звіт про виконання судового рішення, то суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до змісту статті 382 КАС України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Зобов`язання суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, і має застосовуватися у виключних випадках.

Разом з тим, слід вказати, що позивач, зазначаючи про необхідність встановлення судового контролю, не зазначає про причини такої (необхідності) чи обставини, які б беззаперечно свідчили, що рішення суду ухвалене у зазначеній справі не буде виконано відповідачем.

Приймаючи до уваги обставини даної справи, суд не вважає за необхідне зобов`язувати суб`єкта владних повноважень подавати звіт про виконання даного судового рішення.

Крім того, відповідно до вимог статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача належить стягнути судові витрати у розмірі 840, 80 грн., сплачені згідно квитанції від 26.02.2020 №0.0.1631253807.1. (а. с.8)

Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Земельного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною та скасувати відмову Головного управління Держгеокадастру у Волинській області у наданні дозволу ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтовною площею 1,00 га для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Боратинської об`єднаної територіальної громади Луцького району Волинської області, надану наказом Головного управління Держгеокадастру у Волинській області від 24.02.2020 №3-1629/15-20-СГ "Про відмову у наданні дозволу на розроблення документації із землеустрою".

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 06.11.20119 про надання дозволу на розроблення документації із землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 1,00 га, яка знаходиться за межами населених пунктів Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Волинській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 840, 80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення, з урахуванням п.3 розділу VI "Прикінцевих положень" КАС України.

Позивач: ОСОБА_1 , ідентифікаційний номер НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Волинській області, код ЄДРПОУ 39767861, адреса: 43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Винниченка, 67.

Суддя Ю.Ю. Сорока