Рішення № 89156567, 12.05.2020, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року ЛуцькСправа № 140/4828/20

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ксензюка А.Я.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» звернулося в суд з позовом до Поліської митниці Держмитслужби про визнання протиправним та скасування рішення від 26 грудня 2019 року №UA2040000/2019/000023/2 про коригування митної вартості товару «одяг», ввезення якого в Україну задекларовано товариством з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» згідно митної декларації типу ІМ40ДЕ №UA204120/2019/304478 від 18 грудня 2019 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТзОВ «Спецкомунтех» здійснює зовнішньоекономічну діяльність та на умовах Договору купівлі-продажу №11/12/2019 від 11.12.2019 придбало у компанії постачальника «CL INVESTMENTS Sp. z о.о.» (м. Люблін, Республіка Польща) одяг в асортименті (найменування, характеристика, кількість) згідно Специфікації №1 від 11.12.2019 до Договору та рахунку-фактури №1/12/2019 від 12.12.2019. Товар було ввезено в Україну та 18.12.2019 доставлено для митного оформлення на митний пост «Луцьк» Поліської митниці Держмитслужби. Митним брокером 18.12.2019 подано електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA204120/2019/304478, згідно якої задекларовано ввезення в Україну ТзОВ «Спецкомунтех» в митному режимі «імпорт» товару «Одяг» по 3 товарних позиціях загальною фактурною вартість 3 340,80 евро (87 516,41 грн). Електронним повідомленням відповідач проінформував декларанта, що подані документи містять розбіжності, зокрема в товаросупровідному документі не зазначено місце виконання продавцем своїх зобов`язань щодо доставки товару, згідно інфойсу товар зазначений як стоковий (однак не встановлено ознак зношеності), на етикетці виявлено напис «Made in Turchia» та запропонував подати додаткові документи. Декларантом таких документів не було надано у зв`язку з їх відсутністю. 26.12.2019 року відповідачем було прийнято оскаржуване рішення № UA204000/2019/000023/2. Товариство вважає, що висновки відповідача у рішенні не відповідають фактичним обставинам декларування, відповідач, неправомірно затребував у декларанта додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, завідомо знаючи про їх відсутність і неможливість виконання таких вимог, чим штучно створив умови і підстави для відмови у визнанні заявленої митної вартості, рішення не містить належного обґрунтування самостійно визначеної митої вартості. З наведених підстав просив позов задовольнити повністю.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 03 квітня 2020 року відкрито провадження у даній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

У відзиві на позовну заяву представник відповідача вказав, що позовні вимоги не підлягають до задоволення, оскільки під час опрацювання митної декларації було встановлено, що в товаросупровідному документі не зазначено місце виконання продавцем своїх зобов`язань щодо доставки товару, згідно інфойсу товар зазначений як стоковий (однак не встановлено ознак зношеності), на етикетці виявлено напис «Made in Turchia». Виявлені розбіжності підставою для сумнівів щодо достовірності відомостей про заявлену митну вартість та не підтвердження усіх числових значень складових митної вартості. Просив у задоволенні позову відмовити.

Інші заяви по суті справи до суду не надходили.

Дослідивши письмові докази, письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення, з наступних мотивів та підстав.

Судом встановлено, що 11 грудня 2019 року між ТзОВ «Спецкомунтех» та компанією «CL INVESTMENTS Sp. z о.о.» (м. Люблін, Республіка Польща) було укладено договір купівлі-продажу №11/12/2019, за умовами якого товариство придбало одяг згідно Специфікації №1 від 11 грудня 2019 року. Загальна вартість договору становить 3 340,80 евро, товар постачається на умовах DAP-кордон України згідно з правилами Інкотермс-2010, витрати по транспортуванню товару покладені на продавця. За отриманий товар позивач розрахувався повністю, що підтверджується платіжним дорученням від 12 грудня 2019 року №Р1912128759005.

18 грудня 2019 року товар було імпортовано на митну територію України та подано електронну митну декларацію типу ІМ40ДЕ №UA2204120/2019/304478, згідно якої задекларовано ввезення в Україну ТзОВ «Спецкомунтех» в митному режимі «імпорт» товару «Одяг» по 3 товарних позиціях загальною фактурною вартість 3 340,80 євро. (за основним методом - ціною договору). До декларації було додано такі документи: декларація митної вартості, договір купівлі-продажу № 11/12/2019 від 11.12.2019 року, специфікація №1 від 11.12.2019 року до Договору, рахунок-фактура №1/12/2019 від 12.12.2019 року, платіжне доручення № Р1912128759005 від 12.12.2019 року, товаро-транспортна накладна (CMR) від 16.12.2019 року, закупівельна фактура №11122019 від 11.12.2019 про сплачену продавцем вартість придбання реалізованого позивачу товару, експортна декларація країни походження товару від 17.12.2019 року №19PL301010Е1054993.

У зв`язку зі спрацюванням профілів ризику АСАУР митним органом було запропоновано декларанту подати такі документи: договір (угоду, контракт) із третіми особами пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); касові або товарні чеки, ярлики, інші документи роздрібної торгівлі, які містять відомості щодо вартості імпортованого товару; висновок про якісні та вартісні характеристики, підготовлений спеціалізованими експертними організаціями та інші додаткові документи (за бажанням).

Позивачем 26 грудня 2019 року листом було повідомлено митний орган про відсутність витребуваних митницею документів та просив прийняти рішення про коригування митної вартості без врахування 10-ти денного терміну.

Поліською митницею 26 грудня 2019 року прийнято рішення № UА204000/2019/000023/2 про коригування митної вартості товару та надіслано декларанту Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

В оскаржуваному рішенні відповідач зазначив, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору щодо товарів, які імпортуються та за рівнем визначення декларантом, у зв`язку з відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари, а також не наданням додаткових документів, витребуваних митницею.

У зв`язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, митну вартість визначено за резервним методом згідно з статтею 64 Митного кодексу України на підставі цінової інформації, наданої аналітичною групою.

Зазначене рішення слугувало підставою для видання картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товару, транспортних засобів комерційного призначення №UA204000/2019/30023. У цій же картці відмови митний орган роз`яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товару, транспортних засобів комерційного призначення: провести декларування товарів відповідно до положень статті 257 Митного кодексу України, здійснивши коригування заявленої митної вартості відповідно до Рішення про коригування митної вартості товарів від 26.12.2019 № UА204000/2019/300022/2 з урахуванням положень частини 4, 7 статті 55 Митного кодексу України.

Як вбачається з митної декларації від 27 грудня 2019 року №UA204120/2019/307587 товар було випущено у вільний обіг під гарантійні зобов`язання.

Позивач, не погоджуючись із вищезазначеним рішенням про коригування митної вартості товару звернувся до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Засади державної митної справи, в тому числі процедури митного контролю та митного оформлення товару, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митного кодексу України від 13.03.2012 року №4495-VІ.

Відповідно до вимог частини першої статті 246 Митного кодексу України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товару, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товару.

Згідно з частиною першою статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.

Частина перша статті 257 Митного кодексу України передбачає, що декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення.

Відповідно до частини шостої статті 257 Митного кодексу України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом. Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товару, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товару, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товару, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із частиною першою статті 51 Митного кодексу України митна вартість товару, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Відповідно до частини першої, другої статті 52 Митного кодексу України заявлення митної вартості товару здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товару у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості, визначений статтею 53 Митного кодексу України. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товару, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товару; 7) ліцензія, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товару, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товару та є умовою продажу оцінюваних товару; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товару, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товару на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товару, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товару здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товару за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до статті 55 Митного кодексу України, рішення про коригування заявленої митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товару як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару.

У свою чергу, прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити: 1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; 2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; 3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; 4) обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; 5) інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товару, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товару - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товару - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товару та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина друга статті 55 Митного кодексу України).

Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Зокрема, у постанові Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі №821/110/18 зазначено, що органи доходів і зборів мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товару, невідповідністю характеристик товару, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товару, порівнянням рівня заявленої митної вартості товару з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товару, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає органу доходів і зборів право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товару.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товару, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товару, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товару; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товару; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товару, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товару може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.

Відповідно до частини шостої статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товару за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Як вбачається з графи 33 оскаржуваного рішення, посадовою особою митного органу зазначено, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визнана за ціною договору у зв`язку з відсутністю у поданих до митного оформлення документах належних відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена (підлягає сплаті) за ці товари, а також не наданням додаткових документів, витребуваних митницею. Однак, суд звертає увагу, що у оскаржуваному рішенні відповідач не вказав на неправильність проведеного розрахунку митної вартості, зазначеної у митній декларації; не зазначив, які саме складові митної вартості не підтверджені документально та які саме відомості відсутні/не піддаються обчисленню у поданих декларантом документах. Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.

Крім того, враховуючи позицію Верховного суду у постановах від 12 березня 2019 року у справі № 826/2313/16 та 13 червня 2019 року у справі № 820/6315/15, суд зауважує, що вимоги частини третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 Митного кодексу України зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товару, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

У свою чергу, суд не може погодитися із діями відповідача стосовно витребування додаткових документів за митною декларацією ІМ40ДЕ №UA204120/2019/304478. Зокрема, відповідач зазначив про необхідність подання висновків про якісні та вартісні характеристики оцінюваного товару. З цього приводу суд зазначає, що в процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність висновків про якісні та вартісні характеристики товару не повинна братися митницею до уваги при контролі за митною вартістю, а відтак не може бути підставою для твердження про наявність розбіжностей у даних про митну вартість товару. Щодо вимоги відповідача надати рахунки на здійснення платежів третім особам, то дані вимоги є такими, що не можуть підтверджувати ціну товару, за яку декларант придбав товар у свого контрагента, фінансові розрахунки якого зі своїми партнерами взагалі стосуються інших правовідносин.

У оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості товару вказано, що митна вартість товару не може бути визнана у зв`язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом. Тобто, відповідач при прийнятті рішення застосував пункт 2 частини шостої статті 54 Митного кодексу України. При цьому митну вартість він визначив за другорядним методом - резервним. Його застосування передбачене статтею 64 Митного кодексу України, згідно з якою у разі якщо митна вартість товару не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товару визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ). Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товару має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товару, інших умов, що могли вплинути на ціну товару), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товару, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.

Відповідно до пункту 2.1 Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товару, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, у рішенні про коригування орган доходів і зборів поряд з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, повинен навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо; також у разі визначення митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні. Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

Таким чином, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товару, орган доходів і зборів повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товару, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товару із застосуванням резервного методу.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постанові від 08 лютого 2019 року в справі № 825/648/17 (№ К/9901/16592/18).

Разом з тим, відповідачем не вказано обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, обґрунтованого математичного розрахунку ціни товару за одиницю (із зазначенням конкретних складових цього розрахунку), визначеної митницею у спірному рішенні, а лише міститься посилання на те, що надані декларантом документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару.

При прийнятті оскаржуваного рішення відповідачем використано інформацію, надану у зв`язку зі спрацюванням ризиків АСАУР, однак жодних документів, які б підтверджували цю вартість, відповідач суду не надав. Відповідачем не наведено в оскаржуваному рішенні, яким чином системою АСАУР було визначено вартість товару у розмірі 6405,21 евро, які складові вплинули на формування саме такої вартості, не наведено жодних розрахунків, за якими було визначено таку вартість товару, що свідчить про порушення вимог статті 55 Митного кодексу України. На думку суду, сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованого товару ґрунтуються на згенерованих АСАУР відомостях, що документально не підтверджені.

За змістом пункту 5 Методичних рекомендацій щодо роботи посадових осіб органів доходів і зборів з аналізу, виявлення та оцінки ризиків при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару, які переміщуються через митний кордон України, затверджених наказом Державної фіскальної служби України від 11 вересня 2015 року №689, під час робіт з аналізу, виявлення та оцінки ризиків можуть використовуватися такі джерела інформації: спеціалізовані програмно-інформаційні комплекси Єдиної автоматизованої інформаційної системи ДФС; спеціалізовані видання, які містять інформацію про ціни, сформовані на світовому ринку; інформація, отримана від ДФС, про ціни на товари та/або сировину, матеріали, комплектуючі, які входять до складу товару; інформація, отримана від митних органів іноземних держав за результатами перевірки автентичності документів, які подавалися під час митного контролю та митного оформлення товару; інформація, отримана за результатами здійснення митного контролю, в тому числі, за результатами проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства з питань державної митної справи; інформація, отримана від державних органів, установ та організацій на запити територіальних органів та/або ДФС; цінова інформація, отримана в рамках домовленостей, укладених між ДФС та асоціаціями, спілками та іншими об`єднаннями імпортерів та виробників; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, що мають відповідні повноваження згідно із законодавством; інформація отримана з мережі Інтернет.

При цьому, слід зазначити, що спрацювання системи управління ризиками є лише рекомендацією посадовій особі митного органу більш детально проаналізувати умови зовнішньоекономічної операції, та не може бути безумовною підставою для відмови в оформленні товару за самостійно заявленою декларантом митною вартістю товару. Різниця між вартістю товару, задекларованого особою та вартістю схожих товару, що розмитнювались цією особою чи іншими особами у попередніх періодах також не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не є підставою для автоматичного збільшення митної вартості товару до показників автоматизованої системи аналізу та управління ризиками.

Суд зазначає, що відповідно до частини четвертої статті 57 Митного кодексу України застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статтей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

В той же час, доказів того, що відповідач провів необхідні консультації у належний спосіб, матеріали справи не містять. Саме лише посилання на проведення консультацій не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.

Суд звертає увагу, що в адміністративних процедурах із митного контролю та митного оформлення митний орган повинен обґрунтувати (довести) законність свого рішення; відповідно рішення митного органу не може ґрунтуватися на припущеннях, на сумнівах про повноту і достовірність відомостей про заявлену митну вартість товару; висновки цього органу повинні ґрунтуватися на достовірних і вичерпних доказах.

Відповідно до частини третьої статті 318 Митного кодексу України митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Ця норма також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15.02.2011 року № 3018-VI «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила: на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товару, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності та інших.

Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товару, у тому числі невірно визначено митну вартість товару, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Також суд зазначає, що Верховний Суд в постанові від 08 жовтня 2019 року у справі №803/776/17 вказав, що декларант не зобов`язаний (звільнений від обов`язку) доводити правильність заявленої ним митної вартості: його твердження про розмір митної вартості вважається правомірним, поки протилежне не буде доведено контролюючим органом.

З урахуванням зазначеного, суд дійшов до висновку, що митний орган не навів доказів того, що документи, подані декларантом, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації. Митним органом не було надано жодного документа, який би підтвердив митну вартість товару, визначену відповідачем за резервним методом.

Таким чином, рішення відповідача від 26 грудня 2019 року № UA204000/2019/000023/2 прийняте всупереч нормам чинного законодавства, а тому його слід визнати протиправним та скасувати, а позов задовольнити.

Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби на користь позивача слід стягнути судовий збір в сумі 2102,00 грн., сплачений відповідно до платіжного доручення №944 від 27 березня 2020 року.

Керуючись статтями 139, 243-246, 250, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Поліської митниці Держмитслужби від 26 грудня 2019 року № UA204000/2019/000023/2 про коригування митної вартості товару.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Поліської митниці Держмитслужби (33028, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Соборна, 104, ідентифікаційний код 43350097) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Спецкомунтех» (43005, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Карпенка-Карого, 10, ідентифікаційний код 41898871) понесених витрат по сплаті судового збору у розмірі 2 102,00 грн. (дві тисячі сто дві грн. 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, з врахуванням вимог пункту 3 розділу VI «Прикінцеві положення» Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.Я. Ксензюк