Рішення № 89156362, 12.05.2020, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2020 року м. Черкаси справа № 925/336/20

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Грачова В.М., при секретарі судового засідання Нестеренко А.М., без участі представників сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні суду в м. Черкаси, справу за позовом Белуха Консалтинг Лімітед (BIELUKHA Consulting Limited) до товариства з обмеженою відповідальністю "Разек А5 Україна" про стягнення 337767,42 євро,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Белуха Консалтинг Лімітед (BIELUKHA Consulting Limited) звернувся в господарський суд Черкаської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Разек А5 Україна" (далі - відповідач) про стягнення, на підставі договору надання послуг від 01.07.2017 року, 884,67 євро 3% річних, 65935,80 євро 24% річних, 102196,95 євро пені, 168750,00 євро штрафу, що разом становить 337767,42 євро, та відшкодування судових витрат.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов`язання з оплати наданих позивачем консультативних послуг за договором від 01.07.2017 року, у зв`язку з чим позивачем нараховані та застосовані штрафні санкції у виді пені і штрафу та відсотки річних як відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 27.03.2020 року позовну заяву прийнято до розгляду, по ній відкрито провадження у справі № 925/336/20, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 07.05.2020 року. призначено на 14.04.2020 року.

Позивач - Белуха Консалтинг Лімітед (BIELUKHA Consulting Limited), зареєстрований та здійснює діяльність у Республіці Кіпр, є іноземним суб`єктом господарської діяльності, тому при розгляді питання про відкриття провадження у справі були враховані положення Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та Закону України "Про міжнародне приватне право".

Відповідач в особі свого представника подав суду 23.04.2020 року відзив на позовну заяву (вх. № 6238/20, а.с. 53-56), в якому визнав позовні вимоги в повному обсязі, просив прийняти у підготовчому засіданні рішення по суті заявлених позовних вимог.

Позивач в особі свого представника подав суду 24.04.2020 року клопотання та документи на виконання вимог ухвали суду від 27.03.2020 року (вх. № 6290/20, а.с. 75),

Сторони явку своїх представників у судове засідання не забезпечили, хоч про місце, дату і час судового розгляду справи були повідомлені належним чином.

Частиною 1 ст. 202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 3 статті 202 ГПК України, суд розглядає справу за відсутності учасника справи або його представника, якщо їх було належним чином повідомлено про судове засідання, у разі, зокрема, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки, повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

Враховуючи, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, суд, відповідно до ст. 202 ГПК України, визнав за можливе розглянути справу у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.

Згідно з ч.ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України, судом підписано рішення без його проголошення, датою ухвалення рішення є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши наявні в справі письмові докази та оцінивши їх у сукупності, суд позов задовольняє повністю з наступних підстав.

01.07.2017 року між позивачем - Белуха Консалтинг Лімітед (BIELUKHA Consulting Limited) (Кіпр), як виконавцем, та відповідачем - товариством з обмеженою відповідальністю "Разек А5 Україна" (Україна), як замовником, укладено договір про надання послуг (далі - Договір, а.с. 6-11), за умовами п. 1.1. якого в порядку та на умовах, визначених договором, виконавець зобов`язується надавати замовнику консультативні послуги (далі - «послуги») у відповідності з даним договором, а замовник зобов`язується прийняти ці послуги та оплатити їх в строки та на умовах передбачених договором.

Сторони погодили усі істотні умови даного договору, зокрема, домовилися про таке:

п. 1.2. - замовник доручає виконавцю, а останній приймає на себе зобов`язання надати замовнику послугу з консультації і сприяння у фінансових питаннях та бюджету замовника в рамках групи;

п. 1.5. - послуги можуть надаватись виконавцем замовнику, як в усній так і в письмовій формі;

п. 2.2. - за надання передбачених договором послуг замовник протягом строку дії договору сплачує виконавцю щомісячно винагороду в сумі 27000 євро;

п. 2.3. - оплата здійснюється замовником шляхом банківського електронного переказу на рахунок виконавця протягом 30 календарних днів після отримання рахунка з актом приймання-передачі послуги (далі-Акт), форма якого передбачена додатком № 1 до договору;

п. 2.4. - всі розрахунки в межах договору будуть проводитись у валюті, вказаній в рахунку. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Всі витрати пов`язані із здійсненням платежів по договору (банківські комісії та інше) несе замовник;

розділом 4 - приймання-передача послуг сторонами відбувається шляхом підписання актів по формі, встановленій в Додатку № 1 до договору із зазначенням: опису наданої послуги; періоду, протягом якого були надані послуги; вартості послуг, які підлягають оплаті замовником;

п. 7.1. - даний договір і відносини сторін регулюються законодавством України;

п. 9.1. - даний договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами;

п. 9.2. - строк дії договору складає 2 роки з дати його підписання;

п. 9.3. - якщо строк дії договору, визначений у п. 9.2. закінчився, а а сторони не розірвали даний договір шляхом направлення іншій стороні письмового повідомлення не пізніше за 1 місяць до закінчення відповідного річного періоду, то даний договір автоматично продовжується на строк визначений п.9.2.;

Договір підписаний представниками сторін, їх підписи посвідчені печатками юридичних осіб, яких вони представляють.

Із актів приймання-передачі послуг від 24.07.2017 року, 06.09.2017 року, 06.10.2017 року, 06.11.2017 року, 06.12.2017 року, 01.01.2018 року, 05.02.2018 року, 06.03.2018 року, 04.05.2018 року, 08.05.2018 року, 05.06.2018 року, 06.07.2018 року, за Договором, які є додатками № 1 до Договору (а.с. 12-23) , підписані обома сторонами вбачається, що виконавцем надано послуги з контролю фінансових питань, управління звітністю замовника в рамка Групи у період з 01.07.2017 року по 30.06.2018 року на суму 27000 євро кожен і замовник претензій до об`єму, якості наданих послуг не має.

До Договору сторони погодили додаткову угоду № 1 від 30.07.2018 року, якою сторони, зокрема викладали у новій редакції умови п. 2.2 Договору, щодо розміру щомісячної винагороди, яка становить 25500 євро (а.с. 24).

До Договору сторони погодили додаткову угоду № 2 від 01.08.2018 року (а.с. 25), якою сторони доповнили розділ 8 Договору наступними пунктами:

п. 8.3. - у випадку порушення замовником виконання своїх грошових зобов`язань перед виконавцем в строки визначені в п.2.3. Договору, замовник сплачує виконавцю 24 % річних від суми прострочення протягом всього строку прострочення, як захід відповідальності передбачений в. ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України;

п. 8.4. - у випадку прострочення замовником проведення оплати наданих послуг виконавцю, замовник сплачує пеню в розмірі 0,093 % від суми прострочення за кожен день прострочення платежу. Нарахування пені здійснюється протягом трьох років починаючи від дня, коли зобов`язання мало бути виконано;

п. 8.5. - за порушення умов закріплених п.п.2.2.-2.3. Договору щодо суми оплати вартості послуг та строків проведення такої оплати замовник сплачує виконавцю одноразово штраф в розмірі 50% від вартості послуги, визначеної в п.2.2. Договору за кожний факт такого порушення. Право на нарахування штрафу виникає у виконавця на наступний день після спливу строку на оплату наданих послуг, якщо станом на 31-й день після настання факту визначеного п.2.3. Договору замовник не провів в повному обсязі оплати послуг. Нарахування штрафу здійснюється протягом трьох років починаючи від дня, коли зобов`язання мало бути виконане;

п. 8.6. - у випадку невиконання чи неналежного виконання виконавцем обов`язку визначеного п. 5.4.2. Договору, внаслідок яких замовнику були нанесені збитки, виконавець зобов`язаний відшкодувати завдані збитки в повному обсязі та сплатити одноразово штраф у розмірі 30% від вартості послуги, визначеної в п.2.2. Договору по кожному факту такого порушення;

п. 8.7. - позовна давність щодо нарахування штрафних санкцій (штрафу та пені) згідно даного Договору встановлюється строком на три роки починаючи від дати з якої виникає право на нарахування штрафних санкцій.

Із актів приймання-передачі послуг від 08.08.2018 року, 11.09.2018 року, 05.10.2018 року, 07.11.2018 року, 05.12.2018 року за Договором, які є додатками № 1 до Договору (а.с. 26-30), підписані обома сторонами вбачається, що виконавцем надано послуги з контролю фінансових питань, управління звітністю замовника в рамка Групи у період з 01.07.2018 року по 30.11.2018 року на суму 25500 євро кожен і замовник претензій до об`єму, якості наданих послуг не має.

До Договору сторони погодили додаткову угоду № 3 від 26.12.2018 року, якою сторони, зокрема викладали у новій редакції умови п. 2.2 Договору, щодо розміру щомісячної винагороди, яка становить 30000 євро (а.с. 31).

Із актів приймання-передачі послуг від 17.01.2019 року, 04.02.2019 року, 06.03.2019 року, 09.04.2019 року, 07.05.2019, 10.06.2019, 08.07.2019, 02.08.2019 року за Договором, які є додатками № 1 до Договору (а.с. 32-39), підписані обома сторонами вбачається, що виконавцем надано послуги з контролю фінансових питань, управління звітністю замовника в рамка Групи у період з 01.12.2018 року по 31.07.2019 року на суму 30000 євро кожен і замовник претензій до об`єму, якості наданих послуг не має.

У зв`язку з нездійсненням відповідачем у встановлений Договором строк оплати за надання позивачем послуг, 28.01.2020 року позивач поштою направив відповідачу претензію на суму 681295,71 євро (а.с. 40). Претензія позивача відповідачем залишена без відповіді і виконання.

Відповідач надані позивачем послуги своєчасно та в повному обсязі не оплатив, що стало підставою для звернення останнього із даним позовом до суду про стягнення 884,67 євро 3% річних, 65935,80 євро 24% річних, 102196,95 євро пені, 168750,00 євро штрафу.

Таким чином, спірні правовідносини сторін виникли із договору про надання послуг від 01.07.2017 року, вимоги позивача витікають із суті прав та обов`язків сторін за цим договором.

Спірні правовідносини сторін за правовою природою віднесені до договірних зобов`язань послуг, загальні положення про послуги визначені главою 63, загальні положення про правочини визначені розділом IV книги 1 ЦК України, про зобов`язання і договір - розділами І і ІІ книги 5 ЦК України, главами 19, 20 ГК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України, правові наслідки порушення зобов`язання, відповідальність за порушення зобов`язання - главою 51 ЦК України, розділом V ГК України.

Статтею 3 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У відповідності з ч. 1 статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903, ч. 1 ст. 905 ЦК України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором; якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором; строк договору про надання послуг встановлюється за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п.п. 2.2., 2.3. Договору сторони погодили, що за надання передбачених договором послуг замовник протягом строку дії договору сплачує виконавцю щомісячно винагороду в сумі 27000 євро, а з урахуванням додаткових угод №№ 1, 2 від 30.07.2018 року та від 26.12.2018 року відповідно 25500 євро, та 30000 євро, оплата здійснюється замовником шляхом банківського електронного переказу на рахунок виконавця протягом 30 календарних днів після отримання рахунка з актом приймання-передачі послуги (далі-Акт), форма якого передбачена додатком № 1 до Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав свій обов`язок за договором про надання послуг від 01.07.2017 року, надав послуги на загальну суму 687000 євро, факт надання послуг позивачем підтверджено поданими доказами, відповідачем підтверджено, у зв`язку з простроченням відповідачем грошового зобов`язання з оплати наданих послуг, позивач нарахував за період прострочення з 23.08.2017 року по 19.02.2020 року - 884,67 євро 3% річних, за період прострочення з 11.10.2018 року по 19.02.2020 року - 65935,80 євро 24% річних, за період прострочення з 11.10.2018 року по 19.02.2020 року - 102196,95 євро 0,093% пені, 168750,00 євро штрафу.

За змістом норм ч. 1 ст. 598, ч. 1 ст. 599, ч.ч. 1-3 ст. 632 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином. Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

У п. 2.4. Договору сторони погодили, що всі розрахунки в межах договору будуть проводитись у валюті, вказаній в рахунку. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця. Всі витрати пов`язані із здійсненням платежів по договору (банківські комісії та інше) несе замовник;

Згідно з висновками Верховного Суду України, викладеними в постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 8 лютого 2017 р. у справі N 6-1905цс16, іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. ч. 1, 2 ст. 192 ЦК України). Про такі випадки йдеться у ст. ст. 193, 524 та 533 ЦК України, Законі України від 16 квітня 1991 року N 959-XII "Про зовнішньоекономічну діяльність", Декреті Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", Законі України від 23 вересня 1994 р. N 185/94-ВР "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті". За змістом ч. ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане в гривнях. Якщо в зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом. Якщо у договорі передбачено інший порядок, суду слід з`ясувати сутність такого визначення.

За змістом пунктів п.п. 8.3.-8.5. Договору, з урахуванням умов додаткової угоди № 2 від 01.08.2018 року, замовник за порушення виконання своїх грошових зобов`язань перед виконавцем в строки визначені в п.2.3. Договору, сплачує виконавцю 24 % річних від суми прострочення протягом всього строку прострочення, як захід відповідальності передбачений в. ч.2 ст. 625 Цивільного кодексу України; пеню в розмірі 0,093 % від суми прострочення за кожен день прострочення платежу; штраф в розмірі 50% від вартості послуги, визначеної в п.2.2. Договору за кожний факт такого порушення. Нарахування штрафу здійснюється протягом трьох років починаючи від дня, коли зобов`язання мало бути виконане.

Також, згідно п. 8.7. Договору, сторони домовилися про те, що позовна давність щодо нарахування штрафних санкцій (штрафу та пені) згідно даного Договору встановлюється строком на три роки починаючи від дати з якої виникає право на нарахування штрафних санкцій.

Частина 3 ст. 198 Господарського кодексу України визначає, що відсотки за грошовими зобов`язаннями учасників господарських відносин застосовуються у випадках, розмірах та порядку, визначених законом або договором.

Відповідно до ст. 610, ч. 1 ст. 611, ч. 1 ст. 612 ЦК України: порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання; у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки, відшкодування збитків; боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Виконання зобов`язання, згідно з ч. 1 ст. 546 ЦК України, може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).

Розрахунок спірних сум 24 % річних, пені та штрафу відповідає умовам Договору та фактичним обставинам справи, їх розрахунок методологічно і арифметично проведено правильно, у відповідності з викладеними обставини справи, з дотриманням наведених норм законодавства і умови договору, тому вимогу позивача про стягнення 65935,80 євро 24% річних, 102196,95 євро 0,093% пені, 168750,00 євро штрафу суд вважає обґрунтованою і такою, що підлягає задоволенню.

Також позивач заявив вимогу про стягнення 884,67 євро 3% річних за період прострочення з 23.08.2017 року по 19.02.2020 року.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом норми ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно статей 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов`язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Вимога позивача про стягнення спірної суми 3% річних відповідає ч. 2 ст. 625 ЦК України, її розрахунок методологічно і арифметично проведено правильно. Відтак позовну вимогу і в цій частині суд визнає обґрунтованою, доказаною і такою, що також підлягає задоволенню повністю.

Нормами Господарського процесуального кодексу України, зокрема, встановлено, що:

учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (ч. 1 ст. 43);

кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (ч.ч. 1, 3 ст. 74);

належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76);

обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77);

достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ч. 1 ст. 78);

достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ч.ч. 1, 2 ст. 79);

учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду (ч. 1 ст. 80);

суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч.ч. 1, 2 ст. 86).

Згідно з ч.ч. 1, 3 ст. 13, ч. 1 ст. 14 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. ч. 4, 5 ст. 191 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Відтак, з огляду на встановлені обставини справи та викладені норми законодавства, суд приймає визнання позову відповідачем, у зв`язку з чим, позовні вимоги щодо стягнення 337767,42 євро, а саме: 884,67 євро 3% річних, 65935,80 євро 24% річних, 102196,95 євро 0,093% пені, 168750,00 євро штрафу у зв`язку з порушенням відповідачем строків та порядку оплати наданих послуг за договором від 01.07.2017 року задовольняє у повному обсязі.

На підставі статті 129 ГПК України, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати - сплачений судовий збір у розмірі 147 071 грн. 15 коп.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236-240, 256 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Разек А5 Україна", код ЄДРПОУ 34349966, місцезнаходження: 18028, м. Черкаси, просп. Хіміків, 74 на користь Белуха Консалтинг Лімітед (BIELUKHA Consulting Limited), реєстраційний номер 348569, місцезнаходження: код 1070, Кіпр, Нікосія, Роману, 2, Тлаіс Тауер, оф. 101 - 884,67 євро 3% річних, 65935,80 євро 24% річних, 102196,95 євро 0,093% пені, 168750,00 євро штрафу, 147 071 грн. 15 коп. судових витрат.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду через господарський суд Черкаської області протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 12.05.2020 року.

Суддя В.М. Грачов