Рішення № 89153383, 08.05.2020, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2020 р. Справа № 480/1303/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Соп`яненка О.В.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання рпотиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом, мотивуючи вимоги тим, що подав до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області заяву про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області за межами населеного пункту. Наказом від 03.01.2020 відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Підставою вказано що земельна ділянка була надана рішенням Московськобобрицької сільської ради №10 від 28.03.1996 у користування громадянам для ведення особистого підсобного господарсва. Вважає відмову протиправною. Вичерпний перелік підстав для відмови в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою наведений у ч. 7 ст. 118 Земельного кодексу України, при цьому в листі Головного управління Держгеокадастру у Сумській області не вказано жодної з них. Таким чином, підстави для відмови в надані дозволу на розроблення проекту землеустрою відсутні. Просить визнати протиправним та скасувати наказ, зобов`язати відповідача надати такий дозвіл.

Відповідач позов не визнав, у наданому суду відзиві на позовну заяву зазначив, що бажана до відведення земельна ділянка накладається на масив, який рішенням Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області №10 від 28.03.1996 наданий у користування громадянам для ведення особистого підсобного господарства. Відповідно до ч. 5 ст. 116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні громадянпередаються у власність чи користування після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом. Не погоджується із позовною вимогою про зобов`язання надати позивачу дозвіл на розроблення проекту землеустрою, оскільки питання надання таких дозволів є виключною компетенцією органів Держгеокадастру. Просить відмовити в задоволенні позову.

Вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню. Судом встановлено, що у квітні 2019 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, яка розташована на території Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області за межами населеного пункту (а.с. 6).

На виконання рішення Сумського окружного адміністративного суду від 19.09.2019 по справі №480/2884/19 відповідач повторно розглянув подану заяву.

Наказом від 03.01.2020№ 18-418/16-20-СГ відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою. Повідомив, що рішенням Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області 28.03.1996 земельна ділянка була надана у користування громадянам для ведення особистого селянського господарства. Посилаючись на ч. 5 ст. 116 ЗК України зазначив, передача земельних ділянок, які перебувають у користуванні фізичних або юридичних осіб у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади відбувається лише після припинення права власності чи користування в порядку, встановленому законом.

Суд не погоджується з таким рішенням відповідача та вважає відмову необґрунтованою.

Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами визначений статтею 118 Земельного кодексу України. Відповідно до ч.ч. 6, 7 ст. 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). Верховній Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею. Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об`єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

З наведених норм вбачається, що проект землеустрою розробляється на підставі дозволу органу, до компетенції якого входить питання про передачу земельних ділянок громадянам. Відповідач відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою у зв`язку з тим, що земельна ділянка перебуває у користуванні інших осіб.

Ухвалою суду про відкриття провадження у даній справі відповідача було зобов`язано надати докази, які підтверджують право користування інших осіб на земельну ділянку, зокрема: відомості про особу або осіб, у користування якої (яких) знаходиться земельна ділянка, копію розпорядчого акту про надання у користування земельної ділянки та за наявності - відомості про реєстрацію у встановленому порядку права користування.

На виконання ухвали суду відповідачем надано лише копію рішення виконавчого комітету Московськобобрицької сільської ради народних депутатів Лебединського району Сумської області №10 від 28.08.1996 "Про надання земельних ділянок для ведення особистого підсобного господарства". З копії рішення вбачається, що ним на надано у користування земельні ділянки 204 особам (а.с. 24-26). Відповідачем не надано доказів, що вказаним рішенням надано у користування громадянам саме та земельна ділянка, яка зазначена позивачем у поданій заяві. Також не вказано конкретних осіб, у користування яких передана бажана позивачем земельна ділянка.

Відповідно до ч. 2 ст. 76 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Всупереч вимог наведеної норми відповідач не довів доказами твердження, що земельна ділянка, зазначена позивачем у заяві про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, перебуває у користуванні інших осіб на підставі рішення сільської ради від 28.03.1996, як було зазначено у оскаржуваному наказі. За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідач відмовив у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою з підстав, не передбачених законом.

Разом з відзивом відповідачем надано копію інформаційної довідки від 17.07.2019 №992/406-19. Згідно довідки земельні ділянки, бажане місце розташування яких зазначено, зокрема, у поданій позивачем заяві, знаходяться у постійному користуванні ОСОБА_2 . Суд визнає такий доказ як неналежний, оскільки він не містить інформації щодо предмета доказування. Як вбачається з копії інформаційної довідки, вона стосується земельної ділянки за заявою позивача від 15.07.2019, місце розташування земельної ділянки - поряд з ділянками з кадастровим номером 5922980800:06:004:0207 (а.с. 22,23).

Земельна ділянка, яка є предметом дослідження у даній справі, знаходиться у іншому кадастровому кварталі та зазначена позивачем у іншій заяві - від 05.04.2019 №Р-5329/0/94-19. Місце розташування такої земельної ділянки - поряд з ділянкою з кадастровим номером 5922986900:05:003:0881 (а.с. 31,32).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ виданий відповідачем неправомірно. А тому він підлягає скасуванню.

З приводу твердження відповідача про неможливість судового втручання у його дискреційні повноваження суд зазначає таке.

Дискреційне повноваження може полягати у виборі діяти, чи не діяти, а якщо діяти, то у виборі варіанту рішення чи дії серед варіантів, що прямо або опосередковано закріплені у законі. Важливою ознакою такого вибору є те, що він здійснюється без необхідності узгодження варіанту вибору будь-ким. У справі, що розглядається, повноваження щодо надання дозволу на розробку проекту землеустрою чи надання мотивовано відмови у його наданні, регламентовано частиною 6 статті 118 ЗК України. Умови, за яких орган відмовляє у наданні дозволу, визначені законом. Якщо такі умови відсутні, орган повинен надати дозвіл. Ці повноваження та порядок їх реалізації передбачають лише один вид правомірної поведінки відповідного органу, а тому не є дискреційними.

Враховуючи, що відповідач без законних на те підстав відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, суд вважає необхідним зобов`язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою.

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241- 246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Сумській області про визнання протиправним та скасування наказу, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держгеокадастру у Сумській області від 03.01.2020 №18-418/16-20-СГ про відмову у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області за межами населеного пункту.

Зобов`язати Головне управління Держгеокадастру у Сумській області (код ЄДРПОУ 39465885) надати ОСОБА_1 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність орієнтовною площею 2,0 га для ведення особистого селянського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення на території Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області за межами населеного пункту за заявою №Р-5329/0/94 від 05.04.2019.

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Відповідно до п. 3 розділу VI “Прикінцеві положення” Кодексу адміністративного судочинства України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки визначені, зокрема, статтею 295 цього кодексу продовжуються на строк дії такого карантину.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Соп`яненко