Ухвала суду № 89152317, 05.05.2020, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/15043/20-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 травня 2020 року слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва Шапутько С.В.,

за участю секретаря Янкового Д. В.

власника майна ОСОБА_1

представника власника майна Свєтлічного І. В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві клопотання адвоката Свєтлічного Ігоря Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42017100000001297, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляд слідчому судді Печерського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката Свєтлічного І.В. в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна в кримінальному провадженні № 42017100000001297.

Обґрунтовуючи вищезазначене клопотання, заявник вказав наступне.

06 грудня 2019 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва було накладено арешт на майно, що вилучене в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , а саме: мобільний телефон «Iphone» рожевого кольору, модель - А 1687; мобільний телефон «Samsung» GT-E1209R; печатка ТОВ «Інтергеоном» (ЄДРПОУ 42447221); чорнові записи, копії актів приймання-передачі, фінансові звіти, рахунки-фактури, акти здачі-прийняття робіт на 24 арк.; мобільний телефон «Iphone X» (IMEI НОМЕР_1 ). Окрім цього, накладено арешт на майно, що вилучено в ході обшуку за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: блокнот із чорновими записами.

Заявник зазначив, що з часу вилучення майна, 24.09.2019, сплинуло більше шести місяців, однак результати експертизи, що арештоване майно підпадає під ознаки ч. 2 ст. 167 КПК України, відсутні. Крім того, заявник вказав, що в даному кримінальному провадженні ОСОБА_1 не оголошено підозру у вчиненні кримінального правопорушення.

Заявник наголосив на тому, що 24.09.2019 відбувся обшук, однак арешт на вилучене майно було накладено лише 06.12.2019, що свідчить про сумнівність мети арешту та про недотримання вимог абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України.

Водночас зазначив, що довготриваючий арешт вказаного майна порушує право ОСОБА_1 володіти, користуватися і розпоряджатися її власністю.

У судовому засіданні заявник підтримав клопотання про скасування арешту майна та просив його задовольнити з підстав, викладених у ньому. Крім того, заявник зазначив, що згідно з відповіді на запит, прокурори, які раніше були процесуальними керівниками у вказаному кримінальному провадженні, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , звільнені на підставі п. 9 ч. 1 ст. 51 Закону України «Про прокуратури», що на думку заявника ставить під сумнів законність проведення обшуку.

Власник майна в судовому засіданні підтримав позицію свого представника.

Прокурор в судове засідання не з`явився. Про час, місце та дату судового засідання був повідомлений належним чином. Водночас подав заяву, в якій просив перенести судове засідання на іншу дату.

З урахуванням принципу диспозитивності кримінального провадження, положень ст. 174 КПК України, слідчий суддя вважає можливим розглянути клопотання у відсутність прокурора.

Слідчий суддя, вислухавши позицію представника власника майна, власника майна, ознайомившись із матеріалами справи, дійшов наступного висновку.

Як вбачається з матеріалів клопотання, слідчими центрального апарату Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42017100000001297 від 17.10.2017 за фактом умисного ухилення від сплати податків в особливо великих розмірах підприємствами-експортерами та зловживання службовим становищем службовими особами ДФС України та сприяння окремим суб`єктам господарювання в ухиленні від сплати податків в особливо великих розмірах, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 212, ч. 2 ст. 364, ч. 5 ст. 191 КК України.

В рамках вказаного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.12.2019 накладено арешт на речі та документи, що були вилучені 24.09.2019 у ході обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем проживання ОСОБА_1 , та за адресою: АДРЕСА_2 /а. м. 4-9/ .

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 174 КПК України арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

З огляду на наведену норму закону в даному випадку обов`язок доказування того, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, покладено на особу, що звернулась із клопотанням про скасування арешту.

Як вбачається з ухвали слідчого судді від 06.12.2019, накладаючи арешт на майно, слідчий суддя виходив з доведеності того, що вилучене майно відповідає критеріям речових доказів у кримінальному провадженні. Так, зазначив, що вказане майно має відношення до кримінального провадження і, таким чином, може бути використане як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому слідчий суддя вважав за доцільне, для ефективного розслідування з метою збереження речових доказів, накласти арешт на вказане майно.

Таких висновків слідчого судді представником власника майна жодним чином не спростовано, доказів необґрунтованості накладення арешту не надано.

Ухвала про арешт майна була предметом контролю з боку суду апеляційної інстанції, який перевірив обґрунтованість накладення арешту та законність ухвали, залишивши її без змін.

Позиція заявника щодо порушення прокурором вимог абзацу 2 ч. 5 ст. 171 КПК України не знайшла свого підтвердження, оскільки з тексту ухвали слідчого судді, якою накладено арешт на майно, вбачається, що прокурор звернувся із клопотанням про арешт майна 26.09.2019, тобто у строк, передбачений абз. 2 ч. 5 ст. 171 КПК України.

Посилання заявника на накладення арешту на майно особи, яка не є підозрюваною, не свідчить про необґрунтованість арешту з огляду на мету його накладення, оскільки арешт з метою забезпечення збереження речових доказів може бути накладено на майно-будь-якої особи, якщо таке майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України.

Крім того, посилання заявника на те, що прокурори ОСОБА_2 та ОСОБА_3. на час розгляду клопотання звільнені з органів прокуратури, не свідчить про необґрунтованість арешту майна, накладеного ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 06.12.2019.

Будь-яких доказів того, що існують обставини, за яких підстави для застосування арешту відпали, заявником не надано.

Отже, в силу принципу змагальності сторін, заявником не доведено, що арешт накладено необґрунтовано або в його застосуванні відпала потреба, а тому клопотання слід залишити без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170-174, 309, 392 КПК України, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні клопотання адвоката Свєтлічного Ігоря Валерійовича в інтересах ОСОБА_1 про скасування арешту майна у кримінальному провадженні № 42017100000001297 - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя С. В. Шапутько