Ухвала суду № 89151467, 08.05.2020, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/1990/20

Провадження № 1-кп/727/168/20

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2020 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі колегії

Головуючого, судді Слободян Г.М.

Суддів Кодрян Л.І., Семенко О.В.

за участю:

секретар судового засідання Ільчука М.В.

учасників судового провадження:

прокурора Сілічевої А.

потерплого ОСОБА_1

захисника Морозової О.В. в інтересах обвинуваченої

обвинуваченої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Чернівці клопотання про продовження застосованого відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, В С Т А Н О В И В:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Чернівці на розгляді перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017260000000278 від 26.04.2017 року, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обвинуваченої за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України, який було передано на розгляд колегії суддів, в порядку визначеному ст. 35 КПК України.

В судовому засіданні прокурором прокуратури Чернівецької області Сілічевою А. заявлено клопотання про продовження ОСОБА_2 обвинуваченої, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст. 185 КК України, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. Мотивує клопотання тим, що органом досудового розслідування встановлено, що в період часу з 17.08.2016 року по 18.10.2016 року ОСОБА_2 та члени організованої злочинної групи, матеріали відносно яких виділено в окреме кримінальне провадження, на території Шевченківського та Першотравневого районів м. Чернівці, шляхом підбору ключів, проникали до квартир громадян та заволодівали їх майном, всього на загальну суму 1 005 515,66 грн.

Зазначають в клопотанні, що 19.12.2016 ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України. 0.12.2016р. слідчим суддею Шевченківського районного суду м. Чернівці стосовно ОСОБА_2 було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 60 000 грн.

22.12.2016р. підозрювану ОСОБА_2 було звільнено з-під варти на підставі внесення застави в сумі 60 000 грн. та покладено ряд обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України. 24.02.2017 р. ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, ч.4 ст. 185 КК України.

14.04.2017р. було повідомлено про підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України та 24.04.2017 року ОСОБА_2 оголошено в розшук.

Посилається в клопотанні на те, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбачених ч. 5 ст. 185 КК України, які відповідно, відноситься до категорії злочинів відноситься до особливо тяжких.

В обґрунтування застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_2 прокурор покладає наявність на даній стадії процесу ризиків, а саме ризику переховування обвинуваченої від суду. Даний ризик є дієвим оскільки під час досудового розслідування справи мало місце переховування ОСОБА_2 від слідства, останню було оголошено в розшук; ризик незаконного впливу на потерпілих і свідків у кримінальному провадженні. Даний ризик обумовлюється тим, що потерпілі і свідки в судовому засіданні безпосередньо допитані не були та ризик вчинення обвинуваченою будучи на волі, нових злочинів. Просять, клопотання задовольнити в повному обсязі.

Заслухавши доводи клопотання прокурора, думку потерпілого ОСОБА_3 , який підтримав клопотання прокурора; думку обвинуваченої ОСОБА_2 , яка заперечувала проти заявленого клопотання; в її інтересах захисника Морозової О., яка просила відмовити в задоволенні клопотання та застосувати до її підзахисної інший запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою, колегія суддів зважає на наступне.

Запобіжні заходи, затримання у кримінальному провадженні застосовуються (продовжуються) з метою та за наявності підстав, визначених ст. 177 КПК України. У відповідності до ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження. Заходами забезпечення кримінального провадження є, крім інших, і запобіжні заходи. Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є одним з видів запобіжних заходів.

Судом, за матеріалами справи, встановлено, що 19.12.2016року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України.

20.12.2016р. Шевченківським районним судом м. Чернівці стосовно підозрюваної ОСОБА_2 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з можливістю внесення застави в розмірі 60 000 грн. 22.12.2016р. підозрювану ОСОБА_2 звільнено з-під варти на підставі внесення застави в сумі 60 000 грн. та покладено ряд обов`язків, передбачених ч.5 ст. 194 КПК України. 24.02.2017 р. ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3, ч.4 ст. 185 КК України. 14.04.2017р. було повідомлено про підозру ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України та 24.04.2017 року ОСОБА_2 оголошено в розшук.

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Чернівці від 01.02. 2020 року змінити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше застосований запобіжний захід у вигляді застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Відповідно до ухвали суду від 13.03. 2020 року справу вищенаведену призначено до судового розгляду та застосовано до обвинуваченої ОСОБА_2 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, терміном дії до 12 травня 2020 року.

Відповідно до ч. 3 ст. 331 КПК України суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання під вартою обвинуваченого, якщо судове засідання не було завершене до його спливу.

Оскільки строк тримання під вартою обвинуваченої ОСОБА_2 закінчується 12 травня 2020 року, по справі триває судовий розгляд в стадії допиту потерпілих, тому колегія суддів повинна вирішити питання щодо продовження запобіжного заходу - тримання під вартою відносно обвинуваченої.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Згідно положень ст. 129 Конституції України проголошено, що однією з основних засад судочинства є законність.

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше, як за вмотивованим рішенням суду, і тільки на підставах та в порядку, встановлених законом. Тримання особи під вартою може бути застосовано лише як тимчасовий запобіжний захід у разі нагальної необхідності запобігти злочинові чи припинити його.

Підставою застосування (продовження) запобіжного заходу згідно з ч. 2 ст. 177 КПК є наявність обґрунтованої підозри (обвинувачення) у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

При вирішенні клопотання про продовження запобіжного заходу відносно обвинуваченої ОСОБА_2 , колегія суддів враховує наявність ризиків, регламентованих п. 1, п. 3 ч.1 ст. 177 КПК України, а також оцінює сукупність обставин, передбачених ст. 178 КПК України та особу обвинуваченої; сталими на даний період судового розгляду справи є такі ризики, як: ризик переховування обвинуваченої ОСОБА_2 від суду; дієвість цього ризику обумовлена тим, що під час досудового розслідування остання порушила процесуальні обов`язки, що були покладені на неї ухвалою слідчого судді, була оголошена в розшук; - ризик впливу ОСОБА_2 на потерпілих, свідків, які безпосередньо в судовому засіданні не були допитані; за матеріалами справи, ОСОБА_2 знайомилася з кримінальним провадженням, а отже їй відомі адреси місця проживання, як потерпілих, так і свідків, - ризик вчинення обвинуваченої, у разі перебування на волі нових злочинів та, з урахуванням особи ОСОБА_2 , її злочинної спрямованості, обумовленої тим, що раніше обвинувачена притягувався до кримінальної відповідальності за умисні корисливі злочини та підвищену суспільну небезпечність, з урахуванням того, обвинувачена ніде офіційно не працює, не має міцних соціальних зв`язків, колегія суддів вважає, що слід продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_2 до 60 діб., який не виходить за межі визначені КПК України та є необхідною мірою за наявності передумов регламентованих пп. 1-3 ч. 1 ст. 194, ст. 199 даного Кодексу та більш м`який запобіжний захід, ніж тримання під вартою, буде недостатнім для забезпечення запобігання наведених вище ризиків; судом, при цьому, не встановлено об`єктивних даних, які б вказували на неможливість перебування під вартою обвинуваченої. За станом здоров`я ОСОБА_2 отримує медичну допомогу в ДУ Чернівецька установа покарань 33.

Відповідно до ч.1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали суду про тримання під вартою особи, не може перевищувати шістдесяти днів.

Відповідно до ст. 8 КПК України кримінальне провадження здійснюється з додержанням принципу верховенства права, який у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У відповідності до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

У розумінні ст. 9 Конституції України - Конвенція про захист прав людини, Протоколи до Конвенції та Рішення ЄСПЛ - є частиною національного законодавства.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який, не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, закріплений статтею 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Рішення ЄСПЛ (за скаргою № 26772/95 від 6 квітня 2000 року) по справі «Лабіта проти Італії», п. 152 визначає, що «…відповідно до практики Суду, на питання про те, чи є розумним строк тримання під вартою, не можна відповісти абстрактно…; передусім національні судові органи мають забезпечити, щоб у будь-якому конкретному випадку досудове тримання обвинуваченої особи під вартою не перевищувало розумного строку….

Тримання особи під вартою, завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи і в яких визначено, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину - рішення у справі « ОСОБА_4 проти України»

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою грунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність подовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.

Продовження застосованого до обвинуваченої запобіжного заходу з урахуванням його тривалості у співвідношенні із тяжкістю обвинувачення та наявної обґрунтованої підозри на даний час, не виходить за межі розумного строку. Він кореспондується з характером суспільного інтересу, тобто визначеними КПК України конкретними підставами і метою запобіжного заходу.

Згідно правової позиції Європейського суду у справі "Марченко проти України", при розгляді клопотання про обрання, зміну або продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, має бути розглянута можливість застосування інших (альтернатиних) запобіжних заходів.

При вирішенні клопотання захисника в інтересах обвинуваченої про застосування альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави, підтримане обвинуваченою і проти якого заперечував прокурор, колегія суддів бере до уваги, що ОСОБА_2 вчинено кримінальне правопорушення в період не знятої та не погашеної судимості; остання обвинувачується у вчиненні декількох епізодів особливо тяжкого злочину, на протязі майже трьох років переховувалась від органу досудового розслідування, не повідомляла про зміну місця проживання, була оголошена в розшук та ОСОБА_2 достеменно були відомі обставини кримінального провадження, а тому ризик того, що обвинувачена, перебуваючи на волі, може продовжити переховуватися від суду та вчиняти інші кримінальні правопорушення, перешкоджаючи кримінальному провадженню іншим чином є дієвими.

Обвинуваченою ОСОБА_2 і її захисником в засіданні не доведено посиланням на докази в обґрунтування доводів того, що вона не порушувала умови обраного їй слідчим суддею запобіжного заходу у вигляді застави; не зазначено доказів і того, що ОСОБА_2 в ДУ Чернівецькому слідчому ізоляторі не надають медичну допомогу.

Колегія суддів вважає, що в задоволенні клопотання (усно заявленого) захисником в інтересах обвинуваченої про обрання ОСОБА_2 запобіжного заходу альтернативного не пов`язаного з триманням під вартою слід відмовити з наведених вище підстав та продовжити запобіжний захід застосований до обвинуваченої ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою, без визначення альтернативного запобіжного заходу - застави.

Таким чином, на підставі викладеного, керуючись ст.ст. ст.ст. 21, 31 ч.2, 284, 176-178, 194, 199, 331 ч. 3 КПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Клопотання прокурора прокуратури Чернівецької області Сілічевої А. про продовження застосованого запобіжного заходу до обвинуваченої ОСОБА_2 у вигляді тримання під вартою задовольнити

Продовжити, застосований судом запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченої за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 185 КК України на строк до 60 діб - до 11 липня 2020 року, без визначення застави.

В задоволенні клопотання захисника Морозової О.В. в інтересах обвинуваченої про застосування альтернативного запобіжного заходу не пов"язаного з триманням під вартою – відмовити.

Копію ухвали вручити прокурору, обвинуваченій для відома та направити до ДУ Чернівецький слідчий ізолятор - для виконання.

Ухвала суду підлягає оскарженню в установленому законом порядку.

Головуючий, суддя Слободян Г.М.

Судді Кодрян Л.І.

Семенко О.В.