Рішення № 8915014, 12.02.2009, Святошинський районний суд міста Києва

Справа №2-759-1/08 №2-4339-1/07 №2-138-1/05 №2-3199-1/04

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2009 р. Святошинський районний суд м. Києва в складі: головуючого Морозова М.О.

при секретарях Захарченко В.В., Костюк Ю.В., Настевич К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства «Конструкторське бюро спеціальної техніки», Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння», Міністерства промислової політики України про визнання незаконним припинення нарахування заробітної плати, стягнення розрахунку на день звільнення, стягнення грошових сум за затримку розрахунку при звільненні, стягнення компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням строків її виплати,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ДП «Конструкторське бюро спеціальної техніки», Міністерства промислової політки України про визнання незаконним припинення нарахування заробітної плати, стягнення розрахунку на день звільнення в сумі 12867 грн. 52 коп., стягнення грошових сум за затримку розрахунку при звільненні в сумі 2600 грн., стягнення компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням строків її виплати в сумі 3448 грн. 10 коп.

При цьому, посилався на те, що він перебував у трудових відносинах з ДП «Конструкторське бюро спеціальної техніки» з 1.03.1995 р. по 4.08.2003 р. З листа підприємства від 4.08.2003 р. він дізнався, що з серпня 1999 р. підприємство припинило нарахування та виплату йому заробітної плати, мотивуючи призупиненням виробничої діяльності. За умов порушення підприємством строків виплати заробітної плати 28.07.2003 р. він вимушений був подати заяву про звільнення по ст. 38 ч.3 КЗпП України. 4.08.2003 р. він був звільнений з роботи згідно наказу №56-К відповідно до ст. 38 ч.3 КЗпП України. В день звільнення повний розрахунок з ним проведений не був. На його неодноразові звернення до підприємства з питань проведення розрахунку на день звільнення жодного разу відповідь йому надана не була. Бездіяльність підприємства по невиплаті йому заробітної плати, ігнорування його звернень порушують його законні права. Розмір заборгованості із заробітної плати підприємства перед ним на день звільнення становить: невиплачена зарплата за період з 1.01.1998 р. по 4.08.2003 p.- 12867 грн. 52 коп., компенсація за невикористані відпустки за період з 30.03.1998 р. по 4.08.2003 p.-1668 грн. 34 коп., вихідна допомога за фактом звільнення по ст. 38 ч.3 КЗпП України-1290 грн., зарплата за затримку розрахунку при звільненні-2600 грн., компенсація втрати частини зарплати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за період з 1.01.1998 р. по 4.08.2003 р.-3448 грн. 10 коп. Державне підприємство «Конструкторське бюро спеціальної техніки» по законодавству належить до сфери управління Міністерства промислової політки України і власником цього підприємства є держава України в особі Міністерства промислової політики України.

В ході розгляді справи ОСОБА_1 неодноразово уточнював і доповнював позовні вимоги і просить стягнути з Міністерства промислової політки України на його користь розмір заборгованої заробітної плати за період з 1.01.1998 р. по 4.08.2003 р. станом на 31.10.2008 p., з урахуванням індексу інфляції-95128 грн. 34 коп., вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку з урахуванням індексу інфляції станом на 31.10.2008 р.-2430 грн., компенсацію за невикористані відпустки за період з 30.03.1998 р. по 4.08.2003 р. з врахуванням індексу інфляції станом на 31.10.2008 р.-3406 грн. 75 коп., а всього 100965 грн. 09 коп.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 підтримав.

Представники відповідача Державного підприємства «Конструкторське бюро спеціальної техніки» позов визнали частково, пояснивши, що дійсно у підприємства є борги, але воно не веде господарської діяльності, реорганізоване, ОСОБА_1 не працював на підприємстві останні роки й заборгованість по зарплаті, з врахуванням компенсації, перед ним складає 7407 грн. 68 коп.

Представники відповідача Міністерства промислової політай України позов не визнали, пояснивши, що міністерство, як центральний орган виконавчої влади, позбавлений права прямого втручання в господарську діяльність підприємства і не несе відповідальності за її наслідки та не може відповідати за борги по зарплаті підприємства.

Представники притягнутого до участі в справі в якості співвідповідача Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» позов не визнали, пояснивши, що позивач по справі з даним підприємством не перебував у трудових відносинах і воно не є правонаступником реорганізованого Державного підприємства «Конструкторське бюро спеціальної техніки», яке не припинило своєї діяльності, ні по боргам по зарплаті, ні по будь-яким зобов'язанням вказаного підприємства.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представників сторін, з'ясувавши обставини справи, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з слідуючих підстав.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Державним підприємством «Конструкторське бюро спеціальної техніки» з 1.03.1995 р. по 4.08.2003 р. і наказом від 14.08.2003 р. №56К його було звільнено з роботи згідно ч.3 ст. 38 КЗпП України, але без повного розрахунку та виплати вихідної допомоги. На неодноразові звернення позивача до підприємства з питань проведення розрахунку на день звільнення жодного разу відповідь йому надана не була. В період з першого кварталу 1998 р. по третій квартал 2000 р. включно підприємство частково нараховувало та сплачувало позивачу заробітку плату, після чого припинило нарахування та сплату заробітної плати. В першому кварталі 1999 р. позивач отримав заробітну плату в розмірі 1190 грн.

Згідно ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Згідно ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Згідно ст. 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунуку. В разі, якщо звільненний працівник до одержання остаточного розрахунку стане на іншу роботу, розмір зазначеної в частині першої цієї статті компенсації зменшується на суму заробітної плати, одержаної за новим місцем роботи.

Згідно ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки.

Таке ж положення передбачено і ст.24 Закону України „Про відпустки". Як передбачено п.23 постанови від 24.12.1999 р. №13 Пленуму Верховного Суду України „Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" якщо працівник з не залежних від нього причин (не з його вини) не використав щорічну відпустку і за роки, що передували звільненню, суд на підставі ст.238 КЗпП має право стягнути грошову

компенсацію за всі дні невикористаної відпустки Розмір грошової компенсації за невикористану відпустку за попередні роки визначається виходячи із середнього заробітку, який працівник має на час її проведення.

Згідно ст.238 КЗпП України при розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Як встановив суд, позивачу по справі під час роботи в Державному підприємстві «Конструкторське бюро спеціальної техніки» і при звільненні з роботи мала місце невиплата заробітної плати, що вбачається з пояснень позивача, його представника, частково представників відповідачів, письмових доказів по справі, даних Державної податкової адміністрації м. Києва. В подальшому після звільнення з роботи належні позивачу по справі гроші по зарплаті не виплачувались, незважаючи на його неодноразові звернення до роботодавця. Таким чином, є вина відповідача Державного підприємства «Конструкторське бюро спеціальної техніки» у невиплаті в зазначені законом строки зарплати, вихідної допомоги та компенсації за невикористану відпустку позивачу, тому на його користь підлягають стягненню суми як зарплати, так і суми як компенсація за невикористану відпустку, вихідна допомога у розмірі тримісячного середнього заробітку. Відповідно до довідки ДПА м. Києва позивач отримав зарплату за перший квартал 1999 р. у розмірі 1190 грн., відповідно середньомісячна заробітна плата його становить 396 грн. 66 коп. Відповідачами не надано реально будь-яких доказів, які б документально спростовували висновки щодо цього середньомісячного заробітку позивача і вказані відомості про доходи до податкової інспекції надавало в свій час саме підприємство, з яким ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах.

Станом на 31.10.2008 р. розмір заборгованості із заробітної плати ОСОБА_1 становить: за період з 1.01.1998 р. по 4.08.2003 р.-67 місців=25087 грн. 21 коп., компенсація за невикористані відпустки за період з 30.03.1998 р. по 4.08.2003 р. відповідно до вимог ст.83 КЗпП Украни в порядку обчислення, наданому п.7 Постанови KM України «Про затвердження порядку обчислення середньої заробітної плати» від 8 лютого 1995 р. №100 складає 1668 грн. 34 коп., вихідна допомога за фактом звільнення по ст.38 ч.3 КЗпП України відповідно до вимог ст.44 КЗпП України складає 396, 66 грн. х 3=1290 грн.

Заробітна плата за період з 4.08.2003 р. по 31.10.2008 р. в порядку за затримку розрахунку при звільненні, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за період з 1.10.1998 р. по 31.10.2008 р. в порядку обчислення, наданому Положенням Про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати, затвердженим постановою KM України «Про затвердження Положення про порядок компенсації працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати» від 20 грудня 1997 р. №1427, складає з врахуванням індексації, 95128 грн. 34 коп. Суд погоджується з методикою розрахунку заборгованості по заробітній платі, наданим позивачем по справі, оскільки він виконаний вірно, з врахуванням коефіцієнтів та періодів нарахування.

Суд критично оцінює показання представників відповідачів в тій частині, що ОСОБА_1 не можуть бути виплачені грошові кошти як заробіток за той час, коли він не виходив на роботу, бо цьому підтверджень не надано, за прогули ОСОБА_1 не звільнявся.

Не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення заробітної плати і відповідно компенсації за цей період часу за період з 7.08.2000 р. по 13.04.2001 p., оскільки він в цей період перебував у відпустці без збереження заробітної плати, про що ним були написані заяви та видані відповідні накази керівника підприємства (т.2 а.с.229-237). Протилежного в цій частині з боку ОСОБА_1 не представлено. В цій частині зменшення суми виплати складає 6448 грн. 16 коп.( 95128 грн. 34 коп.-88680 грн. 18 коп.)

Не підлягають задоволенню позовні вимоги ОСОБА_1 в частині початку дати стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку з 4.08.2003 p., бо ОСОБА_1 в день звільнення не працював, з вимогою про виплату належних йому сум фактично звернувся до суду 8.09.2003 p., а тому саме з цієї дати повинен розраховуватись середній заробіток за весь час затримки розрахунку і зменшення суми стягнення середнього заробітку за весь час затримки складає 396 грн. 66 коп. Загальна сума, що підлягає стягненню на користь позивача по справі, дорівнює 94120 грн. 26 коп., де 88283 грн. 52 коп.-борг по зарплаті з компенсацією та індексацією, з врахуванням затримки її виплати, , вихідна допомога-2430 грн., компенсація за невикористані відпустки-3406 грн. 74 коп.

Обговорюючи питання про те, з кого з відповідачів повинні стягуватись суми по заборгованій заробітній платі суд виходить з наступного.

ДП «КБ-СТ» безпосередньо підпорядковується Міністерству промислової політики України.

Згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, даними в п.27 постанови №13 від 24 грудня 1999 р. «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» належним відповідачем у справі за позовом про оплату праці є та юридична особа (підприємство, установа, організація), з якою позивачем укладено трудовий договір. Разом з тим на зазначені вимоги поширюється положення ч.3 ст.32 ЦК України від 18.07.1963 р. і п.3 ст. 39 Закону України «Про власність», які діяли на момент звільнення з роботи позивача по справі, згідно з якими в разі недостатності у державної установи коштів відповідальність за її зобов'язаннями несе власник. ДП «КБ-СТ» реально не в змозі виплатити належні до сплати ОСОБА_1 суми, яке реорганізоване шляхом злиття по наказу Міністерства промислової політики України від 28.10.2005 p., і не працює, не має майна та коштів, з ДП «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння» позивач по справі в трудових відносинах не перебував, тому вищевказані суми повинні стягуватись з Міністерства промислової політики України.

Суд, приймаючи рішення по справі, приймає до уваги також той факт, що рішення Святошинського райсуду м. Києва від 6.04.2005 р. та рішення апеляційного суду м. Києва від 28.02.2006 p., яким було задоволено позовні вимоги ОСОБА_1, було скасовано касаційним судом не у зв'язку з порушенням чи неправильним застосуванням норм матеріального права чи наданих розрахунків по стягненню заробітної плати, а по причині порушення норм процесуального законодавства.

Тому суд виходить при вирішенні спору з фактично отриманих і досліджених доказів, які іншим шляхом не спростовані та вважаються законними.

Враховуючи, що ОСОБА_1 вирішив в судовому порядку отримати належні йому суми по заробітку і розрахунком станом на 31.10.2008 p., що є його правом, то суд вважає, що йому необхідно виплатити належні суми по зарплаті саме шляхом постановления судового рішення.

В силу ст. 88 ЦПК України суд покладає на відповідача Міністерство промислової політики України витрати по справі на користь держави, понесені судом, відповідно до п.І.п.п.а. ст.3 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито", з врахуванням об'єму задоволених позовних вимог, що складає 941 грн. 20 коп. судового збору та 30 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи, бо позивач при подачі позову до суду по закону був звільнений від оплати судових витрат.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 47, 83, 115-117, 127, 233, 238 КЗпП України, ст.ст. 22, 24 Закону України «Про оплату праці», ст.ст. 10, 60, 88, 212, 214, 215 ЦПК України, суд-

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Конструкторське бюро спеціальної техніки», Державного підприємства «Конструкторське бюро «Артилерійське озброєння», Міністерства промислової політики України про визнання незаконним припинення нарахування заробітної плати, стягнення

розрахунку на день звільнення, стягнення грошових сум за затримку розрахунку при звільненні, стягнення компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням строків її виплати задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства промислової політки України на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 30 березня 1998 р. по 31 жовтня 2008 р. на загальну суму 94120 гривень 26 копійок.

В іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Міністерства промислової політики України на користь держави судові витрати по справі: у вигляді судового збору в сумі 941 гривня 20 копійок, у вигляді витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в сумі 30 гривень (отримувач: УДК у Святошинському районі м. Києва. Код ЄДРПОУ 26077945. Р/р 31214259700009. Банк ГУДК у м. Києві. МФО 820019. Призначення платежу: Інформаційно-технічне забезпечення розгляду цивільної справи).

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду м. Києва через районний суд. Заяву про апеляційне оскарження рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.