Рішення № 89149756, 04.05.2020, Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області

Справа № 686/8055/20

Провадження № 2-а/686/269/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.05.2020

м. Хмельницький

Хмельницький міськрайонний суд

Хмельницької області у складі:

головуючої судді Салоїд Н.М.,

за участю секретаря Лоб І.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Хмельницькому у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -

встановив :

25 березня 2010 року позивач ОСОБА_1 звернувся до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області Департаменту патрульної поліції про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2245781 від 14.03.2020 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, згідно якої його оштрафовано на 510 грн. за те, що він о 18 год. 05 хв. 14.03.2020 року, рухаючись по автодорозі М-29, 160 км., перевозив великогабаритний вантаж, у якого були відсутні 2 противідкати та знаки об`їзд перешкоди були не з світловідбивного матеріалу, чим порушив п.4 постанови КМУ № 30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами.

Позивач посилається на те, що він Правил дорожнього руху не порушував і що у нього був дозвіл поліції на перевезення вантажу, при цьому працівниками поліції було порушено процедуру розгляду справи, а саме постанова винесена без підготовки, не оголошено посадову особу яка слухала справу, не були роз`ясненні його права, клопотання, не були дослідженні докази. Працівник поліції не використав жодного приладу щоб встановити чи знаки об`їзд перешкоди були не з світло відбивного матеріалу.

Позивач в судове засідання не з`явився, в позовній заяві просив справу слухати за його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.

Представник відповідача, направив суду відзив, в якому зазначив, що працівниками поліції було дотримано процедури розгляду справи, при цьому позивач порушив ПДР і представники поліції були свідками такого порушення, а тому була і винесена оскаржувана постанова, яка є законною.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 8 ЗУ "Про Національну поліцію", поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Отже, згідно Конституції та ЗУ "Про Національну поліцію", поліцейський, під час виконання своїх службових обов`язків, зобов`язаний діяти виключно на підставі у порядку у межах повноважень та у спосіб визначений Конституцією України, Законами України, зокрема КУпАП, іншими нормативно-правовими актами, що регламентують діяльність поліції.

Згідно зі ст.7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

З постанови в справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2245781 від 14.03.2020 року вбачається, що позивача притягнуто адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, згідно якої його оштрафовано на 510 грн. за те, що він о 18 год. 05 хв. 14.03.2020 року, рухаючись по автодорозі М-29, 160 км., перевозив великогабаритний вантаж, у якого були відсутні 2 противідкати та знаки об`їзд перешкоди були не з світло відбивного матеріалу, чим порушив п.4 постанови КМУ № 30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними.

Згідно з частиною 1,2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до вимог ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

В силу вимог встановлених правил ст. 14 Закону України "Про дорожній рух", учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримуватися вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху : створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам. При цьому водій має право відступати від вимог Закону та відповідно правил дорожнього руху лише в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.

Приписами ст. 132-1 КУпАП визначено, що порушення правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, правил проїзду великогабаритних і великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб, відповідальних за технічний стан, обладнання, експлуатацію транспортних засобів, уповноважених з питань безпеки перевезення небезпечних вантажів, громадян - суб`єктів господарської діяльності - у розмірі сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Правила проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30.

Відповідно до п. 4 зазначеної постанови КМУ, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі-дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Так, із оскаржуваної постанови вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності саме за порушення п.4 постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30, який передбачає відповідальність за порушення проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу.

При цьому, у оскаржуваній постанові зазначено, що позивач рухався великогабаритним транспортним засобом за відсутності двох противідкотів та знаки об`їзд перешкоди були не з світловідбивного матеріалу, правила яких зафіксовано у п. 17 постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 та у п. 31.4.7 «є» ПДР України.

Відповідно до п. 17 постанови Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 великогабаритні та великовагові транспортні засоби повинні бути укомплектовані таким обладнанням: не менш як двома противідкотними упорами для додаткової фіксації коліс автомобіля-тягача та кожного з причепів у разі вимушеної зупинки; знаком "Об`їзд перешкоди з лівого боку" та знаком "Об`їзд перешкоди з правого боку" діаметром по 600 міліметрів кожний, виготовленими із світловідбивного матеріалу відповідно до вимог стандартів.

Так, п 31.4.7 «є» ПДР України передбачено, що забороняється експлуатація транспортного засобу у якого відсутні: знак аварійної зупинки (миготливий червоний ліхтар), який відповідає вимогам стандарту, — на мотоциклі з боковим причепом, легковому, вантажному автомобілі, колісному тракторі, автобусі; на вантажних автомобілях з дозволеною максимальною масою понад 3,5 т і в автобусах з дозволеною максимальною масою понад 5 т — противідкатні упори (щонайменше два).

Тобто, органи поліції у оскаржуваній постанові зазначили, що позивач порушив вимоги щодо технічного стану автомобіля, а саме, що були відсутні дві противідкатні опори та знаки об`їзд перешкоди були не з світло відбивного матеріалу, при цьому зазначили, що позивач порушив п 4 Постанови КМУ, а саме керування великогабаритним транспортним засобом без дозволу.

Органи поліції зазначили, що позивач порушив інші ПДР, ніж зазначили у оскаржуваній постанові.

При цьому, судом не встановлено, що позивач порушив такі правила, а саме що при перевезені великогабаритного багажу були відсутні дві противідкатні опори та знаки об`їзд перешкоди були не з світло відбивного матеріалу, також не встановлено того, що позивач здійснював рух великогабаритного транспортного засобу не на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі-дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Таких доказів суду не надано. У відзиві відповідачі зазначили лише щодо самої процедури розгляду справи, при цьому нічого не вказали щодо порушення позивачем ПДР з підтверджуючими доказами.

Відповідно до положень ч.1 ст.251 КУпАП України, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа), що розглядає справу про адміністративне правопорушення оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року №14 "Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті", зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 5 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд вирішує справу на підставі наявних доказів. Відповідно ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Із наявних у суду матеріалів, окрім постанови про адміністративне правопорушення, не вбачається сукупності доказів, передбачених ст. 251 КУпАП України, які б свідчили про вчинення позивачем інкримінованого йому правопорушення.

Інспектором поліції не враховані положення ст. 62 Конституції України - обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість.

Відповідачем, в порушення ч. 2 ст. 77 КАС України не доведено та не надано суду доказів щодо правомірності прийнятого рішення, а саме про наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.

Відповідно до ч.3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

З огляду на вищезазначене, аналізуючи докази по справі в їх сукупності, суд вважає за необхідне прийняти пояснення та доводи позивача та вважати їх обґрунтованими в частині того, що працівником поліції неправомірно винесена постанова, оскільки матеріали справи не містять доказів того, що позивач вчинив правопорушення передбачене ч.1 ст. 132-1 КУпАП, а відповідачем таких доказів суду не надано, а тому постанова серії ЕАК № 2245781 від 14.03.2020 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП, згідно якої його оштрафовано на 510 грн. за те, що він о 18 год. 05 хв. 14.03.2020 року, рухаючись по автодорозі М-29, 160 км., перевозив великогабаритний вантаж, у якого були відсутні 2 противідкати та знаки об`їзд перешкоди були не з світло відбивного матеріалу, чим порушив п.4 постанови КМУ № 30 Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, винесена без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, у зв`язку з чим підлягає скасуванню.

Що стосується процедури розгляду справи, то працівники поліції мали право розглянути справу на місці, так як постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ст. 132-1 КУпАП виноситься на місці вчинення правопорушення внаслідок чого провадження у справі про адміністративне правопорушення у порядку та за правилами, встановленими розділом IV КУпАП, не здійснюється.

Що стосується того, що постанова винесена без підготовки, не оголошено посадову особу яка слухала справу, не були роз`ясненні права позивача, клопотання, не були дослідженні докази, то позивач реалізував право на оскарження постанови про адміністративне правопорушення. При цьому, судом не встановлено обставин того, що працівники поліції винесли постанову без підготовки, не оголосили посадову особу яка слухала справу, не роз`яснили права позивачу, клопотання. Відповідач даних обставин не спростував.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 284 293 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст.ст. 2 -14, 72-77, 122, 241-255, 286 295 КАС України, суд, -

ухвалив:

Адміністративний позов задовольнити.

Скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення серії ЕАК № 2245781 від 14.03.2020 р. про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 132-1 КУпАП.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

Апеляційна скарга на рішення суду подається відповідно до ч. 4 ст. 286 КАС України протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: