Ухвала суду № 89148869, 05.05.2020, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/1861/19

2-з/683/3/2020

У Х В А Л А

05 травня 2020 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючої – судді Бондарчук Л.А.

секретаря Поважнюк О.Б.

з участю: представника позивача – ОСОБА_1 С.В.

представника відповідача – адвоката Кашина В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Старокостянтинів заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» про забезпечення доказів,

встановив:

5 липня 2019 року ТОВ «Міронекс» звернулось в суд з позовом до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №6п1/33/VII від 22 лютого 2019 року та договору оренди землі від 22 лютого 2019 року.

В провадженні Старокостянтинівського районного суду перебуває вищевказана цивільна справа.

28 квітня 2020 року до Старокостянтинівського районного суду ТОВ «Міронекс» подало заяву про забезпечення доказів, у відповідності до якої просить заборонити громадянину ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам до набрання законної сили рішення суду у справі № 683/1861/19 вчиняти будь-які роботи, направлені на руйнування, забудову чи будь-яку іншу зміну вікон підвального поверху будівлі готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та вимощення біля стіни цього підвального поверху цієї будівлі, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить ТОВ «Міронекс».

В обґрунтування заяви посилається на те, що рішенням Старокостянтинівської міської ради №6п.1/33/VII від 22.02.2019 року «Про надання земельної ділянки в оренду фізичні особі» затверджено проект землеустрою щодо відведення розташованої по АДРЕСА_2 земельної ділянки площею 200 м.кв. для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови кадастровий номер 6810800000:04:002:0126 та надано її у користування ОСОБА_2 в користування на умовах оренди терміном на 5 років. Земельна ділянка надана для обслуговування об`єкта нерухомого майна, приміщення холодильних камер.

Позивач вказує, що на даний час існує реальна загроза, що через дії представників відповідача ОСОБА_2 можуть бути втрачені об`єкти, які мають доказове значення для повного та об`єктивного розгляду справи. Такими доказами є приямки вікон підвального поверху будівлі готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та вимощення біля стіни підвального поверху за адресою: АДРЕСА_1 .

ТОВ «Міронекс» в заяві зазначає, що знищення приямок вікон підвального поверху не надасть можливості експерту провести відповідне дослідження, а спірна земельна ділянка, яка є предметом спору накладається на ці приямки. Втрата приямок призведе до того, що позивач не зможе довести порушення своїх прав та не зможе довести те, що межі спірної земельної ділянки фактично накладаються на частину приміщення позивача.

Вказане зумовлює необхідність у забезпеченні доказів відповідно до ч. 1 ст. 116 ЦПК України шляхом заборони громадянину ОСОБА_3 та будь-яким іншим особам до набрання законної сили рішення суду у справі № 683/1861/19 вчиняти будь-які роботи, направлені на руйнування, забудову чи будь-яку іншу зміну вікон підвального поверху будівлі готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та вимощення біля стіни цього підвального поверху цієї будівлі, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та належить ТОВ «Міронекс».

Представник ТОВ «Міронекс» Миронюк С.В. в судовому засіданні заяву підтримав та просив її задоволити.

Представник відповідача ОСОБА_2 , адвокат Кашин В.А. заперечив щодо задоволення заяви, вказавши що позивачем не доведено реальної загрози знищення доказів, а позивач просить забезпечити докази, заборонивши вчиняти дії особам, які не є учасниками справи.

Суд, заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали зави про забезпечення доказів та цивільної справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» до Старокостянтинівської міської ради, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №6п1/33/VII від 22 лютого 2019 року та договору оренди землі від 22 лютого 2019 року, прийшов до висновку, що слід відмовити у задоволенні заяви про забезпечення доказів, з наступних підстав.

За приписами ч.1, ч. 2 статті 116 Цивільного процесуального Кодексу України суд за заявою учасника справи або особи, яка може набути статусу позивача, має забезпечити докази, якщо є підстави припускати, що засіб доказування може бути втрачений або збирання або подання відповідних доказів стане згодом неможливим чи утрудненим.

Способами забезпечення судом доказів є допит свідків, призначення експертизи, витребування та (або) огляд доказів, у тому числі за їх місцезнаходженням, заборона вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів. У необхідних випадках судом можуть бути застосовані інші способи забезпечення доказів, визначені судом.

Аналізуючи наведені положення ЦПК України у зіставленні з вимогами позивача насамперед необхідно зауважити, що процесуальний механізм забезпечення доказів, зокрема шляхом заборонити вчиняти певні дії щодо доказів та зобов`язання вчинити певні дії щодо доказів призначений для того, щоб отримати/зберегти ті докази, щодо яких існують достатні підстави вва-жати, що з часом їх може бути безповоротно втрачено.

Тобто це не тільки спосіб здобути докази, які стосуються предмета доказування і мають значення/потрібні для вирішення справи, але насамперед спосіб одночасно запобігти їх ймовірній втраті у майбутньому. Щодо останнього, то ризик такої втрати повинен ґрунтуватися на об`єктивних фактах і тільки в сукупності усіх наведених умов суд може вжити заходів для забезпечення доказів.

Подана ТОВ «Міронекс» заява про забезпечення доказів не містить жодних посилань на ризики чи загрози того, що докази про забезпечення яких порушує питання позивач, можуть бути утрачені чи їх подання стане згодом неможливим або утрудненим. Тобто зазначена заява про забезпечення доказів не відповідає критеріям, визначеним статтею 116 ЦПК України.

Зі змісту заяви про забезпечення доказів убачається, що заявлені позивачем вимоги по суті - необґрунтовані. Обставини, які на думку ТОВ «Міронекс» , вказують на наявність ризику втрати доказів, а саме втрату приямок вікон підвального поверху будівлі готелю « ІНФОРМАЦІЯ_1 » та вимощення біля стіни підвального поверху за адресою: АДРЕСА_1 , які руйнуються ОСОБА_3 не нададуть можливість провести експертне дослідження накладки земельної ділянки є необґрунтованими.

Як вбачається із матеріалів позовної заяви ТОВ «Міронекс» вказує про порушення його права на земельну ділянку, в зв`язку з чим просить визнати недійсним рішення Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №6п1/33/VII від 22 лютого 2019 року та договір оренди землі від 22 лютого 2019 року.

Як на підставу позовних вимог ТОВ «Міронекс» вказує про наявність накладок земельних ділянок з кадастровими номерами НОМЕР_1 :04:002:0021 (перебуває в користуванні ТОВ «Міронекс») та кадастровим номером 6810800000:04:002:0126 (перебуває в користуванні ОСОБА_2 ). Тому твердження позивача про накладення земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ОСОБА_2 на приямки вікон підвального поверху є непослідовним та безпідставним.

Стосовно посилання ТОВ «Міронекс» на неможливість проведення експертизи в подальшому суд зазначає наступне. У відповідності до ухвали Старокостянтинівського районного суду від 02 жовтня 2019 року в рамках вказаної цивільної справи була призначена судова земельно-технічна експертиза на вирішення якої було винесено питання: «Чи накладається земельна ділянка кадастровий номер 6810800000:04:002:0126 згідно інформації, яка зазначена на кадастровому плані земельної ділянки, що наданий Старокостянтинівською міською радою на земельну ділянку кадастровий номер 6810800000:04:002:0021, яка знаходиться в оренді в ТОВ Міронекс». Позивач не оскаржував вказаної ухвали, а експертне дослідження не було проведено лише з тих підстав, що ТОВ «Міронекс» не погодилось зі строками проведення експертизи, які запропоновані експертом. Інших причин неможливості проведення експертизи в рамках вказаної цивільної справи експерт не вказував.

Приямки вікон приміщень, про які вказано в заяві про забезпечення доказів не є об`єктами права власності та не є окремим нерухомим майном. Вчинення відповідачем ОСОБА_2 в тому числі перешкод в доступі до вказаних приямок вікон підвального поверху не підтверджено належними та допустимими доказами. Обґрунтування ТОВ «Міронекс», що саме ОСОБА_2 здійснюється руйнація будь-яких речових чи інших доказів не заслуговує на увагу, оскільки належних доказів на підтвердження цього позивачем до суду не надано.

В той же час, саме посилання заявника на те, що невжиття заходів забезпечення доказів може призвести до порушення його прав і охоронюваних законом інтересів, без обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення доказів не може бути підставою для вжиття судом заходів забезпечення доказів в рамках вказаної цивільної справи.

Аналогічний правовий висновок щодо забезпечення доказів викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 9901/845/18.

Враховуючи те, що позивачем не наведено об`єктивних підстав реальної загрози знищення доказів, з врахуванням того, що позивач просить суд забезпечити позов, шляхом заборони здійснювати дії особам, які не є учасниками справи, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення доказів.

Керуючись ст. 116,117,118, 260, 261 ЦПК України, -

постановив:

Відмовити в задоволенні заяви ТОВ «Міронекс» про забезпечення доказів по справі № 683/1861/19 за позовом ТОВ «Міронекс» до Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, ОСОБА_2 про визнання недійсним рішення Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області №6п1/33/VII від 22 лютого 2019 року та договору оренди землі від 22 лютого 2019 року.

Ухвала набирає законної сили після її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з дня її підписання.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст ухвали виготовлено 8 травня 2020 року.

Суддя: