Ухвала суду № 89147995, 08.05.2020, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

08.05.2020 Справа №607/29988/19

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:

головуючого – судді Вийванко О. М.

за участю секретаря с/з Стрілкової М. С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділу, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, поділ спільного майна подружжя та визнання права власності, –

В С Т А Н О В И В :

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділу, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, поділ спільного майна подружжя та визнання права власності.

ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно та заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо рухомого та нерухомого майна, а саме: автомобіль марки Audi Q5, 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 ; автомобіль марки Mercedes – Benz 313 CDI спеціалізований вантажний фургон рефрижератор – В, 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 ; нежитлове приміщення, гараж № НОМЕР_5 , загальною площею 36,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з двох житлових кімнат, загальною площею 64,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; АДРЕСА_3 АДРЕСА_4 64,3 АДРЕСА_5 . м АДРЕСА_6 що знаходиться за адресою: АДРЕСА_7 загальною площею 240 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Заява обґрунтована тим, що між сторонами шлюб не укладався, однак вони проживали однією сім`єю з березня 2013 року по серпень 2019 року. За час спільного проживання ними було набуто у власність вищевказане майно.

Зважаючи на те, що предметом позовних вимог є поділ вищевказаного спільного майна, сторони добровільно відмовляються врегулювати спір, враховуючи те, що існують реальні ризики вчинення ОСОБА_2 дій, спрямованих на протиправне позбавлення ОСОБА_1 права власності на майно, яке було ними спільно придбане за час проживання однією сім`єю, що відповідно, у випадку подальшого відчуження ОСОБА_2 спірного майна, суттєво ускладнить виконання рішення суду у випадку задоволення зустрічного позову.

Перевіривши та дослідивши матеріали даної справи, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову підлягає до часткового задоволення, виходячи з наступних підстав.

Згідно ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Вимогами п. 3-4 ч. 1 ст. 151 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову подається в письмовій формі, підписується заявником і повинна містити предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, а також захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності.

Відповідно до роз`яснень п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

В провадженні Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділу, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, поділ спільного майна подружжя та визнання права власності.

Заявник ОСОБА_1 , звернувшись із заявою про забезпечення позову, посилається на те, що в період з березня 2013 року по серпень 2019 року проживав спільно однією сім`єю із ОСОБА_2 . На протязі вказаного періоду часу він вів із ОСОБА_2 спільне господарство, мав із нею спільний бюджет, вказує, що вони були пов`язані спільним побутом, та мали взаємні права та обов`язки по відношенню один до одного, а також до їх спільних дітей.

За весь час спільного проживання однією сім`єю, сторонам було набуте право власності на рухоме та нерухоме майно, а саме: квартира, загальною площею 64,3 м. кв., що за адресою: АДРЕСА_8 . Право власності зареєстроване 05.05.2014 р. за ОСОБА_2 ; нежитлове приміщення, гараж, загальною площею 36,6 м. кв., що за адресою: АДРЕСА_9 . Право власності зареєстровано 29.10.2016 р. за ОСОБА_2 ; квартира, загальною площею 64,4 м. кв., що за адресою: АДРЕСА_10 . Право власності зареєстроване 15.07.2015 р. за ОСОБА_2 ; квартира загальною площею 240 м. кв., що за адресою: АДРЕСА_11 . Право власності зареєстроване 21.02.2019 р. за ОСОБА_2 .

Вказані відомості про перелічене вище придбане та утворене нерухоме майно підтверджується інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Також, за вказаний період спільного проживання однією сім`єю, сторонами було придбано у власність два автомобілі, а саме: автомобіль марки Audi Q5, 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_6 , власник ОСОБА_2 ; автомобіль марки Mercedes-Benz 313 CDI спеціалізований вантажний фургон рефрижератор – В, 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_7 , власник ОСОБА_2 .

Вказана інформація підтверджується відомостями із свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_6 та свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу: НОМЕР_7 , а також інформацією про власників транспортних засобів, яка розміщена на офіційному веб-сайті головного сервісного центру МВС України.

Враховуючи вищевикладені обставини, а також те, що право власності на все спірне майно, в тому числі об`єкти нерухомого майна та вказані транспортні засоби зареєстровано за ОСОБА_2 , заявник вважає, що є реальні ризики вчинення ОСОБА_2 дій, спрямованих на ускладнення, або унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення зустрічного позову.

Враховуючи, що предметом позовних вимог є поділ вищевказаного спільного майна, сторони добровільно відмовляються врегулювати спір, суд проаналізувавши заяву про забезпечення позову, матеріали позовної заяви, виходячи із засад розумності, та обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, з урахуванням забезпечення збалансованості інтересів сторін та зважаючи на наявність загрози утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, суд вважає, що заяву про вжиття заходів забезпечення позову слід задовольнити частково, шляхом заборони ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії щодо відчуження рухомого та нерухомого майна, а саме: автомобіля марки Audi Q5, 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 ; автомобіля марки Mercedes – Benz 313 CDI спеціалізований вантажний фургон рефрижератор – В, 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 ; нежитлового приміщення, гаража № НОМЕР_5 , загальною площею 36,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_12 ; квартири АДРЕСА_13 АДРЕСА_2 ; однокімнатної квартири АДРЕСА_14 квартири АДРЕСА_15 : АДРЕСА_4 , оскільки такий вид забезпечення позову є доцільним та співрозмірним заявленим позовним вимогам.

Згідно ч.3 ст.154 ЦПК України, суд зобов`язаний застосовувати зустрічне забезпечення, якщо: позивач не має зареєстрованого в установленому законом порядку місця проживання (перебування) чи місцезнаходження на території України та майна, що знаходиться на території України, в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові; або суду надані докази того, що майновий стан позивача або його дії щодо відчуження майна чи інші дії можуть ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду про відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Суд не застосовує зустрічне забезпечення, оскільки позивач має зареєстроване в установленому законом порядку місце проживання на території України та у його власності є майно, що в розмірі, достатньому для відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову, у випадку відмови у позові.

Одночасно суд повідомляє, що відповідач має право звернутися до суду про застосування зустрічного забезпечення.

Крім цього, суд зауважує, щонакладення арешту на вищевказане майно є заходом, який призводить до суворих обмежень для власника та вказані дії можуть призвести до порушень її конституційних прав, а тому, суд не вбачає підстав для задоволення заяви про забезпечення позову в цій частині.

На підставі наведеного, керуючись ст. 149-153, 154, 261, 352-354 Цивільного процесуального кодексу України, –

П О С Т А Н О В И В :

Задовольнити частково заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та його поділу, та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, поділ спільного майна подружжя та визнання права власності.

Заборонити ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків – НОМЕР_8 , місце проживання: АДРЕСА_8 ) вчиняти будь-які дії щодо відчуження рухомого та нерухомого майна, яке належить їй на праві власності, а саме: автомобіля марки Audi Q5, 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_2 ; автомобіля марки Mercedes – Benz 313 CDI спеціалізований вантажний фургон рефрижератор – В, 2013 року випуску, державний реєстраційний номер НОМЕР_3 , номер шасі (кузова, рами) НОМЕР_4 ; нежитлового приміщення, гаража № НОМЕР_5 , загальною площею 36,6 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_12 ; квартири АДРЕСА_16 ; однокімнатної квартири АДРЕСА_14 ; квартири АДРЕСА_15 : АДРЕСА_4 .

Відмовити в решті заявлених вимог.

Ухвала суду про забезпечення позову підлягає до негайного виконання.

Суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи, відповідно до ст.158 ЦПК України.

Копію ухвали для виконання направити до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ).

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційної скарги не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається до Тернопільського апеляційного суду або через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 47, 79, 80, 114, 122, 162, 163, 164, 165, 169, 177, 193, 261, 295, 304, 309, 329, 338, 342, 363 ЦПК України, а також інші процесуальні строки, продовжуються на строк дії такого карантину.

Ухвала суду складена та підписана 08 травня 2020 року.

Головуючий суддяО. М. Вийванко