Рішення № 89147354, 06.05.2020, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/2479/20

Провадження №2-а/592/63/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2020 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в складі: головуючого судді Фоменко І.М., за участю секретаря судового засідання Щербань Г.Г., без фіксації процесуальної дії за допомогою технічних засобів, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 ) до інспектора роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Сумській області Сентіщева Євгенія Сергійовича (місцезнаходження: 40000, м. Суми, вул. Білопільський шлях, 18/1), Департаменту патрульної поліції (місцезнаходження: 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, буд. 3) про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом, який підтримав у заяві про розгляд справи без його участі, та вимоги мотивує тим, що постановою інспектора роти №2 батальйону №1 УПП в Сумській області Сентіщева Є.С. серія ЕАК №2095242 від 11.02.2020 року на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 255 грн., а саме за порушення п. 12.4 ПДР України, тобто перевищення швидкості руху транспортного засобу в населеному пункті. ОСОБА_1 вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а вищевказана постанова є протиправною, оскільки відповідач під час заміру швидкості руху автомобіля використав вимірювальний прилад TruCam LTI 20/20, який є виключеним з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки №У3197-12 на підставі наказу Міністерства економічного розвитку і торгівлі України №1362 від 02.11.2015 року, а сертифікат затвердження типу вимірювальної техніки №UA-MI/1-2903-2012 від 29.08.2012 року є нечинним з 02.11.2015 року, у зв`язку з чим відомості, які були отримані несертифікованим приладом, є неналежними доказами по справі. Крім того, прилад вимірювання швидкості TruCam LTI 20/20, в момент його використання, знаходився в руках працівника поліції, а не був закріплений стаціонарно, що могло спричинити спотворення та похибку дійсної швидкості руху транспортного засобу. Також позивач зауважив, що відповідач під час розгляду справи про адміністративне правопорушення не надав йому можливості скористатися правовою допомогою адвоката, тобто правами особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбаченими ст. 268 КУпАП, що є незаконним. Тому просить суд визнати протиправною та скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серія ЕАК №2095242 від 11.02.2020 року та стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень 1000 грн. в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою суду від 21.02.2020 року відкрито спрощене позовне провадження в даній адміністративній справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті з викликом сторін.

Поліцейський роти №2 БУПП в Сумській області Сентіщев Є.С., повідомлений належним чином про час та місце судового розгляду справи, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, надав письмовий відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що позовні вимоги є безпідставними і такими, що задоволенню не підлягають. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що 11.02.2020 року, близько 14 го. 45 хв., в м. Суми по вул. Харківська, поблизу будинка №120, за допомогою лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20, було виявлено автомобіль Volkswagen Passat, д.н.з. НОМЕР_1 , водій якого керував в населеному пункті зі швидкістю 75 км/год, чим порушив вимоги п. 12.4 ПДР України. Поліцейський відрекомендувався ОСОБА_1 , пояснив суть вчиненого правопорушення, роз`яснив права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, та положення ст. 63 Конституції України. В подальшому, розглянувши матеріали справи в присутності позивача, було винесено постанову про накладення адміністративного стягнення. Правопорушення зафіксовано на прилад TruCam LTI 20/20, який є придатним для застосування, пройшов відповідну повірку, що підтверджується Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/17943, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 24.12.2019 року (чинне до 24.12.2020 року), та використовується підрозділами поліції як засіб вимірювальної техніки.

Представник Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в судове засідання не з`явився, хоча був повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, надав відзив на позовну заяву, в якому просив оскаржувану постанову залишити без змін, посилаючись на обставини, аналогічні викладеним у відзиві поліцейського роти №2 БУПП Сентіщева Є.С.

Суд, вивчивши матеріали справи в їх сукупності, вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що постановою інспектора роти №2 батальйону №1 УПП в Сумській області Сентіщева Євгенія Сергійовича серія ЕАК №2095242 від 11.02.2020 року на ОСОБА_1 було накладено адміністративне стягнення за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, у виді штрафу в розмірі 255 грн., а саме за порушення п. 12.4 ПДР України, тобто за перевищення допустимої швидкості руху транспортного засобу в населеному пункті на 25 км/год. (а.с.4).

Згідно вимог ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно п. 1.1 Правил дорожнього руху, ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України.

Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 14 ЗУ «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху п. 2.3 ПДР України.

Пунктом 12.4 ПДР України встановлено, що у населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 50 км/год.

Диспозицією ч. 1 ст. 122 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, а також іншими документами.

Обґрунтовуючи правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності та складання постанову у справі про адміністративне правопорушення серія ЕАК №2095242 від 11.02.2020 року, поліцейський роти №2 БУПП в Сумській області Сентіщев Є.С. надав суду копію відеозапису та фотознімки, зроблені за допомогою засобу вимірювальної техніки TruCam LTI 20/20, правомірність використання якого заперечується позивачем.

Стосовно правових підстав застосування лазерного вимірювача швидкості TruCam LTI 20/20, суд вважає необхідним зазначити наступне.

Лазерний вимірювач швидкості TruCam LTI 20/20 отримав сертифікат затвердження типу засобів вимірювальної техніки від 29.08.2012 року № UА-МІ/1-2903-2012. На підставі позитивних результатів державних приймальних випробувань Міністерством економічного розвитку і торгівлі України затверджений тип засобу вимірювальної техніки «Вимірювач швидкості автотранспортних засобів лазерний LTI 20/20 TruCam», який було зареєстровано в державному реєстрі засобів вимірювальної техніки за номером У3197-12.

Наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 02.11.2015 року № 1362 пристрій TruCam був виключений з Державного реєстру засобів вимірювальної техніки.

Проте, чинним законодавством не передбачено повторного проходження процедури сертифікації для приладів, які вже були завезені на територію України та введені в експлуатацію. Тобто, вказана процедура проводилась виключно відносно тих засобів вимірювальної техніки, які планувалося серійно виробляти в Україні або ввозити на територію України відповідними партіями.

Суд звертає увагу, що така процедура як «сертифікація» взагалі не міститься в нормах чинного законодавства України.

Всі прилади, що використовуються працівниками Департаменту патрульної поліції, пройшли повірку. Міжповірочний інтервал для TruCam визначено Переліком засобів вимірювальної техніки, типи яких затверджені на підставі результатів державних приймальних та контрольних випробувань і міжнародних договорів України, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України 05.04.2012 року №437 і становить 1 рік.

Проведення повірки передбачено Порядком проведення повірки законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, що перебувають в експлуатації, та оформлення її результатів, затвердженим наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 08.02.2016 року № 193.

Відповідно до Свідоцтва про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17943, виданого ДП «Укрметртестстандарт» від 24.12.2019 року, лазерний вимірювач швидкості транспортних засобів TruCam LTІ 20/20 № ТС000557 є придатним до застосування. Свідоцтво чинне до 24.12.2020 року.

Необхідно зазначити, що можливість використання виробу «TruCam LTІ 20/20» виробництва Laser Technology Inc. також підтверджується наявністю виданого Державною службою спеціального зв`язку та захисту інформації України експертного висновку від 27.09.2018 року № 04/02/03/3008, який зазначає про правильність реалізації криптографічного алгоритму шифрування AES відповідно до ДСТУ ISO/IES 18033-3:2015 та забезпечення конфіденційності, цілісності та автентичності зареєстрованих даних.

Використання лазерного вимірювача швидкості TruCam органами Національної поліції України, а саме працівниками управління патрульної поліції Департаменту патрульної поліції започатковано листом першого заступника начальника ДПП Білошицького О.Г. від 04 жовтня 2018 року.

Таким чином, лазерні вимірювачі швидкості TruCam, які були введені в експлуатацію до моменту виключення їх з Державного реєстру, дозволяється застосовувати за умови позитивних результатів їх повірки. Наявним свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки № 22-01/17943 підтверджено придатність лазерного вимірювача швидкості TruCam LT1 20/20 № ТС000557 до застосування.

Викладене спростовує твердження ОСОБА_1 та обґрунтовує правомірність застосування засобу вимірювальної техніки TruCam LT1 20/20 № ТС000557 органами поліції.

Крім того, твердження позивача ОСОБА_1 щодо неможливості застосування приладу TruCam LT1 20/20 в ручному режимі повністю зводиться нанівець Свідоцтвом про повірку законодавчо регульованого засобу вимірювальної техніки №22-01/17943 від 24.12.2019 року, де зазначено про максимально допустиму похибку при вимірюванні швидкості в ручному режимі.

Також суд зауважує, що в судовому засіданні було оглянуто відеозапис з нагрудної камери поліцейського, наданий відповідачем, який містить відеофіксацію процедури притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП, в ході якої адмінпритягуємому роз`яснено суть вчиненого правопорушення, зміст ст. 63 Конституції України та права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені ст. 268 КУпАП, зокрема право користуватися юридичною допомогою адвоката, дотримано інші вимоги розгляду справи, передбачені Інструкцією з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення, затвердженої Наказом МВС України №1395 від 07.11.2015 року, втім, позивачем жодним чином не заявлено про бажання скористатися правом на допомогою фахівця у сфері права, що повністю спростовує його пояснення про ненадання поліцейським можливості отримання повноцінного захисту під час розгляду справи.

В той же час, у судовому засіданні було оглянуто відеозапис та фотокартки, виготовлені за допомогою приладу вимірювальної техніки TruCam LTІ 20/20 № ТС000557, з яких вбачається, що зафіксована швидкість руху автомобіля Volkswagen Passat, сірого кольору, становить 75 км/год, втім, зважаючи на неналежну якість наданих медіа-файлів, з даних матеріалів не можливо достеменно ідентифікувати державні номерні знаки транспортного засобу та особу водія. Крім того, на фото- та відеоматеріалах не зафіксовано наявність на проїзній частині дорожнього знаку 5.45 «Початок населеного пункту», який інформує водіїв про початок дії Правил дорожнього руху, що визначають порядок руху в населених пунктах, та знаку 5.70 «Фото-, відеофіксування порушень Правил дорожнього руху», який інформує про можливість здійснення контролю за порушеннями Правил дорожнього руху за допомогою спеціальних технічних та (або) технічних засобів. У зв`язку з чим відсутні підстави та обґрунтовані докази, які надають можливість спростувати пояснення ОСОБА_1 відносно руху автомобіля під його керуванням в момент фіксації швидкості поза межами населеного пункту.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 7 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

При цьому варто зазначити, що презумпція невинуватості застосовується і до адміністративних правопорушень. Таку позицію констатував і Європейський суд з прав людини, зокрема у справі «Надточій проти України» від 15 травня 2008 року.

Правова природа адміністративної відповідальності за своєю суттю є аналогічною кримінальній, оскільки також є публічною, пов`язана із застосування державного примусу, ініціюється органами, які наділені владними повноваження, а застосовувані санкції можуть бути доволі суттєвими для особи, включаючи позбавлення волі.

Отже, в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.

Таким чином, враховуючи викладене, є підстави вважати, що під час винесення оскаржуваної постанови серія ЕАК №2095242 від 11.02.2020 року інспектором роти №2 БУПП в Сумській області Сентіщевим Є.С. не було з`ясовано всіх обставин справи, відповідно до вимог ст. 280 КУпАП, не надано суду доказів, які б підтверджували наявність у діях позивача складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому спростувати пояснення ОСОБА_1 не має можливості і будь-які сумніви з приводу наявності вини водія транспортного засобу трактуються на користь водія. У зв`язку з чим, вимоги в частині скасування постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу, суд виходить з наступного.

Згідно положень ст. 132 КАС України, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать , крім іншого, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 2 ст. 134 КАС України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

При цьому, в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року по справі №826/1216/16 визначено, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Як вбачається з наданих позивачем доказів, 13.02.2020 року між ФОП ОСОБА_2 , який має свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю № 000637, та ОСОБА_1 було укладено Договір № 13/02 про надання правової допомоги, згідно п. 4.1 та п. 4.2 якого вартість послуг за Договором складає 500 грн. за годину; остаточний розрахунок здійснюється на підставі складеного та підписаного сторонами акту приймання-передачі послуг (а.с.6).

На виконання умов Договору та відповідно до Акту виконаних робіт №13/02, ОСОБА_1 сплатив на користь ФОП ОСОБА_2 1000 грн. за надання адвокатських послуг (загальна кількість годин – 2) (а.с.7-8).

Відповідно до ч. 9 ст. 139 КАС України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує, крім іншого: чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.

Частиною 1 статті 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Отже, зважаючи на викладене, враховуючи типовість та невелику складність адміністративних справ даної категорії, наявність у вільному доступі глобальної мережі Інтернет значної кількості зразків позовних заяв про скасування рішення суб`єкта владних повноважень про притягнення до адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, законодавство, яким регулюються спірні правовідносини, суд критично сприймає наданий позивачем розрахунок визначення вартості юридичних послуг та вважає його неспівмірним зі складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт. Тому суд приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 200 грн.

Згідно п.3 ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 5, 9, 246, 72-77, 131, 132, 139, 255, 286 КАС України, ст. ст. 122 ч. 1, 251, 280 КУпАП, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до інспектора роти №2 батальйону №1 Управління патрульної поліції в Сумській області Сентіщева Євгенія Сергійовича, Департаменту патрульної поліції, про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити частково.

Постанову інспектора роти №2 батальйону №1 УПП в Сумській області Сентіщева Євгенія Сергійовича серія ЕАК №2095242 від 11.02.2020 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 122 КУпАП, відносно ОСОБА_1 , – скасувати, а провадження у справі закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління патрульної поліції в Сумській області Департаменту патрульної поліції Національної поліції України на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування витрат, понесених на правничу допомогу адвоката, 200 грн. 00 коп.

Рішення суду, у справах за ст. 286 КАС України, може бути оскаржене, шляхом подання апеляційної скарги до Другого апеляційного адміністративного суду через Ковпаківський районний суд м. Суми протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддя І.М. Фоменко