Постанова № 89146914, 08.05.2020, Нововодолазький районний суд Харківської області

справа № 631/157/20

провадження № 3/631/88/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2020 року селище міського типу Нова Водолага

Суддя Нововодолазького районного суду Харківської області Трояновська Т. М.,

за участю секретаря судового засідання – М`ячиної Ю.В.,

особи, яка притягається до адміністративної відповідальності – ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань приміщення Нововодолазького районного суду Харківської області адміністративний матеріал, що надійшов від Нововодолазького відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області відносно:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт серії НОМЕР_1 , виданий Нововодолазьким РВ УМВС України в Харківській області 12 травня 1998 року, працюючого Фізичною особою підприємцем, одруженого, має на утриманні неповнолітніх дітей – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_3 – ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ВСТАНОВИВ:

До Нововодолазького районного суду Харківської області від Нововодолазького відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області для розгляду по суті надійшов адміністративний матеріал відносно ОСОБА_1 .

Судом встановлено, що 15 лютого 2020 року близько 23 години 56 хвилин, перебуваючи в селище міського типу Нова Водолага Харківської області, поблизу будинку № 16 по вулиці Кошевого, водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 212140, державний номерний знак НОМЕР_2 з ознаками алкогольного сп`яніння, які полягали у наявності нестійкої ходи, запаху алкоголю з ротової порожнини. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності свідків.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив пункт 2.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306, за що передбачена відповідальність за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

У судовому засіданні ОСОБА_1 свою провину у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення не визнав в повному обсязі та просив відкласти розгляд на іншу дату, оскільки у судове засідання не може прибути його захисник.

08 травня 2020 року на електронну адресу суду надійшло клопотання від захисника ОСОБА_1 – адвоката Майбороди С. С., яке було зареєстроване за вхідним № ЕП – 1040/20 – вх. з проханням відкласти розгляд справи на іншу дату, у зв`язку із зайнятістю його у судовому засіданні по кримінальному провадженню, яке розглядається у Первомайському міськрайонному суді Харківської області. Також адвокат просив з 12 травня 2020 року, тобто з дати послаблення карантинних заходів, через його щільний графік роботи, узгодити дату та час наступного судового засідання у телефонному режимі.

З цього приводу слід зазначити, що відповідно до пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», суди повинні неухильно виконувати вимоги статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, щодо розгляду справи про адміністративні правопорушення у присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності зазначеної особи, це можливо у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце та час розгляду і від неї не надійшло клопотання про його відкладення.

Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що українські суди при вирішенні справ застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основних свобод (далі – Конвенція), встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Ратифікуючи Конвенцію, Україна взяла на себе обов`язки гарантувати кожній особі права та свободи, закріплені в Конвенції, включаючи право на справедливий судовий розгляд протягом розумного строку.

Поняття справедливого судового розгляду передбачає можливість для особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, бути присутнім на засіданні для надання пояснень та доказів. Ця можливість випливає із об`єкта і цілі статті 6 Конвенції, оскільки здійснення прав, гарантованих статтею 6 Конвенції, передбачає можливість вказаної особи бути вислуханою, а також необхідність перевірити точність її тверджень і співставити їх з матеріалами судової справи.

Разом з тим, керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статі 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава – учасниця цієї Конвенції в праві встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких не допустити судовий процес у безладний рух.

З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року, в якому зазначено, що право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

З аналізу зазначених норм Конвенції та практики Європейського суду з прав людини вбачається, що питання про порушення статті 17 Конвенції, яка закріплює один із основоположних принципів Конвенції принцип неприпустимості зловживання правами, може поставати лише у сукупності з іншою статтею Конвенції, положення якої у конкретному випадку дають підстави для висновку про зловживання особою наданим їй правом та потребою з боку держави регулювання доступу до суду.

Положеннями статті 277 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено п`ятнадцятиденний строк розгляду справ про адміністративні правопорушення, при цьому статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначає кінцевий строк притягнення до адміністративної відповідальності, який становить три місяці з дня вчинення правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення, складений відносно ОСОБА_1 надійшов на адресу суду для розгляду по суті 21 лютого 2020 року та неодноразово розгляд справи відкладався за клопотанням захисника Ковтуна Г. А., які суд розцінює як спробу затягування судового розгляду даної справи, задля уникнення притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_4 з урахування того, що 15 травня 2020 року спливає строк, визначений статтею 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, для накладання адміністративного стягнення.

Тим більше, у ОСОБА_1 та його захисника – адвоката Майбороди С. С. було достатньо часу з 04 березня 2020 року, коли захисник вперше ознайомився з матеріалами справи про адміністративне правопорушення, надати свої письмові пояснення або докази, та направити будь – які клопотання для розгляду у судовому засіданні, що зроблено не було, окрім клопотання про повернення адміністративного матеріалу на доопрацювання, заявлене у судовому засіданні 27 квітня 2020 року.

Також суд зауважує, що захисником до заявленого клопотання про відкладення розгляду справи, окрім першої сторінки ухвали Первомайського міськрайонного суду Харківської області від 04 травня 2020 року про призначення підготовчого судового засідання по справі з єдиним унікальним № 632/746/20, роздрукованої з Єдиного державного реєстру судових рішень, не наданого будь – яких доказів того, що адвокат приймає участі у вказаній справі як учасник кримінального провадження.

При цьому суддя зауважує, що безпідставне умисне затягування розгляду справи нівелює завдання Кодексу України про адміністративні правопорушення, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції, законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення).

Крім того, задля забезпечення права ОСОБА_1 на захист, у судовому засіданні останньому було запропоновано відкласти розгляд справи на декілька годин для можливості мати захисника, на що правопорушник відмовився.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку він не відмовлявся та 15 лютого 2020 року знаходився у тверезому стані біля свого будинку. Зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 249499 від 16 лютого 2020 року та матеріали справи складені з порушенням вимог чинного законодавства, звернувши увагу, що він не відмовлявся від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння у медичному закладі, а у матеріалах справи відсутнє направлення водія на проходження огляду на стан алкогольного чи наркотичного сп`яніння, що свідчить про порушення процедури і спростовує факт вимоги пройти такий огляд у закладі охорони здоров`я.

Суддя, вислухавши пояснення правопорушника та показання свідків, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, прийшов до наступного висновку.

Положення частини 1 та 2 статті 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачають, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

У відповідності до вимог частини 1 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне правопорушення (проступок) - це протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свобод громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Статтею 23 Кодексу України про адміністративне правопорушення передбачено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом (стаття 245 Кодексу України про адміністративне правопорушення).

Положеннями статті 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247 та 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 254 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Статтею 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення встановлено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України встановлюються Правилами дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (далі – Правила дорожнього руху), пункт 1.3 яких передбачає, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.

У пункті 1.9 Правил дорожнього руху встановлено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до пункту 1.10 Правил дорожнього руху, водій – особа, яка керує транспортним засобом і має посвідчення водія (посвідчення тракториста – машиніста, тимчасовий дозвіл на право керування транспортним засобом, тимчасовий талон на право керування транспортним засобом) відповідної категорії. Водієм також є особа, яка навчає керуванню транспортним засобом, перебуваючи безпосередньо в транспортному засобі.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

При цьому водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (пункт 2.9 «а» Правил дорожнього руху).

Відповідальність за порушення вимог пункту 2.5 Правил дорожнього руху передбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Частинами 2 та 3 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення чітко визначено, що огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, проводиться з використанням спеціальних технічних засобів працівником поліції у присутності двох свідків.

У разі незгоди водія на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров`я.

Згідно положень пункту 2 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляду на стан сп`яніння підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану.

Ознаками алкогольного сп`яніння, згідно з пункту 3 розділу І вищенаведеної Інструкції, є: запах алкоголю з порожнини рота; порушення координації рухів; порушення мови; виражене тремтіння пальців рук; різка зміна забарвлення шкіряного покриву обличчя; поведінка, що не відповідає обстановці. Огляд на стан сп`яніння проводиться поліцейськими на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом або лікарем закладу охорони здоров`я (пункт 6 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року).

Відповідно до пункту 7 розділу І зазначеної вище Інструкції, у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейським, такий огляд проводиться в найближчому закладі охорони здоров`я, якому надано право на його проведення відповідно до статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – заклад охорони здоров`я).

У розумінні вимог статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення та пункту 7 розділу І Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, огляд у закладі охорони здоров`я проводиться лише у разі відмови водія транспортного засобу від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу або його незгоди з результатами огляду, проведеного поліцейськими.

Виходячи зі складу адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена статтею 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, об`єктивна сторона правопорушення полягає в керуванні транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, також передача керування транспортними засобами особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння, а так само і ухилення осіб від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння.

Відповідно до положень пунктів 2, 3, 4, 6 та 8 постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду», огляду підлягають водії транспортних засобів, стосовно яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, які знижують увагу та швидкість реакції, згідно з ознаками такого стану.

Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров`я (в сільській місцевості за відсутності лікаря – фельдшером фельдшерсько – акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).

У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в установах охорони здоров`я уповноважена особа в присутності двох понятих складає протокол про адміністративне правопорушення, в якому вказує ознаки сп`яніння і дії водія, спрямовані на ухилення від огляду.

Отже, законодавець саме з метою забезпечення безпеки дорожнього руху, життя та здоров`я його учасників, поклав на водіїв транспортних засобів додаткові обов`язки, зокрема – пройти на вимогу працівника поліції в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного чи наркотичного сп`яніння.

З матеріалів справи вбачається, що протокол про адміністративне правопорушення серії БД № 249499 від 16 лютого 2020 року, складений саме за відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння в установленому законом порядку.

Факт відмови від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння підтвердили у судовому засіданні й свідки.

Так, допитаний у судовому засіданні та попереджений про кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку, начальник Сектору реагування патрульної поліції Нововодолазького відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Глуздій ОСОБА_5 по суті вищевказаного адміністративного матеріалу пояснив, що перебуваючи на патрулюванні з колегою на службовому автомобілі по вулиці Привокзальній селища міського типу Нова Водолага Нововодолазького району Харківської області вони помітили автотранспортний засіб «Нива», який рухаючись по вулиці Привокзальній різко змінив напрямок руху та в`їхав в провулок Кошевого. Було вирішено прослідувати за вказаним автомобілем по вулиці Кошевого, у зв`язку з чим на службовому автомобілі були включені проблискові маячки та надана команда водію вищевказаного автомобіля зупинитися. Водій автомобілю «Нива» проїхавши декілька десятків метрів, зупинився з правої сторони дороги. Водій, якого пізніше було встановлено як ОСОБА_1 , вийшов зі свого автомобіля та швидко став віддалятися від нього. Працівники поліції під`їхали до нього, інспектор поліції ОСОБА_6 взяв ОСОБА_1 за руку та запропонував зупинитись та залишитись на місці, але водій поводив себе зухвало, намагався відштовхнути поліцейського, тому працівниками поліції відповідно до положень Закону України «Про Національну поліцію» було вирішено застосувати до нього фізичну сили та спеціальні засоби «кайданки» з метою недопущення з боку водія агресивних дій. В результаті розмови з водієм у працівників поліції виникли підозри, що ОСОБА_1 перебуває у стані алкогольного сп`яніння, оскільки з порожнини рота було чути запах алкоголю, у нього була невнятна річ та хидка хода. У присутності свідків ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, на що останній відмовився, у зв`язку з чим був складений протокол про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення. На запитання суду, чи було видано ОСОБА_1 письмове направлення на проходження огляду на стан сп`яніння в медичному закладі, ОСОБА_6 відповів, що направлення не видавалось, оскільки останній відмовився. від проходження огляду. На запитання суду, з яких підстав працівники поліції вирішили прямування за автомобілем марки «Нива», поліцейський повідомив, що у зв`язку з тим, що у працівників поліції виникла підозра, що вищевказаний транспортний засіб намагався уникнути зустрічі зі службовим автомобілем поліцейських, як ніби то чогось боявся, було вирішено прослідувати за ним.

Попереджена про кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку інспектор Сектору реагування патрульної поліції Нововодолазького відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області ОСОБА_7 у судовому засіданні повідомила, що приблизно 15 чи 16 лютого 2020 року, більш точної дати свідок не пам`ятає, близько 23 години, вона разом із напарником з яким перебувала на чергуванні – поліцейським сектором реагування патрульної поліції ОСОБА_8 поверталися з виклику по вулиці Кошевого. Почувши звуки спецсигналів, та побачивши автомобіль «Ниву», який наздоганяв службовий автомобіль поліції з увімкненими проблисковими маячками і гучномовцем з вимогою транспортному засобу «Нива» зупинитись, вони поїхали за автомобілями та зупинились на місці події. На місці події свідок побачила, як водій транспортного засобу «Нива» вийшов з автомобіля, при цьому хода його була не впевнена та не стійка, що вказувало на те, що останній перебуває у стані алкогольного сп`яніння. Водій почав поводитись агресивно та зухвало, тому працівниками поліції було прийнято рішення застосувати до останнього спеціальні засоби «кайданки» з метою зупинення його агресивних дій у відношенні до поліцейського. У зв`язку з тим, що у працівників поліції виникли підозри, що водій перебуває у стані алкогольного сп`яніння, ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння, на що останній відмовився, сказавши що він не є водієм вказаного автомобілю. Від надання будь – яких пояснень ОСОБА_1 відмовився, про що власноруч написав у поясненнях. Під час складання протоколу правопорушнику роз`яснювалися його права та обов`язки, передбачені Конституцією України та Кодексом України про адміністративні правопорушення, місце розгляду протоколу та право на його оскарження, про що останній надав розписку, яка була долучена до матеріалів протоколу. Після того як було складено протокол про адміністративне правопорушення, його копію було вручено ОСОБА_1 . На запитання суду, на підставі яких документів було встановлено особу правопорушника, поліцейський ОСОБА_7 відповіла, що встановлення особи відбулось відповідно до посвідчення водія, паспорт громадянина України ОСОБА_1 не надавав. Крім того, свідок ОСОБА_7 пояснила, що ОСОБА_1 було запропоновано пройти огляд на стан сп`яніння як за допомогою приладу «Драгер», так і в медичному закладі.

Інший свідок – ОСОБА_9 будучи допитаним у судовому засіданні та попередженим про кримінальну відповідальність у встановленому законом порядку пояснив, що біля півночі 15 лютого 2020 року працівники поліції запросили його бути присутніми при огляді водія ОСОБА_1 на стан алкогольного сп`яніння. У його присутності водій ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на стан алкогольного сп`яніння, про що працівник поліції склав відносно водія протокол про адміністративне правопорушення за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Пояснення, надані свідком ОСОБА_9 узгоджуються із його письмовими поясненнями наявними в матеріалах справи (а. с. 5), та підтверджують обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення.

Надаючи оцінку показанням свідків, як доказам, суд враховує той факт, вони надавали пояснення щодо фактів, які вони сприймали особисто. Крім того, ці показання свідків у повній мірі кореспондуються між собою щодо перебігу подій. З огляду на що, суд сприймає їх покази як належні та допустимі.

Незважаючи на невизнання своєї вини, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, також підтверджується даними, що містяться в наступних належних та допустимих доказах, безпосередньо досліджених в судовому засіданні:

-протоколі про адміністративне правопорушення серії БД № 249499, складеного 16 лютого 2020 року інспектором Сектору реагування патрульної поліції Нововодолазького відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області Токар ОСОБА_10 , у якому зафіксовано перебіг подій, що відбувались 15 лютого 2020 року близько 23 години 56 хвилин в селище міського типу Нова Водолага Нововодолазького району Харківської області, поблизу будинку № 16 по вулиці Кошевого, коли водій ОСОБА_1 керував автомобілем ВАЗ 212140, державний номерний знак НОМЕР_2 , з ознаками алкогольного сп`яніння. Від проходження огляду на стан сп`яніння у встановленому законом порядку водій відмовився у присутності свідків. Вказаний протокол складений у присутності ОСОБА_1 та підписаний останнім без будь – яких зауважень чи доповнень (а. с. 2);

-рапортом начальника Сектору реагування патрульної поліції Нововодолазького відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області С. Глуздій, у якому відображено факт застосування фізичної сили та спеціальних засобів до водія ОСОБА_1 , який 15 лютого 2020 року близько 23 години 56 хвилин в селище міського типу Нова Водолага Нововодолазького району Харківської області, поблизу будинку № 16 по вулиці Кошевого поводив себе агресивно по відношенню до представників влади (а. с. 3);

-поясненнях свідків ОСОБА_11 та ОСОБА_9 , які підтвердили, що водій автомобіля ВАЗ 212140, державний номерний знак НОМЕР_2 , ОСОБА_1 від проходження огляду на стан сп`яніння на місці складання протоколу та в медичному закладі – відмовився; в присутності свідків ОСОБА_1 був ознайомлений зі змістом протоколу про адміністративне правопорушення серії БД № 249499 від 16.02.2020 року та правами, передбаченими статтею 63 Конституції України та статтею 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а. с. 4, 5);

-поясненнях правопорушника ОСОБА_1 , відповідно до яких останній посилаючись на положення статті 63 Конституції України відмовився від наданні пояснень (а. с. 6);

-переглянутим в судовому засіданні відеозаписом, наданим поліцейським Сектору реагування патрульної поліції Нововодолазького відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області, на якому відображено перебіг подій, що мали місце 15 лютого 2020 року близько 23 години 56 хвилин по вулиці Кошевого в селищі міського типу Нова Водолага Нововодолазького району Харківської області за участю водія ОСОБА_1 , а саме те, що за автомобілем ВАЗ 212140, державний номерний знак НОМЕР_2 , проїхали два патрульних автомобіля з увімкненими проблисковими маячками червоного та синього кольорів та те, що водій ОСОБА_1 у присутності двох свідків чоловічої статі та жінки відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння, а також мав явні ознаки алкогольного сп`яніння (а. с. 15).

При цьому, слід зауважити, що частина 2 статті 30 Закону України «Про Національну поліцію» визначає, що поліцейські можуть застосовувати превентивні заходи, до яких відповідно до статті 31 вказаного Закону віднесено застосування засобів відеозапису.

Будь – яких порушень при проведенні фіксації вчиненого адміністративного правопорушення та збирання доказів, у тому числі і шляхом здійснення відеозапису судом не встановлено.

Суд звертає увагу на те, що вказаний відеозапис є об`єктивним доказом, оскільки містить у собі фактичні дані, які вказують на те, що ОСОБА_1 керував транспортним засобом, мав ознаки алкогольного сп`яніння та на неодноразові вимоги поліцейського про проходження огляду на стан сп`яніння, відмовився від проходження такого огляду.

Також в матеріалах справи маються відомості про виконання поліцейськими вимог частини 1 статті 266 Кодексу України про адміністративні правопорушення про відсторонення ОСОБА_1 від керування автомобілем, а саме розписка ОСОБА_12 про зобов`язання доставити автомобіль ВАЗ 212140, державний номерний знак НОМЕР_2 за місцем мешкання ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1 (а. с. 9).

Що стосується посилання сторони захисту у наданому клопотанні від 27 квітня 2020 року відносно того, що належним доказом додержання процедури огляду на предмет сп`яніння є відповідний акт, не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, оскільки акт огляду складається поліцейським у випадку проведення огляду на стан сп`яніння та до вказаного акту заносяться результати огляду. Враховуючи те, що ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду, підстави для складання акту огляду у працівників поліції були відсутні.

Щодо доводів ОСОБА_1 , що йому не було видано направлення на проходження медичного огляду, то вони також є безпідставними, оскільки відповідно до пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року «Про затвердження Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а також проведення такого огляду», а також Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, дане направлення надається водієві для проходження огляду в закладі охорони здоров`я, коли водій відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, в той час ОСОБА_4 відповідно до матеріалів справи взагалі відмовився від проходження огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння. Також сам правопорушник у судовому засіданні вказав, що не наполягав для надання йому відповідного направлення для проходження огляду на стан сп`яніння у медичному закладі.

У свою чергу, доводи ОСОБА_1 та його захисника щодо недоліків складення матеріалів справи та прохання повернути їх на дооформлення, знайшли своє відображення у постанові судді Нововодолазького районного суду Харківської області від 27 квітня 2020 року у даній справі, а тому більш детального обґрунтування не потребують.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», заява № 63566/00, § 23).

Таким чином, оцінивши матеріали справи та наведені докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, своєчасному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, вважаю факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, як відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного сп`ягніння, доведеним, а тому він підлягає притягненню до адміністративної відповідальності.

Згідно з частиною 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Обставин, що пом`якшують або обтяжують відповідальність особи за адміністративне правопорушення, суддею не вбачається.

Обираючи вид адміністративного стягнення правопорушникові, суд враховує характер вчиненого правопорушення, ступінь його вини, майновий стан та відсутність обставин, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Враховуючи вищевикладене, з метою запобігання вчинення у подальшому нових правопорушень та досягнення мети адміністративного покарання, беручи до уваги характер скоєного адміністративного правопорушення, особу правопорушника та ступень його вини, суддя вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів в межах санкції частини 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення, з урахуванням вимог статтей 34, 35 зазначеного нормативно – правового кодифікованого закону України.

В порядку, передбаченому частиною 5 статті 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд вирішує питання про стягнення судового збору з особи, на яку накладається адміністративне стягнення.

Відповідно до вимог статті 40 – 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення судовий збір сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно частини 1 та пункту 5 частини 2 статті 4 Закону України № 3674-VI від 08 липня 2011 року «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення справляється судовий збір у сумі, яка дорівнює 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому він справляється.

Абзацом 3 статті 7 Закону України № 294-ІХ від 14 листопада 2019 року «Про Державний бюджет України на 2020 рік» з 1 січня 2020 року встановлений прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб в сумі 2102 гривня.

В зв`язку з вищевикладеним, вважаю за необхідне стягнути із ОСОБА_1 судовий збір по справі про адміністративне правопорушення у розмірі 420 гривень 40 копійок, - зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 9, 34, 35, 40 - 1, частиною 1 статті 130, статтями 245, 256, частиною 2 статті 268, статтями 277, 279, 280, 283 – 285, частиною 2 статті 287 та статтею 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя –

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення та накласти на нього адміністративне стягнення в розмірі шестисот неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що дорівнює 10200 (десять тисяч двісті) гривень 00 копійок, який стягнути на користь держави (номер рахунку (IBAN): UA298999980313010106000020371, код класифікації доходів бюджету: 21081100, отримувач: УК Нововодолазького району - 21081100, код отримувача(ЄДРПОУ): 37934670, банк отримувача : Казначейство України (ЕАП – електронне адміністрування податку) з позбавлення права керування транспортними засобами на строк ОДИН рік.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір» стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 420 гривень 40 копійок (отримувач: ГУК у м. Києві / м. Київ/ 22030106, Код отримувача ( ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП електронне адміністрування податку), номер рахунку (IBAN) UA 908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Копію постанови вручити ОСОБА_1 та направити до Нововодолазького відділення поліції Первомайського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Харківській області.

Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

В разі не сплати штрафу у строк встановлений частиною 1 статті 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення у порядку примусового виконання постанови стягується штраф у подвійному розмірі, що буде складатиме 20400 гривень 00 копійок.

Скаргу на постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути подано протягом десяти днів з дня винесення постанови до Харківського апеляційного суду через Нововодолазький районний суд Харківської області, а щодо постанов по справі про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, протягом десяти днів з дня вручення такої постанови. В разі пропуску зазначеного строку з поважних причин цей строк за заявою особи, щодо якої винесено постанову, може бути поновлено органом (посадовою особою), правомочним розглядати скаргу.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження, а у випадку такого оскарження - з дня набрання законної сили рішенням за результатами такого оскарження.

Суддя: Т. М. Трояновська