Рішення № 89146510, 24.04.2020, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/6565/19

Провадження № 2/487/1005/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2020 р. Заводський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді - Кузьменко В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Рафальської Т.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України" про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

В C Т А Н О В И В:

30.08.2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України", в якій просив визнати незаконним та скасувати наказ Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України" від 12.08.2019 року № 277/о про звільнення ОСОБА_1 з посади головного технолога виробничого комплексу технологічного забезпечення Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України"; поновити його на посаді головного технолога виробничого комплексу технологічного забезпечення Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України"; стягнути з ДП "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; судові витрати покласти на відповідача.

Позивач зазначив, що з 13.06.2013 р. він - ОСОБА_1 , обіймав посаду головного технолога виробничого комплексу технологічного забезпечення в Миколаївській філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України». Наказом МФ ДП «АМПУ» від 21.07.2017 р. № 339/о він вже був звільнений з посади головного технолога виробничого комплексу технологічного забезпечення МФ ДП «АМПУ» на підставі п.1 ст.40 КЗпП України — за скороченням штату.

Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.04.2018 р. по справі № 487/4224/17, додатковим рішенням цього суду від 15.06.2018 р. та ухвалою суду про виправлення описки від 15.06.2018 р., залишеним в силі постановою апеляційного суду Миколаївської області від 11.09.2018 р., задоволено його позов, визнано незаконним та скасовано наказ МФ ДП «АМПУ» від 21.07.2017 р. №339/о про звільнення його з посади головного технолога виробничого комплексу технологічного забезпечення МФ ДП «АМПУ», поновлено його на роботі на цій посаді та стягнуто з ДП «АМПУ» в особі МФ ДП «АМПУ» на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 21.07.2017 р. по 18.04.2018 р. у розмірі 247 841, 28 грн.

В рішенні суду першої інстанції зазначено, що рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць підлягає негайному виконанню, але ця вказівка суду МФ ДП «АМПУ» виконана не була.

Постановою Заводського відділу ДВС м. Миколаєва ГТУЮ у Миколаївській області було відкрито два виконавчих провадження. Постановою від 23.10.2018 р. було відкрито виконавче провадження № 57472322 про стягнення з Відповідача на користь Позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 247 841,28 грн., постановою від 19.11.2018 р. було відкрито виконавче провадження № 57655532 про поновлення Позивача на посаді головного технолога виробничого комплексу технологічного забезпечення МФ ДП «АМПУ».

Однак, в порушення вимог законодавства, лише 30.11.2018 р. Позивача було поновлено на посаді головного технолога виробничого комплексу технологічного забезпечення МФ ДП «АМПУ», при цьому копія наказу (витяг з наказу) про поновлення Позивача на роботі вручена йому не була, ані наказом, ані подальшим розрядженням керівництва МФ ДП «АМПУ» Позивачу не було визначено робоче місце. Але, з 30.11.2018 р. він так і не зміг приступити до виконання своїх попередніх службових обов`язків, а тому повторне звільнення без реального поновлення на роботі після першого звільнення є незаконним.

18.02.2019 р. Позивач отримав повідомлення про зміну істотних умов праці, а саме зміну найменування посади головного технолога виробничого комплексу технологічного забезпечення на техніка-технолога технологічного комплексу служби портових операцій, а також про зміну розміру оплати праці.

Позивач заявою від 12.08.2019 р. відмовився від запропонованої йому посади техніка-технолога технологічного комплексу служби портових операцій.

Наказом МФ ДП «АМПУ» від 12.08.2019 р. № 277/о Позивач був звільнений з посади головного технолога виробничого комплексу технологічного забезпечення МФ ДП «АМПУ» на підставі п.6 ст.36 КЗпП України - відмова від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці.

Ухвалою судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 06.09.2019 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.

01.11.2019 року від МФ ДП «АМПУ» надійшов відзив на позов, в якому відповідач просив у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що поновлення на попередній роботі відбувається не з дати винесення судом рішення про таке поновлення, а з дати звільнення працівника, яка відповідно до цього рішення визнається недійсною. Так, на виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.04.2018 року по справі № 487/4224/17 та постанови Апеляційного суду Миколаївської області від 11.09.2018 року видано наказ від 30.11.2018 року № 496/0 про поновлення ОСОБА_1 з 21.07.2017 року на посаді головного технолога виробничого комплексу технологічного забезпечення, з яким позивача ознайомлено 30.11.2018 року, про що свідчить його підпис. У позивача не виникало ніяких питань та заперечень у період поновлення його на роботі до дня припинення трудового договору та він не приймав жодних дій щодо порушеного, на думку позивача, права, до моменту звільнення та не звертався за захистом своїх прав. Особливістю припинення трудового договору при відмові працівника продовжувати роботу у зв`язку зі зміною істотних умов праці є те, що про такі зміни згідно з ч.4 ст.32 КЗпП України працівник повинен бути письмово попереджений за 2 місяці. Так, на виконання приписів ч.4 ст.32 КЗпП України 18.02.2019 р. позивач повідомлений, що відповідно до наказу від 15.02.2019 року № 118/18 «Про внесення змін до штатного розпису» у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці з 19.04.2019 року посаду головного технолога виробничого комплексу технологічного забезпечення буде перейменовано у техніка-технолога технологічного комплексу служби портових операцій з посадовим окладом 7300 грн. Відповідно до ч.3 ст.32 КЗпП України, якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за п.6 ст.36 цього Кодексу. Так, 12.08.2019 року позивачем на ім`я начальника Миколаївської філії ДП «АМПУ» було подано заяву, згідно якої позивач відмовляється від запропонованої посади техніка-технолога технологічного комплексу служби портових операцій. Відповідно до п.6 ст.36 КЗпП України підставою для звільнення є відмова працівника від переведення на роботу в іншу місцевість разом з підприємством, установою, організацією, а також відмова від продовження роботи у зв`язку із зміною істотних умов праці. Тобто, рішення про припинення продовження роботи прийнято самим позивачем, а відповідач зобов`язаний оформити таке рішення позивача згідно чинного трудового законодавства згідно з п.6 ст.36 КЗпП України. Законодавством не визначено, що перед винесенням наказу «Про внесення змін до штатного розпису» повинен був виданий наказ «Про внесення змін в організацію виробництва і праці» та «Про зміну істотних умов праці» або «Про внесення змін в організацію виробництва і праці, про зміну істотних умов праці у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці». З метою забезпечення ефективного виконання завдань та функцій, покладених на адміністрацію Миколаївського морського порту, начальником адміністрації видано наказ №118/18 від 15.02.2019 року «Про внесення змін до штатного розпису», яким з 19.04.2019 року посаду головного технолога виробничого комплексу технологічного забезпечення перейменовано у техніка-технолога з посадовим окладом 7300 грн., включивши її до складу технологічного комплексу служби портових операцій. Позивачем наказ не оскаржував ся та не було заперечень щодо припинення трудового договору на підставі п.6 ст.36 КЗпП України. Звільнення позивача було виконано з дотриманням вимог чинного законодавства України.

04.11.2019 року представником позивача було подано до суду відповідь на відзив, у якій адвокат Кірюхін О.М. посилався на те, що всупереч вимогам ст.ст.12,81 ЦПК України Відповідач взагалі не спростував належними та допустимими доказами жодної з тез, якими Позивач обґрунтовує свій позов та які є його підставами, у зв`язку з чим наступне викладення доводів цієї відповіді буде проводитися у порядку викладення їх у відзиві. Згідно зі ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Всупереч цієї вимоги процесуального закону Відповідач не надав суду жодного відповідного належного та допустимого письмового доказу, яким спростовуються вищевказані твердження Позивача. У свою чергу Позивач може навіть показами свідків підтвердити, що після 30.11.2018 р. він не мав доступу до території порту та свого колишнього робочого місця і де йому були відведені робочі місця за межами порту на протязі усього часу до 12.08.2019 р. З 17.04.2019 р. по 11.08.2019 р. Позивач був тимчасово непрацездатним з оформленням йому листків тимчасової непрацездатності, які він здав Відповідачу. І тільки після виходу його на роботу 12.08.2019 р. від нього відразу ж було отримано заяву, якою він відмовився від запропонованої йому посади техніка-технолога технологічного комплексу служби портових операцій, і його у той же день було звільнено з роботи. Реагуванням Позивача на порушення його прав є саме звернення його з цим позовом до суду. У позові зазначається, що у порушення п.п.3,4 ч.1 ст.247 КЗпП України рішення про зміну істотних умов праці та внесення відповідних змін до штатного розпису Відповідача не погоджено з виборним органом первинної профспілкової організації, членом якої є Позивач, — Профспілкою працівників морського транспорту Миколаївського морського торговельного порту. Це твердження Позивача також не спростовується Відповідачем належними та допустимими доказами – ним перекручується ця підстава позову та вказується, що Позивач нібито наполягає на необхідності погодження з профспілкою саме його звільнення.

21.11.2019 року представник відповідача подав заперечення на відповідь на відзив у якому зазначив, що з Наказом про поновлення на посаді головного технолога виробничого комплексу технологічного забезпечення позивач був ознайомлений 30.11.2018 року, що підтверджується його особистим підписом. У зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, які відбулись, колишні істотні умови праці для позивача не могли бути збережені. Проте позивач, в свою чергу, мав право погодитись на запропоновані умови праці або висловити свою незгоду з їх зміною. Позивач висловив незгоду зі змінами істотних умов праці. При змінах в організації виробництва і праці власник має право без згоди працівника змінювати істотні умови праці. Згідно із штатним розписом Відповідача станом на 11.03.2019 року у комплексі відповідно наказу № 602 від 22.08.2019 року «Про затвердження нової організаційної структури Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України (адміністрації Миколаївського морського порту) було введено в дію організаційну структуру під назвою «виробничий комплекс технологічного забезпечення». Згодом, відповідно до наказу №750 від 01.08.2017 року «Про організаційну структуру Миколаївської філії державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації Миколаївського морського порту) і розподіл окремих функцій управління діяльністю філії між начальником адміністрації та його заступниками було введено в дію організаційну структуру під назвою «служба інформаційних технологій». Відповідно до наказу № 1170 від 30.11.2019 року Про внесення змін до штатного розпису на виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.04.2018 року по справі № 487/4224/17 для позивача було введено в дію посаду під назвою «головного технолога виробничого комплексу технологічного забезпечення». Наказом №118/18 від 15.02.2019 року було внесено зміни до штатного розпису, відповідно до якого посаду головного технолога виробничого комплексу технологічного забезпечення змінено на техніка технолога. Наказ про внесення змін в штатний розпис не погоджується з профкомом, та не надається на ознайомлення працівникам. Такої норми не передбачено жодним законодавчим актом. Зміни в організації виробництва і праці були наявні та суттєві, тому зазначені обставини призвели до змін істотних умов праці позивача. При цьому, відповідачем вжито всіх заходів щодо працевлаштування позивача в нових умовах, а не його звільнення. Порядок дій відповідача повністю відповідає вимогам трудового законодавства, що встановлений у зв`язку з припиненням трудового договору за п.6 ст.36 КЗпП України. Відповідно до п.6.1.1 Статуту ДП «АМПУ», затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України №119 від 25.03.2016 року, підприємство самостійно планує свою діяльність, визначає стратегію та основні напрямки свого розвитку відповідно до галузевих науково-технічних прогнозів та пріоритетів, кон`юктури ринку продукції, товарів, робіт, послуг та економічної ситуації, забезпечує виконання державних контрактів та укладених договорів. Положення про Миколаївську філію ДП «АМПУ» (адміністрація Миколаївського морського порту) затверджене наказом Міністерства інфраструктури України № 184 від 18.04.2014 року. Відповідно до п.5.7 Положення, начальник філії самостійно встановлює чисельність працівників та затверджує штатний розпис. Організаційна структура Філії та штатний розпис в частині керівного складу затверджується начальником Філії за погодженням з головою підприємства.

10.01.2020 року позивачем до суду було надано пояснення на заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в якому він посилався на обставини, зазначені у позовній заяві та відповіді на відзив.

Представник позивача – адвокатом Кірюхіним О.М. неодноразово уточнювались позовні вимоги, остання заява про збільшення розміру позовних вимог була подана до суду 17.04.2020 року, в якій адвокат Кірюхін О.М. зазначив, що заявою про уточнення позову від 12.12.2019 р. на підставі отриманого від Відповідача разом з відзивом розрахунку середньоденного заробітку Позивача просив стягнути з Відповідача на користь Позивача за 85 робочих днів вимушеного прогулу з 13.08.2019 р. по 11.12.2019 р. середній заробіток у сумі 101 155,95 грн. Заявою про збільшення розміру позовних вимог від 19.02.2020 р. просив стягнути з Відповідача на користь Позивача за 131 робочий день вимушеного прогулу (85+46) станом на 20.02.2020 р., на коли було призначено розгляд справи, 155 899,17 грн. (1190,07х131). Оскільки з 21.02.2020 р. по 24.04.2020 р.(призначена дата розгляду справи по суті) тривалість вимушеного прогулу Позивача збільшується ще на 44 робочих дня (6+21+17), розмір його середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу за 175 робочих днів (131+44) також збільшується і становить 208 262,25 грн. (1190,07х131). Просив: визнати незаконним та скасувати наказ Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 12.08.2019 р. № 277/о про звільнення ОСОБА_1 з посади головного технолога виробничого комплексу технологічного забезпечення Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України»; поновити ОСОБА_1 на посаді головного технолога виробничого комплексу технологічного забезпечення Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» з 12.08.2019 р.; стягнути з Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі Миколаївської філії на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 208 262,25 грн.; покласти на Відповідача судові витрати Позивача у сумі 10000,00 грн., понесені ним наслідок оплати за правничу допомогу, стягнувши цю суму з Відповідача на його користь.

Крім того представник позивача просив справу розглядати без його та позивача участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, посилаючись на обставини, зазначені у позові та заявах про уточнення позовних вимог.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав суду заяву, в якій просив справу слухати без участі представника відповідача, за наявними в матеріалах справи документами.

Вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом № 496/о від 30.11.2018 року скасовано наказ № 339/о від 21.07.2017 року про звільнення та поновлено ОСОБА_1 на посаді головного технолога виробничого комплексу технологічного забезпечення Миколаївської філії ДП «АМПУ».

Вказані дії проведені на виконання рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 18.04.2018 року, залишеного без змін постановою апеляційного суду Миколаївської області від 11.09.2018 року.

18.02.2019 р. позивач отримав повідомлення про зміну істотних умов праці, а саме зміну найменування посади головного технолога виробничого комплексу технологічного забезпечення на техніка-технолога технологічного комплексу служби портових операцій, а також про зміну розміру оплати праці.

ОСОБА_1 заявою від 12.08.2019 р. відмовився від запропонованої йому посади техніка-технолога технологічного комплексу служби портових операцій.

Наказом МФ ДП «АМПУ» від 12.08.2019 р. № 277/о ОСОБА_1 був звільнений з посади головного технолога виробничого комплексу технологічного забезпечення МФ ДП «АМПУ» на підставі п.6 ст.36 КЗпП України - відмова від продовження роботи у зв`язку зі зміною істотних умов праці.

Верховний Суд у своїй постанові від 05.09.2018 р. по справі № 641/397/17 зазначив наступне: «Відповідно до частин третьої та четвертої статті 32 КЗпП України у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці допускається зміна істотних умов праці при продовженні роботи за тією ж спеціальністю, кваліфікацією чи посадою. Про зміну істотних умов праці - систем та розмірів оплати праці, пільг, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад та інших - працівник повинен бути повідомлений не пізніше ніж за два місяці. Якщо колишні істотні умови праці не може бути збережено, а працівник не згоден на продовження роботи в нових умовах, то трудовий договір припиняється за пунктом 6 статті 36 цього Кодексу. Таким чином, зміна істотних умов праці може бути визнана законною тільки в тому випадку, якщо буде доведена наявність змін в організації виробництва і праці. Якщо такі зміни не вводяться, власник не має права змінити істотні умови праці. Зміна істотних умов праці, передбачена частиною третьою статті 32 КЗпП України, за своїм змістом не тотожна звільненню у зв`язку зі зміною організації виробництва та праці, скороченням чисельності або штату працівників на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, оскільки передбачає продовження роботи за тією самою спеціальністю, кваліфікацією чи посадою, але за новими умовами праці. ... при зміні істотних умов праці, посада, яку обіймає працівник, залишається у штатному розписі, але змінюються умови трудового договору - розмір оплати праці, тривалість робочого часу, режим роботи тощо. Водночас, зміни в організації виробництва і праці, наслідком яких є скорочення штату або чисельності працівників означає, що посада, яку раніше обіймав працівник, виводиться із штатного розпису».

Виходячи з аналізу ч.ч.2,3 ст.32 КЗпП України зміна істотних умов праці стосується випадків зміни систем та розмірів оплати праці, режиму роботи, встановлення або скасування неповного робочого часу, суміщення професій, зміну розрядів і найменування посад без зміни трудової функції тощо, тобто змін, які ведуть до звуження чи розширення трудової функції працівника за укладеним з ним трудовим договором, дія якого продовжується.

Зміна істотних умов праці не передбачає ліквідації трудової функції працівника та виведення посади зі штату.

Як вбачається з повідомлення про зміну істотних умов праці, отриманого Позивачем 18.02.2019 р., наказ «Про внесення змін до штатного розпису» від 15.02.2019 № 118/18, прийнятий лише з посиланням на зміни в організації виробництва і праці, без зазначення наказів, якими б ці зміни були внесені.

Зазначені обставини свідчать про порушення Відповідачем конституційних прав Позивача, встановленого законом порядку звільнення працівників, а також про фактичну відсутність змін в організації виробництва і праці, що свідчить про відсутність законних підстав для звільнення Позивача на підставі п.6 ст.36 КЗпП України, відповідно таке звільнення не може вважатися законним і наказ про таке звільнення підлягає скасуванню.

Відповідно до ч.1 ст.23 Загальної декларації прав людини кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Відповідно до ст.5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

Відповідно до ст.235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Відповідно до ч.1 ст.27 Закону України «Про оплату праці» порядок обчислення середньої заробітної плати працівника у випадках, передбачених законодавством, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Із п.5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою КМУ від 08.02.1995 № 100, вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абз.1 п.8 цього порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз.2 п.8 порядку).

Середній заробіток за час вимушеного прогулу ОСОБА_1 складає 208262,25 грн.

Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до частини 3 статті 137 ЦПК України, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 травня 2018 року справа № 72/1010/16-ц, провадження № 61-3416 св 18 склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність») або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Витрати ОСОБА_1 на правову допомогу в розмірі 10 000 грн. підтверджуються договором № 04-19 від 25 липня 2019 року про надання правничої допомоги, розрахунком витрат, пов`язаних з правничою допомогою адвоката у справі № 487/6565/19 та квитанцією № 30043912-1 від 19 лютого 2020 року.

Виходячи з вимог статті 141 ЦПК України та ЗУ «Про судовий збір» з МФ ДП «АМПУ» на користь держави підлягає стягненню судовий збір за вимогами майнового та немайнового характеру у розмірі 5225,93 грн. (3123,93 грн. + 2102 грн.).

Керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 13, 19, 28, 141, 259, 263-265, 268, 274, 275, 279 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства "Адміністрація морських портів України" в особі Миколаївської філії ДП "Адміністрація морських портів України" про визнання незаконним та скасування наказу, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу – задовольнити повністю.

Визнати незаконним та скасувати наказ Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» від 12.08.2019 р. № 277/о про звільнення ОСОБА_1 з посади головного технолога виробничого комплексу технологічного забезпечення Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України».

Поновити ОСОБА_1 на посаді головного технолога виробничого комплексу технологічного забезпечення Миколаївської філії Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» з 12.08.2019 р.

Стягнути з ДП "Адміністрації морських портів України", в особі Миколаївської філії ДП "Адміністрації морських портів України" (Адміністрація Миколаївського морського порту) (місце знаходження: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, код ЄДРПОУ 38728444) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (уродженця м. Миколаєва, РНОКПП НОМЕР_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу у сумі 208262 гривень 25 копійок.

Стягнути з державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (місце знаходження: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, код ЄДРПОУ 38728444) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (уродженця м. Миколаєва, РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати на правничу допомогу у сумі 10000 гривень.

Стягнути з державного підприємства "Адміністрація морських портів України" (місце знаходження: м. Миколаїв, вул. Заводська, 23, код ЄДРПОУ 38728444) в дохід держави судовий збір у розмірі 5225 гривень 93 копійки.

Рішення суду в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

Згідно з п.п.15.5 п.15 ч.1 перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається учасниками справи до Миколаївського апеляційного суду через Заводський районний суд м. Миколаєва.

У разі проголошення вступної та резолютивної частини рішення, апеляційна скарга подається у той же строк з дня виготовлення повного тексту рішення.

Повний текст рішення виготовлено 04.05.2020 року.

Суддя Заводського районного суду

м. Миколаєва В.В.Кузьменко