Рішення № 89145016, 26.02.2020, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 26.02.2020 Справа № 554/6626/19

Провадження № 2/554/488/2020

Рішення

іменем України

26.02.2020 року місто Полтава

Суддя Октябрського районного суду м.Полтави Тімошенко Н.В., розглянувши в порядку загального провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу,

встановила:

23.07.2019 позивач, ОСОБА_1 , звернувся до суду із позовом до відповідача, комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал», про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилався на те, що з 01.03.2019 року працював на посаді слюсаря аварійно - відновлювальних робіт другого розряду цеху з ремонту та експлуатації водопровідних мереж комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал». 31.05.2019 року наказом Міністра оборони України № 303 (по особовому склад) наказано з офіцерами запасу, у тому числі й з ним, укласти контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України. 24.06.2019 року указаний контракт між Міністерством оборони України та ОСОБА_1 набрав чинності. 25.06.2019 року ОСОБА_1 звільнено з роботи за пунктом 3 статті 36 Кодексу законів про працю України у зв`язку з контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу. Цього ж дня позивачу направлено письмове повідомлення про необхідність отримання трудової книжки.

У зв`язку з тим, що позивач вважає своє звільнення незаконним, він вимушений був звернутися до суду за захистом своїх прав.

Позивач просив визнати незаконним та скасувати наказ № 114 К/тр від 25.06.2019 року про його звільнення, поновити його на роботі на посаді слюсаря аварійно-відновлювальних робіт другого розряду цеху з ремонту та експлуатації водопровідних мереж Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал», стягнути з Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» на його користь середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 25.06.2019 року про день винесення рішення у справі та стягнути судові витрати, які він поніс в сумі 4800 грн. та які він понесе у процесі розгляду справи.

Ухвалою суду від 24.07.2019 року відкрито провадження у справі, призначено справу на 21.08.2019 року до підготовчого судового засідання в порядку загального позовного провадження, надано відповідачу строк для надання відзиву на позовну заяву.

07.10.2019 року представником відповідача наданий суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого представник відповідача позовні вимоги не визнав, просив у їх задоволенні відмовити з наступних підстав. Як слідує зі змісту частини третьої статті 119 КЗпП України поширення гарантій щодо збереження місця роботи законодавець не ставить у залежність від виду контракту, а тільки встановлює умову, що такі гарантії надаються особі у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, а саме: під час мобілізації, на особливий період. В умовах відсутності рішення про оголошення війни або мобілізації, чи закінчення строків, встановлених для проведення мобілізації, особливий період не діє. Даний висновок випливає з того, що всі без винятку укази Президента, які стосувались оголошення мобілізації та воєнного стану, закріплювали конкретний термін їх дії в календарному вираженні (кількість діб). Станом на час звільнення ОСОБА_1 правових підстав для застосування положень ч. 3 ст.119 КЗпП України у КП ПОР «Полтававодоканал» не було, а відтак - він підлягав звільненню на підставі ч.3 ст.36 КЗпП України, адже позивач був звільнений з роботи у зв`язку зі вступом на військову службу за контрактом, в період, коли мобілізація не оголошувалась, особливий період не діяв. Укладення військового контракту з особою, що не була призвана на військову службу під час мобілізації, в особливий період, не передбачає збереження гарантій, визначених ст.119 КЗпП України. Крім того, представник відповідача просив взяти до уваги, що контракт ОСОБА_1 не містить посилань на його укладання у зв`язку із виникненням кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, адже згідно з п. 3 контракту, він укладений за погодженням сторін.

Ухвалою суду від 24.10.2019 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до розгляду на 17.12.2019 року.

Сторони в судове засідання не з`явилися, надавши суду заяви з проханням розглядати справу у їх відсутність, представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити, надав суду квитанцію на сплату позивачем правничої допомоги в розмірі 2500 грн., представник відповідача заперечував проти задоволення позову з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

На підставі ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку із неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані сторонами належні та допустимі докази окремо та в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суддя прийшла до висновку про задоволення позову з наступних підстав.

Суддею встановлено, що ОСОБА_1 з 01.03.2019 року працював на посаді слюсаря аварійно - відновлювальних робіт другого розряду цеху з ремонту та експлуатації водопровідних мереж Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» відповідно до наказу № 38 К/тр від 28.02.2019 року.

31.05.2019 року наказом Міністра оборони України № 303 (по особовому склад) наказано з офіцерами запасу, у тому числі й з ОСОБА_1 , укласти контракт про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах Україні на посадах осіб офіцерського складу строком на 3 (три) роки, прийняти їх на військову службу за контрактом осіб офіцерського складу, зарахувати до списків особового складу Збройних Сил України та призначити на посади.

24.06.2019 року контракт про проходження громадянами України військової служби Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу між Міністерством оборони України та ОСОБА_1 набрав чинності.

24.06.2019 року наказом командира військової частини А0177 № 116 лейтенанта ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу частини та на всі види забезпечення та наказано вважати таким, що посаду прийняв та приступив до виконання службових обов`язків.

25.06.2019 року відповідно до наказу № 114 К/тр позивача ОСОБА_1 звільнено з роботи за пунктом 3 статті 36 Кодексу законів про працю України у зв`язку з контрактом про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України на посадах осіб офіцерського складу. Цього ж дня позивачу направлено письмове повідомлення про необхідність отримання трудової книжки (вих. № 13/2368).

Відповідно пункту 3 статті 36 Кодексу законів про працю України підставою припинення трудового договору є призов або вступ працівника або власника – фізичної особи на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу, крім випадків коли за працівником зберігаються місце роботи, посада відповідно до частин третьої та четвертої статті 119 цього Кодексу.

Відповідно до частини 3 статті 119 Кодексу законів про працю України за працівниками, призваними на строкову військову службу, військову службу за призовом осіб офіцерського складу, військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або прийнятими на військову службу за контрактом, у тому числі шляхом укладення нового контракту на проходження військової служби, під час дії особливого періоду на строк до його закінчення або до дня фактичного звільнення зберігаються місце роботи, посада і середній заробіток на підприємстві, в установі, організації, фермерському господарстві, сільськогосподарському виробничому кооперативі незалежно від підпорядкування та форми власності і у фізичних осіб - підприємців, у яких вони працювали на час призову. Таким працівникам здійснюється виплата грошового забезпечення за рахунок коштів Державного бюджету України відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Із змісту вказаної вище норми трудового законодавства вбачається, що для вирішення питання про наявність прав на гарантій, передбачених нею, правове значення мають види військової служби, її підстави, терміни дії особливого періоду, початку та завершення мобілізації, демобілізації та наявності кризової ситуації, що загрожує національній безпеці.

Визначення засад оборони України та підготовки держави до оборони, порядок та підстави призову на військову службу, умови її проходження, правове регулювання соціального і правового статусу військовослужбовців визначаються Законом України «Про оборону України», Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Законом України «Про військовий обов`язок та військову службу», Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», Указами Президента України та іншими підзаконними актами.

За змістом статті 3 Закону України «Про оборону України» підготовка держави до оборони в мирний час включає, зокрема, забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами; розвиток військово-технічного співробітництва з іншими державами з метою забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів озброєнням, військовою технікою і майном, які не виробляються в Україні; підготовку національної економіки, території, органів державної влади, органів військового управління, органів місцевого самоврядування, а також населення до дій в особливий період.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Демобілізація - комплекс заходів, рішення про порядок і терміни проведення яких приймає Президент України, спрямованих на планомірне переведення національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на роботу і функціонування в умовах мирного часу, а Збройних Сил України, інших військових формувань, оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію мирного часу (стаття 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).

Особливий період закінчується з прийняттям Президентом України відповідного рішення про переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби. Проходження військової служби здійснюється, зокрема, громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом.

Загальні умови укладення контракту на проходження військової служби визначені статтею 19 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Рішенням Ради національної безпеки та оборони України «Про невідкладні заходи щодо забезпечення національної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності України» від 01 березня 2014 року, яке введене в дію Указом Президента України № 189/2014 від 02 березня 2014 року, констатовано виникнення кризової ситуації, яка загрожує національній безпеці України та вимагає необхідності вжиття заходів щодо захисту прав та інтересів громадян України, суверенітету, територіальної цілісності та недоторканості державних кордонів України, недопущення втручання в її внутрішні справи.

Судом встановлено, що позивач уклав контракт на проходження військової служби у Збройних Силах України після 02 березня 2014 року.

Як слідує зі змісту частини третьої статті 119 КЗпП України поширення гарантій щодо збереження місця роботи законодавець не ставить у залежність від виду контракту, а тільки умову, що такі гарантії надаються особі у разі виникнення кризової ситуації, що загрожує національній безпеці, а саме: під час мобілізації, на особливий період.

Рішень про повну демобілізацію усіх призваних під час мобілізації військовослужбовців та переведення усіх інституцій України на функціонування в умовах мирного часу Президент України не приймав.

Отже, позивач уклав контракт про проходження військової служби у Збройних Силах України під час кризової ситуації, що загрожує національній безпеці України, і останній, як військовослужбовець, несе службу особливого характеру під час дії в державі особливого періоду, а тому користується пільгами, передбаченими статтею 39 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та частиною третьою статті 119 КЗпП України.

Ураховуючи викладене, підстави для звільнення з роботи ОСОБА_1 відсутні, наказ про звільнення підлягає скасуванню, а позивач - поновленню на роботі.

Крім того, відповідно до статті 235 Кодексу законів про працю України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір (частина 1); при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи, але не більш як за один рік (частина 2).

Ураховуючи незаконність рішення роботодавця по звільненню позивача, положення частини другої статті 235 КЗпП України, суд приходить до висновку щодо наявності підстав для стягнення із відповідача на користь позивача середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Заявлена позивачем вимога про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі сплаченого гонорару в сумі 4800,00 грн. та 2500,00 грн., в обґрунтування якої надані квитанції, на підставі ст. 141 ЦПК України підлягає задоволенню.

З огляду наведеного позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору в сумі 768,40 грн. відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України підлягають стягненню з відповідача на користь держави.

Керуючись ст. ст. 36, 119, 235 КЗпП України, ст. 3 Закону України «Про оборону України», ст.. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» , ст. ст. 4-10, 12, 13, 17, 18, 76-81, 89, 133, 141, 223, 229, 247, 259, 263-265, 268, 272-273, 354-355 ЦПК України, суддя

ухвалила:

позов ОСОБА_1 до комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу- задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ № 114 К/тр від 25.06.2019 року про звільнення ОСОБА_1 .

Поновити ОСОБА_1 на роботі на посаді слюсаря аварійно-відновлювальних робіт другого розряду цеху з ремонту та експлуатації водопровідних мереж комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал».

Зобов`язати комунальне підприємство Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» нарахувати та виплатити ОСОБА_1 заробіток за весь час вимушеного прогулу з 25.06.2019 року про день ухвалення рішення у справі.

Стягнути з комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правничу допомогу в сумі 7300,00 грн.

Стягнути з комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» на користь держави судовий збір в сумі 768,40 грн.

Копію повного судового рішення направити учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні протягом 2 (двох) днів з дня його складання.

До дня початку функціонування єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Полтавського апеляційного суду через Октябрський районний суд міста Полтави протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 (тридцяти) днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

1.Позивач: ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

2.Відповідач: комунальне підприємство Полтавської обласної ради «Полтававодоканал», м. Полтава,вул. Пилипа Орлика, 40а, код ЄДРПОУ: 03361661.

Рішення суду виготовлено в нарадчій кімнаті в єдиному примірнику.

З текстом рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Н.В.Тімошенко