Ухвала суду № 89142373, 07.05.2020, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/1161/19

Провадження № 4-с/345/5/2020

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.05.2020 року м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області:

в складі: головуючого-судді Мигович О.М.

секретарі Бабійчук Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Калуші справу за скаргою ОСОБА_1 , зацікавлена особа: Калуський міськрайонного відділ державної виконавчої служби Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції м.Івано-Франківськ про визнання протиправними та скасування постав від 09.12.2019року та 27.12.2019 року про накладення штрафу, суд –

В С Т А Н О В И В:

Скаржниця ОСОБА_2 звернулася до суду зі скаргою про визнання протиправними та скасування постав головного державного виконавця Калуського МРВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області від 09.12.2019року та 27.12.2019 року про накладення штрафу.

В обгрунтування скарги посилається на те, що постановою про відкриття виконавчого провадження від 11.11.2019 р., головним державним виконавцем Калуського МРВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Вирасток Ю.М. було відкрито виконавче провадження №60564745 згідно виконавчого листа Калуського міськрайонного суду №345/1161/19 від 30.10.2019р.

Однак, про відкриття виконавчого провадження скаржниця нічого не знала, оскільки постанову про відкриття провадження не отримувала, та не могла її отримати, так як в цей час перебувала в Республіці Чехія, де працювала в ТОВ «Копартнер» на посаді менеджера

18.01.2020р. ОСОБА_2 на один тиждень приїхала у відпустку в Україну, та по приїзді додому батьки скаржниці, повідомили її, про те, що в грудні 2019р. місцева поштарка повідомляла їх про те, що на її ім`я прийшов лист із виконавчої служби, але батькам її кореспонденцію вона не дала, оскільки вони не мали доручення від неї на отримання кореспонденції.

21.01.2020р. скаржниця поїхала в м. Калуш та прийшла у ДВС щоб вияснити чи є якісь виконавчі провадження відносно неї та подала заяву про те, щоб їй було надано копії постанов про відкриття виконавчих проваджень, так, як вона їх не отримувала.

На підставі заяви їй того ж дня було видано дві постанови про відкриття виконавчого провадження (про їх отримання вона розписалась на постановах, які знаходяться у матеріалах виконавчого провадження) – одна про стягнення із неї коштів в користь ОСОБА_3 , а інша про зобов`язання не чинити перешкоди ОСОБА_3 по користуванню майном.

Що стосується виконавчого провадження про стягнення коштів, то ОСОБА_2 негайно пішла до банку, перерахувала всю суму коштів та подала заяву про закриття виконавчого провадження у зв`язку із добровільним виконанням.

Що ж стосується виконавчого провадження № 60564745 про зобов`язання не чинити перешкоди ОСОБА_3 по користуванню майном, то скаржницею було подано заяву про ознайомлення із матеріалами справи та зняття копій із матеріалів справи. Державний виконавець повідомив, що вона зможу ознайомитись із матеріалами справи наступного дня.

Тож 22.01.2020р. вона знову приїхала до ДВС де їй було надано для ознайомлення матеріали справи, та під час ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження вона побачила дві постанови про накладення на неї штрафу – постанову від 09.12.2019р. про накладення штрафу у розмірі 1700 грн., та постанову від 27.12.2019р. про накладення штрафу у розмірі 3400 грн. Тому про існування постанов про накладення штрафу їй стало відомо тільки 22.01.2020р.

Також зазначила, що підставою для винесення виконавцем постанови про накладення на боржника штрафу відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» є факт відсутності поважності причин невиконання боржником рішення.

Поважними причинами можуть бути такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Тож, оскільки скаржниця про існування виконавчого провадження не знала, вимог державного виконавця не одержувала, і не могла їх одержати, оскільки перебувала за межами України, при тому, що за межі України вона поїхала не з метою ухилення від виконання рішення суду, а у зв`язку із тим, що з 2014р. вона постійно проживає та працює в Республіці Чехія, та із 30.04.2014р. взята на тимчасовий консульський облік. У зв`язку із цим, при перетині кордону їй не ставляться відмітки у закордонному паспорті. Тому для підтвердження того, що вона дійсно із 01.09.2019р. по 18.01.2020р. перебувала в Республіці Чехія у зв`язку із тим, що вона там працює, та на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду 26.01.2020р. вона взяла довідку із свого місця роботи, про те, що в цей період вона дійсно працювала на постійній основі в Республіці Чехія.

Зазначені постанови про накладення штрафу заявник вважає неправомірними, оскільки оскаржувані постанови винесено з порушенням положень Закону України «Про виконавче провадження».

Представник заявника в судове засідання подав заяву про розгляд справи у його відсутністі та відсутності його довірительлки, просив скаргу задовольнити з наведених у скарзі підстав.

Представник зацікавленої особи Головний державний виконавець подав відзив на скаргу. У відзиві зазначив, що боржником рішення суду не виконано та штрафи, які винесенні відділом ДВС не оплачені. Просить скаргу залишити без розгляду.

Суд, вивчивши подану скаргу, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

За змістом ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду зі скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до вимог ч.1 ст. 451 ЦПК України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

Як передбачено ч.3 ст. 451 ЦПК України, якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчиненні відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судом встановлено, що 11.11.2019 р. головним державним виконавцем Калуського МРВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області Вирасток Ю.М. було відкрито виконавче провадження №60564745 згідно виконавчого листа Калуського міськрайонного суду №345/1161/19 від 30.10.2019р. – (а.с.6).

21.01.2020 року на підставі заяви заяника було видано дві постанови про відкриття провадження, одна про стягнення із мене коштів в користь ОСОБА_3 , а інша про зобов`язання не чинити перешкоди ОСОБА_3 по користуванню майном.

Що стосується виконавчого провадження про стягнення коштів, то ОСОБА_2 негайно пішла до банку, перерахувала всю суму коштів та подала заяву про закриття виконавчого провадження у зв`язку із добровільним виконанням, що підстверджується заявою від 21.01.2020 року – (а.с.10).

Що ж стосується виконавчого провадження № 60564745 про зобов`язання не чинити перешкоди ОСОБА_3 по користуванню майном, то ОСОБА_2 було подано заяву про ознайомлення із матеріалами справи та зняття копій із матеріалів справи. Державний виконавець повідомив, що вона зможе ознайомитись із матеріалами справи наступного дня.

22.01.2020 року ОСОБА_2 знову приїхала до ДВС де їй було надано для ознайомлення матеріали справи, та під час ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження вона побачила дві постанови про накладення на мене штрафу – постанову від 09.12.2019р. про накладення штрафу у розмірі 1700 грн., та постанову від 27.12.2019р. про накладення штрафу у розмірі 3400 грн. – (а.с.7,8)

Також заявником вказується, що про існування виконавчого провадження не знала, вимог державного виконавця не одержувала, і не могла їх одержати, оскільки перебувала за межами України, при тому, що за межі України вона поїхала не з метою ухилення від виконання рішення суду, а у зв`язку із тим, що з 2014 р. вона постійно проживає та працює в Республіці Чехія, та із 30.04.2014р. взята на тимчасовий консульський облік, що підтверджується відповідною відміткою у її закордонному паспорті – (а.с.17). У зв`язку із цим, при перетині кордону їй не ставляться відмітки у закордонному паспорті. Тому для підтвердження того, що вона дійсно із 01.09.2019р. по 18.01.2020р. перебувала в Республіці Чехія у зв`язку із тим, що там працює, та на підтвердження поважності причин пропуску строку звернення до суду 26.01.2020р. ОСОБА_2 представила довідку із свого місця роботи, про те, що в цей період вона дійсно працювала на постійній основі в Республіці Чехія – (а.с.14).

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України.

Пунктом 9 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов`язковість рішень суду.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження» від 2 червня 2016 року № 1404-VIII підлягають примусовому виконанню рішення на підставі виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України.

Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 1, 16 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.

У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Статтею 75 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - 200 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на боржника - юридичну особу - 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 2 ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження» у разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення.

Системний аналіз викладених правових норм надає підстави стверджувати, що правовою підставою для накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання ним судового рішення у встановлений строк без поважних причин.

При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження.

Проте, боржник обґрунтовуючи протиправність винесених постанов державного виконавця про накладення штрафу, посилається на те, що державним виконавцем не враховано та не з`ясовано причин того, чому рішення не виконано, та те, чи боржник отримував вимогу, а якщо не отримував то з яких причин (ухилення від виконання, чи об`єктивні причини).

Отже, підставою для винесення виконавцем постанови про накладення на боржника штрафу відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» є факт відсутності поважності причин невиконання боржником рішення.

Поважними причинами можуть бути такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Вказані обставини щодо невиконання у встановлений виконавцем строк рішення є поважними причинами невиконання у встановлений виконавцем строк рішення, оскільки не залежали від волевиявлення ОСОБА_2 та підтверджуються доданими до позову доказами.

Відповідно до п. 18 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах» у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов`язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що державним виконавцем не було враховано вищевказані обставини, а тому постанови Головного державного виконавця Калуського МВ ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області про накладення штрафу від 09.12.2019 року та від 27.12.2019 року, є такими, що підлягають скасуванню.

Враховуючи викладене, вимоги заявника про визнання противправними та скасування постанов є обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Судом встановлено, що про оскаржувані постанови про накладення штрафу ОСОБА_2 довідалась 22.01.2020р. під час ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження. У зв`язку із тим, що з моменту коли позивач довідалась про оскаржувані постанови не минуло 10 днів, раніше довідатись вона не могла, оскільки перебувала на роботі за межами України, про існування відкритого виконавчого провадження їй теж не було відомо до 21.01.2020р., то 30.01.2020р. ОСОБА_2 звернулась до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із позовом про оскарження даних постанов. Однак ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05.02.2020р. (залишеною в силі постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 17.03.2020р.) відмовлено у відкритті провадження виходячи із того, що даний спір повинен вирішуватись в порядку цивільного судочинства в порядку ч. 1 ст. 447 ЦПК України.

Таким чином, суд вважає, що скаржниця була позбавлена своєчасно звернутися до суду з вказаною скаргою з причин, які не залежали від її волі, а тому суд приходить до висновку, що строк звернення до суду скаржницею пропущено з поважних причин і його необхідно поновити.

На підставі викладеного та керуючись ст. 18, 63, 75 Закону України «Про виконавче провадження» ст. 447-453 ЦПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Поновити ОСОБА_2 строк на звернення до суду із скаргою.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 09.12.2019 року у виконавчому провадженні № 60564745 про накладення на ОСОБА_2 , штрафу у розмірі 1700,00 грн.

Визнати протиправною та скасувати постанову Головного державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області від 27.12.2019 року у виконавчому провадженні № 60564745 про накладення на ОСОБА_2 , штрафу у розмірі 3400,00 грн.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом 15 днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.

Головуючий: