Вирок № 89141463, 08.05.2020, Василівський районний суд Запорізької області

Справа №311/1073/20

Провадження №1-кп/311/198/2020

08.05.20

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2020 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Задорожка Д.А.

за участі секретаря судового засідання Листопад В.І.

прокурора Овчарова О.В.

обвинуваченого ОСОБА_1

захисника адвоката Матросова Є.О.

розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні кримінальне провадження № 12020080190000085 з обвинуваченням:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Василівка Василівського району Запорізької області, громадянина України, українця, не одруженого, який на утриманні малолітніх та неповнолітніх дітей не має, маючого середню освіту, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого:

1.08 травня 2007 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст. 75, 76 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком 1 рік;

2.15 жовтня 2007 року Василівським районним судом Запорізької області за ч.3 ст.185, 297 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. 19 березня 2010 року звільнився з Вільнянської ВК № 20 умовно - достроково невідбутий строк покарання 1 рік 1 місяць 4 дні;

3.21 лютого 2011 року Шевченківським районним судом міста Запоріжжя за ч.2 ст.186, 69 КК України, до 3 років позбавлення волі. На підставі ст.71 КК України приєднано за вироком Василівського районного суду Запорізької області від 15 жовтня 2007 року та призначено покарання 3 роки 1 місяць позбавлення волі;

4.09 квітня 2014 року Орджонікідзевським районним судом міста Запоріжжя за ч.2 ст.185 КК України до 2 років обмеження волі. На підставі ст.75, 76 КК України від відбування покарання звільнено з іспитовим строком на 1 рік. 06 травня 2015 року знятий з обліку за закінченням іспитового строку,

обвинувачуваного у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України,

запобіжний захід відносно ОСОБА_1 не застосовано,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 обвинувачується у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.309 КК України, за наступних обставин.

У невстановлений в ході досудового розслідування день та час в листопаді 2019 року, знаходячись за місцем свого мешкання, а саме на території домоволодіння АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 , в порушення вимог Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 року, Постанови Кабінету Міністрів України №770 від 06 травня 2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» та зловживаючи ними, діючи з прямим умислом, за мотивами необхідності задоволення потреби у вживанні наркотичних засобів, зірвав на території лісосмуги в АДРЕСА_4 кущ рослини конопель і переніс його в будинок по АДРЕСА_1 . Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, перебуваючи за місцем мешкання на території домоволодіння АДРЕСА_1 з метою виготовлення наркотичних засобів, 1 кущ рослини конопель, який заніс до будинку, в подальшому зберігав для особистого вживання, без мети збуту.

08 лютого 2020 року, в період часу з 15 години 03 хвилини по 17 годину 24 хвилини, під час проведення огляду місця події на території домоволодіння АДРЕСА_3 , в ході якого, в будинку працівниками поліції виявлено та вилучено 1 кущ рослини конопель, який згідно висновку експерта № 7-544 від 02.03.2020 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом. Маса в перерахунку на висушену речовину склала 235,6 г., які ОСОБА_1 , виготовив та зберігав на території домоволодіння АДРЕСА_1 для особистого вживання без мети збуту.

Вказані дії ОСОБА_1 органом досудового розслідування кваліфіковані за ч.1 ст.309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів.

31 березня 2020 року між прокурором Овчаровим О.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 та його захисником адвокатом Матросовим Є.О., в порядку, передбаченому ст.472 КПК України, укладено угоду про визнання винуватості.

Згідно з даною угодою прокурор та обвинувачений дійшли згоди щодо формулювання підозри, всіх істотних для даного кримінального провадження обставин та правової кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч.1 ст.309 КК України та обвинувачений ОСОБА_1 у повному обсязі сформульованої підозри беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні даного кримінального правопорушення. Також сторонами угоди визначено узгоджене ними покарання, яке ОСОБА_1 повинен понести за вчинений злочин у вигляді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. В угоді передбачені наслідки її укладення, затвердження та невиконання, які роз`яснені обвинуваченому.

Розглядаючи в порядку ст.474 КПК України питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно ч.2 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості може бути укладена за ініціативою прокурора або підозрюваного чи обвинуваченого.

Згідно ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо:1) кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості, тяжких злочинів; 2) особливо тяжких злочинів, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим іншої особи у вчиненні злочину, віднесеного до підслідності Національного антикорупційного бюро України, якщо інформація щодо вчинення такою особою злочину буде підтверджена доказами; 3) особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Згідно вимог ст.470 КПК України, прокурор при вирішенні питання про укладення угоди про визнання винуватості зобов`язаний враховувати такі обставини: 1) ступінь та характер сприяння підозрюваного чи обвинуваченого у проведенні кримінального провадження щодо нього або інших осіб; 2) характер і тяжкість обвинувачення (підозри); 3) наявність суспільного інтересу в забезпеченні швидшого досудового розслідування і судового провадження, викритті більшої кількості кримінальних правопорушень; 4) наявність суспільного інтересу в запобіганні, виявленні чи припиненні більшої кількості кримінальних правопорушень або інших більш тяжких кримінальних правопорушень.

При вирішенні питання про відповідність угоди вимогам ст.474 КПК України, суд враховує, що умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам цього Кодексу, правова кваліфікація дій ОСОБА_1 вірна, умови угоди відповідають інтересам суспільства та не порушують прав, свобод, чи інтересів сторін або інших осіб, не встановлені підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, не є очевидною можливість невиконання обвинуваченим взятих на себе зобов`язань за угодою, фактичні підстави для невизнання винуватості відсутні.

Згідно ч.5 ст.469 КПК України, укладення угоди про визнання винуватості може ініціюватись в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

Відповідно до ч.1 ст.475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.

Прокурор в судовому засіданні, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і положення КПК та КК України, просив цю угоду затвердити і призначити обвинуваченому узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи.

Обвинувачений ОСОБА_1 в судовому засіданні також просив укладену з прокурором угоду затвердити і призначити узгоджену в угоді міру покарання та інші передбачені угодою заходи, при цьому беззастережно визнав себе винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст.335 КК України, в обсязі підозри, дав згоду на застосування узгодженого виду та розміру покарання, а також інших заходів у разі затвердження угоди, заявивши, що здатний реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов`язання.

Захисник просив затвердити угоду.

Злочин, у вчиненні якого ОСОБА_1 беззастережно визнав себе винуватим, згідно із положеннями ст.12 КК України, є злочином середньої тяжкості.

Суд, шляхом проведення опитування сторін кримінального провадження, переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_1 повністю усвідомлює зміст укладеної угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого ОСОБА_1 визнає себе винним, цілком розуміє свої права, визначені п.1 ч.5 ст.474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч.1 ст.473 КПК України та наслідки її не виконання, передбачені ст.476 КПК України.

Враховуючи вищевикладене, оскільки умови угоди про визнання винуватості між прокурором Овчаровим О.В. та обвинуваченим ОСОБА_1 відповідають вимогам КПК та КК України, суд, приймаючи до уваги заслухані доводи сторін кримінального провадження, дійшов висновку про наявність всіх правових підстав для затвердження цієї угоди.

За таких обставин, суд вважає доведеним в судовому засіданні те, що у невстановлений в ході досудового розслідування день та час в листопаді 2019 року, знаходячись за місцем свого мешкання, а саме на території домоволодіння АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 , в порушення вимог Закону України «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» від 15 лютого 1995 року, Постанови Кабінету Міністрів України №770 від 06 травня 2000 року «Про затвердження переліку наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів» та зловживаючи ними, діючи з прямим умислом, за мотивами необхідності задоволення потреби у вживанні наркотичних засобів, зірвав на території лісосмуги в АДРЕСА_4 кущ рослини конопель і переніс його в будинок по АДРЕСА_1 . Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, перебуваючи за місцем мешкання на території домоволодіння АДРЕСА_1 з метою виготовлення наркотичних засобів, 1 кущ рослини конопель, який заніс до будинку, в подальшому зберігав для особистого вживання, без мети збуту.

08 лютого 2020 року, в період часу з 15 години 03 хвилини по 17 годину 24 хвилини, під час проведення огляду місця події на території домоволодіння АДРЕСА_3 , в ході якого, в будинку працівниками поліції виявлено та вилучено 1 кущ рослини конопель, який згідно висновку експерта № 7-544 від 02.03.2020 є особливо небезпечним наркотичним засобом, обіг якого заборонено - канабісом. Маса в перерахунку на висушену речовину склала 235,6 г., які ОСОБА_1 , виготовив та зберігав на території домоволодіння АДРЕСА_1 для особистого вживання без мети збуту.

Вказані дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч.1 ст.309 КК України, як незаконне придбання та зберігання наркотичних засобів без мети збуту, за яке належить призначити ОСОБА_1 узгоджену сторонами угоди про визнання винуватості міру покарання.

Долю речових доказів суд вирішує відповідно до положень статті 100 КПК України.

Судові витрати на проведення судової хімічної експертизи №7-544 в розмірі 1 256,08 грн. підлягають стягненню з обвинуваченого, відповідно до вимог ст.124 КПК України.

Керуючись ст. ст.122, 124, 314, 373, 374, 394, 472-476 КПК України, суд,

У Х В А Л И В:

Затвердити угоду про визнання винуватості від 31 березня 2020 року між прокурором Василівського відділу Енергодарської місцевої прокуратори Запорізької області Овчаровим Олегом Вадимовичем та обвинуваченим ОСОБА_1 .

ОСОБА_2 винуватим ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.309 КК України та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850,00 грн. в дохід держави.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави витрати на проведення судової хімічної експертизи №7-544 від 02.03.2020 в розмірі 1 256,08 грн. (рахунок № UA498999980000031112115008009, одержувач – УК у Шевченківському районі м. Запоріжжя/Шевч./24060300, код банку 899998, код ЄДРПОУ 38025367, назва банку: Казначейство України (ЕАП).

Речові докази у провадженні: 3 скляні чарки та 1 скляний стакан; дерев`яний фрагмент стільця із нашарування речовини бурого кольору; куртка чорного кольору із нашаруванням речовини бурого кольору; полімерний фрагмент пляшки (нижня частина) коричневого кольору; полімерний фрагмент пляшки (верхня частина) коричневого кольору; полімерний фрагмент пляшки (верхня частина) білого кольору; полімерний предмет з металевим осередком (наперсток); пробка з металевим ковпаком (наперсток); змив нашарування речовини бурого кольору та контроль до нього на марлевий тампон з поверхні електричного кабелю в обмотці білого кольору, які вилучені з приміщення будинку АДРЕСА_1 ; стебло із гілками та листям сіро-зеленого кольору, які зберігаються в камері зберігання речових доказів Василівського ВП ГУНП в Запорізькій області, знищити.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст.394 КПК України, до Запорізького апеляційного суду через Василівський районний суд Запорізької області шляхом подачі апеляції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не буде скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати копію вироку після його проголошення.

Суддя Василівського районного суду

Запорізької області Д.А. Задорожко