Рішення № 89141260, 28.04.2020, Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/5324/19

2/296/567/20

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2020 р. м.Житомир

Корольовський районний суд м.Житомира у складі:

головуючого судді Адамовича О.Й.,

за участю секретаря судового засідання Світко Т.І.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача Штиколенка В.В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення надмірно виплачених коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради звернулось до Корольовського районного суду м. Житомира з позовом до ОСОБА_2 в якому просить стягнути з відповідача надміру виплачені кошти в сумі 5349 грн. 25 коп. та судовий збір в сумі 1921 грн. 00 коп.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідно до заяв ОСОБА_2 від 11.10.2016, 15.12.2017 та 06.08.2018 року та відповідних документів, поданих позивачу, відповідачу була призначена компенсація фізичним особам, які надають соціальні послуги. При прийомі заяв з відповідними документами відповідача особисто було повідомлено під підпис про те, що в разі змін, які можуть вплинути на отримання соціальної допомоги, необхідно повідомити департамент. При перевірці справи в жовтні 2018 року було з`ясовано, що відповідач вчасно не повідомив позивача, що з 09.08.2016 року зареєстрований як фізична особа-підприємець. Після з`ясування даних обставин, а саме, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець, переплата державних коштів за період з 02.11.2016 р. по 31.10.2018 р. склала суму в розмірі 5349,25 грн. Кошти, які були надміру отримані відповідачем не повернуті, а тому позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та просить стягнути вказану суму в примусовому порядку.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 10.07.2019 року, у справі відкрито провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Ухвалою судді Корольовського районного суду м. Житомира від 11.10.2019 року, справу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення (викликом) сторін.

26.02.2020 представником позивача подано до суду додаткові пояснення в яких зазначено, що відповідно до витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_2 з 09.03.2016 року зареєстрований як фізична особа-підприємець. При зверненні за компенсаційними виплатами ОСОБА_2 приховав зазначену інформацію, а під час судового засідання заявляв, що йому не було відомо про його реєстрацію фізичною особою-підприємцем, що не відповідає дійсності. Крім того, згідно відомостей з Пенсійного фонду України м. Житомира Житомирської області ОСОБА_2 самостійно сплачував податки з березня 2016 року, ще до моменту оформлення компенсаційних виплат в управлінні. Також вказала, що відповідно до пп.3 п.1 Порядку нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за деякі категорії застрахованих осіб сплата єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування здійснюється управлінням в тому числі за непрацюючих працездатних осіб, які здійснюють догляд за особою з інвалідністю 1 групи або особою похилого віку, яка згідно з висновком медичного закладу потребує постійного стороннього догляду або досягла 80-річного віку, якщо такі непрацюючі працездатні особи отримують допомогу, надбавку або компенсацію відповідно до законодавства. Перерахування цих внесків дає право на отримання трудового стажу ОСОБА_2 , що враховується при призначенні пенсії. Тобто, у ОСОБА_2 відбулась подвійна сплата внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, що є недопустимим (а.с.44-45).

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила задовольнити з викладених в позові підстав. Також вказала, що ОСОБА_2 при оформленні соціальної допомоги не вказав, що зареєстрований як фізична особа-підприємець, а тому отримані ним кошти підлягають поверненню до державного бюджету.

19.03.2020 представником відповідача подано до суду відзив на позов в якому зазначено, що відповідачем підприємницька діяльність взагалі не здійснювалась, звітність не здавалась, книга обліку доходів та витрат також не заводилась, а тому позовні вимоги є безпідставними, а позов таким, що не підлягає задоволенню. (а.с. 49)

Відповідач в судовому засіданні вказав, що жодного прибутку від підприємницької діяльності не отримував і дійсно не знав, що є фізичною-особою підприємцем. Разом з тим вказав, що хотів отримати в оренду земельну ділянку з метою розміщення на ній тимчасового павільйону для продажі кави біля свого будинку, однак в міській раді йому повідомили, що для цього необхідно бути підприємцем. Оскільки отримання такого дозволу вимагало реєстрації суб`єктом підприємницької діяльності ним було подано відповідну заяву до центру надання адміністративних послуг, безпосередньо в податкову не ходив. Оскільки у наданні дозволу на розміщення тимчасового павільйону відмовили відповідач залишив без уваги, що подавав документи про реєстрацію суб`єктом підприємницької діяльності та взагалі не знав, що відбулася така реєстрація. В подальшому через суд йому стало відомо, що податкова хоче стягнути з нього обов`язкові платежі, які йому довелося сплатити.

Представник відповідача в судовому засіданні вказав, що відповідач дійсно був зареєстрованим як приватний підприємець, однак таку діяльність взагалі не здійснював, жодного прибутку не отримував. На даний час підприємницька діяльність припинена.

Суд, заслухавши учасників справи, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов та заперечення, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

11 жовтня 2016, 15 грудня 2017 та 06 серпня 2018 та 11 січня 2018 ОСОБА_2 звернувся із заявами до Управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради про призначення компенсаційних виплат за надання соціальних послуг, яка передбачена постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 558 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» (а.с. 3-4,6-7,9-10).

У поданих заявах відповідач зазначив, що не працює, не пенсіонер, не навчається, як приватний підприємець не зареєстрований, в центрі зайнятості на обліку не перебуває, здійснює догляд за інвалідом першої групи, про всі зміни в сім`ї, в разі виходу на робу зобов`язується повідомляти в 10-ти денний строк.

На підставі поданих ОСОБА_2 документів та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2004 року № 558 «Про затвердження Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги», йому було призначено компенсацію фізичним особам, які надають соціальні послуги на період з 02.11.2016 по 30.11.2016 включно щомісячно в розмірі 217,50 грн., на період з 01.12.2016 по 06.10.2017 включно щомісячно в розмірі 240,00 грн., на період з 15.12.2017 по 18.07.2018 включно щомісячно в розмірі 264,30 грн., а також на період з 19.07.2018 по 14.12.2018 включно щомісячно в розмірі 215,25 грн., що підтверджується рішеннями Корольовського РУПСЗН м. Житомира про призначення компенсації від 22.11.2016, 18.12.2017 та 07.08.2018 (а.с. 5, 8,11).

Так, згідно акту про проведення перевірки правильності та повноти інформації, що надається заявниками для призначення житлової субсидій та соціальної допомоги від 23.10.2018 встановлено, що при зверненні за допомогою ОСОБА_2 не повідомив, що зареєстрований як ФОП (фізична особа-підприємець) (а.с.12).

Розпорядженням Управління від 13.11.2018 року встановлено переплату державних коштів у вигляді компенсаційних виплат фізичним особам, які надають соціальні послуги по о/р НОМЕР_1 в сумі 5349,25 грн. (а.с.13).

В подальшому, 14 листопада 2018 року на адресу ОСОБА_2 позивачем направлено повідомлення про перерахунок компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги за період з 02.11.2016 року по 31.10.2018 року у розмірі 5349,25 грн. з проханням повернути надмірно отриману компенсацію в строк до 25.142.2018 року. Відповіді на повідомлення не було надано, повернення коштів не здійснено (а.с.15).

Згідно із п. 1 «Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги» в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі - Порядку), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 року № 558 щомісячна компенсаційна виплата призначається непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам похилого віку, особам з інвалідністю, дітям з інвалідністю, хворим, які не здатні до самообслуговування і потребують постійної сторонньої допомоги (крім осіб, що обслуговуються соціальними службами).

Згідно п.п.4 пункту 4 Порядку компенсація не призначається самозайнятим особам.

Пунктом 15 Порядку передбачено, що фізичні особи, які одержують компенсацію, зобов`язані повідомити структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради, що призначають ці виплати, про обставини, які можуть вплинути на умови їх призначення та виплати. У разі виявлення таких обставин виплата компенсації припиняється з дня, що настає за днем виникнення таких обставин. У разі одержання у зв`язку з цим зайвих сум компенсації одержувачі повинні відшкодувати структурним підрозділам з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради надміру виплачені суми за весь період, коли фізична особа не мала права на одержання компенсації.

Якщо одержувачем компенсації приховано або подано недостовірні дані, що вплинуло на встановлення права на призначення компенсації та визначення її розміру, внаслідок чого були надміру виплачені кошти, структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради: визначає обсяг надміру виплачених коштів та встановлює строки їх повернення; повідомляє отримувачу компенсаційної виплати про обсяг надміру виплачених коштів та строки їх повернення; у разі врахування надміру виплачених коштів під час виплати компенсації у наступних періодах проводить щомісячні відрахування на підставі своїх рішень у розмірі не більш як 20 відсотків суми, що підлягає виплаті.

Якщо фізична особа не повернула добровільно надміру виплачені суми, вони стягуються в судовому порядку на підставі заяви структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради, що призначив компенсацію.

Пунктом 16 Порядку передбачено, що структурні підрозділи з питань соціального захисту населення районної, районної у м. Києві державної адміністрації, виконавчого органу міської ради, що призначають та виплачують щомісячну компенсацію, здійснюють контроль за діяльністю фізичних осіб, які надають соціальні послуги.

Відповідно до п.п. 14.1.226 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України самозайнята особа - платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності.

Загальні підстави для виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Згідно ч.1 ст. 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частина друга визначає, що положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Згідно ст. 1215 ЦК України не підлягає поверненню безпідставно набуті: 1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача; 2) інше майно, якщо це встановлено законом.

Отже, законодавцем передбачені два винятки із цього правила: по-перше, якщо виплата відповідних грошових сум є результатом рахункової помилки зі сторони особи, яка проводила таку виплату; по-друге, у разі недобросовісності зі сторони набувача виплати.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому правильність здійснених розрахунків, за якими була проведена виплата, а також добросовісність набувача презюмуються і відповідно тягар доказування наявності рахункової помилки та недобросовісності набувача покладається на платника відповідних грошових сум.

Наведене узгоджується із висновком, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 753/15556/15-ц (провадження № 14-445цс18), постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 року у справі № 607/4570/17-ц (провадження № 61-29030св18).

Як вказувалося вище, позивач стверджує, що при перевірці ним достовірності наданої відповідачем інформації було з`ясовано, що відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець, але свідомо не повідомив управління праці про дані обставини, вказав недостовірні відомості, що він не є суб`єктом підприємницької діяльності.

З долученого до матеріалів справи витягу з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань вбачається, що ОСОБА_2 з 09.03.2016 року по 17.09.2018 був зареєстрований як фізична особа-підприємець (а.с.37-39)

Разом з тим, виходячи з положень пункту 1 Порядку щомісячна компенсаційна виплата призначається непрацюючим фізичним особам, які постійно надають соціальні послуги громадянам, які їх потребують. Зі змісту пункту 4 Порядку також вбачається, що така особа, не повинна отримувати доходи від ряду інших соціальних виплат. Крім того, умовою призначення компенсації також є неотримання ряду соціальних виплат і особою, якій надається така послуга.

Сторонами в судовому засіданні не заперечувалася та обставина, що відповідач в період отримання компенсаційних виплат не був працевлаштованим. З наданої відповідачем довідки з Головного управління ДПС України у Житомирській області від 25.02.20 вбачається, що у ОСОБА_2 відсутній дохід від підприємницької діяльності (а.с. 52).

При цьому суд звертає увагу, що в матеріалах справи відсутні відомості, що відповідач систематично займався підприємницькою діяльністю, і що така діяльність була засобом для існування та отримання прибутку для його сім`ї.

Відповідач пояснив, що лише з метою розгляду питання про розміщення тимчасового павільйону йому довелося подати заяву про реєстрацію суб`єктом підприємницької діяльності. В податкову не звертався та не відвідував. Оскільки йому було відмовлено у наданні дозволу на розміщення тимчасового павільйону, він залишив без уваги, що подавав документи про реєстрацію суб`єктом підприємницької діяльності. Відповідач стверджує, що на момент написання заяв про отримання компенсації взагалі не знав, що відбулася така реєстрація.

З огляду на те, що відмова в отриманні дозволу на розміщення тимчасового павільйону була отримана відповідачем 20.07.2016 (а.с. 55), при цьому відомості, що відповідачем вживалися заходи направленні на здійснення підприємницької діяльності відсутні, беручи до уваги, що перша заява на отримання компенсації була подана відповідачем лише в листопаді 2016 року, суд бере до уваги пояснення відповідача про відсутність у нього свідомого наміру ввести позивача в оману щодо статусу самозайнятої особи.

Отже, за наведених вище обставин сам факт перебування на момент написання заяв про призначення компенсації у статусі самозайнятої особи не вказує про свідоме приховування таких відомостей відповідачем.

Компенсаційні виплати призначалися згідно Порядку та на підставі Закону України "Про соціальні послуги" від 19.06.2003 (втратив свою чинність з 01.01.2020). Така компенсація виплачується особам за надані ними соціальні послуги іншим особам, які мають право на їх отримання та держава зобов`язується їх надавати.

Судом встановлено, що відповідачу були призначені такі виплати по догляду ним своєї дружини ОСОБА_3 , 1948 р.н., яка є особою з інвалідністю 1-ї групи та потребує постійного стороннього догляду (а.с. 53, 54). Крім того, для призначення компенсаційних виплат згідно п.4 Порядку дружина відповідача не повинна перебувати у трудових відносинах та отримувати інші соціальні виплати.

Оскільки відповідач не працював та не отримував пенсію, обставини чого не заперечуються сторонами, не отримував будь-якого доходу від своєї реєстрації суб`єктом підприємницької діяльності то такі виплати були єдиним засобом до існування для відповідача та мали важливе значення для його сім`ї.

Згідно ст. 4 Закону України "Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні" від 21.03.1991р. №875-ХІІ діяльність держави щодо осіб з інвалідністю виявляється у створенні правових, економічних, політичних, соціальних, психологічних та інших умов для забезпечення їхніх прав і можливостей нарівні з іншими громадянами для участі в суспільному житті та полягає, зокрема у соціальному захисті.

Соціальний захист осіб з інвалідністю є складовою діяльності держави щодо забезпечення прав і можливостей осіб з інвалідністю нарівні з іншими громадянами та полягає у наданні пенсії, державної допомоги, компенсаційних та інших виплат, пільг, соціальних послуг, здійсненні реабілітаційних заходів, встановленні опіки (піклування) або забезпеченні стороннього догляду.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи. У справі «Рисовський проти України» від 20 жовтня 2011 року Європейський суд з прав людини підкреслив особливу важливість принципу «належного урядування», який передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовнішний спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року, «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року, «Megadat.com S.r.l. проти Молдови» від 08 квітня 2008 року, «Москаль проти Польщі» від 15 вересня 2009 року).

Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20 травня 2010 року і «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25 листопада 2008 року) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер`їлдіз проти Туреччини» від 18 червня 2002 року та «Беєлер проти Італії» від 05 січня 2000 року). Суд вказав, що державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов`язків.

Суд вважає, що позивачем не доведено те, що відповідач подаючи заяви про отримання компенсації по догляду за своєю дружиною як особою, яка постійно потребує стороннього догляду та вказавши, що не займається підприємницькою діяльністю, мав на меті навмисно приховати ці дані.

Суд звертає увагу, що незважаючи на наявні можливості та встановлений обов`язок з`ясовувати обґрунтованість призначених бюджетних виплат, відповідачем не вживалися будь-яких заходів щодо цього впродовж тривалого періоду та здійснював виплати, які в подальшому сам визнав безпідставними.

Факт подвійної сплати внесків на загальнообов`язкове державне соціальне страхування не вказує на недобросовісні умисні дії відповідача. Як пояснив відповідач йому довелося сплатити обовязкові внески з метою припинення своєї реєстрації як фізичної особи-підприємця, для чого довелося позичати кошти.

Отже, враховуючи соціальний статус сім`ї відповідача, наявність дружини з інвалідністю, місячний дохід у виді пенсії, який є нижчим від прожиткового мінімуму (а.с. 50, 51), необхідність дотримання справедливого балансу між інтересами держави та втручанням у права відповідача, суд дійшов висновку, що примусове повернення наданої державою компенсаційних виплат може призвести до покладення на ОСОБА_2 надмірного тягаря.

Такі висновки суду відповідають правовій позиції Верховного Суду у складі Третьої судової палати Касаційного цивільного суду, яка викладена в постанові від 11.03.2020р. у справі №328/1056/19.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно із статтею 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною першою статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що в задоволенні позову слід відмовити повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 76, 81, 82, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні позову Управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради до ОСОБА_2 про стягнення надмірно виплачених коштів - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Вказані вище процесуальні строки підлягають обчисленню з урахуванням положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням хвороби (COVID-19)" від 30.03.2020 №540-ІХ.

Позивач: Управління соціального захисту населення Корольовського району Департаменту соціальної політики Житомирської міської ради, місцезнаходження за адресою: 10009, м. Житомир, площа Польова, 8, ЄДРПОУ 42103215.

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Головуючий суддя О. Й. Адамович

Дата складання повного рішення:04.05.2020.