Рішення № 89140418, 29.04.2020, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/1035/20

Провадження № 2/191/327/20

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 квітня 2020 року м. Синельникове

Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі: головуючого судді – Бондаренко Г.В.

за участю секретаря - Силкіної О.Г.,

згідно вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, без фіксації судового засідання технічними засобами, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Синельникове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Славгородської селищної об`єднаної територіальної громади Синельниківського району про визнання права власності за набувальною давністю, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до Славгородської селищної об`єднаної територіальної громади Синельниківського району про визнання права власності за набувальною давністю. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначила, що з квітня 2002 року вона отримала у володіння і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном, а саме житловою квартирою АДРЕСА_1 . До квітня 2002 року в квартирі проживала ОСОБА_2 , з якою вона проживала однією сім`єю та вела спільне господарство. Вказана обставина підтверджується довідкою Славгородської селищної ради. Вона проживала без реєстрації за вказаною адресою до моменту смерті ОСОБА_2 Квартира складається із: 1 - коридора; 2- кладової; 3- кухня; 4-кімнати, загальною площею – 40, 2 кв.м. і житловою площею 18,0 кв.м. Зазначена квартира розташована в багатоквартирному житловому будинку АДРЕСА_2 , який до 2000 року знаходився на балансі ЗАТ «Арматурний завод». В наступному вказане підприємство було реорганізовано, але житловий фонд ЗАТ Арматурний завод» нікому на баланс не був переданий, відповідно, право власності на житловий будинок в цілому не зареєстровано. З 2002 року вона використовує дану квартиру для проживання, та підтримує її у придатному для використання стані, проводить в ній поточний ремонт, оплачує комунальні послуги. Відповідно до довідки Синельниківського міжміського бюро технічної інвентаризації Дніпропетровської області від 22.08.2018року №957, слідує, що в архіві відсутня інформація про інвентаризацію вказаної квартири та реєстрацію права власності за ОСОБА_2 . Згідно Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта - відсутні відомості щодо реєстрації права власності на вказану квартиру за будь-якою особою. Вона, як незаконний володілець протягом всього часу володіння майном повинна бути впевнена, що на це майно не претендують інші особи, і вона отримала це майно з підстав, достатніх для того, щоб мати право власності на нього. Застосування набувальної давності передбачає відсутність титулу (підстави) для виникнення права власності в момент захоплення і заволодіння) чужою річчю. У разі якщо існує інша підстава для виникнення права власності у момент заволодіння (наприклад спадкування), а сторона посилається на строк набувальної давності, слід визнати, що стороною вибрано невірний спосіб захисту, тобто такий, який не відповідає специфіці правовідносин, що виникли. Вважає, що надані нею до позовної заяви документи підтверджують те, що у неї відсутній титул для надбання цього майна, відомості з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджують те, що право власності на нерухоме майно ні за ким не зареєстроване. Просить врахувати те, що вона відкрито, безперервно володіє цим нерухомим майном понад десять років.

Просить суд визнати за нею, право приватної власності за набувальною давністю на нерухоме майно: житлову квартиру АДРЕСА_1 , яка складається із : 1- коридора; 2- кладової; 3- кухня; 4-кімнати, загальною площею 40, 2 кв.м. і житловою площею 18,0 кв.м.

Позивачка у судове засідання не з`явилася, надала до суду письмову заяву, в якій просить розглянути справу без її участі, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, надав суду письмову заяву про розгляд справи за їх відсутності, не заперечує щодо задоволення позову.

Згідно ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову.

Суд, дослідивши докази, викладені в письмових матеріалах справи, давши їм належну оцінку, встановив наступне.

За правилами статей 2,12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК).

Відповідно до ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Водночас, відповідно до ч.1 ст.19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 5 ЦПК України передбачено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За змістом ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Вимоги ст. 264 ЦПК України зобов`язують суд під час ухвалення рішення вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин. Звертаючись до суду, позивач за власним розсудом обирає спосіб захисту і, діючи на засадах змагальності, повинен переконливими, належними та припустимими доказами довести правову та фактичну підставу заявлених ним вимог. Розглядаючи справу, суд забезпечив сторонам рівні можливості щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Відповідно дост.41 Конституції України, ст.ст.321,328 ЦК України право власності є непорушним та набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Набувальна давність визначається як засіб закріплення майна за суб`єктами, що ним володіють, у випадках, коли вони не мають можливості через певні обставини підтвердити підстави виникнення прав, а також в інших ситуаціях. Право власності за набувальною давністю може бути набутим як на безхазяйні речі, так і на майно, яке належить за правом власності іншій особі.

З довідки №545/02-14.2 від 11.11.2016 року виданої виконавчим комітетом Славгородської селищної ради Синельниківського району вбачається, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на день смерті ОСОБА_2 (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , а/з №34 від 26.04.2002 року) проживала без реєстрації разом з нею та вела спільне господарство за адресою: АДРЕСА_1 .

З довідки №871 від 01.07.2019 року виданої виконавчим комітетом Славгородської селищної ради Синельниківського району вбачається, що житловий будинок розташований за адресою: АДРЕСА_1 , користувачем є ОСОБА_1 .

Відповідно до довідки №957 від 22.08.2018 року виданої КП «Синельниківське МБТІ», згідно архівних даних відсутня інформація щодо інвентаризації та реєстрації права власності на квартиру АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_2 .

Спірна квартира АДРЕСА_1 складається із : 1- коридора; 2- кладової; 3- кухня; 4-кімнати, загальною площею 40, 2 кв.м. і житловою площею 18,0 кв.м., що підтверджується технічним паспортом на квартиру виготовленим 11.12.2019 року.

Згідно ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно ( набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Право власності на нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації, виникає за набувальною давністю з моменту державної реєстрації.

Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Згідно Постанови пленуму ВССУ з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07.02.2014 № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

При вирішенні спорів, пов`язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК).

Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК) (п. 9 Постанови).

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК України поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2001 року.

При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю, (п. 11 Постанови)

Можливість пред`явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 4,5 ЦК України, а також частини четвертої статті 344 ЦК України.

Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади, (п. 13 Постанови)

Виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв`язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Рішення суду, що набрало законної сили, про задоволення позову про визнання права власності за набувальною давністю є підставою для реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (пункт 5 частини першої статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") (п. 14 Постанови).

Враховуючи, що ОСОБА_1 відкрито, безперервно володіє квартирою АДРЕСА_1 , добросовісно нею заволоділа, у позивачки відсутній титул для надбання цього майна, відомості з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно підтверджують те, що право власності на нерухоме майно ні за ким не зареєстроване- наявні всі правові підстави для визнання за нею в судовому порядку права власності на спірну квартиру за набувальною давністю.

На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 12,13,247,259,264,265 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН НОМЕР_1 , право приватної власності за набувальною давністю на нерухоме майно, а саме: житлову квартиру АДРЕСА_1 , яка складається із : 1- коридора; 2- кладової; 3- кухня; 4-кімнати, загальною площею 40, 2 кв.м. і житловою площею 18,0 кв.м.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду або через Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області безпосередньо шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 49, 83, 84, 170, 178, 179, 180, 181, 185, 210, 222, 253, 275, 284, 325, 354 (строк на апеляційне оскарження), 357, 360, 371, 390, 393, 395, 398, 407, 424 ЦПК України продовжуються на строк дії такого карантину.

Повний текст рішення виготовлений 08.05.2020 року.

Суддя: Г. В. Бондаренко