Ухвала суду № 89140356, 08.05.2020, Самарський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 206/2033/20

Провадження № 2-з/206/9/20

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.05.2020 м. Дніпро

Самарський районний суд м. Дніпропетровська у складі судді Маштака К.С., розглянувши заяву міського голови Філатова Б.А. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРМАН ДНІПРО», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсним іпотечного договору та скасування записів про державну реєстрацію права власності,

ВСТАНОВИВ

08.05.2020 до Самарського районного суду м. Дніпропетровська надійшла позовна заява Дніпровської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсним іпотечного договору та скасування записів про державну реєстрацію права власності. Разом з матеріалами вказаної позовної заяви, також, було подано заяву про забезпечення позову, в якій просили: 1) накласти арешт на об`єкт: автозаправна станція, загальною площею 3,4 кв. м., яка складається з літ. А - господарський блок, літ. Б під Г- операторська, літ. В під Г - резервуар, літ. Г - навіс, літ. Д - вбиральня, літ. Е під Г - колонка, І, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891352612101; 2) заборонити Товариству з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРМАН ДНІПРО» (ЄДРПОУ 41260761), а також будь-яким іншим особам вчиняти будь-які дії (купівля-продаж, міна, найм, виділ часток та інше) по відчуженню, реалізації, передачі іншим особам та переоформленню документів на нерухоме майно, а саме щодо автозаправної станції, загальною площею 3,4 кв. м., яка складається з літ. А - господарський блок, літ. Б під Г- операторська, літ. В під Г - резервуар, літ. Г - навіс, літ. Д - вбиральня, літ. Е під Г - колонка, І, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891352612101; 3) заборонити державному реєстратору вчиняти будь-які дії (в тому числі реєстрацію та перереєстрацію права власності, внесення записів про накладення арештів, заборон на відчуження, записів про іпотеку інші дії передбачені чинним законодавством), окрім дій по виконанню ухвали суду про забезпечення даного позову по цій справі щодо автозаправної станції, загальною площею 3,4 кв. м., яка складається з літ. А - господарський блок, літ. Б під Г- операторська, літ. В під Г - резервуар, літ. Г - навіс, літ. Д - вбиральня, літ. Е під Г - колонка, І - мостіння, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1891352612101.

Заява про забезпечення позову мотивована тим, що на підставі неіснуючого дозволу на виконання будівельних робіт, серія та номер: 175/2010-04, виданого 20.07.2010 Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області та декларації про готовність об`єкта до експлуатації, серія та номер: НОМЕР_1 , виданої Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю у Дніпропетровській області, було зареєстровано права власності за ОСОБА_1 на спірний об`єкт, щодо якого в подальшому останнім здійснено розпорядження шляхом укладення договору іпотеки на користь ТОВ «ДЖЕРМАН ДНІПРО», яке є предметом спору, без відповідних правових підстав, оскільки в силу закону ОСОБА_1 не набув право власності та не міг визнаватись власником. Отже, вищевказані обставини свідчать про те, що існує велика ймовірність вчинення в подальшому відповідачами, як юридичних так і фактичних дій, спрямованих на порушення права власності позивача на земельну ділянку, які можуть призвести до виникнення нових судових спорів. Тому, на основі наведеного, існує необхідність у забезпеченні позову, оскільки, не забезпечення позову може призвести до утруднення та унеможливлення виконання рішення суду. Без вжиття заходів забезпечення заявленого позову захист прав та інтересів буде неможливим, а для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Ознайомившись із змістом заяви про забезпечення позову, суд приходить до такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову, в тому числі, накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб, а також заборонити вчиняти певні дії.

Відповідно до ч. 2 ст. 149 ЦПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь - якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому, зміст і форма відповідної заяви про забезпечення позову має відповідати вимогам, викладеним у ст. 151 ЦПК України.

Дослідивши зміст поданої заяви, слід дійти висновку, що представником позивача не у повній мірі виконано вимоги щодо змісту поданої заяви.

В порушення п. 3 ч. 1 ст. 151 ЦПК України заява про забезпечення позову не містить обґрунтування необхідності забезпечення позову.

Пунктом 1 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» передбачено, що єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви будь-якої з осіб, котрі беруть участь у справі, також п. 4 вказаної Постанови визначено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір і існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулась з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Як вбачається з вище зазначеного представником позивача не зазначено у заяві яким чином можуть сприяти виконанню рішення суду вказані заходи забезпечення позову, крім того не надано документи, які б свідчили про те, що дійсно існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, окрім того, в поданій заяві про забезпечення позову не обґрунтовано існування реальної загрози порушення прав та законних інтересів позивача, а лише містяться посилання на імовірність такої можливості, що за своєю суттю є суб`єктивним припущенням заявника.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу. Висновок суду про необхідність вжиття заходів забезпечення позову не може ґрунтуватися на припущеннях позивача.

Також, заява про забезпечення позову не містить пропозиції щодо зустрічного забезпечення, яке є гарантією захисту прав та інтересів відповідачів та має забезпечити відшкодування збитків відповідачів, що можуть бути спричинені забезпеченням позову, відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, оскільки підстави для застосування зустрічного забезпечення має вирішуватись судом, тоді як заявник має виконувати вимоги, передбачені п. 6 ч. 1 ст. 151 ЦПК України, щодо зазначення необхідної інформації.

У принципі 7 доповіді Асоціації міжнародного права «Про забезпечувальні і запобіжні заходи в міжнародному цивільному процесі», ILA,1996) зазначається, що суд повинен мати повноваження вимагати від позивача гарантії відшкодування збитків відповідачу чи третій стороні, які можуть виникнути в результаті застосування забезпечувальних заходів.

Отже, на відміну від забезпечення позову, метою якого є захист інтересів позивача, то зустрічне забезпечення направлено, перш за все, на захист інтересів відповідача. Крім того, фактично це є збереженням існуючого стану «status-quo» між сторонами до ухвалення кінцевого рішення суду.

В той же час, згідно зі ст. 154 ЦПК України суд може вимагати від особи, яка звернулася із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (зустрічне забезпечення). Зустрічне забезпечення застосовується тільки у випадку забезпечення позову. Зустрічне забезпечення, як правило, здійснюється шляхом внесення на депозитний рахунок суду грошових коштів у розмірі, визначеному судом. Якщо позивач з поважних причин не має можливості внести відповідну суму, зустрічне забезпечення також може бути здійснено шляхом: 1) надання гарантії банку, поруки або іншого фінансового забезпечення на визначену судом суму та від погодженої судом особи, щодо фінансової спроможності якої суд не має сумнівів; 2) вчинення інших визначених судом дій для усунення потенційних збитків та інших ризиків відповідача, пов`язаних із забезпеченням позову. Розмір зустрічного забезпечення визначається судом з урахуванням обставин справи. Заходи зустрічного забезпечення позову мають бути співмірними із заходами забезпечення позову, застосованими судом, та розміром збитків, яких може зазнати відповідач у зв`язку із забезпеченням позову.

З аналізу вищенаведених норм ЦПК України вбачається, що метою застосування заходів зустрічного забезпечення є забезпечення відшкодування можливих збитків відповідачів, які можуть бути спричинені забезпеченням позову. Питання вжиття заходів зустрічного забезпечення вирішуються судом, який остаточно і визначає захід зустрічного забезпечення, який має бути вжитий в кожному конкретному випадку з урахуванням обставин справи. Позивач не наділений правом на вирішення доцільності застосування зустрічного забезпечення, тобто вказані заходи застосовуються не за ініціативою позивача. Позивач зобов`язаний лише зазначити в заяві про забезпечення позову пропозицію щодо зустрічного забезпечення, зокрема, щодо розміру грошової суми, яку він може внести на депозитний рахунок суду. Дана пропозиція враховується судом при визначенні остаточного розміру зустрічного забезпечення. У разі якщо позивач не має можливості внести відповідну суму, він має повідомити суду поважні причини відсутності такої можливості.

Відповідно до ч. 5 ст. 151 ЦПК України у заяві можуть бути зазначені кілька заходів забезпечення позову, що мають бути вжиті судом, із обґрунтуванням доцільності вжиття кожного з цих заходів.

Однак, в порушення вимог ч. 5 ст. 151 ЦПК України заявником у заяві про забезпечення позову не наведено та не обґрунтовано доцільності вжиття кожного з обраних позивачем заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч. 4 ст. 58 ЦПК України передбачено, що держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Однак, до позовної заяви та заяви про забезпечення позову не додано довіреності чи іншого документу, що підтверджує повноваження заявника (міського голови Філатова Б.А.).

Виходячи з вищевикладеного, суд приходить до висновку, що заява про забезпечення позову не відповідає вимогам зазначеним у ч. 1 ст. 151 ЦПК України.

Так, відповідно до ч. 10 ст. 153 ЦПК України суд, встановивши, що заяву про забезпечення позову подано без додержання вимог статті 151 цього Кодексу, повертає її заявнику, про що постановляє ухвалу.

Таким чином, суд приходить до висновку, що заяву міського голови ОСОБА_2 про забезпечення позову Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРМАН ДНІПРО», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсним іпотечного договору та скасування записів про державну реєстрацію права власності необхідно повернути заявнику, як таку, що не відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 149-153, 157, 260-261, 263, 353 ЦПК України,

ПОСТАНОВИВ

Заяву міського голови Філатова Б.А. про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Дніпровської міської ради до ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ДЖЕРМАН ДНІПРО», треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області Деллалов Антон Олексійович, Департамент адміністративних послуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради про звільнення самовільно зайнятої земельної ділянки шляхом знесення будівлі, визнання недійсним іпотечного договору та скасування записів про державну реєстрацію права власності – повернути заявнику.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання до Дніпровського апеляційного суду через суд першої інстанції, що відповідає приписам пункту 15, підпункту 15.5 Розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її підписання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги, ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя К.С. Маштак