Ухвала суду № 89137580, 07.05.2020, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/30288/19

Провадження № 1-кп/127/949/19

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 травня 2020 року місто Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області у складі:

головуючого судді: Гайду Г.В.,

за участю секретаря судового засідання: Бойко І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали об`єднаного кримінального провадження відомості про які внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019020030001023 від 04.08.2019, за № 12019020030001131 від 28.08.2019 та за № 12019020040001482 від 25.11.2019 за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора: Кравця О.В.,

захисника: Коваля С.Є.,

обвинуваченого: ОСОБА_1 ,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Вінницького міського суду Вінницької області перебуває на розгляді об`єднане кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_1 у вчинені злочинів, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України.

У ході судового провадження на виконання вимог ч. 3 ст. 331 КПК України судом поставлено на розгляд учасників судового провадження питання, доцільності тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, оскільки незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершено до його спливу, так як саме на суд покладається обов`язок незалежно від наявності клопотань сторони обвинувачення або захисту розглянути питання доцільності продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Вказане означає, що саме на суд, який здійснює судове провадження, покладаються функції контролю за обґрунтованістю обрання обвинуваченому запобіжного заходу у виді тримання під вартою та доцільністю його збереження.

У ході судового провадження прокурор Кравець О.В. просив суд продовжити строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 на 60 днів, оскільки на думку прокурора ризики передбачені ст. 177 КПК України, обвинувачений ОСОБА_1 вчинив ряд злочинів середньої тяжкості, раніше притягувався до кримінальної відповідальності, а тому може продовжувати вчинювати злочини, може переховуватись від суду та перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Захисник Коваль С.Є. заперечував, щодо клопотання прокурора, зазначив, що обвинувачений ОСОБА_1 вину у інкримінованих злочинах визнає у повному обсязі та щиро розкаюється, а тому просив суд змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід на домашній арешт.

Обвинувачений ОСОБА_1 підтримав думку захисника.

Суд вислухавши думку учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до наступного висновку.

Так, глава 18 КПК України визначає мету та підстави застосування запобіжних заходів, роз`яснює загальні положення, визначає обставини, що враховуються при обранні, продовженні запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 176 КПК України тримання під вартою є найбільш суворішим запобіжним заходом.

При вирішенні питання доцільності продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , суд враховує вимоги ст. 29 Конституції України, статті 9 Загальної Декларації прав людини, ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», ст. 12 КПК України, за змістом яких обмеження права особи на свободу й особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках, за встановленою процедурою, а також той факт, що взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом.

Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід розглядати у кожній справі окремо з урахуванням її особливостей (Рішення ЄСПЛ «Jecius проти Литви» заява №34578/97 від 31.07.2000).

Продовження тримання під вартою може бути виправданим заходом, але за наявності чітких ознак, що цього вимагає справжній суспільний інтерес, який не зважаючи на наявність презумпції невинуватості переважає інтереси забезпечення права на свободу.

З вказаного слідує, що рішення суду про продовження строку тримання під вартою буде обґрунтованим не лише, якщо воно відповідає вимогам КПК України, але й постановлено з урахуванням положень Конвенції та рішень Європейського суду.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 25.11.2019 відносно обвинуваченого ОСОБА_1 застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком 60 днів. В подальшому ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області продовжено обвинуваченому ОСОБА_1 застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_1 суд враховує вимоги ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме те, що метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілого, свідків у цьому кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою злочину, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави суду вважати, що обвинувачений, може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Крім того, при вирішенні доцільності продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_1 під вартою, суд крім наявності ризиків зазначених у ч. 1 ст. 177 КПК України на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити у сукупності всі обставини у тому числі зазначені у ч. 1 ст. 178 КПК України.

З урахуванням вказаного суд вважає, за доцільне продовжити строк тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_1 , оскільки обвинувачений ОСОБА_1 відповідно до обвинувального акту обвинувачується у вчиненні ряду злочинів середньої тяжкості, до затримання не працював та не мав постійного джерела доходу. Крім того, обвинувачений вчинив інкримінований злочин під час дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Суд вважає, що прокурором доведені ризики передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки обвинувачений ОСОБА_1 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, не маючий постійного джерела доходів, не працюючий, а тому може продовжувати вчинювати інші злочини, може впливати на потерпілих та свідків у вказаному кримінальному провадження, може переховуватись від суду або перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином.

Дослідивши матеріали кримінального провадження та вислухавши думку учасників судового провадження, суд приходить до висновку, що обраний обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою необхідно продовжити, оскільки будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які існували на момент застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відповідно до ухвали суду не перестали існувати, а тому підстав для застосування відносно обвинуваченого ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, у судовому засіданні встановлено не було.

При цьому судом, враховано вимоги ст. 5 Конвенції «Про захист прав людини та основоположних свобод», фактичні обставини справи, особу обвинуваченого ОСОБА_1 та характер висунутого обвинувачення, тяжкість покарання у їх взаємозв`язку з можливими ризиками по справі, а тому суд не вбачає ґрунтовних підстав для можливості застосування іншого запобіжного заходу, альтернативного триманню під вартою, як такого, що недостатній для запобіганню ризиків та забезпеченню виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків.

Враховуючи викладене суд вважає, за доцільне клопотання прокурора задовольнити та продовжити строк дії застосованого до обвинуваченого ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів, а у клопотанні захисника ОСОБА_2 С ОСОБА_3 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 177, 178, 331, 370, 372 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У клопотанні захисника Коваля С.Є., щодо зміни запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 із тримання під вартою на домашній арешт – відмовити.

Продовжити строк дії обраного ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів до 05.07.2020 включно.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом семи днів з дня її оголошення.

Подання апеляційної скарги на ухвалу суду не зупиняє її виконання.

Суддя: