Рішення № 89137042, 08.05.2020, Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області

Справа № 138/588/20

Провадження №:2/138/353/20

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 травня 2020 року м. Могилів-Подільський

Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Холодової Т.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Коняги В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2020 ОСОБА_1 звернувся до Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області із даним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 01.11.2013 позивач позичив відповідачу грошові кошти у сумі 3000 доларів США, які ОСОБА_2 зобов`язалась повернути через 6 місяців, тобто до 01.05.2014. Даний факт підтверджується розпискою відповідача. Однак у визначений строк відповідач договірні зобов`язання не виконала та позику не повернула, на подальші звернення позивача також борг добровільно не сплатила. Станом на 22.01.2020 офіційний курс долара США до української гривні складає 2425,86 грн. за 100 доларів США. За таких підстав відповідно до ст. 526, 610 та 1049 ЦК України позивач просить стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошові кошти за договором позики в розмірі 72775,80 грн.

Ухвалою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 10.03.2020 відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, призначений розгляд справи по суті та наданий відповідачу строк для подання відзиву.

06.05.2020 у судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Королюк О.В. не з`явились. Представник позивача подала до суду заяву про розгляд справи у її та позивача відсутність, позов підтримала повністю та просила позов задовольнити.

06.05.2020 у судове засідання відповідач ОСОБА_2 , належним чином повідомлена про дату, час та місце судового засідання, повторно не з`явилась без повідомлення причин своєї неявки, правом подання відзиву не скористалась.

Відповідно до ч. 4 ст. 223 ЦПК України, суд приходить до висновку про можливість вирішення справи на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановлення заочного рішення).

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що у позові необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно із ч. 2 ст. 1047 ЦК України на підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, письмова форма договору позики з огляду на його реальний характер є доказом не лише факту укладення договору, але й факту передачі грошової суми позичальнику.

Статтею 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Договір позики є одностороннім договором, оскільки після укладення цього договору всі обов`язки за ним, у тому числі повернення предмета позики або визначеної кількості речей того ж роду та такої ж якості, несе позичальник, а позикодавець набуває за цим договором тільки права.

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи договори позики, суди повинні виявляти їх справжню правову природу, незалежно від найменування документа, і залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки.

Крім того, ч. 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що за договором позики позичальник зобов`язаний повернути суму позики у строк та в порядку, що передбачені договором.

Таким чином, розписка як документ, що підтверджує боргове зобов`язання, має містити умови отримання позичальником в борг із зобов`язанням її повернення та дати отримання коштів.

У разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування ст. 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

Така правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.07.2019 у справі № 524/4946/16-ц.

Як вбачається із матеріалів справи, на підтвердження укладення між сторонами договору позики, ОСОБА_1 надав суду оригінал розписки-доручення від 01.11.2013. Зі змісту даного документу вбачається, що ОСОБА_2 «бере гроші у сумі три тисячі доларів США під заставу квартири строком на 6 місяців».

Разом з тим, оцінюючи зміст даної розписки-доручення на наявність між сторонами правовідносин за договором позики, суд не вбачає доказів того, що такі кошти були дійсно отримані відповідачем, так як остання не зазначала, що вже отримала позику. Також вказана розписка-доручення не містить і дату отримання коштів, а містить лише дату складання даного документа.

Суд має зазначити, що на практиці трапляються випадки, коли боргова розписка видається не за наслідками одержання грошей у позику, а під впливом інших обставин, що суперечить ч. 3 ст. 203 ЦК України, згідно з якою волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Факт передачі коштів позичальнику згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України має бути доведений саме позивачем.

Також зі змісту розписки-доручення не вбачається, що ОСОБА_2 бере кошти саме від позивача. Зазначення у ній прізвища, ім`я та по батькові ОСОБА_1 , а також номеру його паспорту та ідентифікаційного коду не свідчить, що саме ця особа могла бути позикодавцем.

Також суперечливим та неконкретизованим є зміст даної розписки-доручення щодо обов`язку повернення коштів. Так, ОСОБА_2 вказала, що кошти бере під заставу квартири і зазначила, що у разі несплати «діло піде в ход». Такий вислів не є чітким та може бути застосований як до стягнення боргу у примусовому порядку, так і до звернення застави на квартиру.

Вказані обставини у сукупності не дають суду підстав прийти до висновку, що при написанні розписки-доручення від 01.11.2013 ОСОБА_2 мала волевиявлення на укладення саме договору позики, а також, що такий договір укладений, кошти позичальником дійсно були отримані та що саме між сторонами виникли правовідносини за договором позики. Так як факт передання відповідачу грошей позивачем належними доказами не доведений, то договір позики вважається таким, що не укладений і юридичні наслідки між сторонами за ним не настають.

Крім цього, суд додатково звертає увагу, що в розписці зазначено, що валютою зобов`язання є долари США. Однак позивач просить стягнути кошти у гривнях. Вказане суперечить правовій позиції, яка міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі № 373/2054/16-ц. Так, Верховний Суд зробив висновок, що якщо договором не встановлено іншого порядку повернення боргу та не передбачено його визначення в грошовому еквіваленті до національної валюти України - гривні, то правових підстав для перерахунку боргу, що виник в доларах США, у гривні за офіційним курсом НБУ не вбачається.

За таких підстав, оцінивши надані докази, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено, що ОСОБА_2 отримала від ОСОБА_1 в позику кошти у сумі 3000 доларів США, а відтак що у позивача виникло право вимагати повернення таких коштів, а тому позов є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір у сумі 840, 80 грн. слід покласти на позивача.

Керуючись ст. 202, 203 ч. 3, 207 ч. 1, 2, 1046, 1047, 1049 ч. 1 ЦК України, ст. 12, 76-81, 141 ч. 1, 223 ч. 4, 247 ч. 2, 259 ч. 1, 2, 6, 263-265, 281-284, 289, п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення»ЦПК України суд,-

ВИРІШИВ:

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення боргу за договором позики відмовити.

Судовий збір у сумі 840 (вісімсот сорок) грн. 80 коп. покласти на позивача ОСОБА_1 .

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним процесуальним кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана позивачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду через Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Згідно з п. 3 розділу ХІІ «Прикінцеві положення» Цивільного процесуального кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 284, 354 цього Кодексу, а також інші процесуальні строки щодо подання заяви про перегляд заочного рішення та щодо апеляційного оскарження продовжуються на строк дії такого карантину.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Представник позивача: адвокат Королюк Оксана Вікторівна, місце перебування: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , місце проживання: АДРЕСА_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя: Т.Ю. Холодова

Повне судове рішення складене 08.05.2020.