Рішення № 89135485, 08.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 травня 2020 року м. Київ № 640/4613/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в якому просила:

- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.02.2019р. № 0069431310 Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки про те, що позивачем допущено прострочення сплати податкового зобов`язання є помилковими, оскільки податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки сплачено в межах 60-денного строку, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначає, що під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак відсутні підстави для скасування такого рішення та задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

09.11.2018р. Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві винесено податкове повідомлення-рішення № 0129574-1310-2658, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015р. (7 709, 02 грн.); 2016р. (33 305, 89 грн.) та 2017р. (26 310, 65 грн.) на загальну суму 67 319, 56 грн.

Вищезазначене податкове повідомлення-рішення отримано позивачем 14.11.2018р., що підтверджується корінцем податкового повідомлення-рішення від 09.11.2018р. № 0129574-1310-2658.

11.01.2019р. позивачем сплачено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки визначене в податковому повідомленні-рішенні від 09.11.2018р. № 0129574-1310-2658, що підтверджується копією квитанції від 11.01.2019р.№ 981/з24 в якій вказана сума у розмірі 67 319, 56 грн. та призначення платежу: «податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фіз. ос., які євлас.об.житл.нерух.».

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві проведено камеральну перевірку своєчасності сплати до бюджету податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за результатом якої складено акт від 24.01.2019р. № 250/26-15-13-10-15/ НОМЕР_1 «Про результати камеральної перевірки своєчасності сплати до бюджету податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ОСОБА_1 , за 2017р.» у висновках якого зазначено, що позивачем допущено порушення п.п. 266.10.1 п. 266.10 ст. 266 ПК України, а саме несвоєчасна сплата податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості.

До таких висновків податковий орган прийшов у зв`язку з тим, що граничним терміном сплати є 14.01.2019р., а фактично сплачено 13.01.2019р.

Водночас, Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві було виправлено допущені в акті помилки та повторно винесено акт від 24.01.2019р. № 250/26-15-13-10-15/ НОМЕР_1 «Про результати камеральної перевірки своєчасності сплати до бюджету податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, ОСОБА_1 , за 2017р.» в якому зазначено, що граничним терміном сплати є 13.01.2019р., а фактично сплачено 14.01.2019р.

З огляду на висновки вищезазначеного акту відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26.02.2019р. № 0069431310, яким за порушення строку сплати суми грошового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме на 1 календарний день на позивача накладено штраф у розмірі 10 %, а саме 6 731, 95 грн.

Позивач вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві протиправним звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, ознайомившись із доводами представників сторін суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 20.1.4, 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення та запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (підпункт75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Згідно зі ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 86.2 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Отже, камеральна перевірка є окремим самостійним видом перевірок і не належить ні до планових, ні до позапланових.

Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки належить до місцевих податків, особливості введення якого передбачені статтею 12 ПК України.

Відповідно до пункту 36.1. статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Пунктом 38.1. статті 38 ПК України встановлено, що виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

Згідно з підпунктом 266.1.1. пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Абзацом 1 підпункту 266.7.5. пункту 266.7 статті 266 ПК України платники податку - юридичні особи самостійно обчислюють суму податку станом на 1 січня звітного року і до 20 лютого цього ж року подають контролюючому органу за місцезнаходженням об`єкта/об`єктів оподаткування декларацію за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками поквартально.

Разом з тим, відповідно до підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України податкове зобов`язання за звітний рік з податку сплачується:

а) фізичними особами - протягом 60 днів з дня вручення податкового повідомлення-рішення;

б) юридичними особами - авансовими внесками щокварталу до 30 числа місяця, що наступає за звітним кварталом, які відображаються в річній податковій декларації.

З матеріалів справи вбачається, що податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 09.11.2018р. № 0129574-1310-2658, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за 2015р. (7 709, 02 грн.); 2016р. (33 305, 89 грн.) та 2017р. (26 310, 65 грн.) на загальну суму 67 319, 56 грн. отримано ним 14.11.2018р., що підтверджується корінцем податкового повідомлення-рішення від 09.11.2018р. № 0129574-1310-2658.

Таким чином, граничним строком сплати податкового зобов`язання є 13.01.2019р.

Водночас, належним і допустимим доказом, який підтверджує виконання позивачем вказаного податкового обов`язку є платіжний документ про сплату податкового зобов`язання.

Судом встановлено, що 11.01.2019р. о 16:05 в АТ «Правекс Банк» позивачем сплачено податкове зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки визначене в податковому повідомленні-рішенні від 09.11.2018р. № 0129574-1310-2658, що підтверджується копією квитанції від 11.01.2019р.№ 981/з24 в якій вказана сума у розмірі 67 319, 56 грн. та призначення платежу: «податок на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, сплачений фіз. ос., які євлас.об.житл.нерух.».

З вищевикладеного, суд приходить до висновку про те, що доводи податкового органу з приводу порушення ОСОБА_1 пп. «а» підпункту 266.10.1 пункту 266.10 статті 266 ПК України та щодо наявності підстав для застосування штрафних санкцій у розмірі 10%, передбачених ст. 126 ПК України.

Таким чином, суд приходить до висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення та задоволення позовних вимог.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 26.02.2019р. № 0069431310 Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в розмірі 768, 4 грн. (сімсот шістдесят вісім гривень 40 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська