Ухвала суду № 89135482, 07.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 У Х В А Л А

про забезпечення адміністративного позову

07 травня 2020 року м. Київ № 640/9124/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Келеберди В.І., розглянувши заяву представника Національної академії внутрішніх справ про забезпечення позову у справі за позовом Національної академії внутрішніх справ до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування приписів, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася Національна академія внутрішніх справ з позовом до Державної архітектурно-будівельної інспекції України про визнання протиправними та скасування припису про усунення порушень вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності від 21.02.2020 та припису про зупинення підготовчих та будівельних робіт від 21.02.2020.

05 травня 2020 року до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову шляхом зупинення дії припису про зупинення підготовчих та будівельних роботі від 21.02.2020, складеного головним інспектором будівельного нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Воронюком А.В., за результатами планової перевірки на об`єкті: реконструкція гуртожитків по вул. Кудряшова 8-10 у Солом`янському районі міста Києва, виданого Національній академії внутрішніх справ до набрання рішенням у справі законної сили.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що відповідачем протиправно здійснено втручання у право володіння майном позивача, шляхом зупинення виконання будівельних робіт до усунення виявлених порушень, таким чином обмежено можливість будівництва за наявними дозвільними документами, що призведе до значних матеріальних затрат і вказує про заподіяння шкоди правам та інтересам позивача, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Крім того, в поданій заяві зазначається про очевидну протиправність оскаржуваного припису, яка обґрунтована тим, що відповідачем порушено процедуру проведення державного нагляду (контролю), передбачену статтями 4 та 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», та не дотримано принципу гарантування прав та законних інтересів суб`єкта господарювання, з огляду на наступне.

Статтею 1 Закону України від 05.04.2007 року № 877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (із змінами і доповненнями) (далі також - Закон № 877) визначені поняття, які вживаються у ньому. Зокрема, державний нагляд (контроль) - діяльність уповноважених законом центральних органів виконавчої влади, їх територіальних органів, державних колегіальних органів, органів виконавчої влади Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій, органів місцевого самоврядування (далі - органи державного нагляду (контролю)) в межах повноважень, передбачених законом, щодо виявлення та запобігання порушенням вимог законодавства суб`єктами господарювання та забезпечення інтересів суспільства, зокрема належної якості продукції, робіт та послуг, допустимого рівня небезпеки для населення, навколишнього природного середовища.

Заходи державного нагляду (контролю) - планові та позапланові заходи, які здійснюються у формі перевірок, ревізій, оглядів, обстежень та в інших формах, визначених законом.

Частиною другою статті 2 Закону № 877 визначено сфера його застосування, та встановлено, до яких правовідносин він не підлягає застосуванню. Дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, податкового контролю, митного контролю, державного експортного контролю (крім здійснення державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами космічної діяльності України приватної форми власності законодавства про космічну діяльність в Україні), контролю за дотриманням бюджетного законодавства, банківського нагляду, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, державного нагляду (контролю) в галузі телебачення і радіомовлення, державного нагляду (контролю) за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг, державного ринкового нагляду та контролю нехарчової продукції.

Отже, Закон «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Згідно ст. 7 цього Закону, для здійснення планового або позапланового заходу орган державного нагляду (контролю) видає наказ, який має містити найменування суб`єкта господарювання, щодо якого буде здійснюватися захід, та предмет перевірки. На підставі наказу оформляється посвідчення (направлення) на проведення заходу, яке підписується керівником або заступником керівника органу державного нагляду (контролю) (із зазначенням прізвища, ім`я та по батькові) і засвідчується печаткою. Посвідчення (направлення) є чинним лише протягом зазначеного в ньому строку здійснення заходу.

Перед початком здійснення заходу посадові особи органу державного нагляду (контролю) зобов`язані пред`явити керівнику суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу або уповноваженій ним особі (фізичній особі -підприємцю або уповноваженій ним особі) посвідчення (направлення) та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу органу державного нагляду (контролю), і надати суб`єкту господарювання копію посвідчення (направлення). Посадова особа органу державного нагляду (контролю) без посвідчення (направлення) на здійснення заходу та службового посвідчення не має права здійснювати державний нагляд (контроль) суб`єкта господарювання. Суб`єкт господарювання має право не допускати посадових осіб органу державного нагляду (контролю) до здійснення заходу, якщо вони не пред`явили документів, передбачених цією статтею. За результатами здійснення планового або позапланового заходу посадова особа органу державного нагляду (контролю), у разі виявлення порушень вимог законодавства, складає акт.

Посадова особа органу державного нагляду (контролю) зазначає в акті стан виконання вимог законодавства суб`єктом господарювання, а в разі невиконання -детальний опис виявленого порушення з посиланням на відповідну вимогу законодавства. В останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб`єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом.

Якщо суб`єкт господарювання не погоджується з актом, він підписує акт із зауваженнями. Зауваження суб`єкта господарювання щодо здійснення державного нагляду (контролю) є невід`ємною частиною акта органу державного нагляду (контролю). У разі відмови суб`єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис. Один примірник акта вручається керівнику чи уповноваженій особі суб`єкта господарювання - юридичної особи, її відокремленого підрозділу, фізичній особі -підприємцю або уповноваженій ним особі в останній день заходу державного нагляду (контролю), а другий зберігається в органі державного нагляду (контролю).

На підставі акта, складеного за результатами здійснення заходу, в ході якого виявлено порушення вимог законодавства, орган державного нагляду (контролю) за наявності підстав для повного або часткового зупинення виробництва (виготовлення), реалізації продукції, виконання робіт, надання послуг звертається у порядку та строки, встановлені законом, з відповідним позовом до адміністративного суду.

У разі необхідності вжиття інших заходів реагування орган державного нагляду (контролю) протягом п`яти робочих днів з дня завершення здійснення заходу державного нагляду (контролю) складає припис, розпорядження, інший розпорядчий документ щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу.

Згідно з частиною восьмою статті 7 Закону № 877, припис - обов`язкова для виконання у визначені строки письмова вимога посадової особи органу державного нагляду (контролю) суб`єкту господарювання щодо усунення порушень вимог законодавства. Припис не передбачає застосування санкцій щодо суб`єкта господарювання. Припис видається та підписується посадовою особою органу державного нагляду (контролю), яка здійснювала перевірку.

Заявник вказує, що в порушення вищевказаних вимог Закону № 877, відповідачем проведено перевірку без участі позивача та без належного повідомлення позивача про здійснення відповідачем такої перевірки.

З аналізу вищевикладеного, позиція заявника зводиться до того, що відповідач є органом державного нагляду (контролю) і зобов`язаний виконувати вимоги Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», зокрема щодо порядку проведення заходів державного нагляду (контролю).

Дослідивши викладені у заяві мотиви, а також з урахуванням поданих до адміністративної справи матеріалів, суд вбачає підстави для її задоволення виходячи з огляду на наступне.

Статтею 154 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа або до якого має бути поданий позов, не пізніше двох днів з дня її надходження, без повідомлення учасників справи. Залежно від обставин справи суд може забезпечити позов повністю або частково. Про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає вид забезпечення позову та підстави його обрання. Суд може також зазначити порядок виконання ухвали про забезпечення позову.

Відповідно до положень статті 150 КАС України суд за заявою учасника справи або з власної ініціативи має право вжити визначені цією статтею заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо: невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; або очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, та порушення прав, свобод або інтересів особи, яка звернулася до суду, таким рішенням, дією або бездіяльністю.

Згідно з приписами статті 151 КАС України позов може бути забезпечено: 1) зупиненням дії індивідуального акта або нормативно-правового акта; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку. Суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову. Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

Аналіз наведених норм дозволяє дійти висновку, що забезпечення адміністративного позову - це вжиття адміністративним судом, в провадженні якого знаходиться справа або до якого має бути поданий позов, певних процесуально-правових заходів щодо охорони прав, свобод та інтересів позивача, які б гарантували виконання рішення суду у разі задоволення позову; для задоволення судом заяви про забезпечення позову заявник має обґрунтувати необхідність задоволення такої заяви, подати докази наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, а також довести, що незадоволення заяви призведе хоча б до одного із наслідків, передбачених частиною другою статті 150 КАС України.

Згідно ч. 2 ст. 151 КАС України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд також повинен враховувати співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, із наслідками вжиття заходів забезпечення позову для заінтересованих осіб.

З аналізу вказаних норм вбачається, що прийняття рішення про забезпечення позову доцільно та можливе лише в разі наявності достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може у майбутньому ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду чи привести до потреби докладати значні зусилля та витрати для відновлення прав та інтересів позивача або є очевидними ознаками протиправності оскаржуваного рішення та порушення прав позивача цим рішенням.

Забезпечення позову в адміністративному судочинстві є інститутом попереднього та тимчасового судового захисту.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову. Судом враховано правову природу припису, що є предметом оскарження, який є актом суб`єкта владних повноважень, виконання якого створює комплекс правових наслідків, у тому числі виникнення та припинення зобов`язань у позивача та необхідність вчинення відповідних дій. Тому суд погоджується з його доводами, що для відновлення порушених прав знадобиться докласти значних зусиль.

Відповідно, наведені доводи позивача, а саме щодо порушення порядку проведення перевірки (проведення перевірки без участі представника позивача), вказують на наявність ознак очевидної протиправності предмета оскарження, що є самостійною підставою для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

Суд також враховує, що тривала дія оскаржуваного припису може призвести до настання значних негативних наслідків для діяльності позивача та будівництва в цілому.

Відповідно до статті 13 Конвенції, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008] Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст.13 декларувала право на ефективний засіб захисту але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, пересвідчився в тому, що існує реальна загроза невиконання, чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, з`ясував обсяг позовних вимог, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати заявник, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд врахував інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

При прийнятті такого рішення, суд також враховує співмірність вимог заяви про забезпечення позову заявленим позовним вимогам та обставинам справи. Співмірність вжиття заходів забезпечення позову відображено у практиці Європейського Суду з Прав Людини. Так, у справі «Мікалефф проти Мальти» суд визнав можливість застосування статті 6 до попередніх заходів та зазначив, що має бути розглянутий характер попереднього заходу, його предмет, завдання та вплив на конкретне право.

Проміжне рішення має бути еквівалентне попередній або забезпечувальним заходам і процедурам. Такий принцип застосовується і у визначені застосування статті 6 (справа «Меркіка та інші пороти Мальти»).

Відповідно, приймаючи рішення про обрання способу забезпечення позову, суд враховує, що такий спосіб забезпечення позову є співмірним із заявленими позивачем вимогами.

Тому, виходячи зі змісту заяви про вжиття заходів забезпечення позову, а також викладені позивачем доводи в адміністративному позові, беручи до уваги, що в цілому правомірність й обґрунтованість оскаржуваного припису підлягає дослідженню лише під час судового вирішення справи, а виконання останнього, який має ознаки очевидної протиправності та його реалізація може призвести до заподіяння значної шкоди правам, свободам та законним інтересам позивача, що є підставою за правилами ч. 2 ст. 150 КАС України для вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, суд з метою захисту прав та законних інтересів позивача дійшов висновку щодо доцільності вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного припису.

Разом із тим, суд наголошує, що відповідно до ст.157 КАС України відповідач не позбавлений права звертатися із клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, обґрунтованість якого має бути підтверджена належними доказами.

Крім цього, за приписами ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі повинні бути зазначені окрім іншого й: повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; строк пред`явлення рішення до виконання.

Відповідно, вірність та повнота зазначення такої інформації є вимогою до форми ухвали в розумінні ст. 156 КАС України.

За змістом частини 1 статті 12 Закону «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох років, крім посвідчень комісій по трудових спорах та виконавчих документів, за якими стягувачем є держава або державний орган, які можуть бути пред`явлені до примусового виконання протягом трьох місяців. Тому, враховуючи що позивачем у даній справі й відповідно - стягувачем, не є суб`єкт владних повноважень, тому такий строк встановлено терміном 3 роки.

Керуючись статтями 150-154, 241, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,

УХВАЛИВ:

Задовольнити заяву представника Національної академії внутрішніх справ про забезпечення позову.

Зупинити дію припису про зупинення підготовчих та будівельних роботі від 21.02.2020, складеного головним інспектором будівельного нагляду за діяльністю органу державного архітектурно-будівельного контролю та ринкового нагляду Департаменту Державної архітектурно-будівельної інспекції у місті Києві Воронюком А.В., за результатами планової перевірки на об`єкті: реконструкція гуртожитків по вул. Кудряшова 8-10 у Солом`янському районі міста Києва, виданого Національній академії внутрішніх справ.

Повне найменування сторін:

Заявник (стягувач): Національна академія внутрішніх справ (03035, м. Київ, площа Солом`янська, 1, код ЄДРПОУ - 08751177)

Відповідач (боржник): Державна архітектурно-будівельна інспекція (01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 37471912)

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.

Ухвалу про забезпечення позову може бути оскаржено. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки, встановлені ст.ст. 293-297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Суддя В.І. Келеберда