Рішення № 89135477, 07.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2020 року м. Київ № 640/2567/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МСК України»

до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «МСК України» з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві в якому просило:

скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 12.11.2018р. № 0817581206 про збільшення суми грошового зобов`язання за платежем податок на додану вартість у розмірі 77 596, 25 грн., у тому числі за податковим зобов`язанням 62 077, 00 грн. і за штрафними (фінансовими) санкціями 15 519, 20 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що висновки акту перевірки про те, що позивачем до податкових зобов`язань за звітний податковий період серпень 2018р. не включено податкові накладні, зареєстровані в ЄРПН на загальну суму ПДВ 62 077, 00 грн. по неплатникам ПДВ є помилковими, оскільки позивачем самостійно виправлено розбіжності та подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість, а відтак оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак відсутні підстави для скасування такого рішення та задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі п. 200.10 ст. 200, п.п. 75.1.1 п. 75.1 ст. 75, ст. 76 ПК України проведено камеральну перевірку податкової звітності з ПДВ за серпень 2018р.наданої ТОВ «МСК Україна».

За результатом проведеної перевірки складено акт № 16730/26-15-12-06-16 від 19.10.2018р. «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «МСК Україна» за серпень 2018р» у висновках якого зазначено, що позивачем порушено п. 187.1 ст. 187 ПК України, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 18) на суму 62 077 грн.

На підставі вищезазначених висновків відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.11.2018р. № 0817581206, яким за порушення позивачем п. 187.1 ст. 187, п. 201.10, 201.14, 201.15 ст. 201 ПК України збільшено суму грошового зобов`язання за платежем ПДВ із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) (за податковим зобов`язанням на суму 62 077, 00 грн. та і за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 15 519, 20 грн.)

Позивач вважаючи вищезазначене податкове повідомлення-рішення ГУ ДФС у м. Києві протиправним звернувся до суду для захисту своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши наявні у справі докази, проаналізувавши матеріали справи та норми чинного законодавства, ознайомившись із доводами представників сторін суд зазначає таке.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (в редакції на час виникнення спірних правовідносин).

Так, відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з п.п. 20.1.4, 20.1.6 п. 20.1 ст. 20 ПК України, контролюючі органи мають право, зокрема, проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення та запитувати та вивчати під час проведення перевірок первинні документи, що використовуються в бухгалтерському обліку, регістри, фінансову, статистичну та іншу звітність, пов`язану з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, виконанням вимог законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України).

Згідно зі ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.

Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 86.2 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Отже, камеральна перевірка є окремим самостійним видом перевірок і не належить ні до планових, ні до позапланових.

Фактично предмет камеральної перевірки передбачає встановлення повноти, своєчасності подання платником податкової звітності, візуальну перевірку правильності оформлення документів податкової звітності (повноти заповнення усіх необхідних реквізитів, чіткості їх заповнення тощо), перевірку правильності складення розрахунків за податковими платежами (арифметичний підрахунок остаточних сум податків, правильність відображення показників, необхідних для обчислення бази оподаткування).

Аналіз достовірності сформованих платником показників податкової звітності під час камеральної перевірки не здійснюється.

Водночас, своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати податків може бути перевірена контролюючим органом в разі здійснення документальних перевірок в порядку, передбаченому статтями 77, 78 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом і постанові від 10.04.2018 у справі № 826/13195/16.

Відповідно до пункту 50.1 статті 50 Податкового кодексу України (у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов`язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Зазначена норма зобов`язує платника податку надіслати до контролюючого органу уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою уточнюючого розрахунку, чинного на час подання, або виправити помилку шляхом відображення уточнюючих показників у складі поточної декларації за будь-який наступний податковий період.

Пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України визначено, що платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

Отже, пунктом 50.2 статті 50 Податкового кодексу України встановлено обмеження щодо подачі уточнення показників поданої звітності лише у разі проведення документальної планової або позапланової перевірки.

Тому, у випадках отримання акта камеральної перевірки щодо певної податкової декларації платник податків не обмежений у праві подати уточнюючий розрахунок до цієї декларації.

Таким чином, після проведення камеральної перевірки і до прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення за наслідками такої перевірки платник має право подавати уточнюючі розрахунки, а контролюючий орган, приймаючи відповідне податкове повідомлення-рішення за наслідками такої камеральної перевірки, повинен встановити дійсний обов`язок платника зі сплати податку з урахуванням даних уточнюючого розрахунку.

Вищевикладене узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 12.03.2020р. у справі №805/2408/16-а адміністративне провадження №К/9901/27188/18.

Судом встановлено, що відповідачем проведено камеральну перевірку податкової звітності позивача з ПДВ за серпень 2018р. за результатом якої складено акт № 16730/26-15-12-06-16 від 19.10.2018р. «Про результати камеральної перевірки даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ТОВ «МСК Україна» за серпень 2018р» у висновках якого зазначено, що позивачем порушено п. 187.1 ст. 187 ПК України, що призвело до заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов`язання та сумою податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду (р. 18) на суму 62 077 грн.

Вищезазначений акт направлено на адресу позивача зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який отримано представником позивача 30.10.2018р. (а.с. 114)

Доводи позивача з приводу відсутності такого працівника не приймаються до уваги, оскільки акт направлено на адресу позивача зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що в силу 42.2 ст. 42 ПК України вважається належним чином врученим.

Водночас, на підставі висновків акта відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.11.2018р. № 0817581206.

12.12.2018р. позивачем подано уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з ПДВ за серпень 2018р. у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок, що на думку позивача звільняє його від відповідальності.

Суд вважає вищезазначені доводи позивача помилковими, оскільки платником податків відкориговані дані по декларації за серпень 2018 року шляхом подання уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань після прийняття податкового повідомлення-рішення.

Вищевикладене узгоджується з позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 12.03.2020р. у справі №805/2408/16-а адміністративне провадження №К/9901/27188/18.

Таким чином, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Також, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

Наведена позиція ЄСПЛ також застосовується у практиці Верховним Судом, що, як приклад, відображено у постанові від 20.05.2019 (справа № 417/3668/17).

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Керуючись ст. 242, 243, 251, 255 КАС України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою выдповідальністю «МСК України» - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки встановлені статтею 255 КАС України та може бути оскаржено за правилами встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська