Рішення № 89135474, 07.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2020 року м. Київ № 640/1102/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом Національного музею народної архітектури та побуту України

до Головного управління Держпраці у Київській області

про визнання протиправною та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся Національний музей народної архітектури та побуту України з позовом до Головного управління Держпраці у Київській області в якому просив: визнати незаконною та скасувати постанову першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнка В.С. від 18.12.2018р. № КВ1674/73/АВ/МГ/ФС-734 про накладення на Національний музей народної архітектури та побуту України штраф у розмірі 37 230, 00 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням встановленого порядку розгляду справи, а саме в частині належного повідомлення позивача, а відтак підлягає скасуванню.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що під час прийняття оскаржуваної постанови діяв у межах повноважень, у порядку та в спосіб встановлений Конституцією та законами України, а відтак відсутні підстави для скасування такої постанови та задоволення позовних вимог.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

18.12.2018р. Головним управлінням Держпраці у Київській області винесено постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України, якою на позивача накладено штраф у розмірі 37 230, 00 грн.

Вищезазначена постанова прийнята на підставі акта інспекційного відвідування (невиїзного інспектування) юридичної особи (фізичної особи), якак використовує найману працю від 30.11.2018р. № КВ1674/73/АВ, яким встановлено порушення вимог ч. 2 ст. 40, 74 КЗпП України, абз. 2 ч. 2 ст. 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування».

Позивач вважаючи вищезазначену постанову протиправною, оскільки така прийнята з порушенням встановленого порядку щодо повідомлення про розгляд справи, звернувся до суду з позовом для захисту своїх прав та законних інтересів.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою - сьомою статті 53 Закону України "Про зайнятість населення" визначає Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2013 року № 509 (далі - Порядок № 509).

Згідно з пунктами 2-8 Порядку № 509, штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, начальниками управлінь і відділів Держпраці та їх заступниками (з питань, що належать до їх компетенції), начальниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками, керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи можуть бути накладені на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, виконавчого органу міської ради міста обласного значення та сільської, селищної, міської ради об`єднаної територіальної громади.

Уповноважена посадова особа не пізніше ніж через 10 днів з дати складення акта приймає рішення щодо розгляду справи про накладення штрафу (далі - справа).

Справа розглядається у п`ятнадцятиденний строк з дня прийняття рішення про її розгляд.

У разі надходження від суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого порушено справу, обґрунтованого клопотання про відкладення її розгляду, строк розгляду справи може бути продовжений уповноваженою посадовою особою, але не більше ніж на 10 днів.

Про розгляд справи уповноважені посадові особи письмово повідомляють суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду рекомендованим листом чи телеграмою, телефаксом, телефонограмою або шляхом вручення повідомлення їх представникам, про що на копії повідомлення, яка залишається в уповноваженої посадової особи, що надіслала таке повідомлення, робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника.

Справа розглядається за участю представника суб`єкта господарювання або роботодавця, щодо якого її порушено. Справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його проінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Приписи наведених норм дають підстави для висновку, що суб`єкт господарювання щодо якого розглядається справа про накладення штрафу має бути в обов`язковому порядку повідомлений про її розгляд не пізніше ніж за п`ять днів до визначеної дати. Справу може бути розглянуто без участі такого суб`єкта господарювання (його представника) за умови, якщо його поінформовано про її розгляд відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 11.03.2020р. у справі №810/295/18, адміністративне провадження №К/9901/56560/18.

Розгляд справи розпочинається з представлення уповноваженої посадової особи, яка її розглядає. Зазначена особа роз`яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов`язки. Під час розгляду справи заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішується питання щодо задоволення клопотання.

За результатами розгляду справи уповноважена посадова особа на підставі акта, зазначеного в пункті 3 цього Порядку, складає постанову про накладення штрафу.

Розгляд справ на підставі акта про виявлення під час перевірки суб`єкта господарювання або роботодавця ознак порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення, складеного посадовою особою Держпраці чи її територіального органу, акта, зазначеного в абзаці п`ятому пункту 2 цього Порядку, здійснюється уповноваженими посадовими особами Держпраці та її територіальних органів.

Постанова про накладення штрафу складається у двох примірниках за формою, встановленою Мінсоцполітики, один з яких залишається в уповноваженої посадової особи, що розглядала справу, другий - надсилається протягом трьох днів суб`єктові господарювання або роботодавцю, стосовно якого прийнято постанову, або видається його представникові, про що на ньому робиться відповідна позначка, засвідчена підписом такого представника. У разі надсилання примірника постанови поштою у матеріалах справи робиться відповідна позначка.

Отже, постанова про накладення штрафу складається за результатами розгляду справи про порушення законодавства про працю та/або зайнятість населення. При цьому, про розгляд справи уповноважена посадова особа зобов`язана повідомити суб`єкта господарювання та роботодавця не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що листом відповідача «Про розгляд справи про накладення штрафу» від 12.12.2018р. № 4.4/2/18/18301 позивача повідомлено про розгляд справи 18.12.2018р.

Водночас, як встановлено судом вищезазначене повідомлення отримано позивачем 19.12.2018р., що підтверджується квитанцією (ПН № 215600426655) та відстеженням поштового відправлення з офіційного сайту Укрпошти.

Так, суд повторно наголошує, що відповідно до пункту 7 Порядку № 509, справу може бути розглянуто без участі такого представника у разі, коли його поінформовано відповідно до пункту 6 цього Порядку і від нього не надійшло обґрунтоване клопотання про відкладення її розгляду. Отже, саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи.

З огляду на це, обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи, яка її стосується.

Вищевикладене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною в постанові від 11.03.2020р. у справі №810/295/18, адміністративне провадження №К/9901/56560/18.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не доведено факту завчасного повідомлення позивача (а саме за п`ять днів до розгляду справи) про розгляд справи, чим допущено порушення його прав, а саме права на участь у розгляді справи та надання пояснень щодо виявлених інспектором порушень.

З огляду на вищевикладене, суд вважає помилковими доводи відповідача про те, що ним дотримано вимоги п. 6 Порядку № 509 щодо своєчасного повідомлення, оскільки хоча останнє і надіслано за п`ять днів до дати розгляду справи, проте не отримано позивачем завчасно, а навпаки отримано вже після такого розгляду.

Таким чином, з вимог п. 6 Порядку № 509 суд приходить до висновку про те, що в даному випадку основоположним є факт отримання такого повідомлення позивачем за п`ять днів, а не факт його надіслання.

Більше того, суд зазначає, що в даному випадку підставою для висновків щодо протиправності оскаржуваної постанови є допущені відповідачем процедурні порушення.

Критерії, за якими адміністративний суд перевіряє рішення суб`єктів владних повноважень, визначені у ч. 2 ст. 2 КАС України.

Так, частинами 1, 2 ст. 2 КАС України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

При цьому колегія суддів враховує положення ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд наголошує на важливості дотримання і неухильного виконання процедури розгляду скарги, що безпосередньо пов`язано із забезпеченням права суб`єкта особи, інтересів якої вона стосується, на захист, зокрема надання нею відповідних пояснень з приводу правовідносин, що виникли.

Слід зауважити, що у пункті 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" суд звертав увагу на те, що "держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Іншими словами, ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу".

У пункті 70 рішення Європейського суду з прав людини від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» Суд зазначив, що принцип «належного урядування», зокрема передбачає, що державні органи повинні діяти в належний і якомога послідовніший спосіб. При цьому, на них покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у правовідносинах. Державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість уникати виконання своїх обов`язків.

З урахуванням викладеного суд вважає, що невиконання суб`єктом владних повноважень вимог законодавства в цій частині зводить нанівець законність всієї процедури розгляду справи про накладення штрафу та, як наслідок, прийнятого за її результатами рішення.

Наразі, відповідач, приймаючи спірне рішення діяв з порушенням вимог Порядку №509, а відтак з порушенням права позивача на участь у процесі прийняття рішення.

Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, не доведена правомірність та обґрунтованість прийнятого ним рішення з урахуванням вимог встановлених ч.2 ст.2 КАС України.

Оскільки розгляд справи про накладення штрафу здійснено з порушенням встановленої законом процедури, та оскаржувана постанова не може вважатись законною та обґрунтованою, а відтак підлягає скасуванню.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що оскаржуваний наказ є незаконним, а відтак підлягає скасуванню.

Водночас, суд вважає за необхідне наголосити, що відповідачем, як суб`єктом владних повноважень не виконано вимог ч. 2 ст. 77 КАС України, оскільки в поданому відзиві відповідачем процитовано виключно норми ПК України без надання їм правової оцінки з урахування обставин справи.

Згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Згідно ч. 1, ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Національного музею народної архітектури та побуту України - задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову першого заступника начальника Головного управління Держпраці у Київській області Андрієнка В.С. від 18.12.2018р. № КВ1674/73/АВ/МГ/ФС-734 про накладення на Національний музей народної архітектури та побуту України штраф у розмірі 37 230, 00 грн.

Стягнути на користь Національного музею народної архітектури та побуту України судові витрати за сплату судового збору в розмірі 1921,0 грн. (одна тисяча дев`ятсот двадцять одна гривня 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держпраці у Київській області.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська