Рішення № 89135398, 07.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2020 року м. Київ № 640/16874/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393)

про стягнення середньомісячної заробітної плати за час затримки виконання рішення суду, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Державної фіскальної служби України (далі - відповідач), в якому просить стягнути з відповідача середньомісячний заробіток за час затримки відповідачем виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2018 року №826/6020/17 про поновлення позивача на посаді начальника відділу адміністрування баз даних податкових систем управління адміністрування сервісного обладнання та баз даних Департаменту розвитку ІТ Державної фіскальної служби України за період з 18.05.2018 року до 17.07.2019 року з врахуванням коефіцієнту підвищення окладів у Державній фіскальній службі України з 08.02.2017 року до 17.07.2019 року.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 13.09.2019р. адміністративний позов залишено без руху та надано строк для усунення недоліків.

Позивачем усунуто недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, а відтак позовна заява за формою та змістом відповідає вимогам статей 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2019р. відкрито провадження у справі №640/16874/19 та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 07.05.2020 року замінено відповідача на його правонаступника.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2018 року у справі №826/6020/17 позивача поновлено на посаді в Державній фіскальній службі Україні. Проте наказ про поновлення на посаді був виданий відповідачем лише 18.07.2019 року, тобто із затримкою у часі з 18.05.2018 року по 17.07.2019 року (14 календарних місяців) та відшкодовано позивачу середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 08.02.2017 по 17.05.2018 року в сумі 74635,03 грн. Позивач звернувся до відповідача щодо виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду у справі №826/6020/17, на що отримав відмову.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов в якому зазначає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік, а тому посилання на не проведення виплати середнього заробітку є безпідставним. Додатково, відповідач зазначає, що позивача звільнено 07.02.2017 року з посади начальника відділу адміністрування баз даних податкових систем управління адміністрування серверного обладнання та баз даних Департаменту розвитку ІТ Державної фіскальної служби України за п.1 статті 40 Кодексу законів про працю України та п.1 частини 1 статті 87 Закону України «Про державну службу» у зв`язку із зміною організаційної структури та скороченням штатної чисельності Державної фіскальної служби України. Тому поновлення на посаді позивача, з якої останнього було звільнено вимагало внесення змін до організаційної структури та штатної чисельності ДФС, що вимагало досить тривалого часу та свідчить про поважність причин не видання наказу.

У відповідь на відзив відповідача, позивач не погоджується з висновками і доводами відповідача та зазначає, що відповідачем не наведено жодних підстав, з яких позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2018 року у справі №826/6020/17, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 листопада 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Назване рішення набрало законної сили 29 листопада 2018 року.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2018 року у справі №826/6020/17 вирішено:

- Наказ Державної фіскальної служби України від 07 лютого 2017 року №195-о про звільнення ОСОБА_1 визнати протиправним та скасувати;

- Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу адміністрування баз даних податкових систем управління адміністрування сервісного обладнання та баз даних Департаменту розвитку ІТ Державної фіскальної служби України з 08 лютого 2017 року;

- Стягнути з Державної фіскальної служби України (04053, м. Київ, пл. Львівська, 6-8, код ЄДРПОУ 39292197) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , ІНН НОМЕР_1 ) середньомісячну заробітну плату за час вимушеного прогулу, починаючи з 08.02.2017 року до 17.05.2018 року в сумі 92 714,32 грн., відрахувавши відповідні податки та збори.

Судом встановлено, що 21.06.2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення його на посаді начальника відділу адміністрування баз даних податкових систем управління адміністрування сервісного обладнання та баз даних Департаменту розвитку ІТ Державної фіскальної служби України з 08 лютого 2017 року відповідно до рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2018 року №826/6020/17.

У відповідь на заяву позивача, відповідач листом від 17.07.2018 року №10320/Г/99-99-04-01-02-14 повідомив позивача, що рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2018 року №826/6020/17 в частині поновлення позивача на посаді перебуває у процесі виконання.

31.07.2018 року позивач із заявою звернувся до відповідача про надання йому конкретної дати виходу на роботу в Державну фіскальну службу України на посаду начальника відділу адміністрування баз даних податкових систем управління адміністрування сервісного обладнання та баз даних Департаменту розвитку ІТ Державної фіскальної служби України.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, відповідач листом від 07.08.2018 року №11620/Г/99-99-04-01-02-14 повідомив позивача, що його буде поінформовано про необхідність приступити до роботи після видання наказу ДФС про поновлення на посаді начальника відділу адміністрування баз даних податкових систем управління адміністрування сервісного обладнання та баз даних Департаменту розвитку ІТ Державної фіскальної служби України на виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2018 року №826/6020/17.

Позивач, 03.01.2019 року звернувся знову до відповідача про поновлення його на посаді з 08.02.2017 року та виплату середньомісячної заробітної плати за весь час вимушеного прогулу, починаючи з 08.02.2017 року.

Відповідач листом від 01.02.2019 року №К707/Г/99-99-04-01-03-14 повідомив позивача, що підготовлений проект наказу «Про виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_1 », який знаходиться на погодженні у відповідних структурних підрозділах ДФС.

Як вбачається із зазначеного вище листа, відповідач вказав, що на виконання рішення суду Державною фіскальною службою України платіжним дорученням від 30.01.2019 року №85 на рахунок позивача було перераховано середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 74635,03 грн. (за вирахуванням податків і зборів).

Судом встановлено, що позивач 21.02.2019 року направив до відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби виконавчий лист від 26.12.2018 року №826/6020/17 в частині рішення, що підлягає виконанню, а саме: поновлення позивача на посаді.

04.05.2019 року відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби було відкрито виконавче провадження №58783954 та зобов`язано відповідача виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.

У зв`язку з невиконанням рішення суду без поважних причин, 24.04.2019 року та 11.06.2019 року відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби було винесено постанови, які наявні у матеріалах справи про накладення штрафу на відповідача.

На виконання рішення суду та поновлення на посаді ОСОБА_2 , відповідач 18.07.2019 року видав наказ №1244-0 про поновлення позивача на посаді начальника відділу адміністрування баз даних податкових систем управління адміністрування сервісного обладнання та баз даних Департаменту розвитку ІТ Державної фіскальної служби України з 08 лютого 2017 року та здійснив відповідний запис у трудову книжку позивача. З наказом позивач ознайомлений 29.07.2019 року, про що свідчить підпис на названому наказі.

Як вбачається із довідки відповідача №299 від 02.08.2019 року позивач приступив до виконання обов`язків з 29.07.2019 року.

31.07.2019 року позивач звернувся до відповідача щодо виплати середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду з 18.05.2018 року по 17.07.2019 року, на що відповідач повідомив позивача, що відповідно до статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки. У зв`язку з тим, що відсутнє відповідне рішення суду, підстави для проведення такої виплати за період з 18.05.2018 по 17.07.2019 відсутні.

Позивач, вважаючи, що його права та законні інтереси порушено звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Відповідно до частини другої статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАСУ) судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Як встановлено статтею 370 КАСУ судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Згідно вимог статті 371 КАС України, негайно виконуються рішення суду, зокрема, про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, підлягає негайному виконанню (стаття 235 КЗпП України).

Негайне виконання судового рішення полягає в тому, що воно набуває властивостей здійснення і підлягає виконанню не з часу набрання ним законної сили, що передбачено для переважної більшості судових рішень, а негайно з часу його оголошення в судовому засіданні, чим забезпечується швидкий і реальний захист життєвоважливих прав та інтересів громадян і держави.

Обов`язковість рішень суду віднесена Конституцією України до основних засад судочинства, а тому, з огляду на принцип загальнообов`язковості судових рішень судові рішення, які відповідно до закону підлягають негайному виконанню, є обов`язковими для виконання, зокрема, посадовими особами, від яких залежить реалізація прав особи, підтверджених судовим рішенням.

Належним виконанням судового рішення про поновлення на роботі необхідно вважати видання власником про це наказу, що дає можливість працівнику приступити до виконання своїх попередніх обов`язків.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися.

Виконання рішення вважається закінченим з дня видачі відповідного наказу або розпорядження власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом, фізичною особою, фізичною особою - підприємцем, який прийняв незаконне рішення про звільнення або переведення працівника.

За змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі необхідно вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 24.01.2019 року у справі №760/9521/15-ц.

Відповідно, суд не приймає до уваги посилання відповідача на те, що поновлення на посаді позивача, з якої останнього було звільнено вимагало внесення змін до організаційної структури та штатної чисельності ДФС, що вимагало досить тривалого часу та свідчить про поважність причин не видання наказу.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у постанові від 01 липня 2015 року у справі № 6-435цс15, "…законодавець передбачає обов`язок роботодавця добровільно і негайно виконати рішення суду про поновлення працівника на роботі і цей обов`язок полягає у тому, що у роботодавця обов`язок видати наказ про поновлення працівника на роботі виникає відразу після оголошення рішення суду, незалежно від того, чи буде дане рішення суду оскаржуватися. Виходячи з лексичного значення (тлумачення) поняття "затримка", як "зволікання", "проволока", за змістом норм статті 236 КЗпП України затримкою виконання рішення суду про поновлення працівника на роботі слід вважати невидання власником (уповноваженим органом) наказу про поновлення працівника на роботі без поважних причин, негайно, після проголошення судового рішення".

Згідно з роз`ясненнями, наданими Пленумом Верховного Суду України у пункті 34 постанови "Про практику розгляду судами трудових спорів" від 06.11.1992 № 9 рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Як встановлено судом, відповідач лише 18.07.2019 року видав наказ №1244-0 про поновлення позивача на посаді начальника відділу адміністрування баз даних податкових систем управління адміністрування сервісного обладнання та баз даних Департаменту розвитку ІТ Державної фіскальної служби України, а відтак, підтвердженим є факт затримки виконання відповідачем рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 травня 2018 року у справі №826/6020/17.

За приписами статті 236 Кодексу законів про працю України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Таким чином, підставою для виплати незаконно звільненому працівнику середнього заробітку є встановлений судом факт затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення про поновлення на роботі.

Середній заробіток працівника згідно з частиною першою статті 27 Закону України «Про оплату праці» визначається за правилами, закріпленими у порядку.

Із пункту 5 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок), вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом першим пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абзац другий пункту 8 Порядку).

Відповідно до абзацу третього пункту 8 Порядку середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 14 січня 2014 року у справі №21-395а13.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2018 року у справі №826/6020/17 встановлено, що середня заробітна плата позивача за період з грудня 2016 року по січень 2017 року складає 11 728, 92 грн., а середньоденна заробітна плата - 558,52 грн. При розрахунку середньоденної заробітної плати шляхом ділення заробітної плати за останні два місця роботи на число відпрацьованих позивачем робочих днів за цей період (40) середньоденне грошове забезпечення позивача становить 279,26 грн.

Кількість робочих днів, коли позивач перебував у вимушеному прогулі у зв`язку із затримкою виконання рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17.05.2018 року у справі №826/6020/17 в частині поновлення його на посаді (у період з 18 травня 2018 року по 17 липня 2019 року включно) дорівнює 288 робочих днів.

З урахування вищевикладеного, загальна сума середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 18 травня 2018 року по 17 липня 2019 року становить:

279,26 грн.* 288 = 80426,88 грн.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача середньомісячного заробітку з урахуванням коефіцієнту підвищення окладів у Державній фіскальній службі України у вказаний період суд зазначає, що правові підстави для задоволення таких вимог - відсутні.

Частиною 1 статті 73 КАС України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із частиною 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч. 1 ст. 77 КАС України).

Належних і достатніх доказів, які б спростували доводи позивача відповідач суду не надав.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані докази, суд дійшов до висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки позивач на підставі пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір" звільнений від сплати судового збору, за відсутності в матеріалах справи доказів понесення ним інших витрат, судові витрати стягненню з відповідача не підлягають.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 72, 73, 77, 143, 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) - задовольнити частково.

2. Стягнути з Державної податкової служби України (Львівська площа, 8, м. Київ, 04053, код ЄДРПОУ 43005393) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) середньомісячний заробіток за час затримки виконання рішення про поновлення на посаді за період з 18.05.2018 року по 17 липня 2019 року в розмірі 80426,88 грн. (вісімдесят тисяч чотириста двадцять шість грн., 88 коп.), відрахувавши відповідні податки і збори.

4. В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 КАС України та може бути оскаржене до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 293, 295, 296 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська