Рішення № 89135388, 07.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1 Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 травня 2020 року м. Київ № 640/3986/19

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі: судді Добрянської Я.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

до Київської митниці ДФС (Київська область, м. Бориспіль, 08307, Міжнародний аеропорт «Бориспіль» , код ЄДРПОУ 39470947)

про визнання протиправним та скасування рішень, -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Київської митниці ДФС (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС Державної митної служби України про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000119/2 від 05.02.2019 року;

- визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці ДФС Державної митної служби України №UA125010/2019/00035 від 05.02.2019 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішення відповідача №UA125000/2019/000119/2 від 05.02.2019 року є протиправним, оскільки не містить обґрунтованих підстав для коригування заявленої декларантом митної вартості. Зважаючи на те, що картка відмови в прийнятті митної декларації №UA125010/2019/00035 від 05.02.2019 року видана відповідачем у зв`язку з прийняттям протиправного рішення про коригування митної вартості, названа картка являється теж протиправною і разом з рішенням підлягає скасуванню.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.02.2019р. залишено позовну заяву без руху та встановлено позивачу строк три дні з моменту отримання копії ухвали про залишення позову без руху для усунення недоліків, про які вказано в ухвалі.

Позивачем усунуто недоліки позовної заяви у строк встановлений судом, а відтак позовна заява за формою та змістом відповідає вимогам статей 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.04.2019р. відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Відповідачем подано відзив на адміністративний позов, в якому зазначає, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості за митною декларацією від 05.02.2019 року №UA125010/2019/00 детально розглянуто подані до митного оформлення документи та встановлено, що вони не містили об`єктивних, достовірних відомостей для підтвердження числового значення заявленої митної вартості. Також відповідач зазначає, рішення про коригування митної вартості повністю відповідає вимогам статті 55 Митного кодексу України та наказу Міністерства фінансів України від 24.05.2012 року №598, а відтак відсутні підстави для задоволення позовних вимог.

Розглянувши адміністративний позов, відзив та додані до нього матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, зазначає наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 21.01.2019 року позивачем було придбано в Швейцарській конфедерації в автосалоні Adel Automobile та 23.01.2019 року ввезено на митну територію України автомобіль легковий марки Opel модель Astra J 20DTH ST, бувший у використанні, номер кузова НОМЕР_2 , об`єм двигуна 1956 см3, календарний рік виготовлення 2012 року, показник одометра 287 203 км, виробництва ADAM OPEL AG, код товару 87033290. Комплектація, пошкодження та показник одометру були зафіксовані актом огляду митного посту «Ягодин» Волинської митниці ДФС №UA205010/2019/211582 від 23.01.2019 року.

З метою митного оформлення позивачем була подана митна декларація №UA125010/2019/001779 від 05.02.2019 року. На підтвердження заявленої митної вартості товару митному органу подані:

- рахунок-фактура (інвойс) б/н від 21.01.2019;

- документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 04.02.2019 року;

-акт огляду митного посту «Ягодин» Волинської митниці ДФС №UA205010/2019/211582 від 23.01.2019;

- свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу б/ н від 21.01.2019 року;

- сертифікат відповідності щодо індивідуального затвердження колісного транспортного засобу №UA.008.15299-19 від 29.01.2019;

- фото автомобіля та скан-копія оголошення про продаж даного автомобіля в автосалоні Adel Automobile з зазначеним в оголошенні номером кузову НОМЕР_2 та даними одометру.

Крім цього, за версією позивача, ним було надано службовим особам Київської митниці ДФС усні пояснення та переписку з автосалоном Adel Automobile, в якій містились підтвердження заявленої позивачем вартості купівлі автомобіля 4200 швейцарських франків.

Як вбачається з матеріалів справи, в оголошенні про продаж даного автомобіля в автосалоні Adel Automobile вказана ціна 4 700 швейцарських франків, але після виявлення позивачем слідів кузовного ремонту та пошкоджень, що підтверджується наявними у матеріалах справи актом огляду митного посту «Ягодин» Волинської митниці ДФС №UA205010/2019/211582 від 23.01.2019, експертним висновком Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України №19/13-1/26-ЕД/19 від 18.02.2019 року, ціна даного автомобіля була зменшена до 4 200 швейцарських франків, про що було і вказано в рахунку фактурі (інвойс) б/н від 21.01.2019 року. Тобто, фактично сплачена ціна позивачем за даний автомобіль складає 4200 швейцарських франків.

05.02.2019 року Київською митницею ДФС Державної митної служби України було прийнято рішення про коригування заявленої позивачем митної вартості №UA125010/2019/00035 від 05.02.2019 року, що був імортований позивачем відповідно до рахунку-фактури (інвойс) б/н від 21.01.2019 року та винесено картку відмови №UA125010/2019/00035 від 05.02.2019 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості за митною декларацією від 05.02.2019 року №UA125010/2019/001779 детально розглянуто подані до митного оформлення документи та встановлено, що вони не містили об`єктивних, достовірних відомостей для підтвердження числового значення заявленої митної вартості, зокрема:

- в рахунку від 21.01.2019 №б/н відсутні відомості про умови оплати за товар, тобто документи не містять відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті;

- в рахунку від 21.01.2019 №б/н відсутні відомості про покупця товару, що не дає однозначно ідентифікувати даний рахунок;

- в рахунку від 21.01.2019 №б/н наявна графа «величина пробігу», яка не заповнена.

Враховуючи, що величина пробігу впливає на вартість товару як транспортний засіб, то за версією відповідача документи не містять об`єктивних та належних даних.

Вважаючи надані позивачем документи недостатніми для підтвердження заявленої ним митної вартості відповідачем запропоновано позивачу надати додаткові документи відповідно до частини 2, 3 статті 53 Митного кодексу України, а саме:

- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- виписку з бухгалтерської документації;

- копію митної декларації країни відправлення;

- висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Додатково, відповідачем було повідомлено позивача, що він має право додатково надати за своїм бажанням інші документи для підтвердження заявленої митної вартості.

У зв`язку з ненаданням позивачем у строк, встановлений частиною 3 статті 53, пунктом 2 частини 2 статті 255 Митного кодексу України додаткових документів, посадовою особою митниці було проведено з декларантом процедуру консультації, яка відповідно до частини 4 статті 57 Митного кодексу України передує застосуванню другорядних методів. Як зазначає відповідач, жодних вимог у порядку частини 6 статті 55 Митного кодексу України від декларанта не надходило.

За результатами проведених консультацій відповідачем встановлено, що другорядні методи визначення митної вартості 2а та 26 - за ціною договору щодо ідентичних/подібних (аналогічних) товарів відповідно до статей 59, 60 Митного кодексу України неможливо застосувати через відсутність у митниці інформації про митне оформлення ідентичних чи подібних товарів саме за ціною договору. При цьому, декларантом під проведення з ним консультацій, такої інформації також не надано митниці, що виключає можливість застосування вказаних методів.

Натомість, митним органом було застосовано другорядний метод 2г-резервний метод відповідно до статті 64 Митного кодексу України. Як зазначає відповідач, декларантом під час проведення з ним консультацій додаткової інформації для застосування резервного методу також не надано. Джерелом інформації, яким користувався митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості товару: вартість офіційного довідника ринку Європи каталогу SCHWACKE 6100,00 Євро + витрати понесені на транспортування 100 євро (рівень митної вартості товару становить 6200 Євро).

Відтак, відповідачем було прийнято рішення від 05.02.2019 року №UA125000/2019/000119/2 про коригування митної вартості товару та на підставі рішення прийнято картку відмови №UA125010/2019/00035 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

Як встановлено судом, у названій картці відмови, митним органом зазначено, що декларанту відмовлено у митному оформленні (випуску) товарів з таких причин: Відповідно до вимог статті 256 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні за наявності обґрунтованих обставин. Згідно статті 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. В процесі митного оформлення було з`ясовано, що декларантом не були виконані вимоги статті 53 Митного кодексу України, чим порушено вимоги статей 52 та 53 Митного кодексу України. За результатами розгляду, спеціалізованим підрозділом прийнято рішення про визначення митної вартості від 05.02.2019 року UA125000/2019/000119/2. Відповідно до статті 24 Митного кодексу України дане рішення може бути оскаржено до спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи або до судових органів.

Позивач вважаючи назване рішення Київської митниці Державної фіскальної служби про коригування митної вартості товарів від 05.02.2019 року №UA125000/2019/000119/2 та картку відмови №UA125010/2019/00035 в прийнятті митної декларації протиправними звернувся до суду з позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи та вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Засади організації та здійснення митної справи в Україні, регулювання економічних, організаційних, правових, кадрових та соціальних аспектів діяльності митної служби України визначає Митний кодекс України.

Статтею 49 Митного кодексу України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Стаття 51 Митного кодексу України регулює питання визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України, згідно частини 1 та 2 якої митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою (частина перша статті 52 Митного кодексу України).

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації (частина друга статті 52 Митного кодексу України).

Статтею 53 Митного кодексу України передбачено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

Митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов`язаних із продавцем осіб для виконання зобов`язань продавця.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

1) витрати, понесені покупцем:

а) комісійні та брокерська винагорода, за винятком комісійних за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов`язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів;

б) вартість ящиків тари (контейнерів), в яку упаковано товар, або іншої упаковки, що для митних цілей вважаються єдиним цілим з відповідними товарами;

в) вартість упаковки або вартість пакувальних матеріалів та робіт, пов`язаних із пакуванням;

2) належним чином розподілена вартість нижчезазначених товарів та послуг, якщо вони поставляються прямо чи опосередковано покупцем безоплатно або за зниженими цінами для використання у зв`язку з виробництвом та продажем на експорт в Україну оцінюваних товарів, якщо така вартість не включена до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті:

а) сировини, матеріалів, деталей, напівфабрикатів, комплектувальних виробів тощо, які увійшли до складу оцінюваних товарів;

б) інструментів, штампів, шаблонів та аналогічних предметів, використаних у процесі виробництва оцінюваних товарів;

в) матеріалів, витрачених у процесі виробництва оцінюваних товарів (мастильні матеріали, паливо тощо);

г) інженерних та дослідно-конструкторських робіт, дизайну, художнього оформлення, ескізів та креслень, виконаних за межами України і безпосередньо необхідних для виробництва оцінюваних товарів;

3) роялті та інші ліцензійні платежі, що стосуються оцінюваних товарів та які покупець повинен сплачувати прямо чи опосередковано як умову продажу оцінюваних товарів, якщо такі платежі не включаються до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті....;

4) відповідна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу товарів, що оцінюються, їх використання або розпорядження ними на митній території України, яка прямо чи опосередковано йде на користь продавця;

5) витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

6) витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України;

7) витрати на страхування цих товарів.

При визначенні митної вартості до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, не допускається включення ніяких інших витрат, крім тих, що передбачені у цій статті. До митної вартості не включаються нижчезазначені витрати або кошти за умови виділення їх з ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, що документально підтверджені та які піддаються обчисленню:

1) плата за будівництво, спорудження, складення, технічне обслуговування або технічну допомогу, здійснені після ввезення імпортних товарів, таких як промислова установка, машини або обладнання;

2) витрати на транспортування після ввезення;

3) податки, які справляються в Україні.

Використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості повинні бути об`єктивними, піддаватися обчисленню та підтверджуватися документально.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей.

Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.

Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.

Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.

Визначаючись щодо обґрунтованості доводів щодо неможливості підтвердження поданими позивачем документами митної вартості товару заявленої у митній декларації від 05.02.2019р. №UA125010/2019/001779, суд виходить з наступного.

Стаття 57 Митного кодексу України регулює методи визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, а саме:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Згідно зі статтею 58 Митного кодексу України, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що:

а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні;

б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно);

в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов`язані між собою особи або хоч і пов`язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

За приписами частин 5-8 статті 57 Митного кодексу України у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно частини першої статті 59 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статті 58 цього Кодексу, за основу для її визначення береться вартість операції з ідентичними товарами, що продаються на експорт в Україну з тієї ж країни і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Відповідно до частини першої статті 60 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість оцінюваних товарів не може бути визначена згідно з положеннями статей 58 і 59 цього Кодексу, за митну вартість береться прийнята органом доходів і зборів вартість операції з подібними (аналогічними) товарами, які продано на експорт в Україну і час експорту яких збігається з часом експорту оцінюваних товарів або є максимально наближеним до нього.

Згідно статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

Системний аналіз наведених вище норм Митного кодексу України дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому, дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.

Судом встановлено, що митним органом митна вартість товарів визначалась шляхом послідовного використання методів та застосовано резервний метод визначення митної вартості товару, оскільки на думку митного органу неможливо застосувати інші методи.

В обґрунтування наявності підстав для прийняття оскаржуваного рішення, зазначено про те, що декларантом для підтвердження заявленої митної вартості не подано додаткові документи, а саме:- якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

- договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

- виписку з бухгалтерської документації;

- копію митної декларації країни відправлення;

-висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В якості джерела інформації, яким керувався митний орган при визначенні вартості автомобіля зазначено електронний каталог-довідник SCHWACKENET. de.

Суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару за відсутності банківських платіжних документів, які стосуються товару, адже такі документи ніяким чином не можуть вплинути на ціну товару та визначення митних платежів. У процедурах контролю за митною вартістю товару предметом доказування є ціна товару та інші складові митної вартості товару. Відсутність платіжних документів не може ставити під сумнів достовірність інформації щодо ціни товару, яка зазначена в договорі, який в свою чергу, був поданий декларантом для митного оформлення товарів.

Крім того, як вбачається із матеріалів справи, представник декларанта інформував митні органи, що надати додаткові документи стосовно митної вартості немає можливості.

Відтак, основним документом про вартість автомобіля є договір купівлі-продажу (рахунок-фактура).

Верховний Суд у постанові від 13.02.2018 у справі №803/1112/17 з приводу посилання відповідача на ненадання (декларантом) банківських платіжних документів, зазначив, що запитувані митницею документи у позивача були відсутні та не могли бути надані з об`єктивних причин, так як товар оплачувався готівкою без банківських платежів. У даному випадку колегія суддів вважає, що ненадання позивачем банківського платіжного доручення не може бути підставою для коригування митної вартості за наявності інших документів (рахунка-фактури, акта приймання-передачі автомобіля), які є достатніми, підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та не містять розбіжностей.

Відповідно частини п`ятої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України) при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Також суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16, згідно якої положення статті 53 Митного кодексу України не містять вимог щодо додаткового підтвердження ціни, вказаної у документах, які підтверджують митну вартість товару.

Згідно частини десятої статті 58 Митного кодексу України при визначенні митної вартості до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари, додаються подальші витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України (пункт 5) та витрати на страхування цих товарів (пункт 7).

Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених наказом Мінфіну України від 24.05.2012 №599, документами, які можуть бути подані декларантом або уповноваженою ним особою для підтвердження витрат на транспортування можуть бути: рахунок-фактура (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких установлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг згідно з виставленим рахунком-фактурою; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу), що містить відомості про маршрут перевезення, його протяжність у кілометрах до місця ввезення на митну територію України та митною територією України, розмір тарифної ставки на перевезення за одиницю виміру (вагу) товару за 1 км маршруту.

З урахуванням наведеного суд зауважує, що витрати на транспортування та витрати, пов`язані із експлуатацію автомобіля, мають різний зміст. При цьому, відсутність витрат на транспортування товару не виключають можливості понесення витрат на експлуатацію товару, в тому числі і на придбання пального для транспортування товару до кордону України. А тому відсутність підтверджуючих документів на понесення витрат на експлуатацію транспортного засобу не може слугувати підставою для неможливість перевірки правильності визначеної декларантом митної вартості товару.

При цьому, суд зазначає, що позивачем було подано до митних органів документ, що підтверджує вартість перевезення вантажу, про що зазначено в картці відмови відповідача№UA125010/2019/00035.

Також відповідач запропонував на підтвердження митної вартості надати висновок про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Ненадання додаткових документів, в тому числі і висновку про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією, не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом зазначених документів під час митного оформлення, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості (правова позиція Верховного Суду, викладену в постанові від 20.02.2018 за результатом розгляду справи №809/1884/16).

Крім того, судом встановлено, що позивачем було замовлено автотоварознавче експертне дослідження Державного науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, з метою встановлення ринкової вартості не розмитненого на території України колісного транспортного засобу Opel Astra ( НОМЕР_2 ), згідно якого експертами було визначено на момент проведення експертного дослідження, а саме: 18.02.2019 року ринкову вартість даного автомобіля не більше 5049,13 швейцарських франків, або в еквіваленті 4452,49 євро., що значно менше ніж скориговано відповідачем вартість даного автомобіля до 6100 євро.

Відтак, приймаючи рішення про коригування митної вартості імпортованого позивачем товару за другорядним методом 2г (резервний), митний орган не вказав, яким чином митна вартість товару була визначена саме в такому розмірі, які складові вплинули на формування такої вартості, та не наведено жодних розрахунків, за якими митним органом було визначено таку вартість товару.

Також суд зазначає, що згідно з частиною 7 статті 55 Митного кодексу України у випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням органу доходів і зборів про коригування заявленої митної вартості товарів орган доходів і зборів за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною органом доходів і зборів, шляхом надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу. Строк дії таких гарантій не може перевищувати 90 календарних днів з дня випуску товарів.

Згідно з вище викладеним, позивачем була подана митна декларація № UA1205010/2019/001903 від 05.02.2019, що не спростовується та не заперечується відповідачем.

Більше того, суд зазначає, що виходячи з принципу послідовності, передбаченого статтею 57 Митного кодексу України, застосування резервного методу визначення митної вартості відповідно до вимог, встановлених статтею 64 Митного кодексу України, можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п`яти методів.

При цьому, відповідачем не було доведено, які саме дані щодо числового значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена чи підлягає сплаті відсутні або містять розбіжності. Також, відповідач в обґрунтування своїх доводів та правомірності прийняття оскаржуваного рішення, не надав суду доказів того, що документи подані позивачем для митного оформлення товарів є недостатніми, чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів в достовірності наданої інформації та не дають можливість визначити митну вартість шляхом застосування обораного декларантом основного методу за ціною договору.

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Вимогами ст. 76 КАС України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 2, 5, 8, 9, 73, 77, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва,-

В И Р І Ш И В :

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 до Київської митниці ДФС (Київська область, м. Бориспіль, 08307, Міжнародний аеропорт «Бориспіль», код ЄДРПОУ 39470947) - задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Київської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів №UA125000/2019/000119/2 від 05.02.2019 року.

3. Визнати протиправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Київської митниці ДФС №UA125010/2019/00035 від 05.02.2019 року.

4.Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці Державної фіскальної служби (Київська область, м. Бориспіль, 08307, Міжнародний аеропорт «Бориспіль» , код ЄДРПОУ 39470947) витрати зі сплати судового збору в розмірі 1560,14 грн. (одна тисяча п`ятсот шістдесят грн., 14 коп).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 255 КАС України та може бути оскаржено за правилами, встановленими статтями 293, 295-297 КАС України.

Суддя Я.І. Добрянська