Рішення № 89135335, 08.05.2020, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

08 травня 2020 року №640/5746/20

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Іщука І.О., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)провизнання протиправними та скасування постанов від 17.07.2015 у ВП№45655446, визнання протиправною та скасування постанови від 10.12.2018 та постанови від 28.02.2020 у ВП№57891451,ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому просить суд:

- визнати протиправною та cкасувати постанову Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про стягнення виконавчого збору від 17.07.2015 у виконавчому провадженні №45655446;

- визнати протиправною та скасувати постанову Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження від 10.12.2018 ВП№57891451;

- визнати протиправною та скасувати постанову Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника від 10.12.2018 у виконавчому провадженні №57891451;

- визнати протиправною та скасувати постанову Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про арешт коштів боржника від 28.02.2020 у виконавчому провадженні №57891451;

- визнати протиправною бездіяльність Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не повернення виконавчого документа стягувачу та зобов`язати відповідача повернути виконавчий документ - постанову про стягнення виконавчого збору від 17.07.2-15 у виконавчому провадженні №45655446 стягувачу.

Позовні вимоги мотивовано тим, 03.03.2020 позивач дізнався про блокування обслуговуючим банком свого карткового рахунку у додатку "Монобанк", після чого звернувся за правовою допомогою. Так, 03.03.2020 представником позивача були виявлені виконавчі провадження №57891451 та №45655446. При ознайомленні із матеріалами виконавчого провадження №57891451 представнику позивача стало відомо, що в матеріалах даного виконавчого провадження зазначена неіснуюча адреса позивача, за якою він не проживає та не міг отримувати відповідну кореспонденцію, яка направлялась відповідачем. Позивач також зазначив, що він не працює та не має майна в Дарницькому районі, а тому він не знав і не міг знати про наявність протиправних рішень відповідача, які порушують права позивача.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 11.03.2020 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви. Позивач, у встановлений судом строк усунув недоліки позовної заяви.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.03.2020 відкрито провадження в адміністративній справі №640/5746/20 з урахуванням приписів статті 287 Кодексу адміністративного судочинства України та призначено справу до судового розгляду, запропоновано відповідачеві надати відзив на позовну заяву та зобов`язано останнього надати суду належним чином завірені копії матеріалів виконавчих проваджень №45655446 та №57891451. Також, в ухвалі про відкриття провадження суд зазначив, суд що питання стосовно строків звернення до суду із відповідним позовом, буде вирішено після надання письмових пояснень та доказів відповічем стосовно спірних правовідносин.

Відповідач у встановлений судом строк відзив на позовну заяву суду не надав, вимог ухвали суду від 30.03.2020 не виконав.

З огляду на зазначене, враховуючи наявні матеріали справи, суд дійшов висновку про поновлення пропущеного строку позивачем звернення до суду з даним позовом.

Крім того, суд звертає увагу, що через канцелярію суду 17.04.2020 від представника позивача надішла відповідь на відзив.

У своєму відзиві представник позивача зазначив, що 13.04.2020 на адресу позивача від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який не містив копії довіреності на особу, яка підписала відзив. Крім того, підписання відзиву головним державним виконавцем Білан Ю.С. виключає самопредставництво, оскільки не надані підтверджуючі документи у відповідності до вимог статті 55 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розгляд справи відкладався у зв`язку із запровадженням карантину відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19».

В судовому засіданні 27.04.2020 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Розгляд справи здійснено із врахуванням особливостей розгляду даної категорії спорів, визначених статтею 287 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-

ВСТАНОВИВ:

На примусовому виконанні у Дарницькому районному відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебувають виконавчі провадження №45655446 та №57891451.

Як зазначає позивач, 03.03.2020 він дізнався про блокування обслуговуючим банком свого карткового рахунку у додатку "Монобанк", після чого останній звернувся за правовою допомогою. Так, під час пошуку за даними позивача виконавчих проваджень у відповідному реєстрі, представником позивача було виявлено виконавчі провадження №45655446 та №57891451.

Представник позивача зазначає, що з матеріалами виконавчого провадження №45655446 він не зміг ознайомитись по причині переїзду архіву виконавчої служби з одного приміщення до іншого, і як наслідок, неможливості надати виконавчого провадження №45655446 для ознайомлення.

Після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження №57891451 представникові позивача стало відомо про порушення прав позивача, які допустив відповідач. Так, матеріали виконавчого провадження №57891451 містять неіснуючу адресу проживання позивача, що підтверджується відміткою в паспорті позивача. Крім того, позивач не працює та не має майна в Дарницькому районі. З наведеного вбачається, що позивач не знав та не міг знати про наявність протиправних рішень відповідача. Представник позивача додатково звертає увагу, що відповідачеві було достеменно відомо місце проживання позивача, що підтверджується супровідним листом виконавця від 30.10.2017 у виконавчому провадженні №45655446. Крім того, у зв`язку з тим, що місцем проживання позивача є: АДРЕСА_1 , то примусовим виконанням повинен займатися Дніпровський районний відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління юстиції (м. Київ).

Крім того виконавчий документ - постанова про стягнення виконавчого збору від 17.07.2015 ВП №45655446 містить інші порушення форми виконавчого документу:

- відсутнє найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали (порушення пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» );

- не зазначена дата набрання законної (юридичної) сили рішенням (порушення пункту 5 частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»);

- не зазначений строк пред`явлення виконавчого документа до виконання (порушення пункту 6 частини 1 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»);

- не скріплений гербовою печаткою органу, який його видав (порушення частини 3 статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» ).

Так, вважаючи протиправними дії та бездіяльність відповідача щодо винесення оскаржуваних постанов не за місцем проживання та не за місцем реєстрації позивача, а також враховуючи, що постанова про стягнення виконавчого збору не відповідає вимогам Закону України «Про виконавче провадження», позивач звернувся до суду з даним позовом.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Відповідно до положень частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України «Про виконавче провадження» №1404-VІІІ від 02 червня 2016 року визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».

Частиною першою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до частини четвертої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Згідно положень статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» примусовому виконанню підлягають рішення на підставі виконавчих документів, зокрема, постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди.

Відповідно до частин першої та другої статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу.

Згідно з частинами першою та четвертою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення (у разі якщо виконавчі провадження про стягнення коштів з одного боржника відкрито у кількох органах державної виконавчої служби, якщо боржник та його майно перебувають на території адміністративно-територіальних одиниць, віднесених до підвідомчості різних органів державної виконавчої служби, тощо), або у разі виконання зведеного виконавчого провадження в органах державної виконавчої служби можуть утворюватися виконавчі групи в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Передача виконавчих проваджень від одного державного виконавця до іншого, від одного органу державної виконавчої служби до іншого або до виконавчої групи здійснюється в порядку, визначеному Міністерством юстиції України.

Окремі питання організації виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення), що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню, визначено Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року №512/5 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 29 вересня 2016 року №2832/5), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за №489/20802 (далі по тексту - Інструкція).

Відповідно до пункту 3 розділу 5 Інструкції виконавче провадження може бути передано від одного приватного виконавця до іншого приватного виконавця або відповідного органу державної виконавчої служби, від одного державного виконавця до іншого в межах органу державної виконавчої служби, від одного органу державної виконавчої служби до іншого.

Пунктом 6 розділу 5 Інструкції визначено, що виконавче провадження передається з одного органу державної виконавчої служби до іншого, зокрема, у разі, якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби.

Згідно з пунктом 9 розділу 5 Інструкції про передачу виконавчого провадження іншому органу державної виконавчої служби або до виконавчої групи державний виконавець виносить відповідну постанову, яку разом з матеріалами виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня з дня її винесення надсилає до органу державної виконавчої служби, до якого передається виконавче провадження.

Тобто, на відповідача покладено обов`язок передачі матеріалів виконавчого провадження у випадку якщо місце проживання, перебування, роботи боржника або місцезнаходження його майна знаходиться на території, на яку поширюється компетенція іншого органу державної виконавчої служби.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження №57891451, вказана адреса позивача: АДРЕСА_2.

Проте, як зазначає позивач, останній не працює та не має майна в Дарницькому районі міста Києва.

З наданої копії паспорта позивача вбачається, що він з 26.01.1982 зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ), що підтверджується відміткою в паспорті позивача.

Суд зазначає, що відповідач зворотнього не довів та жодних доказів на підтвердження правомірності своїх дій суду не надав.

Жодних інших доводів, підтверджених належними та допустимим доказами щодо підтвердження місця проживання, перебування, роботи позивача або місцезнаходження його майна матеріали справи не містять.

Враховуючи встановлені обставини, відповідач протиправно, всупереч чинного законодавства України вчинив дії щодо винесення постанов в межах виконавчого провадження №57891451.

Оскільки матеріалами справи підтверджено, що місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 , суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 10.12.2018, визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника від 10.12.2018 та визнання протиправною та скасування постанови Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про арешт коштів боржника від 28.02.2020 у виконавчому провадженні №57891451 підлягають задоволенню.

З приводу позовних вимог в частині визнання протиправною та cкасування постанови Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про стягнення виконавчого збору від 17.07.2015 у виконавчому провадженні №45655446; визнання протиправної бездіяльності Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо не повернення виконавчого документа стягувачу та зобов`язання відповідача повернути виконавчий документ - постанову про стягнення виконавчого збору від 17.07.2-15 у виконавчому провадженні №45655446 стягувачу, суд зазначає наступне.

Станом на час винесення постанови від 17.07.2015 про стягнення з позивача виконавчого збору чинним був Закон України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року (далі - Закон N 606-XIV).

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження", в редакції, чинній на момент винесення постанови про стягнення виконавчого збору у ВП№45655446, у виконавчому документі зазначаються:

- назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

- дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

- повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, власне ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб`єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

- резолютивна частина рішення;

- дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

- строк пред`явлення виконавчого документа до виконання.

Частиною третьої вказаної статті визначено, що виконавчий документ повинен бути підписаний уповноваженою посадовою особою із зазначенням її прізвища та ініціалів і

скріплений печаткою. Скріплення виконавчого документа гербовою печаткою є обов`язковим у разі, якщо орган (посадова особа), який видав виконавчий документ, за законом зобов`язаний мати печатку із зображенням Державного Герба України.

Як вбачається з постанови про стягнення виконавого збору від 17.07.2015 ВП№45655446, вона не відповідає вимогам, визначеним статтею 18 вищезазначеного Закону.

Так, судом досліджено постанову про стягнення виконавчого збору від 17.07.2015 ВП № 45655446 та встановлено, що дійсно даний документ не містить прізвище та ініціали посадової особи, що його видали, не зазначено дати набрання законної (юридичної) сили рішенням та строк пред`явлення виконавчого документа до виконання та не скріплений гербовою печатку органу, який його видав.

Наведене дає підстави вважати, що при прийнятті оскаржуваної постанови, відповідчем не було дотримано форми та вимог до виконавчого документа, визначених Законом України "Про виконавче провадження".

Однак, відповідно до частини другої статті 25 Закону N 606-XIV державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження.

У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п`ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов`язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

Дослідивши постанову від 17.07.2015 за ВП №45655446 та беручи до уваги вищезазначене, можна зробити висновок, що оскаржувана постанова від 17.07.2015 прийнята відповідачем на підставі постанови державного виконавця - органу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції від 01.12.2014 про відкриття виконавчого провадження.

При цьому, суд звертає увагу, що постанова про відкриття виконавчого провадження №45655446 у даній справі не оскаржується, доказів її скасування позивачем не надано.

Щодо посилань позивача на те, що оскаржувана постанова відповідачем прийнята з порушенням строків, передбачених Законом України «Про виконавче провадження», суд зауважує, що зазначене порушення жодних прав позивача не порушує.

Крім того, суд вважає, що в законодавстві України відсутня правова норма, яка дозволяла б дійти висновку про наявність підстав для скасування рішення державного виконавця, з підстав порушення строку його прийняття чи внесення до будь - якої автоматизованої системи.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання протиправної та скасування постанови Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про стягнення виконавчого збору від 17.07.2015 у виконавчому провадженні №45655446 лише з формальних підстав.

Як наслідок, позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача повернути виконавчий документ - постанову про стягнення виконавчого збору від 17.07.2-15 у виконавчому провадженні №45655446 стягувачу також не підлягають задоволенню.

Згідно з вимогами статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи сторін, суд дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Враховуючи зазначене, судовий збір підлягає відшкодуванню в частині вимог, що задоволені судом, а саме - 2 522, 40 грн, оскільки в задоволенні майнової вимоги (постанова про стягнення виконавчого збору у ВП№45655446 у розмірі 157668, 69 грн) та у задоволенні немайнової вимоги суд відмовив.

Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,-

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про відкриття виконавчого провадження від 10.12.2018 ВП№57891451.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову Дарницького районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві про арешт майна боржника від 10.12.2018 у виконавчому провадженні №57891451.

4. Визнати протиправною та скасувати постанову Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про арешт коштів боржника від 28.02.2020 у виконавчому провадженні №57891451.

5. В іншій частині позовних вимог відмовити.

6. Стягнути з Дарницького районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (02099, м. Київ, вул. Констянтина Заслонова, 16, код ЄДРПОУ 34968768) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 2 522, 40 грн (дві тисячі п`ятсот двадцять дві гривні сорок копійок).

Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статями 292-297 Кодексу адміністративного судочинства України, із урахуванням положень пункту 15.5 Перехідних положень (Розділу VII) Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Іщук І.О.